Подано результати дослідження корозійної поведінки рідкісноземельних неодимових магнетів з додатками кобальту і диспрозію в середовищах, які містять іони амонію та пірофосфату і відповідають комплексним електролітам для нанесення гальванічних покривів. Використано методи циклічної та лінійної вольтамперометрії, хроноамперометрії, хронопотенціометрії і ваговий метод. У полілігандному амонійно-пірофосфатному розчині потенціал корозії магнету займає проміжне положення між значеннями у пірофосфатному та амонійному розчинах, а струм корозії нижчий. За підлуговування вагові втрати легованого магнету, який перебуває в полілігандному розчині без струму, знижуються. Показано, що під струмом вони мінімальні поблизу стаціонарного потенціалу і збільшуються як за анодного розчинення магнету, так і за катодної деградації внаслідок виділення водню. За умов періодичної зміни потенціалу магнету біля його стаціонарного значення, яке реалізується під час формування мультишарових покривів, вагові втрати істотно знижуються і становлять 0,42 mg/(cm<^>2-h). Потенціал легованого магнету, зануреного у полілігандний електроліт для осадження мультишарових (Cu-Ni)/(Ni-Cu) покривів, відповідає області потенціалів (-0,8...-0,7 V) осадження компактного шару міді. Густина струму контактного обміну впродовж 1 шіп майже досягає свого максимального значення (0,95 mA/cm<^>2) і практично загасає через 40 min.

  Повний текст PDF - 693.723 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"