Мета роботи - вивчення ролі локально-темпоральної лексичної парадигми у "Фронтових поезіях" О. Т. Гончара. Предмет аналізу - функціональне навантаження, особливості уживання, стилістичні конотації, експресивний, образний потенціал, варіативність компонентів часопросторової лексичної парадигми. Уживання тих чи інших лексем залежить від тематики твору, авторського задуму, що й зумовлює функціонування певних лексем, організацію особливостей цього лексичного пласту. Використання кожної лексеми є чітко продуманим, кожна з них ілюструє широкий спектр образних трансформацій, а також тісну взаємодію з іншими лінгвістичними й екстралінгвістичними факторами. Результати семантичного аналізу локально-темпоральної лексичної парадигми свідчать про наявність значного конотативного потенціалу з активованим стилістичним, експресивним компонентом практично у кожної з лексем, що максимально поглиблює його узуальне значення. Встановлено діапазон, насиченість і перспективи образних трансформацій, залежність компонентів парадигми не лише від лінгвоментальних стратегій автора, а й від екстралінгвістичних факторів. Висновок полягає в тому, що часопросторова лексична парадигма виконує текстоутворюючу, характеристичну, хронотопічну, експресивну, виразову функції, сприяє розкриттю підтексту й авторської концепції.