Мета роботи - комплексний аналіз стилістичного потенціалу власних назв у поетичних текстах М. Вінграновського, що є об'єктом нашого вивчення, та у з'ясуванні впливу цих назв на структурно-семантичну організацію поетичного тексту. Застосовано метод функціонально-стилістичного аналізу онімів, що вживає поет. У мовотворчості будь-якого письменника відображається об'єктивна дійсність, яка в межах художнього твору набуває певних видозмін залежно від авторської мети. Така своєрідна інтерпретація дійсності розкриває індивідуальну специфіку кожного письменника. Результатом дослідження є деякі спостереження та висновки: апелюючи до свого уявлення про життя, митці відтворюють усю багатогранність світу за допомогою найрізноманітніших мовних засобів; динамічний характер онімів зумовлено взаємозв'язком інтралінгвістичних і екстралінгвістичних чинників; ці мовні одиниці найбільш точно відбивають процеси індивідуально-авторського світогляду та пізнання дійсності. Отже, власні назви переосмислюються митцем, зберігаючи при цьому первісну вмотивованість. Незважаючи на те, що вони не потребують додаткових пояснень, такі оніми в поетичних текстах набувають експресивного й естетичного навантаження.

  Повний текст PDF - 99.743 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"