Основне завдання статті полягає у визначенні часових сполучників, що можуть вказувати на початок дії та порівнянні їх впливу на семантику всього речення в українській та німецькій мовах. Дослідження проведено на основі аналізу творів художньої літератури в обох мовах та їх перекладів. Результати дослідження показують, що в двох мовах варто розрізняти дві групи сполучників: такі, що можуть актуалізувати значення початку дії в головному реченні, і сполучники, що можуть актуалізувати семантику початковості дії в підрядному реченні. Невелика кількість виявлених прикладів вказує на те, що часові сполучники знаходяться на перефирії функціонально-семантичних мікрополів початковості дії як в українській, так і в німецькій мові. Проте, якщо в українській мові підрядні речення часу не змінюють дієслівну семантику, а лише локалізують дію на часовій осі та мають здатність підсилювати значення початку, що виражається дієсловом чи конструкцією, то в німецькій мові завдяки впливу часових сполучників та ширшого контексту неграничні дієслова класів дій та станів можуть описувати гранчину ситуацію, вказуючи на початок певної тривалої чи моментальної дії.

  Повний текст PDF - 439.395 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"