Досліджено твори малої прози міжвоєнного періоду письменників-емігрантів В. Винниченка й А. Аверченка, присвячені світу дітей, який мав для авторів неабияку цінність. Доведено, що збірки "Намисто" українського автора та "Діти" російського "короля сміху" містять схожі елементи, які можна об'єднати у два блоки: тематичний (святочна тематика, стражденне сирітське життя, дитяча дружба, стосунки з дорослими, турбота про батьків, ігри й витівки халамидників тощо) і стильовий (психологізм, філософічність, музикалізація, засоби виразності та прийоми - порівняння, метафора, гротеск, гіперболізація, іронія), до якого віднесено й особливості мови: народність, емоційність, застаріла лексика. Звертається увага на деякі спільні риси поетики - очі, волосся, усмішка. Наголошено на високому мистецькому рівні творів малої прози. Винниченко як неореаліст і Аверченко як письменник-гуморист виявили поважне ставлення до дітей як до кращих представників людства. Їхні оптимістичні оповідання прийшлися до душі як дітям, так і дорослим. Наголошено, що тема дітей у важкі емігрантські роки стала своєрідним якорем порятунку для видатних письменників XX ст.

  Повний текст PDF - 363.201 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"