Український сокільський рух в еміграції став одним із об'єднувальних факторів українського народу. Ідеологія, збереження традицій, мови, культури, високий рівень організаційно-просвітницької, фізкультурно-спортивної діяльності стали запорукою визнання українського сокільства за кордоном міжнародною спільнотою. Мета роботи - здійснити історико-теоретичний аналіз передумов зародження українського сокільства за кордоном і виявити особливості його діяльності. Методи дослідження - аналіз науково-методичної літератури, історико-логічний і хронологічний методи. Вагомий внесок у становлення сокільського руху в еміграції зробила українська діаспора. Насамперед значними центрами розвитку українського сокільства за кордоном були Чехословаччина, США, Канада, Аргентина, Бразилія, Німеччина, Франція, Швейцарія тощо. Діяльність сокільських товариств характеризувалася національно-патріотичним вихованням, збереженням традицій і культури українського народу, масовими руханковими, спортивними та просвітницькими заходами. Зроблено висновки, що діяльність українського сокільського руху за кордоном була яскравим виразником єднання українців в еміграції, їх гуртування навколо ідеї державотворення та виховання патріотично-свідомої нації у тісному взаємозв'язку з гімнастично-спортивним рухом і міжнародними геополітичними процесами.

  Повний текст PDF - 434.587 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"