Досліджено малі прозові жанри маловідомих українських письменниць міжвоєнної доби, головним чином вміщених на сторінках емігрантських часописів. З'ясовано деякі біографічні відомості, визначено жанрові пріоритети малої прози. Різні види оповідань, новели, спогади, нариси Б. О'Коннор-Вілінської, О. Храпко-Драгоманової, Лесі Верховинки мають спільну тематику - життя українського села у пореволюційний період, стосунки чоловіка й жінки, гендерна проблематика, емігрантське життя. Окреслено деякі стильові особливості малої художньої прози. Вона позначена глибоким психологізмом, філософськими й дидактичними узагальненнями. Відчутні екзистенціальні, етнографічні й фольклорні мотиви, національна символіка; містяться елементи апокрифів, фантастики та священної історії - тобто явища, характерні для літератури початку XX ст. Звернуто увагу на культурні традиції українців, обгрунтовано антивоєнні настрої селян, підкреслено майстерність письменниць, що полягає у використанні мовно-стилістичних і художніх засобів та прийомів. Зазначено, що без цих та інших імен письменниць неможливо скласти уявлення про український літературний простір XX ст.

  Повний текст PDF - 403.611 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"