Висвітлено питання соціального сирітства та розробку цієї проблематики в китайській педагогічній науці та практиці. Соціальне сирітство представлено як невизнану КНР соціально-педагогічну проблему, охарактеризовано історичне підгрунтя невизнання цієї проблеми на державному рівні в КНР. Визначено відмінності між Україною та КНР у ствердженні, що соціальними сиротами в більшості випадків стають діти, що ростуть у неповній родині. Репрезентовано ідею посилення соціалізуючої ролі системи освіти як основної соціальної стратегії, спрямованої на нівелювання гостроти соціального сирітства в КНР. З'ясовано, що за офіційного невизнання КНР наявності в країні дітей-соціальних сиріт, маркуючи їх іншими категоріями (безпритульні, ті, що рано подорослішали, залишені), більшість соціально-педагогічних програм уряду КНР спрямовані на усунення цієї проблеми в суспільстві. Перспективним для нашої країни можна вважати китайську практику посилення ролі агентів соціалізації та соціального піклування (заклади освіти, клуби та об’єднання за інтересами, громадські організації тощо) у справі нівелювання та пропедевтики випадків соціального сирітства.Освещены вопросы социального сиротства и разработка этой проблематики в китайской педагогической науке и практике. Социальное сиротство представлено как непризнанная КНР социально-педагогическая проблема, очерчены исторические основания непризнания этой проблемы на государственном уровне в КНР. Определены различия между Украиной и КНР в утверждении, что социальными сиротами в большинстве случаев становятся дети, растущие в неполной семье. Представлена идея усиления социализирующей роли системы образования как основной социальной стратегии, направленной на нивелирование остроты социального сиротства в КНР. Выяснено, что при официальном непризнании КНР наличия в стране детей – социальных сирот, маркируя их другими категориями (бездомные, те, что рано повзрослели, оставлены), большинство социально-педагогических программ правительства КНР направлены на устранение этой проблемы в обществе. Перспективным для нашей страны можно считать китайскую практику усиления роли агентов социализации и социальной заботы (учебные заведения, клубы и объединения по интересам, общественные организации и т.д.) по делу нивелирования и пропедевтики случаев социального сиротства.The questions of social orphanhood and development of the subject in Chinese pedagogical science and practice. Social orphanage represented as unrecognized Chinese socio-pedagogical problem, outlined the historical grounds of non-recognition of the problem at the national level in China. It’s analyzed the differences between Ukraine and China in the assertion that social orphans in most cases are children growing up in single-parent family. It’s presented the idea of strengthening the socializing role of education as a basic social strategy aimed at leveling the severity of social orphans in China. Found that when an official non-recognition of China's presence in the country of children - social orphans, marking them with other categories (the homeless, those that matured early, left), the majority of social and educational programs of the PRC government aimed at addressing this problem in society. Promising for our country can be regarded as the Chinese practice of strengthening the role of agents of socialization and social care (schools, clubs and associations of interest, etc.) in the case of leveling and propaedeutics cases orphanhood.

  Повний текст PDF - 438.668 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"