Мета роботи - поліпшити результати лікування постраждалих з поверхневими та глибокими дермальними опіками за рахунок оптимізації перебігу ранового процесу, вдосконалення методів місцевого та хірургічного лікування з використанням сучасних ранових покриттів. Під спостереженням перебували 130 хворих із дермальними термічними ураженнями загальною площею 5 - 50 % поверхні тіла віком від 18 до 65 років, які лікувалися у Київському центрі термічної травми і пластичної хірургії у 2013 - 2017 рр. Залежно від тактики лікування поверхневих і глибоких дермальних уражень (використання ранових покриттів різного походження, строків і методів проведення операцій, строків видалення некротичного струпа, способу закриття ран) хворих було розподілено на 2 групи: основну (n = 70) і порівняння (n = 60). Для визначення глибини опікової рани додатково до клінічного методу застосовували вимірювання pH ран і безконтактну інфрачервону термометрію ран. Пацієнтам основної групи з поверхневими дермальними опіками (n = 35) у середньому через (1,50 +- 0,06) доби після травми виконували хірургічну обробку опікових ран - надтонке висічення поверхневого некрозу із закриттям ран пінополіуретановими покриттями. Хворим групи порівняння з поверхневими дермальними опіками (n = 30) проводили консервативне лікування ран. Строк повної епітелізації опікових ран у хворих основної групи становив у середньому (19,9 +- 6,3) доби проти (22,9 +- 6,4) доби у хворих групи порівняння. Хворим основної групи з глибокими дермальними опіками (n = 35) проводили висічення некротичних тканин та закриття ран тимчасовими рановими покриттями на поліуретановій основі (n = 18) або ксенодермоімплантатами (n = 17) з наступною автодермопластикою. Вибір покриття залежав від локалізації ран, показників pH-метрії та термометрії ран. Хворим групи порівняння з глибокими дермальними опіками (n = 30) виконували раннє висічення некротичних тканин з одномоментною автодермопластикою. Кількість некректомій становила в середньому 3,30 +- 0,07 у хворих основної групи проти 4,20 +- 0,17 у хворих групи порівняння (<$Eroman p~symbol Г~0,05>), кількість автодермопластик - відповідно 3,1 +- 0,5 та 4,70 +- 0,34 (p << 0,05), загальна кількість операцій - 8,60 +- 0,31 і 6,40 +- 0,53 (p << 0,05). Розвитку рубцевих деформацій в перші 6 міс не спостерігали. Через рік добрі результати відзначено у 84 % випадків. Висновки: за хірургічного лікування глибоких дермальних опіків перевагу слід віддавати відтермінованій автодермопластиці. У разі поверхневих дермальних опіків доцільно проводити надтонке висічення некротичних тканин з одномоментним закриттям ран тимчасовими покриттями. Розроблений алгоритм визначення глибини опіків і тактики хірургічного лікування забезпечує зменшення тривалості лікування, кількості перев'язок, наркозів, суттєво поліпшує косметичні та функціональні результати травми.

  Повний текст PDF - 5.354 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"