Електронна комерція з кожним роком займає дедалі важливішу позицію в національних економіках і є флагманом інноваційної діяльності, появи новітніх інформаційних технологій (ІТ) та е-послуг завдяки використанню е-угод. До таких ІТ належать хмарні сервіси, електронні платіжні системи, веб-сервіси тощо. Мета статті - виявити проблеми розвитку е-комерції для подальшого їх вирішення. Основні завдання в контексті е-комерції згідно з Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні, який було ухвалено Постановою Верховної Ради України № 509-VIII від 4 червня 2015 року, на жаль, не виконано. У процесі дослідження при опрацюванні статистичних даних щодо е-комерції використано системний підхід, методи порівняння та аналізу. Держава має прийняти інституційні заходи щодо стимулювання розвитку е-торгівлі та перетворення її на один з "локомотивів" економіки, а також визначити відповідальний орган з формування та втілення державної політики у сфері е-торгівлі. Необхідно внести зміни до Законів України "Про електронну комерцію" та "Про захист прав споживачів" відповідно до плану імплементації Директиви 2000/31/ЄС "Про електронну комерцію" та Директиви 97/7/ЄС "Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах". Необхідно створити консультативно-дорадчий орган у вигляді робочої групи (Постанова Кабінету міністрів України № 599 від 17 червня 2009 року) при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі за участі заінтересованих сторін (стейкхолдерів), який має підготувати проект Дорожньої карти розвитку е-торгівлі та систему індикаторів її розвитку для відстеження ефективності впровадження Дорожньої карти розвитку е-торгівлі як одного з факторів просування інформаційного суспільства в Україні.

  Повний текст PDF - 155.703 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"