Розглянуто місце та роль ідей та духовної практики ісихазму в естетосфері Київської Русі. На основі комплексного підходу, через перетин естетики та релігієзнавства вперше досліджено їх транспозиції у мистецтві та становленні естетичної думки Русі - України. Визначено, що поняття естетичної транспозиції ідей та традицій культу ісихії в мистецтво Київської Русі пояснюється як перехід, перенос, переміщення гносису й естезису ісихії в художні форми образотворчості на основі проникнення ісихастського вчення про синергію як духовну гармонію в художнє мислення та духовно-чуттєві стани. Розглянуто естетичні специфікації таких феноменів ісихастської теогносії як Сутність і "Енергейя", синергія, світло, сяяння, блиск, мовчання, тиша, спокій, гармонія. Імпліцитна "естетика ісихазму" обумовлюється анагогічним намаганням духовно-чуттєво осягнути та передати у відповідних художніх метафорах, символах, образах і сюжетах сокровенне у Сходженні Духа, зокрема Божу "енергейю" через синергію "умної" молитви та храмової літургії, архітектоніку храмів, іконографію, сакральну музику та літературу. Досліджено, що свій найвищий вияв естетичні транспозиції ісихазму одержують у літургійній практиці, синтезі церковних мистецтв, створюючи "естетику" храмової дії. Здійснено аналіз, що дозволяє ввести естетичні специфікації синергійних концептів ісихазму та поняття "естетична транспозиція" у теоретичний тезаурус сучасної української естетики.

  Повний текст PDF - 232.582 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"