Зміцнення бази екологічного оподаткування в Україні: методологія і практика

Міщенко, В. С.

Як показує міжнародний досвід, економічні інструменти екологічної політики (насамперед, такі, як екологічні податки і збори) можуть успішно стимулювати переорієнтацію товаровиробників на менш шкідливі товари і сприяти розширенню рециклінгу відходів. Особливо актуальним це є для України, де на порядку денному стоїть створення галузі поводження з ресурсоцінними відходами кінцевого споживання продукції. В цьому контексті розглянуто науково-методичні та організаційно-економічні передумови для запровадження в Україні податків-зборів на екологічно шкідливу продукцію. Йдеться про упаковку, електричне та електронне обладнання, шини, оливи та деякі інші товари, які внаслідок зношення і втрати споживчих властивостей перетворюються на відходи. Оподаткування екологічно шкідливої продукції відкриває шлях до створення повноцінного економічного механізму, спрямованого на відшкодування витрат на збирання, переробку та утилізацію ресурсоцінних відходів відповідно до європейського принципу "розширеної відповідальності виробника". При цьому теоретично екологічні податки на товари виступають певною альтернативою прямим податкам на викиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Обгрунтовується науково-методичний підхід, згідно з яким визначення таких платежів має базуватися на інвестиційному критерії. Його суть полягає у розрахунку інвестиційних та операційних витрат, необхідних для розбудови системи поводження з тією чи іншою категорією (видом) відходів. Використання інвестиційного критерію забезпечує покриття витрат на збирання та утилізацію відходів споживання екологічно шкідливої продукції та тим самим дозволяє розглядати податок/збір на таку продукцію як плату за послуги з поводження з відходами. На основі моделювання ситуації та з урахуванням розробки ймовірних сценаріїв здійснено варіантні розрахунки ставок платежів.


	Наукова періодика України		Економіка України