Мета роботи - здійснити функційно-стилістичний аналіз топопоетонімопростору роману М. Матіос "Майже ніколи не навпаки". Вивчено стилістично марковане функціонування топопоетонімів як компонентів художньо-образної системи твору. Використано контекстуально-інтерпретаційний метод і метод лінгвостилістичного аналізу. Визначено роль топопоетонімів у формуванні хронотопу та змістово-смислової структури художнього тексту, у вираженні авторської позиції та оцінки; виявлено особливості буковиноцентричної топопоетонімії М. Матіос, що є прикметною рисою ідіолекту письменниці. Зроблено висновки, що жанрова специфіка роману "Майже ніколи не навпаки" детермінує вибір топопоетонімів, які в художньому тексті називають реальні об'єкти фізичного простору, надаючи документального звучання відтвореним історичним подіям. Переважна кількість топопоетонімів є малоекспресивними одиницями, що слугують засобом моделювання хронотопічного континууму художнього тексту, просторової локалізації дії. У трилогії, що розкриває духовний світ персонажів, топопоетоніми стають факультативним засобом їх окреслення. Практичне використання результатів проведеного дослідження полягає в лексикографічному опрацюванні індивідуально-авторської поетонімії. Досліджені пропріативи вміщено до нашого "Словника поетонімів художньої прози М. Матіос".

  Повний текст PDF - 780.123 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"