Після ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз спостерігають значну кількість негативних результатів. Одним із напрямів розв'язання проблеми первинної стабільності чашки ендопротеза є її медіалізація шляхом поглиблення кульшової западини в зоні її анатомічного центра. Мета роботи - провести порівняльне біомеханічне оцінювання стабільності фіксації чашок, які запресовують і загвинчують, у разі виконання їх медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз. За допомогою математичного моделювання порівняно міцнісні характеристики тазової кістки в ділянці кульшової западини та якості фіксації чашок, що загвинчуються і запресовуються, після виконання їх медіалізації та занурення в зоні анатомічного центра западини. Проаналізовано сумарні переміщення головки стегнового компонента ендопротеза. Установлено, що використання загвинчуваної чашки за умов диспластичного коксартрозу забезпечує сумарні переміщення в (2,2 - 2,4) разу більшого рівня, ніж у ситуаціях її застосування без дефекту кульшової западини. У разі встановлення чашки, яку запресовують, сумарні переміщення більші в 4,7 разу порівняно зі загвинчуваною чашкою. У цих випадках ендопротезування кульшового суглоба з використанням чашок, які запресовують, супроводжується високим ризиком їхньої первинної нестабільності. Висновки: використання загвинчуваних чашок у разі їх медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз забезпечує надійнішу первинну стабільність порівняно з чашками, які запресовують. На рівень напружень у тазовій кістці кульшової западини впливає глибина встановлення чашки, зі збільшенням якої виникає істотніше руйнування кісткової тканини. Виконання ендопротезування кульшового суглоба в разі диспластичного коксартрозу доцільно проводити з використанням загвинчуваної чашки.Після ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз спостерігають значну кількість негативних результатів. Одним із напрямів розв'язання проблеми первинної стабільності чашки ендопротеза є її медіалізація шляхом поглиблення кульшової западини в зоні її анатомічного центра. Мета роботи - провести порівняльне біомеханічне оцінювання стабільності фіксації чашок, які запресовують і загвинчують, у разі виконання їх медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз. За допомогою математичного моделювання порівняно міцнісні характеристики тазової кістки в ділянці кульшової западини та якості фіксації чашок, що загвинчуються і запресовуються, після виконання їх медіалізації та занурення в зоні анатомічного центра западини. Проаналізовано сумарні переміщення головки стегнового компонента ендопротеза. Установлено, що використання загвинчуваної чашки за умов диспластичного коксартрозу забезпечує сумарні переміщення в (2,2 - 2,4) разу більшого рівня, ніж у ситуаціях її застосування без дефекту кульшової западини. У разі встановлення чашки, яку запресовують, сумарні переміщення більші в 4,7 разу порівняно зі загвинчуваною чашкою. У цих випадках ендопротезування кульшового суглоба з використанням чашок, які запресовують, супроводжується високим ризиком їхньої первинної нестабільності. Висновки: використання загвинчуваних чашок у разі їх медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз забезпечує надійнішу первинну стабільність порівняно з чашками, які запресовують. На рівень напружень у тазовій кістці кульшової западини впливає глибина встановлення чашки, зі збільшенням якої виникає істотніше руйнування кісткової тканини. Виконання ендопротезування кульшового суглоба в разі диспластичного коксартрозу доцільно проводити з використанням загвинчуваної чашки.

  Повний текст PDF - 1.705 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"