Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (23) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Снісарь В$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 24 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Анікін І. О. Визначення показань до лікування відкритої артеріальної протоки у недоношених з критичною вагою [Електронний ресурс] / І. О. Анікін, В. І. Снісарь // Запорожский медицинский журнал. - 2012. - № 3. - С. 36-39. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2012_3_13 Показаны изменения мозгового, почечного и системного кровотока, которые возникают у недоношенных с критической массой на фоне открытого артериального протока. Установлена корреляционная связь этих нарушений с дисфункцией соответствующих органов. Полученные показатели предложено использовать как дополнительные для получения показаний к оперативной коррекции порока. | |||
| 2. | 
Снісарь В. І. До 40-річчя заснування факультету післядипломної освіти ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, В. І. Десятерик // Медичні перспективи. - 2013. - Т. 18, № 4. - С. 108-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2013_18_4_19 В 2013 г. факультету последипломного образования ГУ "Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины" исполняется 40 лет. Указом Совета Министров СССР и Минздрава СССР N 124 от 24 марта 1973 (приказ ректора N 38 от 30.03.1973 года) при Днепропетровском ордена Трудового Красного знамени медицинском институте был основан факультет усовершенствования врачей, который впервые на территории Советского Союза находился в г. Кривой Рог на расстоянии 150 км от основной базы. Открыты и успешно начали работать четыре кафедры по основным направлениям: терапии, хирургии, педиатрии и акушерства и гинекологии. В дальнейшем были организованы кафедры клинической лабораторной диагностики (1974 г.), травматологии и ортопедии (1975 г.), три стоматологические кафедры (1976 г.). Начиная с 1979 г. проводится организация и открытие кафедр ФУВ на базе лечебных учреждений г. Днепропетровск. Так кафедра гастроэнтерологии была создана в 1979 г., кафедра акушерства, гинекологии и перинатологии основана в 1989 г., кафедра психиатрии в 1986 г. По инициативе ректора ДМИ профессора И. И. Крижановськой в 1979 г. была открыта кафедра медико-социальной экспертизы ФПО. С 1997 г. одна из кафедр терапии перешла на факультет последипломной подготовки и с учетом изменения специфики педагогической деятельности стала носить название "Кафедра терапии интернов и семейной медицины", а в 2005 г. была переименована в "Семейную медицину". В 1983 г. курсы повышения квалификации организаторов здравоохранения были реформированы в кафедру социальной гигиены и организации здравоохранения ФПО. А 1986 г. путем отделения от кафедры анестезиологии и интенсивной терапии была создана кафедра анастезиологии, интенсивной терапии и медицины неотложных состояний ФПО. В настоящее время на факультете работают 12 кафедр и 2 курса, которые в целом проводит большую работу в повышении квалификации врачей Днепропетровской области и других областей Украины. За год на кафедрах ФПО учатся до 4000 слушателей по 34 специальностям. | |||
| 3. |
Шкурупій Д. А. Фонові чинники та фактори виникнення синдрому поліорганної недостатності у новонароджених залежно від характеру основного захворювання та тяжкості стану [Електронний ресурс] / Д. А. Шкурупій, В. І. Снісарь // Медичні перспективи. - 2012. - Т. 17, № 4. - С. 89-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2012_17_4_20 Приведены результаты работы, в которой на основе статистического анализа были определены факторы риска развития синдрома полиорганной недостаточности у новорожденных. | |||
| 4. | 
Анікін I. O. Зміни системної та периферичної гемодинаміки після усунення шунтування крові через відкриту артеріальну протоку у недоношених з критичною вагою [Електронний ресурс] / I. O. Анікін, В. І. Снісарь // Патологія. - 2012. - № 2. - С. 59-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pathology_2012_2_16 Обследованы 30 новорожденных с критическим весом. На примере этой группы показаны изменения мозгового, почечного и системного кровотока, которые возникают у недоношенных с критическим весом на фоне открытого артериального протока (ОАП). Показаны постепенные изменения указанных показателей после закрытия ОАП в течение недели. Полученные результаты указывают на необходимость продолжения терапии недостаточности кровообращения после закрытия ОАП. | |||
| 5. | 
Снісарь В. І. Особливості інфузійної терапії в дітей у критичному стані [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь // Здоровье ребенка. - 2015. - № 3. - С. 104-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2015_3_23 Показано, що призначення інфузійної терапії за загальноприйнятими рекомендаціями M. A. Holliday, M. E. Segar часто призводить до гіпонатріємії та значних ускладнень. Об'єм рідини, що вводиться, в дітей у критичному стані не може точно бути визначений. Це залежить від багатьох факторів: тяжкості захворювання дитини, застосовування методів інтенсивної терапії. Критичний стан, біль, введення ряду препаратів стимулюють підвищену секрецію антидіуретичного гормона. Це обмежує виділення води з сечею, особливо в тій ситуації, коли в результаті введення електролітвільної рідини розвивається гіпонатріємія і спостерігається позитивний водний баланс. Що ж є ідеальним розчином при проведенні інфузійної терапії в дітей: гіпотонічна або ізотонічна рідина. Досі ця дискусія триває, тоді як застосування гіпотонічних розчинів набуває ще більшого поширення. Це призводить до гіпонатріємії та збільшує ризик несприятливих неврологічних ускладнень у дітей у критичному стані. Тому рутинне використання в них гіпотонічних розчинів має бути переглянуто. У всіх випадках необхідно забезпечувати мінімальний моніторинг водного балансу та рівня електролітів у плазмі крові. | |||
| 6. | 
Снісарь В. І. Динаміка показників кисневого статусу головного мозку та метаболізму на тлі різних варіантів анестезії у дітей з набутою гідроцефалією [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, В. В. Скляр, В. М. Щиров, Н. В. Ярова // Acta medica Leopoliensia. - 2015. - Т. 21, № 1. - С. 4-8. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lmch_2015_21_1_3 | |||
| 7. | 
Оболонский О. І. Покращення перебігу бронхолегеневої дисплазії у недоношених новонароджених шляхом оптимізації терапії фармакологічного закриття артеріальної протоки [Електронний ресурс] / О. І. Оболонский, В. І. Снісарь, Д. М Сурков // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2016. - Т. 6, № 2. - С. 34-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2016_6_2_8 | |||
| 8. |
Оболонський О. І. Сучасний погляд на проблему бронхолегеневої дисплазії та відкритої артеріальної протоки у недоношених новонароджених [Електронний ресурс] / О. І. Оболонський, В. І. Снісарь, О. Ю. Оболонська // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2016. - Т. 6, № 4. - С. 66-73. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2016_6_4_13 | |||
| 9. |
Оболонський О. I. Вплив рестриктивної інфузійної терапії на термін закриття артеріальної протоки у недоношених новонароджених [Електронний ресурс] / О. I. Оболонський, В. І. Снісарь, О. Ю. Оболонська // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2017. - Т. 7, № 1. - С. 28-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2017_7_1_7 | |||
| 10. |
Снісарь В. І. Застосування кристалоїдних розчинів в інфузійнiй терапії у дітей (огляд літератури) [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, С. В. Єгоров // Здоровье ребенка. - 2016. - № 3. - С. 128-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2016_3_24 Внутрішньовенна інфузійна терапія останнім часом активно розвивається. Рекомендації M. A. Holliday, W. E. Segar, що лягли в основу проведення рідинної терапії, призвели до переважного використання гіпотонічних розчинів. Гіпонатріємія, що часто розвивається у дітей і має ряд серйозних ускладнень, була викликана в основному їх використанням. Щоб уникнути розвитку гострої гіпонатріємії, було рекомендовано внутрішньовенне введення 0,9 % розчину NaCl. Однак кислотно-основні порушення внаслідок розвитку гіперхлоремічного ацидозу обмежують його застосування. Останніми роками створюються й активно застосовуються розчини, що не тільки сприяють корекції водного балансу, електролітних порушень, кислотно-основного стану, але і мають органопротективний ефект, що, безумовно, дуже важливо. Тому використання збалансованих сольових розчинів як ізотонічної рідини вибору повинно мати перевагу перед уведенням 0,9 % фізіологічного розчину. Мета даного огляду - надати короткий виклад сучасної концепції внутрішньовенного введення рідини в педіатричних відділеннях інтенсивної терапії. Викладено певні постулати, яких потрібно дотримуватися, призначаючи дитині внутрішньовенне введення рідини. Описано певні переваги та недоліки сольових розчинів, які застосовуються у дітей. Більшою мірою порівнюється 0,9 % розчин NaCl із збалансованим ізотонічним сольовим розчином стерофундин, який має концентрацію натрію 140 ммоль/л і значно більш низьку концентрацію хлориду - 127 ммоль/л, а також він містить калій, магній, що більше наближено до складу плазми. Наведено дані щодо сольового розчину Рінгер-лактат, який має дещо знижену концентрацію натрію (131 ммоль/л) у порівнянні з нормальним фізіологічним розчином і стерофундином. Низька концентрація натрію і вміст лактату дещо обмежують його застосування, особливо при нейро-хірургічній патології. | |||
| 11. |
Снісарь В. І. Особливості терапії синдрому дегідратації у дітей грудного та старшого віку, новонароджених: основи парентеральної регідратації [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, О. Ю. Сорокіна, А. В. Болонська, С. В. Єгоров // Здоровье ребенка. - 2016. - № 3. - С. 149-155. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2016_3_27 В педіатричній практиці синдром дегідратації доволі поширений. У дітей найбільш вірогідними причинами втрати рідини є синдром гастроентериту й діарея різного походження. Ці причини часто супроводжуються поносом та блювотою, що призводять до втрати води та електролітів у різних пропорціях. На противагу терапії критичних станів, таких як гіповолемічний і септичний шок, немає жодного стандартизованого підходу до корекції дегідратаційного синдрому середнього та легкого ступеня тяжкості. Значно недооцінена роль пероральної регідратації на догоспітальному та госпітальному етапах. Ця стаття свідчить про зацікавленість в уніфікації підходів до лікування таких станів, дає можливість ознайомитися з узагальненим поглядом на лікування та профілактику різних побічних реакцій на фоні пероральної та/або парентеральної регідратації. Огляд нагадує практикуючому лікарю про особливості дегідратаційного синдрому у дітей різного віку, важливість урахування під час діагностики патогенезу різного типу зневоднення, демонструє важливість знань у сфері інфузійних середовищ у розрізі збалансованої за обсягом та складовими терапії, а також висвітлює цільові рідинні простори організму у разі патологічних втрат. Досліджено концепцію фізіологічного інфузійного розчину на засадах доказової медицини. Даний огляд є консультативним, заснований як на національному досвіді лікування синдрому дегідратації, так і на аналізі закордонних ресурсів. | |||
| 12. | 
Шпонька І. С. Трирічний досвід впровадження іспиту OSCE для проміжної атестації лікарів-інтернів за спеціальністю "Анестезіологія та інтенсивна терапія" [Електронний ресурс] / І. С. Шпонька, В. І. Снісарь, О. М. Клигуненко, В. В. Єхалов, В. А. Седінкін, В. В. Халімончик, О. В. Кравець // Медицина неотложных состояний. - 2018. - № 6. - С. 24-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2018_6_6 Сучасний рівень розвитку медицини вимагає від лікаря-анестезіолога оволодіння великим обсягом теоретичних знань та практичних навичок, здатності використовувати їх у складних і критичних умовах. З огляду на це оптимізація навчального процесу потребує реструктуризації систем оцінки та контролю набутих знань і практичних навичок. На кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти три роки тому для проміжного контролю теоретичних знань і практичних вмінь лікарів-інтернів першого року навчання було впроваджено об'єктивний структурований клінічний іспит (Objective Structured Clinical Exam - ОSСЕ). Мета роботи - аналіз результатів проведення об'єктивного структурованого клінічного іспиту та оцінка проміжних знань і практичних навичок у лікарів-інтернів першого року навчання за фахом "анестезіологія та інтенсивна терапія" згідно з методологією OSСЕ. Для проведення іспиту було підготовлено 7 станцій: клінічні станції, що включали взаємодію лікарів-інтернів із реальним або стандартизованим пацієнтом; практичні станції (виконання технічних процедур і маніпуляцій) та статичні (теоретичні) станції. Інструментами оцінювання були оцінні листи та адаптована до професійних вимог глобальна рейтингова шкала. Серед 32 інтернів, які складали іспит, 10 набрали більше ніж половину від можливої кількості балів, решта - менше. Середній бал становив 10,3 (із 14 можливих). Більшість інтернів, яких ми вважали такими, що успішно склали цей екзамен, ледь перевищили показник у 60 %. Найвищі бали лікарі-інтерни отримали за доопераційну оцінку хворих, гемотрансфузіологію, а також за демонстрування реанімаційних навичок на манекені. Низькі оцінки інтерни отримали за відповіді з внутрішньовенної анестезії та за практичну навичку зі встановлення ларингеальної маски. У подальшому ми плануємо розробити додаткові станції, згідно з вимогами типової навчальної програми з інтернатури Міністерства охорони здоров'я України, вдосконалити методичне забезпечення для кожної нової станції, адаптувати критерії оцінки практичних навичок і впровадити їх для підсумкової атестації на звання лікаря-спеціаліста. | |||
| 13. |
Павлиш О. С. Особливості анестезії в дітей із гідроцефалією [Електронний ресурс] / О. С. Павлиш, В. І. Снісарь, В. В. Скляр // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 3. - С. 21-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_3_6 У даному огляді висвітлено сучасний стан питання про особливості анестезії в дітей із гідроцефалією. Гідроцефалія є одним з найбільш поширених захворювань нервової системи в дітей раннього віку. Такі пацiєнти, ще не ставши об'єктом хірургічного втручання, вже є проблемними для анестезіолога. Головне - необхідно знати та враховувати численні особливості соматичного стану пацієнтів, що виникають за умов неврологічного дефіциту у разі гідроцефалії й нерідко є причиною анестезіологічних ускладнень. Кваліфікація анестезіолога проявляється перш за все в умінні запобігати цим ускладненням й долати їх. Основним принципом вибору анестезії в дітей із гідроцефалією є запобігання виникненню потенційних неврологічних розладів під впливом анестезіологічних препаратів, а саме пiдтримка адекватного церебрального перфузійного тиску. | |||
| 14. |
Снісарь В. І. Періопераційна інфузійна терапія у дітей молодшого віку з ургентною абдомінальною патологією [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, С. В. Єгоров, О. С. Павлиш // Здоров'я дитини. - 2020. - Т. 15, № 1. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2020_15_1_4 Безпечна інфузійна терапія у дітей вимагає глибокого розуміння основних принципів, що грунтуються на особливостях водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану у дитячому віці. Вміст води й електролітів в організмі дитини підтримується в дуже вузьких межах, тому необхідно розуміти потенційні фізіологічні ефекти порушень балансу води та розчинених в ній речовин, тому що ці зміни завжди супроводжують періопераційний період. Періопераційна інфузійна терапія має прямий вплив на клінічний результат лікування, у зв'язку з чим її призначення повинно відповідати потребам хворого. Ціллю інфузійної терапії у хворих дітей у періопераційному періоді є підтримка ефективного циркулюючого об'єму та недопущення, де тільки можливо, інтерстиціального перевантаження рідиною. Крім знань фізіології і патофізіології водно-електролітного обміну в дитячому віці, для адекватної інфузійної терапії необхідно розуміння фармакології інфузійних препаратів, їх дозування, техніки застосування, порушення яких може негативно позначитися на прогнозі захворювання. Мета дослідження - вивчення змін гемодинамічних показників, водно-електролітного, кислотно-лужного обмінів за застосування різних інфузійних розчинів у періопераційному періоді. Роботу виконано на основі аналізу лікування 55 пацієнтів молодшого віку з ургентною абдомінальною патологією, яких залежно від виду проведення періопераційної інфузійної терапії було розподілено на 3 групи: 1-ша група - діти, у яких як інфузійну терапію в періопераційному періоді використовували гіпотонічні глюкозо-сольові розчини; 2-га група - діти, у яких використовували розчин Рінгера лактат; 3-тя група - діти, у яких використовували збалансований електролітний розчин Рінгера малат. Дослідження показало, що у дітей з ургентною абдомінальною патологією відмічається зневоднення організму та абсолютна гіповолемія, яка погіршується розвитком гіпоосмолярного стану, а для швидкої нормалізації гемодинамічних показників, водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану та водних секторів організму оптимальною інфузійною рідиною має бути збалансований сольовий розчин з додаванням аспартату та малату.Безпечна інфузійна терапія у дітей вимагає глибокого розуміння основних принципів, що грунтуються на особливостях водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану у дитячому віці. Вміст води й електролітів в організмі дитини підтримується в дуже вузьких межах, тому необхідно розуміти потенційні фізіологічні ефекти порушень балансу води та розчинених в ній речовин, тому що ці зміни завжди супроводжують періопераційний період. Періопераційна інфузійна терапія має прямий вплив на клінічний результат лікування, у зв'язку з чим її призначення повинно відповідати потребам хворого. Ціллю інфузійної терапії у хворих дітей у періопераційному періоді є підтримка ефективного циркулюючого об'єму та недопущення, де тільки можливо, інтерстиціального перевантаження рідиною. Крім знань фізіології і патофізіології водно-електролітного обміну в дитячому віці, для адекватної інфузійної терапії необхідно розуміння фармакології інфузійних препаратів, їх дозування, техніки застосування, порушення яких може негативно позначитися на прогнозі захворювання. Мета дослідження - вивчення змін гемодинамічних показників, водно-електролітного, кислотно-лужного обмінів за застосування різних інфузійних розчинів у періопераційному періоді. Роботу виконано на основі аналізу лікування 55 пацієнтів молодшого віку з ургентною абдомінальною патологією, яких залежно від виду проведення періопераційної інфузійної терапії було розподілено на 3 групи: 1-ша група - діти, у яких як інфузійну терапію в періопераційному періоді використовували гіпотонічні глюкозо-сольові розчини; 2-га група - діти, у яких використовували розчин Рінгера лактат; 3-тя група - діти, у яких використовували збалансований електролітний розчин Рінгера малат. Дослідження показало, що у дітей з ургентною абдомінальною патологією відмічається зневоднення організму та абсолютна гіповолемія, яка погіршується розвитком гіпоосмолярного стану, а для швидкої нормалізації гемодинамічних показників, водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану та водних секторів організму оптимальною інфузійною рідиною має бути збалансований сольовий розчин з додаванням аспартату та малату. | |||
| 15. | 
Снісарь В. І. Аналіз факторів ризику при різних видах анестезіологічного супроводу новонароджених і немовлят із хірургічною патологією [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, О. О. Власов, І. О. Македонський // Український журнал перинатологія і педіатрія. - 2020. - № 4. - С. 28-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2020_4_6 Якісний анестезіологічний супровід при хірургічній корекції природжених вад внутрішніх органів і протягом післяопераційного періоду в новонароджених і немовлят ускладнюється супутніми захворюваннями. А такі захворювання значно впливають на процеси метаболізму, газообміну, гомеостазу, церебральної, периферійної гемодинаміки тощо до, під час і після хірургічного втручання. Мета роботи - виявити провідні фактори ризику, що асоціюються зі смертельними випадками при різних видах анестезіологічного супроводу новонароджених і немовлят за хірургічної корекції природжених вад розвитку. Матеріали та методи. До ретроспективного дослідження залучено новонароджених із природженими вадами розвитку хірургічного профілю, а також немовлят, які отримували поетапне хірургічне лікування з приводу природжених вад розвитку залежно від комбінованого анестезіологічного супроводу (інгаляційне - регіональне знеболювання; інгаляційне - внутрішньовенне знеболювання). Дослідження проведено за такими етапами: до хірургічного лікування та анестезіологічного супроводу, уведення дитини в наркоз, травматичний етап операції, упродовж 1 год після операції, через 24 год після операції. Фактори ризику визначено методом простої логістичної регресії з розрахунком відношення шансів, 95 % довірчого інтервалу (95 % ДІ). Результати. За результатами простого логістичного регресійного аналізу, в дітей з природженими вадами розвитку ризик смертельного випадку до, під час, одразу та через 24 год після операційного втручання на тлі комбінованої анестезії зростає в разі відхилень від норми таких функціональних показників життєдіяльності організму: знижених периферійної сатурації - на всіх етапах хірургічного супроводу (в 7,8 - 15,0 раза) і церебральної оксигенації дитини - в момент індукції в наркоз та в післяопераційний період (у 10,8 раза - на 2-му етапі; до 72,0 раза - на 4-му етапі); підвищеного діастолічного артеріального тиску - на етапі індукції дитини в наркоз (в 1,6 раза). Висновки: для запобігання ризику смерті при різних видах анестезії в дітей з природженими вадами розвитку доцільно під час хірургічного лікування більш прискіпливо контролювати показники артеріального тиску, церебральної, периферійної оксиметрії та своєчасно корегувати порушений стан дитини. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. | |||
| 16. |
Снісарь В. І. Синдром післяопераційної ажитації у дітей раннього віку з перинатальними ураженнями центральної нервової системи [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, О. С. Павлиш // Здоров'я дитини. - 2021. - Т. 16, № 5. - С. 355-360. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2021_16_5_8 Одним із ускладнень післяопераційного періоду (ПОП) у дітей є післянаркозна ажитація (ПОА) - виражене емоційне та неконтрольоване занепокоєння, сплутаність свідомості, відчуття тривоги та страху, неадекватна поведінка, дратівливість, невтішний плач, агресивне та негативне ставлення до батьків і медперсоналу. ПОА є дуже важливою для лікарів і лікарень, вона пов'язана з ризиком заподіяння шкоди пацієнтові, більш тривалого перебування в палаті після анестезії та збільшення періоду післяопераційного відновлення. Частота ПОА варіює залежно від вікової групи. Найчастіше ажитація відбувається у дітей раннього віку. Є відомості про те, що ажитація може бути обумовлена також і незрілістю розвитку центральної нервової системи (ЦНС) і наслідком патологічних станів ЦНС (астено-невротичний синдром, енцефалопатія, синдром гіперактивності, перинатальні постгіпоксичні й органічні ураження головного мозку, недоношеність в анамнезі, епілепсія, затримка психофізичного та мовленнєвого розвитку тощо). Мета дослідження - вивчення закономірностей клінічних проявів синдрому ПОА у дітей із пренатальними ураженнями ЦНС. Роботу проведено на підставі аналізу ПОП 109 дітей раннього віку: 59 дітей із набутою формою гідроцефалії, яким проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, та 50 дітей без неврологічних порушень, яким виконувалися реконструктивні операції. Залежно від виду анестезіологічного забезпечення кожна група була розподілена на дві підгрупи: діти, яким проводилась інгаляційна анестезія, з використанням севофлурану, та діти, яким проводилася тотальна внутрішньовенна анестезія з використанням пропофолу. У ПОП поведінку дітей оцінювали за Pediatric Anesthesia Emergence Delirium Scale протягом 30 хв. після закінчення анестезії. Критерієм розвитку ажитації вважали наявність збудження у дитини з оцінкою >>= 10 балів. Дослідження показало, що діти раннього віку з перинатальними ураженнями ЦНС і діти, в яких анестезіологічне забезпечення проводиться з використанням севофлурану, найбільш уразливі до розвитку синдрому ажитації. Ажитація у таких дітей є більш вираженою та тривалішою. Такі випадки потребують прогнозування, виявлення та активного спостереження. | |||
| 17. |
Павлиш О. С. Особливості моніторингу біспектрального індексу у дітей раннього віку з гідроцефалією [Електронний ресурс] / О. С. Павлиш, В. І. Снісарь // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 79-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2021_17_5_14 Щорічно мільйони дітей з неврологічними захворюваннями піддаються загальній анестезії. Умови, при яких здійснюються операції у таких дітей, залежать від низки взаємопов'язаних факторів, що виникають в умовах неврологічного дефіциту та є нерідко причиною анестезіологічних ускладнень. Певний інтерес викликає можливість використання моніторингу біспектрального індексу у педіатричних пацієнтів з неврологічними порушеннями, а саме в дітей з гідроцефалією на фоні вентрикуломегалії. Мета роботи - оцінка динаміки показників BIS-моніторингу (від англ. Bispectral index - біспектральний індекс) у дітей раннього віку з гідроцефалією при проведенні вентрикулоперитонеального шунтування. У дослідження було включено 109 дітей. Дітям з набутою формою гідроцефалії (n = 59) проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, а у дітей без неврологічних (n = 50) порушень здійснювалися реконструктивні операції. Дослідження проводилось у 5 етапів: вихідний, індукція в анестезію, інтубація трахеї, травматичний етап операції, пробудження. Аналіз електроенцефалографічного дослідження у хворих дітей з гідроцефалією показав однорідність перебудов біоелектричного патерну, які відображали широке і стійке залучення в патологічний процес різних мозкових систем із дисфункцією мезенцефально-діенцефальних, зокрема гіпоталамічних утворень, в поєднанні з порушенням корково-підкорково-стовбурових взаємовідносин. При аналізі початкових показників біспектрального індексу в дітей з гідроцефалією були виявлені значно менші значення порівняно з неврологічно здоровими дітьми (89,25 та 94,80 відповідно). Аналіз змін інтраопераційного BIS-індексу показав, що в групі пацієнтів із гідроцефалією з використанням пропофолу під час індукції при досягненні першої хірургічної стадії анестезії за клінічними показниками значення BIS значно зменшувалися до 36,00 +- 2,74, що на 30 % менше порівняно з дітьми без неврологічних порушень та на 29 % при використанні севофлюрану. В групах, де використовувався пропофол, була виявлена вірогідна різниця показників BIS між дітьми з гідроцефалією та неврологічно здоровими дітьми під час усіх етапів операції. Це вказувало на те, що патерн інтраопераційного сну в дітей з гідроцефалією знаходиться на аномально низьких рівнях. Висновки: гіпоперфузія мозкової речовини разом з порушеннями корково-підкоркових взаємовідносин впливають на значення BIS-індексу. Використання пропофолу в дітей з гідроцефалією може призводити до розвитку церебральної ішемії зі зниженням електричної активності головного мозку. | |||
| 18. |
Снісарь В. І. Особливості реакцій організму дітей з онкологічними захворюваннями при внутрішньовенній анестезії з пропофолом [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, Д. В. Миронов // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 4. - С. 192-198. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2022_17_4_6 Хірургія є одним з наріжних каменів лікування раку. Останнім часом тотальна внутрішньовенна анестезія (ТВА) при онкологічних операціях стає більш популярною та практичною внаслідок кількох основних причин. Однак важливо оцінити адаптаційні реакції організму у дітей, яким проводять хірургічне лікування та анестезію. Мета дослідження - вивчити компенсаторно-адаптаційні механізми у відповідь на хірургічний та анестезіологічний стрес, адекватність ТВА у дітей з онкологічними захворюваннями шляхом оцінки рівня гормонів стресу та показників варіабельності серцевого ритму. Обстежені 23 дитини з онкологічною патологією віком 10,68 +- 4,51 року (перша група), а також 27 дітей, які оперувалися з приводу малих травматологічних причин, віком 9,30 +- 3,85 року (друга група). Оперативне втручання дітям обох обстежених груп виконувалося під тотальною внутрішньовенною анестезією з пропофолом. Вже на другому етапі спостереження у 100 % пацієнтів першої групи відзначалося вірогідне зниження рівня систолічного тиску. Щодо травматологічних хворих, то на тлі ТВА тільки у 92,59 % пацієнтів на другому етапі спостерігалося зниження рівня систолічного тиску, що продовжувалося у 77,77 % пацієнтів і на третьому етапі. Аналізуючи показники варіабельності серцевого ритму, ми побачили, що у 30,43 % пацієнтів з онкологічними захворюваннями вже на другому етапі дослідження спостерігалося підвищення рівня у діапазоні високих частот HF. Щодо потужності спектра LF, то у половини пацієнтів відмічалося його зниження. У всіх обстежених пацієнтів було підвищення рівня кортизолу. Однак у дітей з онкологією підвищення було в 2,8 раза, а у травматологічних пацієнтів - у 4,4 раза. При цьому вихідний рівень кортизолу був вищий у дітей з онкологією. Висновки: профіль реакцій на стрес у дітей із раком відрізняється від такого у дітей із травматологічною патологією. Тотальна внутрішньовенна анестезія з пропофолом покращила результати оперативного лікування пацієнтів, пригнічуючи екстремальні стресові реакції. Подальші дослідження необхідні, щоб зрозуміти, як оптимізувати модуляцію стресових реакцій та знайти точні маркери для оптимальної модуляції. | |||
| 19. |
Снісарь В. І. Інгаляційна анестезія та стрес у дітей з онкологічними захворюваннями [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, Д. В. Миронов // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 221-229. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2022_17_5_4 Діти, хворі на рак, піддаються безлічі операцій та процедур, що вимагають анестезії під час гострої фази хвороби або в період ремісії. Невід'ємним елементом безпечного плану анестезії є врахування прямих пухлинних ефектів. Локалізація пухлинного процесу, особливості організму дитини, яка страждає від раку, його реакція на стресову ситуацію вимагають від анестезіолога уважного підходу до вибору анестетика та врахування всіх можливих ускладнень під час проведення анестезії. Багато дослідників порівнювали ефекти різних анальгетиків та анестетиків, особливо севофлюрану та пропофолу, а саме вплив на біль, здатність запобігти інтраопераційному стресу або зменшити його, а також післяопераційне відновлення та профіль побічних ускладнень після різних оперативних втручань. Однак не було проведено порівняльного вивчення севофлюрану та пропофолу при хірургічному лікуванні онкологічних захворювань у дітей. Мета дослідження - порівняння знеболювальних та антистресових ефектів інгаляційної та внутрішньовенної анестезії в дітей з онкологічною патологією шляхом вивчення в них реакції гемодинаміки, рівня кортизолу, прозапальних цитокінів та показників варіабельності серцевого ритму. Обстежені 49 дітей з онкологічною патологією (перша група), яким оперативним шляхом проводилось лікування. Пацієнти були розподілені на дві підгрупи залежно від варіанта анестезіологічної допомоги - севофлюран/фентаніл (у 26 дітей) та пропофол/фентаніл (у 23 дітей). У структурі оперативного втручання переважала лапаротомія (36 дітей) із видаленням пухлинного процесу. Торакальні операції проводились у 13 онкологічних випадках. Для порівняння оцінки особливостей севофлюрану та пропофолу в дітей із раком в обстеження були включені 49 дітей (друга група), яких оперують із приводу різної травматологічної патології. Висновки: сказати переконливо про якусь перевагу між інгаляційною та внутрішньовенною анестезією в зниженні рівня інтраопераційного стресу при онкологічних захворюваннях поки що неможливо. Вид пухлинного процесу, його давність, ступінь потенційно великих фізіологічних розладів повинні визначати план анестезії та вибір відповідного анестетика. | |||
| 20. |
Снісарь В. І. Порівняльне дослідження знеболювальної та антистресової дії інгаляційної анестезії у дітей з онкологічною та травматологічною патологією при хірургічному лікуванні [Електронний ресурс] / В. І. Снісарь, Д. В. Миронов // Здоров'я дитини. - 2023. - Т. 18, № 2. - С. 114-121. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2023_18_2_9 Велике значення для безпеки пацієнта має адекватна анестезія, що знижує стресові реакції на операцію і травму. Досконалість сучасної анестезії дозволяє проводити складні операції в різних вікових періодах у пацієнтів з високим хірургічним та анестезіологічним ризиком. Для обмеження активації нейроендокринних, запальних та імунних реакцій під час хірургічного втручання постійно проводять пошук нових методик анестезії, порівнюються різні інгаляційні та неінгаляційні препарати для наркозу з метою знайти ідеальний "безстресовий" анестетик. На сьогодні під час операції з приводу раку широко використовується севофлюран, проте існує недостатньо досліджень, що показують ефективність цього інгаляційного анестетика у дітей при хірургічному лікуванні пухлин і його вплив на операційну травму та реакцію дитячого організму на стрес. Мета дослідження - вивчити, наскільки севофлюран обмежує активацію нейровегетативних, запальних та імунних реакцій дитячого організму при хірургії онкологічних захворювань. Обстежено 27 дітей (перша група) віком від 1 до 17 років (6,04 +- 5,84 року), які надійшли для хірургічного лікування онкологічних захворювань. Для порівняння досліджуваних показників додатково було обстежено 23 дитини (друга група) віком від 2 до 17 років (10,68 +- 4,21 року), яким планувалося оперативне лікування з приводу травматологічної патології. Висновки: при інгаляційній анестезії севофлюраном профіль реакції на стрес у дітей з онкологічною патологією відрізняється від такого у пацієнтів з травмами. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |