Однією з найсерйозніших проблем у спорті є спортивний травматизм, який у зв'язку зі збільшенням кількості стартів, надлишковими тренувальними й змагальними навантаженнями з кожним роком зростає. З усіх систем організму під впливом регулярних занять спортом найбільшого навантаження зазнає опорно-руховий апарат, і з часом розвивається вторинний остеоартроз. Мікротравматизація хряща, його фрагментація супроводжуються підвищенням активності лізосомальних ферментів. У суглобовому хрящі виявляють підвищений уміст урокінази, плазміну та матриксних протеїназ. Мета роботи - дослідити особливості уражень опорно-рухового апарату в спортсменів та зміни, які відбуваються у разі цього, і розглянути основні методи немедикаментозного лікування вторинного остеоартрозу та його профілактику. Для розв'язання завдань використано методи одержання ретроспективної інформації, теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури. Співвідношення причин спортивного травматизму, їх значимість і питома вага залежать від виду спорту, характеру підготовки й кваліфікації спортсменів. Установлено, що основним завданням травматології спорту є необхідність забезпечити в найкоротший термін відновлення специфічних рухових функцій спортсменів у тому ж обсязі, що й до травми, а також у здатності до подальшого професійного росту. Немедикаментозні методи лікування остеоартрозу традиційно включають фізіотерапевтичне лікування, лікувальну фізкультуру, масаж, голкорефлексотерапію. Усі ці методи направлені, передусім, на купування больового синдрому та запалення в суглобі.

  Повний текст PDF - 484.758 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"