Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (9) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Свирид-Дзядикевич О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 17 Представлено документи з 1 до 17 |
|||
| 1. | 
Рудник Т. І. Функціональний стан щитоподібної залози у хворих на кропив’янку [Електронний ресурс] / Т. І. Рудник, О. С. Свирид-Дзядикевич // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. - 2013. - № 1-2. - С. 87-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jdkit_2013_1-2_19 Відомо, що у 15,0 - 20,0 % населення земної кулі впродовж життя спостерігається хоча б один епізод кропив'янки, а тому вона належить до групи дерматозів соціального характеру. Однак, незважаючи на те що можна було б припустити спільність патогенетичних механізмів алергодерматозів та уражень залоз внутрішньої секреції, зокрема, щитоподібної залози (ЩПЗ), сьогодні недостатньо уваги приділяється дослідженням ролі останньої у виникненні кропив'янки. Мета роботи - дослідити функціональний стан ЩПЗ у хворих на кропив'янку та з'ясувати його залежність від ступеня важкості кропив'янки, її тривалості, а також довготривалості останньої клінічної ремісії. Під спостереженням перебувало 86 пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив'янкою (34 чоловіки і 52 жінки) віком 15 - 67 років. До групи контролю входили 20 здорових осіб. Визначали рівні тироксину, трийодтироніну і тироглобуліну в сироватці крові. З'ясовано, що кропив'янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, яка полягає у достовірному зростанні в сироватці крові вмісту тироксину й тироглобуліну та зниженні рівня трийодтироніну. Виразність зазначених змін залежить від клінічного перебігу патологічного процесу, а саме і від наявності й тривалості останньої клінічної ремісії. Висновки: кропив'янка супроводжується дисфункцією ЩПЗ, у зв'язку з чим доцільним є подальше вивчення залученості ЩПЗ до автоімунних процесів у хворих із дерматозами. | ||
| 2. |
Рудник Т. І. Аутоімунний чинник розвитку кропив’янки [Електронний ресурс] / Т. І. Рудник, О. С. Свирид-Дзядикевич // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. - 2013. - № 1-2. - С. 178. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jdkit_2013_1-2_41 | ||
| 3. | 
Свирид-Дзядикевич О. С. Вугрова хвороба: сучасні погляди на патогенез і лікування та визначення перспективних напрямів підвищення ефективності терапії [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2016. - № 4. - С. 41-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2016_4_10 | ||
| 4. |
Коган Б. Г. Досвід системного застосування комплексу натуральних рослинних засобів у лікуванні жінок, хворих на акне [Електронний ресурс] / Б. Г. Коган, О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 2. - С. 51-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_2_11 Розглянуто етіологічні фактори виникнення акне у хворих різних вікових груп, а також надано загальні принципи лікування залежно від стадії захворювання. Наведено досвід застосування препарату файнер як дієтичної добавки до раціону жінок фертильного віку зі встановленим діагнозом акне. Доведено позитивний вплив рослинного засобу файнер на стан шкіри. Файнер інгібує активність Propionibacterium acnes, виявляє виразний протизапальний ефект, тобто гармонійно доповнює комплексний підхід дерматолога до менеджменту акне. | ||
| 5. |
Сулік Я. О. Плазмотерапія (P-PRP-терапія): сучасний підхід до лікування атрофічних рубців постакне [Електронний ресурс] / Я. О. Сулік, О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 2. - С. 84-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_2_16 | ||
| 6. | 
Свирид-Дзядикевич О. С. Терапія хворих на атопічний дерматит [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич, Т. М. Миронюк // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2011. - № 1-4. - С. 81-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dcs_2011_1-4_21 | ||
| 7. |
Рудник Т. І. Протирецидивна терапія хворих на хронічну ідіопатичну кропив’янку [Електронний ресурс] / Т. І. Рудник, О. С. Свирид-Дзядикевич // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2013. - № 1-4. - С. 43-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dcs_2013_1-4_9 | ||
| 8. |
Свирид-Дзядикевич О. С. Метаболічна активність фагоцитів периферичної крові у хворих на вугрову хворобу [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - № 4. - С. 18-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2017_4_7 Мета роботи - оцінка метаболічної активності фагоцитів периферичної крові у хворих на вугрову хворобу (ВХ) шляхом визначення вмісту внутрішньоклітинного глікогену. Під спостереженням перебували 47 хворих на ВХ (19 чоловіків і 28 жінок віком від 16 до 37 років), які склали першу групу. Тривалість захворювання коливалась від 7 міс до 16 років. У 22 пацієнтів діагностовано запальний процес легкого ступеня, а у 25 - середнього. До складу другої групи (контролю) ввійшли 15 здорових осіб, порівнюваних за статтю та віком. Усі вони лікувалися як самостійно, так і в спеціалізованих медичних закладах. Приймали системні антибіотики й антиандрогени, топічні ретиноїди, антисептики. Троє пацієнтів одержували акнетин протягом 1 міс, але припинили прийом препарату через фінансову неспроможність. Лікування було ефективне тимчасово або безрезультатне. Під час загальноклінічного обстеження у пацієнтів не виявили відхилень. Показники загальних аналізів крові, сечі, аналізу крові на глюкозу, калу на наявність гельмінтів були в фізіологічних межах. Дослідження вмісту глікогену проводили в нейтрофілах і моноцитах периферичної крові шляхом PAS-реакції, результати якої оцінювали за допомогою визначення середнього цитохімічного коефіцієнта (СЦК). Статистичну обробку даних здійснювали з використанням комп'ютерної програми Microsoft Excel. У пацієнтів з ВХ встановлено перерозподіл вмісту глікогену в лейкоцитах периферичної крові, рівень якого залежав від тяжкості клінічного перебігу процесу. Це свідчить про зміни енергетичного потенціалу окремих субпопуляцій. Зокрема, вміст метаболіту в нейтрофілах у разі легкого ступеня тяжкості дерматозу зменшувався до СЦК = 2,05 +- 0,05 (у контролі СЦК = 2,31 +- 0,08; p << 0,05). Ці значення формувалися за рахунок пригнічення загальної кількості PAS-позитивних клітин і гемоелементів із середнім вмістом глікогену за зростання питомої маси гранулоцитів з низьким насиченням метаболітом. Зменшення СЦК до 1,72 +- 0,12 (p << 0,05) у разі середнього ступеня тяжкості ВХ було зумовлено ще виразнішим пригніченням загальної кількості PAS-позитивних нейтрофілів і клітин із середнім вмістом глікогену. Разом із тим питома вага гемоелементів із низьким насиченням метаболітом залишилася у межах фізіологічних коливань. У моноцитах СЦК також зростав, сягаючи за легкого ступеня тяжкості 0,98 +- 0,06 (у контролі СЦК = 0,70 +- 0,03; p << 0,05), а за середнього - 1,14 +- 0,05 (p << 0,05). Ці значення переважно можна пояснити збільшенням загальної кількості PAS-позитивних клітин із високим вмістом метаболіту. Висновки: у пацієнтів із ВХ в нейтрофілах периферичної крові пригнічується вміст глікогену, що супроводжується зростанням рівня метаболіту в моноцитах. Це свідчить про перебудову метаболічної активності фагоцитів, її зменшення в нейтрофілах компенсується за рахунок збільшення в моноцитах. Перерозподіл метаболічної активності фагоцитів відображає зміни функціональних можливостей клітин, що слід враховувати під час вибору тактики лікування хворих. | ||
| 9. |
Свирид-Дзядикевич О. С. Енергетична спроможність клітин периферичної крові та її корекція автоплазмою, збагаченою тромбоцитами, у хворих на вугрову хворобу [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич, Я. О. Сулік, В. І. Степаненко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 1. - С. 61-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_1_11 Мета роботи - оцінити енергетичні можливості лейкоцитів і тромбоцитів периферичної крові за вмістом внутрішньоклітинного глікогену та терапевтичну ефективність автоплазми, збагаченої тромбоцитами, у хворих на вугрову хворобу (ВХ). Під спостереженням перебував 31 пацієнт (18 жінок і 13 чоловіків віком від 16 до 39 років) із середнім ступенем тяжкості перебігу ВХ. Тривалість патологічного процесу становила від 6 міс до 18 років. Групу порівняння утворили 15 здорових осіб. Групи були порівнянні за співвідношенням статей та віком. Усі хворі раніше лікувалися традиційними засобами як самостійно, так і в спеціалізованих медичних закладах, однак ефект був тимчасовим або був відсутнім. Проводили дослідження вмісту глікогену в нейтрофілах, моноцитах і тромбоцитах периферичної крові за допомогою РАБ-реакції, результати якої оцінювали шляхом визначення середнього цитохімічного коефіцієнта (СЦК). Встановлено, що у хворих на ВХ після лікування знижувався вміст глікогену в нейтрофілах (СЦК - 1,72 +- 0,12, у контрольній групі - 2,31 +- 0,08; p << 0,05). Це свідчить про зміни енергетичного потенціалу окремих лейкоцитарних субпопуляцій. У тромбоцитах вміст глікогену залишався в межах фізіологічних коливань (СЦК - 1,39 +- 0,08, у контрольній групі - 1,43 +- 0,09; p >> 0,05), але відбувався перерозподіл клітин з різним вмістом глікогену. Доведено підвищення ефективності лікування таких пацієнтів за рахунок застосування ад'ювантного засобу автоплазми, збагаченої тромбоцитами. Висновки: за ВХ виявлено перерозподіл енергетичних можливостей нейтрофілів і моноцитів периферичної крові. Вміст глікогену в нейтрофілах та моноцитах може бути одним з критеріїв ефективності терапії. Застосування за ВХ автоплазми, збагаченої тромбоцитами, надає змогу підвищити ефективність лікування завдяки її модулювальному впливу на метаболічну активність лейкоцитів і тромбоцитів периферичної крові. | ||
| 10. | 
Свирид-Дзядикевич О. С. Комбінована терапія хворих на вугрову хворобу з урахуванням метоболічної активності клітин периферійної крові [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич, С. Г. Свирид // Дерматологія та венерологія. - 2018. - № 1. - С. 67-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtv_2018_1_13 | ||
| 11. |
Наумова Л. О. Досвід застосування імуномодулюючих препаратів у комплексному лікуванні хворих на акне [Електронний ресурс] / Л. О. Наумова, О. С. Свирид-Дзядикевич, В. І. Степаненко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 2. - С. 56-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_2_12 Розглянуто етіопатогенетичні чинники виникнення і розвитку акне, а також наведено загальні принципи лікування з урахуванням тяжкості перебігу цього дерматозу. Проаналізовано досвід застосування препарату акневак у комплексному лікуванні акне. Доведено його позитивний терапевтичний вплив за рахунок інгібування активності Propionibacterium acnes, що справляє виразний протизапальний ефект та надає змогу підвищити ефективність лікування акне в гострий період і уникнути рецидивів захворювання. | ||
| 12. |
Степаненко В. І. Сучасні підходи до застосування системного ізотретиноїну для лікування вугрової хвороби [Електронний ресурс] / В. І. Степаненко, С. В. Іванов, О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2018. - № 3. - С. 71-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2018_3_13 Мета роботи - провести поглиблений аналіз зарубіжних і вітчизняних літературних даних, зокрема повідомлень, про результати рандомізованих контрольованих клінічних випробувань відносно застосування системного препарату ізотретиноїну для лікування акне, зосередивши увагу як на стислострокових, так і тривалих терапевтичних ефектах різних схем і режимів терапії, а також мінімізації побічної дії. Аналіз світового досвіду ефективності застосування системного ізотретиноїну для лікування акне та мінімізації побічної дії шляхом пошуку даних (2000 - 2017 рр.) у Кохранівському реєстрі (The Cochrane Library) контрольованих випробувань за ключовими словами: isotretinoin, acne: в ресурсах PubMed, High Wire Press, Google Scholar за термінами каталогу та медичної тематики: isotretinoin + acne + treatment; повідомленнями про результати рандомізованих контрольованих клінічних випробувань, метааналізів та оглядів літератури. За аналізом результатів численних зарубіжних і вітчизняних досліджень, системний ізотретиноїн є високоефективним засобом для лікування середньотяжких і тяжких форм акне. На сьогодні, крім стандартних добових і кумулятивних доз ізотретиноїну, за системної терапії акне легкого та середнього ступеня тяжкості запропоновано низку схем, які припускають певне зниження відповідних доз, що надає змогу уникати ризику розвитку побічних ефектів за збереження досить високої терапевтичної ефективності. Висновки: результати численних зарубіжних і вітчизняних досліджень вказують, що системний ізотретиноїн є найбільш патогенетично обгрунтованим препаратом для лікування середньотяжких та тяжких форм акне, який надає змогу досягати стійкого терапевтичного ефекту в разі застосування стандартних схем терапії. Тривалість терапії середньотяжких та тяжких форм акне стандартними дозами (0,5 - 1 мг/кг/добу) становить 6 - 8 міс, а в режимі низьких доз (до 0,5 мг/кг/добу) - до досягнення належної кумулятивної дози, яку визначають індивідуально на підставі клінічної картини і можливої побічної дії, може становити 8 - 11 міс та більше. У разі легких форм акне застосування ізотретиноїну можливе в режимі низьких доз (до 0,5 мг/кг/добу), тривалість терапії - до досягнення клінічного ефекту. У разі акне середнього та тяжкого ступеня, а також резистентних зменшити ризик побічних ефектів за рахунок зниження добової та кумулятивної дози (на 20 % у порівнянні з традиційними формами ізотретиноїну) за збереження ефективності терапії можливо за умови застосування ізотретиноїну LIDOSE (в Україні маркетують під ТМ Акнетін). Такі можливості, а також менша залежність засвоєння ізотретиноїну LIDOSE від прийому їжі забезпечують мінімум прогнозованих побічних ефектів, зумовлюють високу комплаєнтність препарату та швидке поліпшення індексів CADI, APSEA. Результати досліджень надають змогу рекомендувати ізотретиноїн LIDOSE як препарат першого вибору для лікування акне середнього та тяжкого ступеня. Відкритим залишається питання, чи можна використовувати ізотретиноїн LIDOSE для лікування легкого ступеня тяжкості акне в режимі низьких доз (на 20 % менших, ніж звичайного ізотретиноїну) і без дотримання кумулятивної дози. | ||
| 13. | 
Свирид-Дзядикевич О. С. Застосування аутоплазми, збагаченої тромбоцитами (prp-терапія), в лікуванні хворих на вугрову хворобу з урахуванням метаболічної активності клітин периферичної крові [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2017. - № 3. - С. 30-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2017_3_8 | ||
| 14. |
Свирид-Дзядикевич О. С. Метаболічні зміни в лейкоцитах периферійної крові в пацієнтів з середнім ступенем тяжкості вугрової хвороби [Електронний ресурс] / О. С. Свирид-Дзядикевич, С. Г. Свирид // Дерматологія та венерологія. - 2019. - № 3. - С. 65-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtv_2019_3_48 | ||
| 15. |
Іванов С. В. Вплив оніхомікозів на перебіг соматичних захворювань. Шляхи вирішення проблем [Електронний ресурс] / С. В. Іванов, Т. П. Коржова, К. С. Ткачишина, О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2020. - № 3. - С. 57-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2020_3_10 Оніхомікоз - найпоширеніше супутнє захворювання в осіб старшого віку в багатопрофільній клінічній лікарні. Грибкові ураження нігтів погіршують перебіг низки захворювань, зокрема мікотична алергія обтяжує перебіг атопічних захворювань. Оніхомікоз при декомпенсації цукрового діабету, імунодефіцитних станах викликає поширені ураження шкіри, сприяє розвитку діабетичної стопи, хронічного рожистого запалення кінцівок, лімфостазу, елефантіазу. Також для пацієнтів велику небезпеку становить поєднання оніхомікозу і псоріатичного артриту. При застосуванні цитостатиків, імунодепресантів, топічних і системних глюкокортикостероїдів поверхнева форма захворювання може перейти у вісцеральну (інвазивну) і стати причиною грибкового остеомієліту. Лікарі недерматологічного профілю у більшості випадків не мають можливості лікувати оніхомікоз у своїх пацієнтів. Пов'язано це з необхідністю тривалого (понад 4 міс) спеціалізованого лікування із запрошенням дерматолога, що в умовах стаціонару проблематично. Причин поширеності оніхомікозів серед людей похилого віку є кілька: великій групі пацієнтів літнього віку з оніхомікозом і супутніми хворобами системна терапія протипоказана, а лікування місцевими засобами не дає бажаного результату у 50 % таких випадків; до того ж ефективність терапії дуже часто нівелюється недотриманням пацієнтом комплаєнсу лікування. За таких умов доцільним є використання нового засобу "Оніхоцид Емтрікс", що має комплексну протигрибкову, кератолітичну, гідратуючу дію та запобігає виникненню резистентності. "Оніхоцид Емтрікс" - ефективний, безпечний і простий у застосуванні, виявляє лише місцеву дію і сприяє уникненню небажаних ускладнень у пацієнтів із супутніми хворобами. | ||
| 16. |
Свирид С. Г. Патогенетична терапія пацієнтів із вугровою хворобою з урахуванням метаболічної активності клітин периферичної крові [Електронний ресурс] / С. Г. Свирид, М. М. Шупенько, Л. В. Сологуб, О. С. Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2022. - № 1-2. - С. 5-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2022_1-2_3 Мета роботи - підвищити ефективність лікування пацієнтів із вугровою хворобою з урахуванням особливостей метаболічної активності лейкоцитів і тромбоцитів периферичної крові шляхом проведення патогенетичної терапії. Під спостереженням перебували 112 пацієнтів (65 жінок і 47 чоловіків) віком від 16 до 39 років з вугровою хворобою. Тривалість захворювання коливалась від 6 міс до 18 років. У 67 (59,8 %) пацієнтів було діагностовано легкий ступінь тяжкості дерматозу, у 45 (40,2 %) - середній. Вміст фосфоліпідів і глікогену в нейтрофілах, моноцитах і тромбоцитах периферичної крові визначено у 89 хворих (у 48 - з легким, у 41 - із середнім ступенем тяжкості дерматозу). У пацієнтів з вугровою хворобою виявлено вірогідне зниження рівня фосфоліпідів у нейтрофілах периферичної крові, більш виражене за середнього ступеня тяжкості патологічного процесу. Одержані дані свідчать про порушення структурної цілісності та пригнічення енергетичного потенціалу гранулоцитів. Вміст фосфоліпідів у моноцитах периферичної крові також був вірогідно зниженим, більш суттэво за середнього ступеня тяжкості вугрової хвороби. Однак вектор змін рівня глікогену в цих клітинах мав протилежну спрямованість. Одержані результати спонукали авторів до ад'ювантного застосування автоплазми, збагаченої тромбоцитами, яка має широкий спектр модулювального впливу. Висновки: у пацієнтів з вугровою хворобою спостерігаються різновекторні зміни метаболічної активності моноцитів периферичної крові, які виявляються зниженням рівня фосфоліпідів, зумовленим підвищенням вмісту глікогену, що свідчить про розвиток внутрішньоклітинного дисбалансу. Метаболічна активність тромбоцитарного пулу периферичної крові за вугрової хвороби залишається інтактною, але відбувається перерозподіл кількості гемоелементів з різною насиченістю фосфоліпідами та глікогеном. Проведення комплексної терапії пацієнтам із вугровою хворобою з використанням на тлі стандартизованих засобів автоплазми, збагаченої тромбоцитами, надає змогу суттєво покращити як найближчі, так і віддалені результати лікування завдяки суттєвій корекції метаболічної активності лейкоцитів периферичної крові. | ||
| 17. |
Свирид С. Г. Метаболічний потенціал лейкоцитарної та тромбоцитарної субпопуляцій клітин периферичної крові та його корекція у хворих на вугрову хворобу [Електронний ресурс] / С. Г. Свирид, П. В. Бардов, Л. О. Наумова, О. С. Свирид-Дзядикевич // Дерматологія та венерологія. - 2022. - № 1-2. - С. 21-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtv_2022_1-2_6 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |