Мета роботи - встановити взаємозв'язок вмісту лептину крові та маркерів генералізованого неспецифічного запалення у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу залежно від його тривалості, наявності надлишкової маси й ожиріння. Порівняно вміст лептину та інтерлейкінів (ІЛ) ІЛ-2, ІЛ-6, туморнекротичного фактора <$Ealpha> (TNF-<$Ealpha>) у групах із різною тривалістю ЦД 2-го типу, із нормальною та надлишковою масою тіла й ожирінням. У пацієнтів із підвищеним вмістом лептину виявлено достовірно нижчий вміст TNF-<$Ealpha> (<$E7,82~symbol С~0,34> нг/мл). Також спостерігалася позитивна кореляція останнього із індексом маси тіла (r = 0,48, P << 0,0001), ІЛ-6 (r = 0,13, P = 0,019), що спричиняється збільшеним пулом вісцеральної жирової тканини, яка продукує лептин та 10 - 35 % ІЛ-6. У пацієнтів із вперше виявленим ЦД 2-го типу є достовірно нижчим вміст лептину (<$E19,35~symbol С~1,39> нг/мл) та TNF-<$Ealpha> (<$E7,82~symbol С~0,94> нг/мл). Найвищий вміст лептину та цитокінів був у пацієнтів із тривалістю ЦД від 5 до 10 років, як правило, саме у цей період відбувається розвиток серцево-судинних ускладнень. Вміст лептину (<$E6,39~symbol С~1,15> нг/мл) достовірно найнижчий, а вміст TNF-<$Ealpha> (<$E11,37~symbol С~3,77> нг/мл) та ІЛ-6 (<$E10,12~symbol С~6,91> нг/мл) найвищий у групі пацієнтів із нормальною масою. Ймовірно, саме підвищений вміст цих цитокінів надає змогу зберігати нормальну масу тіла таким пацієнтам. Відомо, що за тривалої глюкозотоксичності та ліпотоксичності виникає метаболічна імуносупресія, яка визначається змінами в T-клітинній ланці імунітету, що також сприяє виникненню аутоімунності у разі ЦД 2-го типу.

  Повний текст PDF - 356.72 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"