Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (10) | Журнали та продовжувані видання (1) | Реферативна база даних (16) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Сіделковський О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 23 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Сіделковський О. Л. Серце і розум, ніжність і сталь [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Вісник Національної академії наук України. - 2017. - № 12. - С. 100-103. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2017_12_14 | |||
| 2. | 
Монастирський В. О. Вплив стрес-реалізуючої системи на перебіг відновного періоду інфаркту головного мозку [Електронний ресурс] / В. О. Монастирський, О. Л. Сіделковський // Міжнародний неврологічний журнал. - 2016. - № 2. - С. 86-89. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2016_2_11 Розглянуто проблему стрес-відповіді нейроендокринної системи в ранній відновний період інфаркту головного мозку. Досліджено вміст кортизолу в плазмі крові хворих на ішемічний інсульт та вплив цього гормона на перебіг хвороби. Установлено, що кортизол негативним чином впливає на відновлення рухових та когнітивних функцій у пацієнтів. Відмічено обернений кореляційний зв'язок між плазмовими концентраціями кортизолу та сумарним балом за шкалами Бартел та MMSE у хворих на інфаркт головного мозку в ранній відновний період. | |||
| 3. | 
Сіделковський О. Л. Правове забезпечення єдиного медичного простору України: до постановки питання [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Публічне право. - 2018. - № 2. - С. 126-131. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2018_2_18 | |||
| 4. |
Сіделковський О. Адміністративно-правова характеристика сучасної системи охорони здоров’я в Україні [Електронний ресурс] / О. Сіделковський // Публічне право. - 2018. - № 3. - С. 124-132. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2018_3_17 | |||
| 5. | 
Сіделковський О. Л. Правове забезпечення формування єдиного медичного простору України (теоретико-методологічні аспекти дослідження) [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2018. - Вип. 4. - С. 54-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2018_4_8 | |||
| 6. |
Сіделковський О. Л. Єдиний медичний простір у парадигмі розвитку медичного права України [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Публічне право. - 2019. - № 2. - С. 113-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2019_2_16 | |||
| 7. |
Сіделковський О. Л. Адміністративно-правова сутність публічної політики в контексті формування єдиного медичного простору України [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2019. - Вип. 4. - С. 175-182. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2019_4_18 | |||
| 8. |
Сіделковський О. Єдиний медичний простір як об’єкт адміністративно-правової науки [Електронний ресурс] / О. Сіделковський // Публічне право. - 2018. - № 4. - С. 123-128. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2018_4_18 | |||
| 9. | 
Сіделковський О. Л. Адміністративно-правові принципи створення єдиного медичного простору України [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Форум права. - 2019. - № 5. - С. 64–71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index | |||
| 10. |
Сіделковський О. Л. Принципи формування та принципи функціонування єдиного медичного простору України: адміністративно-правовий вимір [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2020. - Вип. 1. - С. 186-194. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2020_1_19 | |||
| 11. |
Сіделковський О. Л. Венозний інфаркт потиличної частки головного мозку в пацієнта молодого віку (клінічний випадок) [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський, О. А. Овсянніков, М. Р. Ігнатіщев // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 33-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2020_16_4_8 Відомо, що венозний інсульт (ВІ) зазвичай розвивається на тлі тромбозу вен або синусів головного мозку. Захворювання належить до вкрай рідкісних форм порушень мозкового кровообігу. Основними етіологічними факторами виступають травми черепа, внутрішньочерепна інфекція (абсцес, субдуральна емпієма, менінгіт), захворювання лор-органів (отит, синусит), наслідки люмбальної пункції, сепсис, пухлини, васкуліти, вагітність і пологи, а також пероральний прийом контрацептивів. Найчастішими клінічними проявами захворювання є ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензійний синдром) і симптоми вогнищевого ураження головного мозку. ВІ може мати гострий, підгострий або хронічний перебіг. Вогнищеві симптоми проявляються руховими й чутливими порушеннями, ураженням черепних нервів, зоровими, вестибулярними або мозочковими розладами. Діагностичний протокол хворого, який переніс судинну катастрофу, передбачає ретельний загальноклінічний огляд, проведення дуплексного сканування судин голови і шиї, обов'язковий огляд офтальмологом з дослідженням очного дна (характерні повнокров'я вен і набряк диска зорового нерва). В першу чергу проводять МРТ і КТ головного мозку з контрастуванням (МР-ангіо-, венографія), а також обов'язково хворий має бути оглянутий нейрохірургом з метою уточнення діагнозу та визначення тактики хірургічного лікування. Важливо дослідити спинномозкову рідину, де нерідко виявляють підвищення лікворного тиску й білково-клітинну дисоціацію. Терапевтична тактика спрямована на поліпшення реологічних властивостей крові із застосуванням антикоагулянтів (гепарин). У разі виникнення тромбозу верхнього сагітального синуса можливе проведення тромболізису або тромбектомій, також застосовано симптоматичну терапію. Симптоми неврологічного дефіциту у вигляді рухових, сенсорних, мовних і когнітивних розладів потребують комплексу реабілітаційних заходів, спрямованих на якнайшвидше відновлення уражених функцій. Наведено клінічний випадок ВІ потилочної долі мозку в пацієнта молодого віку, а також розглянуто етіологію, патогенез, діагностику та лікування ВІ. | |||
| 12. |
Сіделковський О. Л. Деякі проблеми правового регулювання діяльності приватних медичних закладів [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Форум права. - 2020. - № 1. - С. 75–82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index | |||
| 13. |
Сіделковський О. Л. Ураження нервової системи, асоційоване з ВІЛ-інфекцією (клінічний випадок) [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський, П. А. Федоров, В. В. Марусиченко, М. Р. Ігнатіщев // Міжнародний неврологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 8. - С. 53-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2020_16_8_10 Сьогодні тільки на Східну Європу припадає не менше ніж 130 тисяч нових випадків зараження ВІЛ, що, безсумнівно, свідчить про актуальність цієї медичної проблеми. У нашій країні середній показник захворюваності на імунодефіцит серед населення становить 58 випадків на 100 тис. осіб. Відомо, що захворювання викликає РНК-умісний вірус імунодефіциту людини. Вивчено 2 його типи - ВІЛ-1 і ВІЛ-2, які мають безліч підтипів. Важливою клінічною особливістю цього вірусу є його тропність до клітин нервової та імунної систем людини. Основну групу ризику становлять ін'єкційні наркомани, реципієнти крові та особи з низькою соціальною відповідальністю. Механізм ураження нервової системи у випадку ВІЛ пов'язаний з безпосередньою дією вірусу на функцію нервової клітини, а також із нейротоксичним впливом продукованих вірусом токсинів. Слід підкреслити, що опосередкований вплив на нервову систему обумовлений опортуністичними інфекціями, пухлинами, а також токсичною дією антиретровірусної терапії на організм хворого. Провідними шляхами проникнення вірусу в ЦНС і ліквор є гематогенний і периневральний. Ураження нервової системи у випадках СНІДу представлено комплексом СНІД - деменція, гострим асептичним менінгітом, ВІЛ-асоційованою мієлопатією, патологією периферичної нервової системи, а також впливом опортуністичних інфекцій та новоутворень. Зазначимо, що комплекс СНІД - деменція - це клінічний синдром підкірково-лобової деменції, що розвивається на тлі вираженої імуносупресії і системних проявів ВІЛ/СНІДу. Водночас когнітивні порушення зазвичай поєднуються з розладами емоційно-поведінкової сфери. У термінальній стадії захворювання розвивається акінетичний мутизм. Нерідко рухові розлади дебютують симптомами паркінсонізму і тремором, міоклонічним гіперкінезом, мозочковими й пірамідними симптомами. Розлад глибокої чутливості проявляється спастичним парапарезом нижніх кінцівок із сенситивною атаксією, часто виникають епілептичні напади. Сучасна терапія ВІЛ-інфекції представлена високоактивною антиретровірусною терапією, спрямованою на блокування реплікації вірусу й уповільнення прогресування захворювання (зидовудин, ставудин, абакавір тощо). Проведено імунотерапію, лікування опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань. Первинна профілактика спрямована на запобігання поширенню інфекції серед населення статевим і парентеральним шляхами, а також на роботу з групами ризику. Наведено клінічний випадок ураження нервової системи, асоційований з ВІЛ-інфекцією, а також розглянуто етіологію, патогенез, особливості перебігу, діагностики та лікування хворих на нейроСНІД. | |||
| 14. | 
Сіделковський О. Л. Залучення громадськості до формування публічної політики стосовно єдиного медичного простору України: адміністративно-правовий аспект [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2020. - Вип. 61(2). - С. 32-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2020_61(2)__9 | |||
| 15. |
Сіделковський О. Л. Шкала вираженості екстрапірамідного тонусу [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Міжнародний неврологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 23-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2021_17_6_5 Відомо, що прогресування нейродегенеративних захворювань значно обмежує повсякденну побутову й професійну активність хворих, суттєво впливаючи на функції, пов'язані з пересуванням, самообслуговуванням і когнітивним контролем. Незважаючи на значний прорив науки в галузі нейровізуалізації і патогенетичної терапії, діагностика й лікування цієї категорії пацієнтів залишається складним, а іноді й важко вирішуваним завданням. Один з базових принципів ідентифікації порушень функції нервової системи реалізується шляхом використання спеціалізованих індексів, тестів і шкал. Ці діагностичні маркери знаходять своє широке застосування в неврологів, лікарів фізичної і реабілітаційної медицини, ортопедів, ерготерапевтів, фізичних терапевтів, допомагаючи експертам визначити не лише факт наявності патології, але й еволюцію розвитку тих чи інших ознак захворювання з можливістю подальшого своєчасного динамічного контролю, що має особливе значення в реабілітології. Серед пацієнтів з руховими порушеннями окрему групу, що потребує реабілітаційної допомоги, становлять хворі з екстрапірамідними розладами. На жаль, питання лапідарної діагностики екстрапірамідних розладів залишаються актуальними і сьогодні. У доступній спеціалізованій науково-практичній літературі нам не вдалося виявити зручну шкалу для вимірювання вираженості екстрапірамідного тонусу з метою оцінки дієвості медикаментозного й комплексного немедикаментозного відновного лікування. Рекомендована до практичного застосування Шкала вираженості екстрапірамідного тонусу дозволить неврологам оволодіти нескладним, але разом з тим дієвим інструментом, що полегшує ранню ідентифікацію і визначення стадії розвитку дегенеративних захворювань нервової системи, які супроводжуються специфічною зміною м'язового тонусу, а фахівцям у галузі нейрореабілітації дасть надійний орієнтир, що вказує на правильність обраного шляху відновного лікування. | |||
| 16. |
Сіделковський О. Л. Ураження нервової системи в пацієнта із синдромом Еді (клінічний випадок) [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Міжнародний неврологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 7. - С. 36-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2021_17_7_8 Синдром Еді (Adie-Holmes), або синдром тонічної зіниці, - стан, що характеризується тріадою основних симптомів: одностороннім тонічним розширенням зіниці, парезом акомодації з відсутністю або значним зменшенням реакції зіниці на світло і зниженням сухожильних рефлексів. В основі захворювання лежить порушення функції парасимпатичної нервової системи. Синдром виникає внаслідок ураження циліарного ганглія, що забезпечує парасимпатичну іннервацію м'яза зіниці (m. sphincter pupillae), рогівки й оболонки очного яблука. Нерідко стан супроводжується порушенням функції спінальних гангліїв і, як наслідок, вегетативною дисфункцією у вигляді розладу потовиділення, зазвичай на одній стороні тіла, рідше - розладом серцевого ритму, лабільністю артеріального тиску. Частий супутник синдрому Еді - відсутність або зниження колінних рефлексів, рідше - ахіллових. Етіологія захворювання остаточно не з'ясована, не виключений бактеріальний або вірусний чинник. Діагностика синдрому Еді переважно заснована на клінічному зіставленні симптомів захворювання, а також на ретельному й всебічному огляді нейроофтальмолога з обов'язковим проведенням тестування зіничних реакцій за допомогою низьких доз пілокарпіну (характерне звуження зіниці). Незважаючи на позитивний прогноз щодо життя хворого і його працездатності, стан належить до групи складнокурабельних, а лікування зводиться до симптоматичної корекції зору. | |||
| 17. | 
Сіделковський О. Л. Комунальні та відомчі медичні заклади в системі єдиного медичного простору: невирішені проблеми адміністративно-правового регулювання [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Прикарпатський юридичний вісник. - 2019. - Вип. 4(2). - С. 169-172. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pjuv_2019_4(2)__35 | |||
| 18. | 
Сіделковський О. Л. Співпраця приватної та комунальної систем охорони здоров'я в контексті єдиного медичного простору: адміністративно-правовий вимір [Електронний ресурс] / О. Л. Сіделковський // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. - 2019. - Вип. 42(2). - С. 38-41. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2019_42(2)__12 | |||
| 19. |
Сіделковський О. Якість життя як мотиваційний показник ефективності реабілітаційного процесу. Оригінальний опитувальник якості життя пацієнта відділення нейрореабілітації [Електронний ресурс] / О. Сіделковський, О. Рибалка, М. Савчук // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 6. - С. 33-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2022_18_6_7 У реабілітології, особливо в неврологічній практиці, якості життя хворого завжди надається велике значення. Якість життя - один із головних показників, що характеризує духовний, емоційний, економічний стан людини, у центрі якого завжди знаходиться здоров'я індивідуума. Якщо один з її маркерів не відповідає очікуванням, людина може не тільки втратити емоційну забарвленість і зовнішню привабливість якості життя, але й мати значно серйозніші наслідки - втрату сенсу життя. Аналіз якості життя пацієнта й визначення ставлення хворого до порушених функцій організму й запропонованого курсу лікування (комплаєнс) є альфою та омегою всієї реабілітаційної допомоги. Наведений варіант оригінального орієнтовного опитувальника якості життя пацієнта дає можливість фахівцю (особливо в неврологічній практиці) скласти базове уявлення про його основні постулати. Якщо на один з пунктів опитувальника відповідь "так", у висновку зазначається: якість життя порушена. Коли в процесі проведення опитування виявляється критичне ставлення хворого до запропонованого лікування, цілі й задачі реабілітації можуть бути докорінно переглянуті. | |||
| 20. |
Сіделковський О. Dance-терапія в комплексній реабілітації пацієнтів із хворобою Паркінсона [Електронний ресурс] / О. Сіделковський, Т. Гасюк // Міжнародний неврологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 44-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2022_18_7_10 Найбільш поширеним нейродегенеративним процесом у популяції є хвороба Паркінсона, що характеризується прогресуючою втратою дофамінергічних нейронів чорної субстанції стріато-палідарного комплексу. Останнім часом формується певна тенденція до збільшення кількості хворих на хворобу Паркінсона, що може призвести до зростання цієї нозологічної групи в найближчі десять років майже у два рази. Основні клінічні прояви хвороби Паркінсона - акінезія, ригідність, тремор, постуральна нестабільність і немоторні симптоми. Прояви захворювання дебютують поступово і мають прогредієнтний розвиток у часі, ускладнюючись розладами мовлення й когнітивним зниженням аж до деменції, особливо на пізніх стадіях. Лікування нейродегенеративних захворювань, у тому числі хвороби Паркінсона, залишається однією з найбільш складних проблем сучасної медицини. Реабілітаційний протокол лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона включає розробку індивідуального плану відновлювальної терапії з обов'язковим формуванням мультидисциплінарної команди фахівців з урахуванням персоніфікованих особливостей перебігу хвороби. На початкових стадіях захворювання, коли пацієнт достатньо активний і його професійна й побутова компетентність суттєво не порушена, рекомендовано акцентувати увагу на збільшенні об'єму рухів, їх сили й витривалості. Кінезіотерапія особливо ефективна в супроводі ритмічної музики і спрямована на покращення рухової активності, м'язового тонусу, постуральної стійкості пацієнтів з проявами екстрапірамідної недостатності. Застосування елементів музичного акомпанементу справляє значний позитивний емоційний вплив на пацієнта, допомагаючи в досягненні поставлених завдань реабілітаційної програми. Музикотерапію в системі відновлювального лікування поєднують з елементами танцювальних вправ. Такий підхід у профільній літературі має назву Dance-терапія. Особливо ефективна Dancе-терапія у хворих з екстрапірамідною патологією, у цих випадках вплив танцювальних вправ на пластичність м'язового тонусу, симетричність рухів, загальну активність пацієнтів і емоційну складову більш помітний. Dancе-терапія у хворих з екстрапірамідною патологією зазвичай включає танцювальні рухи, спрямовані на відновлення симетричності, злагодженості й пластичності. Найбільш дієвими танцювальними стилями вважаються рухи з елементами вальсу, танго, фокстроту. Також ефективними є локомоторні вправи, що імітують основні рухи танців ча-ча-ча, румба і пасодобль. Індивідуальна програма танцювальної терапії розробляється мультидисциплінарною командою спеціалістів, до складу якої залучають фахівців з хореографії. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |