Проблема забезпечення стійкості інтелектуальних систем керування технологічними об’єктами

Ладанюк, А. П.; Власенко, Л. О.; Луцька, Н. М.; Смітюх, Я. В.

Розглянуто інтелектуальні системи керування (ІСК) технологічними об'єктами (процесами, агрегатами, комплексами), які мають ряд суттєвих особливостей з точки зору автоматизації, що об'єктивно надає змогу виділити їх в один клас. Виконано аналіз структур ІСК з логічними регуляторами, доведено важливість об'єктивних оцінок стійкості та якості процесів керування технологічними об'єктами. Показано, що сучасні ІСК - це великі складні системи з ієрархічною структурою, побудовані на основі таких основних інтелектуальних технологій, як штучні нейронні мережі, генетичні алгоритми, нечітка логіка, методи діагностики та прогнозування, асоціативна пам'ять тощо, де увага приділяється "неруйнуванню нижнього рівня" за їх побудови. При цьому до них висуваються вимоги, характерні для великих складних систем, а також додаткові, зокрема, специфічні вимоги щодо їх функціонування за різних ситуацій та умов (залежно від технологічного об'єкта) врахування різних видів невизначеностей, недостатності або надлишковості інформації тощо. Однією з головних вимог, окрім вищезазначених, є вимога стійкості ІСК. Стійкість традиційних САР - відома і добре досліджена проблема, а для інтелектуальних систем ця характеристика, особливо методи її визначення, знаходяться в стадії дослідження та на піці розроблення. Розглянуто та наведено варіанти найбільш відомих підходів визначення стійкості для різних типів ІСК. Показано, як змінюється методика визначення стійкості за використання нечітких регуляторів у системах з різними додатковими характеристиками. Так, для суттєво нелінійних об'єктів зі статистичними невизначеностями та невизначеностями, що виникають у математичних моделях, недоцільно використовувати класичні критерії стійкості Михайлова, Рауса - Гурвіца та Найквіста; для нелінійних об'єктів з параметричною невизначеністю та адитивним керуванням можливе використання критерію Найквіста з додатковим виділенням областей на комплексній площині, а для нейромережевої системи - теореми про малий коефіцієнт підсилення.


	Наукова періодика України		Наукові праці Національного університету харчових технологій