У розв'язанні проблеми патогенезу та патофізіології дегенерації міжхребцевого диска (МХД) певний внесок належить медико-біологічним дослідженням на тваринах. У зв'язку з цим наведено аналітичний огляд різних експериментальних моделей. Розглянуто питання про правочинне використання для вивчення дегенеративних процесів хребта великих чотириногих тварин, стиснення та розслаблення м'язів спини яких суттєво збільшує навантаження на хребет. У разі стабілізації горизонтально вирівняного хребта великих тварин (телята, вівці й свині) це додаткове навантаження може бути навіть більшим, ніж у людини. Доведено, що щільність кісткової тканини тіл хребців у поперековому відділі хребта вівці, свині й теля в 4 рази вища, ніж у людини, що вказує на значно більші навантаження на поперековий відділ хребта в цих тварин у порівнянні з людиною. Процитовано експериментальні роботи, які доводять, що переважним об'єктом для моделювання дегенеративних змін у хребті є кролі, а також дрібні лабораторні тварини - щури та миші. Використовуючи їх, можна простежити розвиток вікових дегенеративних змін у МХД у відносно короткі терміни, а також вивчити зміни в розташованих краніально та каудально суміжних хребтових рухових сегментах. Описано способи відтворення дегенеративних змін на різних відділах хребта великих тварин, кролів, щурів, мишей. Порушення біомеханіки пов'язано з умовами нестабільності або компресії, а структурних компонентів - з деструкцією МХД, хімічним впливом, а також порушенням трофіки МХД. Підкреслено, що фактично жодна з моделей не відтворює ситуацію, яка виникає в МХД людини за його дегенерації. Тому, обираючи модель дослідження, необхідно керуватися конкретними завданнями з вивчення дегенерації МХД і порушень у хребтовому руховому сегменті.

  Повний текст PDF - 713.252 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"