Гліальний фібрилярний кислий протеїн (ГФКП): до 45-річчя відкриття

Тихомиров, А. О.; Павлова, О. С.; Недзвецький, В. С.

Гліальний фібрилярний кислий протеїн (ГФКП) - головний компонент проміжних філаментів цитоскелета астроцитів. За більш ніж 4 десятиріччя фундаментальних і прикладних досліджень ГФКП набув статусу класичного маркера астроглії. Проаналізовано та систематизовано дані літератури стосовно особливостей структурної організації молекул даного протеїну, його ізоформного складу та змін експресії гена ГФКП у перебігу онтогенезу ЦНС; описано ієрархічний принцип формування гліальних проміжних філаментів. Подано інформацію про ключові реакції посттрансляційної модифікації ГФКП та їх роль у функціонуванні згаданого протеїну. На підставі сучасних даних літератури обмежений протеоліз ГФКП розглянуто не лише як стадію катаболічних перетворень цього протеїну, але й як механізм регуляції динамічних властивостей цитоскелета в клітинах астроглії. Вважається, що головною функцією ГФКП є підтримка морфології астроцитів, забезпечення міграції зазначених клітин і стабільності їх відростків, але все більше даних вказують на залучення цього протеїну до процесів клітинного сигналінгу та модуляції нейрон-гліальної взаємодії. ГФКП у складі проміжних філаментів цитоскелета відіграє ключову роль у розвитку реактивного астроцитозу - типової відповіді ЦНС на ушкодження. Надлишкова експресія ГФКП або пригнічення його біосинтезу корелюють зі змінами функціональної активності астроцитів, пов'язаними з пошкодженням нервової тканини, метаболічними порушеннями та розвитком нейродегенеративних станів. Кількісне визначення ГФКП. продуктів його розщеплення, а також анти-ГФКП аутоантитіл у біологічних рідинах використовується як вагомий критерій у діагностуванні нейродегенеративних станів. "Неканонічні" функції ГФКП, які він виконує в "неастроцитарних" клітинах, вказують на функціональний поліморфізм цього протеїну та потребують подальшого дослідження.


	Наукова періодика України		Нейрофизиология