Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (15) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Kuklin V$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 12 Представлено документи з 1 до 12 |
|||
| 1. | 
Kirichok A. V. Comparative kinetics of ions for different modes of parametric Instability of intense langmuir waves in plasma [Електронний ресурс] / A. V. Kirichok, V. M. Kuklin, A. V. Pryjmak // East european journal of physics. - 2014. - Vol. 1, Num. 1. - С. 30-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIFY_2014_1_1_4 Nonlinear regimes of one-dimensional parametric instabilities of long-wave plasma waves are considered for the cases when the average plasma field energy density is less (Zakharov's model) or greater (Silin's model) than the plasma thermal energy. The evolution of ion energy distribution is studied.After saturation of the instability, the ion kinetic energy density normalized to the initial field energy density is found to be of the order of the ratio of linear growth rate to the plasma frequency, for the case when the initial field energy far exceeds the plasma thermal energy. In this case, the ion energy distributionis differentfrom the Maxwellian. In the opposite case of hot plasma, the ions acquire a part of initial field energy, which is approximately equal to the half of ratio of initial Langmuir field energy to the plasma thermal energy. At this, the ion kinetic energy distribution is close to the Maxwellian, and it is reasonably to speak about ion temperature. The crossing of ion trajectories in the surrounding of density cavities is a reason of instability quenching in both cases. | ||
| 2. |
Gushchin I. V. State function in unstable convective medium [Електронний ресурс] / I. V. Gushchin, A. V. Kirichok, V. M. Kuklin // East european journal of physics. - 2015. - Vol. 2, Num. 1. - С. 32-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2015_2_1_5 Конвекцію у тонкому шарі рідини (газу) між поверхнями, що недостатньо гарно проводять тепло, розглянуто за умов придатності моделі Проктора - Сівашинського, причому за відсутності залежності в'язкості від температури. З використанням числового моделювання показано, що кожний стан, можна представити фіксованим значенням функції стану, що дорівнює сумі квадратів мод просторового спектра температури на поверхні. Перехід між станами характеризується значенням похідної за часом від функції станів. Різниця між станами, що відрізняються топологією, відповідає різниці між відповідними значеннями функції станів. | ||
| 3. |
Kuklin V. M. Simulation of Synchronization of Nonlinear Oscillators by the External Field [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin, D. N. Litvinov, S. M. Sevidov, A.E. Sporov // East european journal of physics. - 2017. - Vol. 4, Num. 1. - С. 75-84. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2017_4_1_9 In this paper, the self-consistent model was considered, consisting of a system of oscillators, the coupling between them was assumed to be integral (due to the fields formed as a result of their co-radiation). With the help of this model, the features of synchronization by waves of finite amplitude of a system of oscillators were refined, the initial phase values of which are random. The effect of nonlinearity, in particular, due to the change in the mass of the oscillator due to relativistic effects, was taken into account. It was shown that the nonlinearity does not violate the nature of the energy exchange between the wave and the oscillator system, leading only to a slight decrease in the efficiency of such an exchange. | ||
| 4. | 
Kuklin V. M. The superradiance of moving and stationary oscillators [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin, D. N. Litvinov, A. E. Sporov // Вісник Херсонського національного технічного університету . - 2018. - № 3(2). - С. 52-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhdtu_2018_3(2)__10 | ||
| 5. |
Kuklin V. Energy Exchange Between the Field and the Active Medium of the Waveguide [Електронний ресурс] / V. Kuklin, E. Poklonskiy // East european journal of physics. - 2019. - No 3. - С. 46-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2019_3_8 Робота на основі напівкласичного опису є результатом вивчення процесів поглинання та генерації поля в формі стоячій хвилі в хвилеводі, що заповнений дворівневим активним середовищем. За умов просторової неоднорідності інтенсивності поля виникає інтерференція осциляцій інверсії заселеності в різних локальних областях хвилеводу. Квазіперіодичні зміни інверсії заселеності визначається частотою Рабі, яка як відомо, пов'язана з імовірністю індукованого випромінювання за позитивної інверсії заселеності, або індукованого поглинання за її негативного значення. Так як зміна інверсії заселеності супроводжується поглинанням або випромінюванням квантів поля, це призводить до обміну енергією між полем та активним середовищем, що розміщено у хвилеводі. Показано, що затухання поля великої амплітуди в хвилеводі, що заповнений активним середовищем, є нелінійним. У розвиненому режимі цей процес носить характер обміну енергією між полем і активним середовищем. У цьому випадку загасання хвилі змінюється її зростанням, подібно до того, як це відбувається у відомому випадку кінетичного загасання Ландау. Конкуренція процесів випромінювання і поглинання призводить до того, що характер осциляцій (нутацій) інверсії заселеності в різних точках простору хвилеводу виявляється різним. І в цьому випадку саме інтерференція несинхронних просторово локалізованих осциляцій інверсії заселеності в обсязі хвилеводу призводить до змін амплітуди поля. Обговорено також процес збудження поля в хвилеводі попередньо інвертованою дворівневим активним середовищем за обліку зовнішніх механізмів поглинання енергії коливань. Розгляд цих проблем є важливим для розуміння процесів генерації індукованого випромінювання, яке як зазначив Ч. Таундс великою мірою є випромінюванням когерентним.Робота на основі напівкласичного опису є результатом вивчення процесів поглинання та генерації поля в формі стоячій хвилі в хвилеводі, що заповнений дворівневим активним середовищем. За умов просторової неоднорідності інтенсивності поля виникає інтерференція осциляцій інверсії заселеності в різних локальних областях хвилеводу. Квазіперіодичні зміни інверсії заселеності визначається частотою Рабі, яка як відомо, пов'язана з імовірністю індукованого випромінювання за позитивної інверсії заселеності, або індукованого поглинання за її негативного значення. Так як зміна інверсії заселеності супроводжується поглинанням або випромінюванням квантів поля, це призводить до обміну енергією між полем та активним середовищем, що розміщено у хвилеводі. Показано, що затухання поля великої амплітуди в хвилеводі, що заповнений активним середовищем, є нелінійним. У розвиненому режимі цей процес носить характер обміну енергією між полем і активним середовищем. У цьому випадку загасання хвилі змінюється її зростанням, подібно до того, як це відбувається у відомому випадку кінетичного загасання Ландау. Конкуренція процесів випромінювання і поглинання призводить до того, що характер осциляцій (нутацій) інверсії заселеності в різних точках простору хвилеводу виявляється різним. І в цьому випадку саме інтерференція несинхронних просторово локалізованих осциляцій інверсії заселеності в обсязі хвилеводу призводить до змін амплітуди поля. Обговорено також процес збудження поля в хвилеводі попередньо інвертованою дворівневим активним середовищем за обліку зовнішніх механізмів поглинання енергії коливань. Розгляд цих проблем є важливим для розуміння процесів генерації індукованого випромінювання, яке як зазначив Ч. Таундс великою мірою є випромінюванням когерентним. | ||
| 6. |
Gushchin I. V. Phase Transitions in Convection [Електронний ресурс] / I. V. Gushchin, V. M. Kuklin, E. V. Poklonskiy // East european journal of physics. - 2019. - No 4. - С. 34-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2019_4_5 Наведено результати вивчення моделей опису конвективної нестійкості поблизу її порога тонких шарів рідини та газу, обмежених стінками, що слабко проводять тепло. Ці моделі виділяють один просторовий масштаб взаємодії, залишаючи для еволюції системи можливість вибрати характер симетрії. Це пов'язано з тим, що обрані умови реалізації режимів конвективної нестійкості поблизу її порогу. Всі просторові збурення одного просторового масштабу, але різної орієнтації взаємодіють між собою. Виявилося, що наявність мінімумів потенціалу взаємодії мод рівнянь Проктора - Сівашінского, абсолютна величина векторів хвильових чисел яких є незмінною, і визначає вибір симетрії та характеристик просторової структури. У випадку більш реалістичної моделі конвекції, описуваної рівнянням Проктора - Сівашінского, вдалося спостерігати процеси як структурно-фазового переходу першого роду, так і процес структурно-фазового переходу другого роду і виявити вид функції стану, яка відповідає за топологію конвективних структур: метастабільних валів і стабільних квадратних структур. Показано, що характер структурно-фазового переходу першого роду в рідини за врахування залежності в'язкості від температури в моделі Проктора - Сівашінского є подібним випадку у разі відсутності такої залежності. Час переходу виявляється тим же, не дивлячись на те, що формується інша структура - шестигранні конвективні структури. Так само як у моделі Свіфта - Хоенберга, можливий жорсткий режим формування шестигранних структур у газовому середовищі лише для досить помітної залежності її в'язкості від температури. Часи фазових переходів обернено пропорційні різниці значень цієї функції для двох послідовних станів. Подібний опис фазових переходів не використав феноменологічні підходи та різні спекулятивні міркування, що надає можливість більш пильно розглянути характер перехідних процесів.Наведено результати вивчення моделей опису конвективної нестійкості поблизу її порога тонких шарів рідини та газу, обмежених стінками, що слабко проводять тепло. Ці моделі виділяють один просторовий масштаб взаємодії, залишаючи для еволюції системи можливість вибрати характер симетрії. Це пов'язано з тим, що обрані умови реалізації режимів конвективної нестійкості поблизу її порогу. Всі просторові збурення одного просторового масштабу, але різної орієнтації взаємодіють між собою. Виявилося, що наявність мінімумів потенціалу взаємодії мод рівнянь Проктора - Сівашінского, абсолютна величина векторів хвильових чисел яких є незмінною, і визначає вибір симетрії та характеристик просторової структури. У випадку більш реалістичної моделі конвекції, описуваної рівнянням Проктора - Сівашінского, вдалося спостерігати процеси як структурно-фазового переходу першого роду, так і процес структурно-фазового переходу другого роду і виявити вид функції стану, яка відповідає за топологію конвективних структур: метастабільних валів і стабільних квадратних структур. Показано, що характер структурно-фазового переходу першого роду в рідини за врахування залежності в'язкості від температури в моделі Проктора - Сівашінского є подібним випадку у разі відсутності такої залежності. Час переходу виявляється тим же, не дивлячись на те, що формується інша структура - шестигранні конвективні структури. Так само як у моделі Свіфта - Хоенберга, можливий жорсткий режим формування шестигранних структур у газовому середовищі лише для досить помітної залежності її в'язкості від температури. Часи фазових переходів обернено пропорційні різниці значень цієї функції для двох послідовних станів. Подібний опис фазових переходів не використав феноменологічні підходи та різні спекулятивні міркування, що надає можливість більш пильно розглянути характер перехідних процесів. | ||
| 7. |
Kuklin V. M. On Frequency and Spatial Periodicity of the Waves of the Anomalous Amplitude in the Ocean [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin, E. V. Poklonskiy // East european journal of physics. - 2019. - No 4. - С. 41-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2019_4_6 Показано, що хвилі аномальної амплітуди є довгоживучими утвореннями. Вони дрейфують в напрямку хвильового руху з груповою швидкістю хвильового пакета, яка є вдвічі меншою фазової швидкості основної хвилі. Розмах хвилі (відстань від горба до западини) аномальної амплітуди більш ніж втричі перевершує середнє значення розмахів хвильового руху. В результаті модуляційної нестійкості цієї хвилі формується спектр збуджень, енергія якого вдвічі більше енергії основної хвилі в розвиненому режимі процесу. Просторовий розмір хвильового пакета практично не змінюється, амплітуда розмаху в максимумі спочатку наростає, потім поступово зменшується. Число таких хвиль у зонах сильного вітрового впливу є значно більшим, ніж це дозволяє статистика випадкових інтерференційних процесів. Це обумовлено впливом основної хвилі (її амплітуда залишається помітно більше амплітуд кожної з мод хвильового пакета) на поведінку кожної пари мод із хвильового пакета обурення. У лабораторній системі тривалість виникнення аномальної хвилі якісно збігається з часом існування автохвилі Перегрина. Хоча слід зазначити, що автохвиля Перегрина відповідає іншій фізичній реальності, де дисперсія хвилі є слабкою. Гравітаційні поверхневі хвилі мають сильну дисперсією і рівняння НУШ в цьому випадку помітно модифікується. Однак в системі спокою хвильового пакету, (яка рухається відносно лабораторної системи) час життя хвилі аномальної амплітуди є істотно більшим. Відстань, яку проходить хвильовий пакет з аномальним розмахом, відповідає кільком сотням довжин хвиль і може досягати сотень кілометрів. Простий підрахунок таких хвиль засобами космічного моніторингу через невелику зону (кадр) перегляду може виявитися неточним. Одного разу з'явившись, такі хвилі здатні дрейфувати на значні відстані. У цьому випадку вони цілком можуть потрапити в наступний кадр перегляду. Тобто оцінки числа таких мод можуть бути завищені.Показано, що хвилі аномальної амплітуди є довгоживучими утвореннями. Вони дрейфують в напрямку хвильового руху з груповою швидкістю хвильового пакета, яка є вдвічі меншою фазової швидкості основної хвилі. Розмах хвилі (відстань від горба до западини) аномальної амплітуди більш ніж втричі перевершує середнє значення розмахів хвильового руху. В результаті модуляційної нестійкості цієї хвилі формується спектр збуджень, енергія якого вдвічі більше енергії основної хвилі в розвиненому режимі процесу. Просторовий розмір хвильового пакета практично не змінюється, амплітуда розмаху в максимумі спочатку наростає, потім поступово зменшується. Число таких хвиль у зонах сильного вітрового впливу є значно більшим, ніж це дозволяє статистика випадкових інтерференційних процесів. Це обумовлено впливом основної хвилі (її амплітуда залишається помітно більше амплітуд кожної з мод хвильового пакета) на поведінку кожної пари мод із хвильового пакета обурення. У лабораторній системі тривалість виникнення аномальної хвилі якісно збігається з часом існування автохвилі Перегрина. Хоча слід зазначити, що автохвиля Перегрина відповідає іншій фізичній реальності, де дисперсія хвилі є слабкою. Гравітаційні поверхневі хвилі мають сильну дисперсією і рівняння НУШ в цьому випадку помітно модифікується. Однак в системі спокою хвильового пакету, (яка рухається відносно лабораторної системи) час життя хвилі аномальної амплітуди є істотно більшим. Відстань, яку проходить хвильовий пакет з аномальним розмахом, відповідає кільком сотням довжин хвиль і може досягати сотень кілометрів. Простий підрахунок таких хвиль засобами космічного моніторингу через невелику зону (кадр) перегляду може виявитися неточним. Одного разу з'явившись, такі хвилі здатні дрейфувати на значні відстані. У цьому випадку вони цілком можуть потрапити в наступний кадр перегляду. Тобто оцінки числа таких мод можуть бути завищені. | ||
| 8. |
Kuklin V. M. On the Attenuation of a Wave Pacadge in Waveguides Filled with an Active Medium and Plasma [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin, E. V. Poklonskiy, S. M. Sevidov // East european journal of physics. - 2020. - No 1. - С. 37-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2020_1_4 Для умов обмежених систем, які формують просторову структуру поля, розглянуто процеси загасання хвильових пакетів (ХП) кінцевої амплітуди. Ширина лінії хвильового поля визначається як дисипативними процесами (в квантовій системі це величина, зворотна часу життя енергетичних рівнів) або реактивними процесами (в класичних хвилеводних системах це спектральна ширина пакета). У разі заповнення хвилеводу активним дворівневим середовищем опис є можливим за допомогою квазікласичної моделі взаємодії поля та частинок. У цьому випадку квантово-механічний опис середовища об'єднується з класичним уявленням поля. Тут істотну роль грає частота Рабі, що визначає ймовірність індукованого випромінювання або поглинання квантів поля та осциляторну зміну (нутацію) інверсії заселеності. Залежно від співвідношення між значеннями частоти Рабі та ширини лінії хвильового пакету може змінюватись характер поведінки поля. У сильних полях або за значної інверсії заселеності шириною лінії можна знехтувати, у цьому випадку щільність енергії поля є досить великою. В цьому випадку слід очікувати помітних нутацій інверсії заселеності з різною частотою, що відповідає локальній частоті Рабі в різних областях хвилеводу, інтерференція яких визначить осциляторну поведінку поля хвилі. У разі низького рівня інтенсивності електричного поля або невеликої інверсії заселеності, режим зміни амплітуди поля стає монотонним. Розглянуто загасання поля в плазмі (загасання Ландау). Роль інверсії заселеності бере на себе величина, пропорційна похідній по швидкості від функції розподілу електронів. Якщо спектральна ширина пакета є малою, процес загасання хвилі набуває характерного осциляторного вигляду, обумовленого обміном енергією між хвилею та захопленими її полем електронами плазми. Загасання широких пакетів є практично монотонним з формуванням в околиці фазової швидкості хвилі характерного "плато" на функції розподілу електронів за швидкостями. | ||
| 9. |
Kostenko V. V. On The Periodic Change of the Luminosity of the Cosmic Sources with an Active Medium [Електронний ресурс] / V. V. Kostenko, V. M. Kuklin, E. V. Poklonskiy // East european journal of physics. - 2020. - No 2. - С. 48-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2020_2_5 Розглянуто наявність у гарячому джерелі випромінювання внутрішнього шару з активним середовищем, що знаходиться поблизу рівноваги і представлено квантовою дворівневою системою, населеністі верхнього та нижнього рівнів якої приблизно однакові. Показано, що при конвекції з більш глибоких гарячих шарів, яка підтримує інверсію населеністі активної системи, можлива генерація імпульсів індукованого випромінювання, інтенсивність яких порівняна або перевершує інтенсивність фонового спонтанного випромінювання джерела. За достатньої товщини поверхневих шарів за рахунок ефектів розсіювання в них, там цілком може сформуватися спектр випромінювання абсолютно чорного тіла. Генерація імпульсів поблизу виявленого раніше нового порога індукованого випромінювання здатна призвести до періодичної зміни інтенсивності випромінювання джерела в цілому. Цей поріг визначається рівністю квадрату інверсії населеності повному числу станів. Розгляд генерації імпульсів індукованого випромінювання проводиться як на основі балансних рівнянь, так і за допомогою напівкласичного опису за невеликих значень інверсії населеності та низьких рівнів інтенсивності електричного поля, коли частота Рабі є меншою за ширину лінії. Опис процесу індукованого випромінювання зводиться до однопараметричної системи рівнянь. Періодичні рішення представлені замкнутими траєкторіями на фазовій площині (відносна щільність квантів, відносна щільність інверсії населеністі). Подібний шар з активним середовищем у вигляді квантової дворівневої системи може існувати в зірках і швидше за все локалізований в області фотосфери. За наявності в атмосфері зірки значної конвекції можуть бути реалізовані умови для генерації імпульсів індукованого випромінювання. Виявляється, що можна побачити подібність отриманих рішень із відомими спостереженнями змін світності зірок-цефеїд (дельти Цефея і Полярної зірки). | ||
| 10. |
Kuklin V. Semiclassic Models of the Dissipative Regime of Instability and Superradiation of a Quantum Radiator System [Електронний ресурс] / V. Kuklin, V. Lazurik, E. Poklonskiy // East european journal of physics. - 2021. - No 2. - С. 98-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2021_2_8 Обговорено подібність дисипативних режимів генерації та режимів надвипромінювання для систем збуджених квантових випромінювачів (КВ), поміщених у відкритий резонатор. У разі існування резонаторного поля за рахунок відбиття від торців системи звичайно реалізується дисипативний режим генерації. При цьому декремент коливань у хвилеводі у разі відсутності випромінювачів виявляється більше інкремента виникаючої нестійкості системи випромінювачів, поміщеної в резонатор. При описі цього режиму вплив випромінювачів один на одного і сума їх власних полів нехтується. Поле резонатора змушує осцилятори випромінювати або поглинати кванти синхронно з ним, залежно від локального значення інверсії заселеності. Генерація набуває слабко осциляторний характер через несинхронну зміну інверсії заселеності системи випромінювальних диполів (нутації), що мають основний і збуджений рівні енергії. Для опису процесу цілком достатньо рівнянь напівкласичної теорії, заснованої на використанні матриці щільності. У разі, коли резонаторне або хвилевідне поле відсутнє, врахування власних полів осциляторів стає істотним. Для моделювання процесу надвипромінювання застосовуються великі частки-випромінювачі, для опису яких слід скористатися рівняннями для матриці щільності. Показано, що взаємодія КВ в цьому випадку обумовлена електромагнітними полями в умовах, коли перекриття їх хвильових функцій несуттєво. Отримано рівняння, що надають можливість розглянути процес взаємодії випромінювачів. У разі взаємодії випромінювачів у резонаторі формується інтегральне поле, зростання інтенсивності якого призводить до синхронізації випромінювачів. Показано, що характерні часи розвитку процесу, а також досяжні амплітуди збуджених полів для дисипативних режимів генерації та режимів надвипромінювання випромінювачів, що заповнюють відкритий резонатор, виявляються порівнюваними. | ||
| 11. |
Kuklin V. M. On the Mechanisms of Formation of Density Cavities under Instability of Intense Langmuir Oscillations in a Plasma [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin // East European journal of physics. - 2022. - No 3. - С. 6-13. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2022_3_3 | ||
| 12. |
Kuklin V. M. On Accounting for Own Fields of Emitters when Describing Generation Modes [Електронний ресурс] / V. M. Kuklin, E. V. Poklonskiy // East European journal of physics. - 2023. - No 2. - С. 124-131. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2023_2_13 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |