Мета роботи - провести аналіз структури внутрішньочерепних гнійно-септичних ускладнень (ГСУ); визначити фактори, що впливають на розвиток ГСУ у пацієнтів з бойовими вогнепальними проникаючими пораненнями черепа і головного мозку; визначити вплив внутрішньочерепних ГСУ на результати лікування пацієнтів. Проведено проспективний аналіз результатів обстеження та лікування 121 пораненого. Всі постраждалі мали вогнепальні проникаючі поранення черепа і головного мозку, одержані в бойових умовах у ході локального збройного конфлікту на сході України. Оцінка результату лікування включала аналіз летальності через 1 міс. (вижив/помер) і дихотомічну оцінку за шкалою виходів Глазго (ШВГ) через 12 міс. (сприятливий/несприятливий результат). У дослідження включено 121 поранений чоловік у віці від 18 до 56 років (у середньому - 34,1 +- 9,1 року). Внутрішньочерепні ГСУ діагностовано в 14 (11,6 %) поранених з вогнепальними проникаючими черепно-мозковими пораненнями. Статистично значуще корелювали з ризиком розвитку внутрішньочерепних ГСУ такі прогностичні фактори: наявність рани та ліквореї при надходженні (p = 0,043), наявність внутрішньошлуночкового крововиливу (p = 0,007), залишені кісткові фрагменти в рані (p = 0,0152) і тривалість припливно-відливного дренування рани більше 3-х діб (p = 0,0123). Летальність серед пацієнтів з внутрішньочерепними ГСУ становила 50 %, а сприятливий результат за ШВГ через рік мали тільки 14,3 % поранених з внутрішньочерепними ГСУ. Наявність внутрішньочерепних ГСУ статистично значущо була пов'язана з летальністю пацієнтів (p = 0,0091) і оцінкою за ШВГ через рік (p = 0,0001).Мета роботи - провести аналіз структури внутрішньочерепних гнійно-септичних ускладнень (ГСУ); визначити фактори, що впливають на розвиток ГСУ у пацієнтів з бойовими вогнепальними проникаючими пораненнями черепа і головного мозку; визначити вплив внутрішньочерепних ГСУ на результати лікування пацієнтів. Проведено проспективний аналіз результатів обстеження та лікування 121 пораненого. Всі постраждалі мали вогнепальні проникаючі поранення черепа і головного мозку, одержані в бойових умовах у ході локального збройного конфлікту на сході України. Оцінка результату лікування включала аналіз летальності через 1 міс. (вижив/помер) і дихотомічну оцінку за шкалою виходів Глазго (ШВГ) через 12 міс. (сприятливий/несприятливий результат). У дослідження включено 121 поранений чоловік у віці від 18 до 56 років (у середньому - 34,1 +- 9,1 року). Внутрішньочерепні ГСУ діагностовано в 14 (11,6 %) поранених з вогнепальними проникаючими черепно-мозковими пораненнями. Статистично значуще корелювали з ризиком розвитку внутрішньочерепних ГСУ такі прогностичні фактори: наявність рани та ліквореї при надходженні (p = 0,043), наявність внутрішньошлуночкового крововиливу (p = 0,007), залишені кісткові фрагменти в рані (p = 0,0152) і тривалість припливно-відливного дренування рани більше 3-х діб (p = 0,0123). Летальність серед пацієнтів з внутрішньочерепними ГСУ становила 50 %, а сприятливий результат за ШВГ через рік мали тільки 14,3 % поранених з внутрішньочерепними ГСУ. Наявність внутрішньочерепних ГСУ статистично значущо була пов'язана з летальністю пацієнтів (p = 0,0091) і оцінкою за ШВГ через рік (p = 0,0001).

  Повний текст PDF - 308.495 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"