Генезис банківської справи налічує тисячоліття й бере свій початок від лихварів, які позичали гроші під процент, монастирів і храмів, що зберігали вклади громадян (для паломництва). Оскільки в іудаїзмі, християнстві та ісламі існувала заборона на лихварство та стягування процента, що збереглося до теперішнього часу тільки в ісламських банках, то, відповідно, сьогодні існують дві парадигми банку. Мета - звернути увагу вчених-економістів на існування сьогодні у світовій практиці двох різних за економічною суттю парадигм діяльності банків (традиційного та ісламського); показати їх специфічні відмінні риси (традиційного - функціонує на кредиті та позичковому проценті та ісламського - функціонує на фінансових відносинах і забороні на позичковий процент), по-різному визначають їх роль і місце на грошових ринках своїх країн. При цьому, якщо в парадигмі традиційного банку гроші спочатку залучаються на кредитній (поворотній) основі за плату в одних осіб, а потім надаються за плату іншим особам, то в парадигмі ісламського банку, яка забороняє процент, банк і вкладник-інвестор, або банк і бізнес-компанія, або усі разом формують спільне підприємництво на принципі розподілу між собою і прибутків, і збитків, що відповідає нормам шаріату та ісламській моделі банку. При цьому вкладник передає банку гроші для участі в сучасному бізнесі не як вклад (як у традиційному банку), а як інвестицію, що не створює обов'язки банку повернути вклад у разі збитків. Таким чином, парадигма ісламського банку відображає його яскраво виражене фінансове посередництво, на відміну від парадигми традиційного банку, яка грунтується на кредиті, що має важливе практичне значення при оцінці їх ролі та місця в економічному житті суспільства.

  Повний текст PDF - 115.852 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"