Виходячи з того, що генетична основа механізму біомінералізації біогенних магнітних наночастинок є спільною для прокаріот й еукаріот, перевірено гіпотезу про обов'язкову участь молекули феритину в процесі біомінералізації біогенних магнітних наночастинок. Для цього за допомогою методів порівняльної геноміки досліджено, чи всі магнітотаксисні бактерії мають у своєму геномі гени феритину. Проведено вирівнювання відомих трансльованих білків бактеріального феритину та феритинподібних білків з повними геномами МТБ, використовуючи програму blastn "BLAST on-line" за стандартних параметрів. В результаті встановлено, що механізм біомінералізації біогенних магнітних наночастинок, як у прокаріотах, так і в еукаріотах, не пов'язаний із наявністю феритину та феритинподібних білків. За допомогою методів скануючої зондової мікроскопії проілюстровано неможливість коагуляції феритину в культурі Escherichia coli під дією зовнішніх магнітних полів напруженостей, достатніх для коагуляції біогенних та екзогенних феритових наночастинок у клітинах. Оскільки білок феритину включає кристал феригідриту, який є антиферомагнетиком, магнітні поля помірної напруженості, які змінюють наноструктурну локалізацію феритових біогенних та екзогенних наночастинок, не можуть призвести до утворення агломератів молекул феритину.