Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Журнали та продовжувані видання (1) | Реферативна база даних (13) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Попсуйшапка О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 13 Представлено документи з 1 до 13 |
|||
| 1. | 
Літвішко В. О. Досвід лікування діафізарних переломів кінцівок апаратами зовнішньої фіксації в умовах притрасової районної лікарні м. Чугуєва [Електронний ресурс] / В. О. Літвішко, О. К. Попсуйшапка // Літопис травматології та ортопедії. - 2012. - № 1-2. - С. 262. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2012_1-2_82 | ||
| 2. | 
Попсуйшапка О. К. Клініко-морфологічні стадії процесу зрощення відламків кістки [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Літвішко, Н. О. Ашукіна // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 1. - С. 12-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_1_4 Регенерация кости - это каскад клеточных и молекулярных событий, которые приводят к образованию в области перелома костной ткани, идентичной первоначальной. Процесс разделяют на стадии, между которыми невозможно провести четкой границы. Цель работы - выделить ключевые клинические и морфологические явления, определяющие стадийность процесса сращения отломков после перелома кости, уточнить сущность первой стадии, установить сроки каждой стадии у человека. Эксперименты выполнены на 8-ми взрослых овцах породы каракульская курдючная массой 35 - 40 кг, которым выполняли закрытый перелом правой бедренной кости. Участок перелома исследовали с помощью методов гистологии через 5 ч, 1, 4 и 15 суток. Изучено околоотломковое пространство у 43-х пострадавших с закрытыми переломами длинных костей конечностей, которым выполняли открытую репозицию отломков. Ретроспективно оценен клинический материал 546-ти пострадавших с диафизарными переломами костей конечностей, накопленный за последние 30 лет. Доказано, что фибрин-кровяной сгусток является закономерно необходимой структурой для пролиферации и дифференциации клеток и образования новой костной ткани. В результате проведения УЗИ установлено, что форма и локализация костного регенерата соответствует форме и локализации фибрин-кровяного сгустка. На основе исследования угловой подвижности костных отломков и образования костного регенерата установили сроки заживления переломов плечевой кости в период от 4-х до 8-ми недель, бедренной - от 8-ми до 12-ти, костей голени - от 8-ми до 17-ти. Вывод: предложено как первую важную стадию регенерации кости выделить формирование фибрин-кровяного сгустка, который заполняет полностью или частично околоотломковое пространство. Примерный срок образования и стабилизации его структуры составляет от 12-ти до 24 часов. Установлены сроки стадий заживления диафизарных переломов длинных костей у человека. | ||
| 3. |
Литвишко В. О. Напружено-деформований стан фібрин-кров’яного згустку та окістя в зоні діафізарного перелому за різних умов з’єднання відламків та його вплив на структурну організацію регенерату [Електронний ресурс] / В. О. Литвишко, О. К. Попсуйшапка, О. В. Яресько // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 1. - С. 62-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_1_12 | ||
| 4. |
Літвішко В. О. Функціональне лікування діафізарних переломів кісток гомілки з використанням гіпсової пов’язки або стрижневого апарата [Електронний ресурс] / В. О. Літвішко, О. К. Попсуйшапка // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 4. - С. 91-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_4_17 Дисертація базується на досвіді лікування 104 постраждалих і присвячена науковому обгрунтуванню метода консервативного функціонального лікування діафізарних переломів плечової кістки за допомогою ортезів. Використано клініко-рентгенологічний, рентгенометричний, антропометричний та статистичний методи дослідження. Розроблено нову конструкцію шинно-матер'яного ортеза для фіксації діафізарних переломів плечової кістки і на підставі антропометричних досліджень 187 осіб створено набір типорозмірів цих ортезів, призначених для використання в ургентній травматології. На підставі рентгенометричних досліджень виявлено, що при положенні вертикального звисання плеча при фіксації його даним ортезом відбувається зменшення всіх видів зміщення відламків і вони займають задовільне положення. На момент зрощення можливий частковий незначний (6 - 12 °) рецидив варусної деформації плеча. В процесі функціональних навантажень на пошкоджену кінцівку, які передбачає методика лікування, виникають пружні кутові деформації сегмента у межах 6 - 15 °. Результати лікування показали, що за умови пружно-стійкої фіксації відламків ортезом відбувається загоєння перелому за рахунок періостального регенерату і відновлення функції кінцівки у строки 9,6 тижня. Запропонований метод забезпечив загоєння перелому в оптимальні терміни у 98 % постраждалих.Выделены и обоснованы 3 основных условия, необходимых для естественного течения процесса регенерации кости с образованием периостального костного регенерата: наличие уцелевших участков надкостницы с мышцами, которые отслоились от отломков; образование фибрин-кровяного сгустка в околоотломковой зоне; наличие внутренних напряжений фибрин-клеточной бластемы на этапе пролиферации и дифференциации мезенхимальных клеток. Данные условия необходимо учитывать при выборе способа вправления отломков костей голени, способа их фиксации и режима функциональной активности поврежденной конечности. Кроме этого, при выборе способа фиксации отломков необходимо анализировать степень фиксированности отломков надкостнично-мышечным футляром. Для этого предложена классификация фиксированности отломков, основанная на величине первичного смещения отломков, выявляемого рентгенологически: I степень - первичное смещение отломков большеберцовой кости не превышает 1/3 ее поперечного сечения, приблизительно в трети случаев малоберцовая кость не повреждается или ломается на другом уровне, повреждение надкостнично-мышечного футляра незначительно; II - первичное смещение отломков большеберцовой кости превышает 1/3, но не выходит за пределы ее поперечного сечения, малоберцовая кость повреждается примерно на том же уровне, надкостнично-мышечный футляр разрушается приблизительно на 1/2; III - смещение отломков обеих костей голени на полный поперечник и по длине, значительный разрыв надкостницы и мышц. Подробно изложены методики функционального лечения свежих переломов голени с использованием гипсовой повязки и авторских стержневых аппаратов внешней фиксации. | ||
| 5. |
Попсуйшапка О. К. Переміщення відламків під час лікування діафізарних переломів та їх значення для процесу регенерації кістки [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, Н. О. Ашукіна, С. М. Яковенко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 2. - С. 31-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_2_7 Для лечения диафизарных переломов используют методы фиксации, при которых образуются конструкции "отломки - фиксатор" с различными механическими свойствами и диапазоном перемещений отломков. Цель работы - обосновать концепцию влияния перемещений отломков на процесс формообразования регенерата при лечении диафизарных переломов ортезом или стержневым аппаратом (АВФ). Перемещение отломков с помощью ультрасонографии оценено у 18-ти больных с диафизарными переломами плечевой (9), бедренной (5) и большеберцовой (5) костей. Среди них 8 пострадавших со свежими переломами плечевой кости лечили консервативно с использованием ортеза, у 5-ти со свежими переломами бедренной кости и костей голени использовали АВФ, 6 пациентов были с несросшимися переломами после металлоостеосинтеза. Установлено, что отломки имеют многовекторную траекторию перемещений в пространстве. У больных со свежими переломами плечевой кости, которым применяли ортез, линейные перемещения концов отломков были в пределах 1,1 - 6 мм (10 - 40 % от исходного расстояния), амплитуда угловых составила <$E2~-~8~symbol Р>. При фиксации АВФ линейные перемещения отломков до 2 мм (13 %) выявлены только у больных с переломом бедренной кости. В случае несросшихся переломов под действием осевой нагрузки появлялась или увеличивалась (на вершине деформации на 37 - 61 %) угловая деформация сегмента. Вывод: механические свойства фибрин-клеточно-коллагеновой бластемы позволяют ей деформироваться на растяжение без негативных последствий в пределах 13 - 40 %. Подвижность отломков в первые 3 недели после диафизарного перелома вызывает деформацию и напряжение бластемы, что обуславливает в дальнейшем структуру полноценного периостального костного регенерата. При несращении диафизарного перелома подвижность отломков не оказывает стимулирующего и формообразующего эффекта. | ||
| 6. | 
Литвишко В. О. Формоутворення періостального регенерату після діафізарного перелому за порівняльними даними ультрасонографії та рентгенографії [Електронний ресурс] / В. О. Литвишко, О. К. Попсуйшапка // Травма. - 2017. - Т. 18, № 1. - С. 74-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_1_11 Мета роботи - дослідити форму та ехогенний стан тканин у навколовідламковій зоні після діафізарного перелому шляхом ультрасонографії та прослідкувати їх зв'язок із новоутвореним кістковим регенератом на рентгенологічному зображенні. Ультрасонографічне дослідження проведено у 25 постраждалих із діафізарними переломами плеча (13), гомілки (4), стегна (8) на 2-гу і 21-шу добу після травми сонографом Tosiba Aplio-500 з лінійним датчиком 5 - 12 Гц. Основним феноменом, що було виявлено, була наявність біля кінців відламків анехогенної веретеноподібної зони, що візуалізувалася у більшості досліджених. Цю зону названо зоною фібрин-кров'яного згустка (ФКЗ). У 8 хворих з переломом плечової кістки проведено порівняння розмірів і форми зони ФКЗ з відповідними параметрами новоутвореного періостального кісткового регенерату. Ультрасонографія в режимі відеозапису надала змогу одержати інформацію щодо об'ємної деформації ФКЗ, пов'язану з переміщенням відламків у процесі функціональних навантажень. Так, у разі ізометричних напружень м'язів плеча відбувалися переміщення кінців відламків, які супроводжувалися одночасно зміною форми зовнішнього контура ФКЗ. Висновки: ультрасонографія надає змогу оцінити форму та розміри навколо відламкової гематоми або ФКЗ, що знаходиться в стані організації, а також установити характер його деформацій в реальному часі за навантажень. Зазвичай, зовнішній контур ФКЗ має дугоподібну форму, що відокремлює його від оточуючих окістя і м'язів. Підтверджено той факт, що гематома та ФКЗ протягом першого тижня після травми має анехогенну структуру, а ехогенні включення з'являються після вказаного терміну і частіше по периферійній зоні. Форма та розміри фібрин-кров'яного згустка наближаються до відповідних параметрів періостального кісткового регенерату. Це надає підставу вважати, що фібрин є специфічним середовищем, на основі якого утворюється нова кістка. | ||
| 7. |
Григор’єв В. В. Локалізація фактора росту ендотелію судин і трансформувального фактора росту-β в тканинах навколовідламкової зони після переломів довгих кісток кінцівок у людини [Електронний ресурс] / В. В. Григор’єв, О. К. Попсуйшапка, Н. О. Ашукіна, Ф. М. Галкін // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2017. - № 2. - С. 62-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2017_2_11 | ||
| 8. |
Попсуйшапка О. К. Частота ускладнень лікування діафізарних переломів кінцівок за даними Харківської травматологічної МСЕК [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. Є. Ужегова, О. О. Підгайська // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - № 1. - С. 20-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2020_1_6 Цель работы - определить частоту осложнений после лечения диафизарных переломов костей конечностей по данным Межрайонной специализированной травматологической медико-социальной экспертной комиссии Харьковской облгосадминистрации (МСЭК). Изучена частота случаев несращения отломков, остеомиелита, нейропатии лучевого нерва у 773 пострадавших с диафизарным переломом конечностей, которые проходили первичное освидетельствование в МСЭК за период 01.01.2016 - 31.12.2018. Из них 96 % лиц были предпенсионного возраста. Больных с переломом костей голени было 461, предплечья - 49, бедренной кости - 173, плечевой - 90. Проанализирована частота несращения в подгруппах в зависимости от способа соединения отломков. При изолированных переломах голени после использования накостного остеосинтеза несращение обнаружено в 11,9 % случаев, интрамедуллярного блокирующего - 16,0 %, стержневых аппаратов - 3,0 %, аппарата Илизарова - 18,4 %, гипсовой повязки - 7,6 %. После лечения перелома бедренной кости с применением накостного остеосинтеза несращение отмечено у 9,4 %, интрамедуллярного блокирующего - у 12,8 %. После накостного остеосинтеза при переломах плечевой кости и костей предплечья несращение зафиксировано у 19,0 и 28,6 % больных соответственно, а нейропатия лучевого нерва - у 25,0 и 26,4 %. Частота остеомиелита при погружном остеосинтезе составила 2,9 - 7,7 %. Выводы: наиболее распространенным способом фиксации отломков при изолированных диафизарных переломах оказался накостный остеосинтез, использованный в 36,6 % случаев переломов костей голени; 64,9 % - бедренной кости; 75,6 % - плечевой; 100,0 % - костей предплечья. Вторым по частоте применения является интрамедуллярный блокирующий остеосинтез. Основным осложнением лечения было несращение отломков, а в случае использования накостного остеосинтеза при переломах плечевой кости или костей предплечья - нейропатия лучевого нерва. | ||
| 9. |
Попсуйшапка О. К. Механічні та структурні особливості незрощення відламків великогомілкової кістки та їхнє значення для лікування [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. О. Підгайська, Н. О. Ашукіна, К. В. Несвіт, В. Є. Мальцева // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - № 4. - С. 33-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2020_4_7 Мета роботи - вивчити внутрішні напруження кісток і м'яких тканин гомілки в нормі та за умов ізольованого незрощення великогомілкової кістки (ВГК), характер переміщення відламків, структуру регенерату й обгрунтувати концепцію лікування. На скінченно-елементній моделі відтворено 3 ситуації: I - анатомічна норма; II - поперечний дефект висотою 5 мм на межі середньої та нижньої третин ВГК заповнений колагеном; III - II ситуація доповнена порожнім дефектом малогомілкової кістки (МГК) висотою 10 мм на тому самому рівні. У 45 пацієнтів із незрощенням ВГК (термін після перелому 4 - 18 міс.) проведено резекцію ділянки МГК довжиною 10 - 15 мм на рівні незрощення ВГК, встановлено стрижневий апарат зовнішньої фіксації. Вивчено лінійні переміщення кінців відламків і структуру регенерату. За умов осьового навантаження в нормі (ситуація I) у нижній половині кісток гомілки на внутрішній і зовнішній поверхнях виявлено асиметрію напружень. У ситуації II вертикальне напруження в нижній половині ВГК зменшилося на внутрішній поверхні на 69 %, на зовнішній - на 44 %, а на зовнішній стороні МГК підвищилося в 5 разів. Дотичні напруження виросли в 3 рази, їхній результуючий вектор сили змінив напрямок назовні та зріс у 7 разів. У ситуації III картина розподілу напружень на поверхні відламків ВГК стала порівнянною з нормальною. У разі незрощення фрагментів ВГК між ними виявлено фіброзно-хрящовий шар, організований під дією поперечних сил. Пацієнти навантажували ушкоджену кінцівку з перших днів після операції, у 95,6 % із них відбулося зрощення відламків ВГК через 3,5 - 4 міс. Встановлено, що виключення МГК з опорної функції шляхом резекції її ділянки 10 - 15 мм на рівні незрощення ВГК нормалізує вектор навантаження на відламках ВГК і фіброзно-хрящовому регенераті, приводячи до його осифікації. | ||
| 10. |
Попсуйшапка О. К. Остеосинтез у разі переломів шийки та вертлюгової зони стегнової кістки в дітей [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, С. Б. Довгань, О. М. Хомяк // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 2. - С. 10-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2021_2_4 Переломи проксимального відділу стегнової кістки - нечаста травма в дітей, що становить менш ніж 1 % від усіх переломів на рік, проте, зазвичай, обумовлює госпіталізацію та супроводжується ризиком розвитку ускладнень. Створено пристрій для з'єднання відламків у разі переломів проксимального відділу стегнової кістки та методику його застосування в дорослих. Пристрій складається зі стрижнів, які загвинчують у шийку головки, діафізарну частину і модуль, який розташовують у підвертлюговій зоні. Стрижні можна з'єднати з модулем під будь-яким кутом у фронтальній площині. Пристрій передбачає певну етапність установлення елементів, що дозволяє ефективно його розташувати з мінімальним руйнуванням кістки. Мета роботи - викласти власний досвід лікування переломів шийки або вертлюгової зони стегнової кістки в дітей. Наведено досвід лікування 28 дітей із переломом шийки або вертлюгової ділянки стегнової кістки за період 2005 - 2020 рр., 11 із них проліковано консервативно зі застосуванням скелетного витягнення. Остеосинтез авторським пристроєм виконано 17 пацієнтам: 15 проведено закриту репозицію, 2, у разі міжвертлюгового перелому, - відкриту. Детально описано методику остеосинтезу та післяопераційного ведення пацієнтів. Висновки: запропонований пристрій і методику закритого остеосинтезу з його використанням у разі переломів вертлюгової зони в дітей можна рекомендувати в практику дитячої травматології. | ||
| 11. |
Попсуйшапка О. К. Реконструктивні операції в разі остеоартриту колінного суглоба [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. О. Підгайська, Н. О. Ашукіна, К. К. Романенко, З. В. Данищук // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2022. - № 3-4. - С. 29-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2022_3-4_6 Мета роботи - уточнити показання та обсяг реконструктивних операцій за умов гонартрозу та удосконалити методики хірургічної корекції навколосуглобових деформацій із використанням зовнішнього стрижневого апарата. Упродовж 10 років (2012 - 2022 рр.) проведено реконструктивні втручання 45 пацієнтам (49 суглобів). Показання до операції ставили на підставі вивчення болю та його локалізації, навколосуглобової деформації кінцівки, ультразвукового і рентгенологічного обстежень. Обгрунтовано показання до певних реконструктивних хірургічних утручань на колінному суглобі. Визначено роль патологічних змін меніска в розвитку гонартрозу. Показано позитивний клінічний ефект паракапсулярної резекції передньої частини меніска з гіперпластичними розростаннями синовіальної тканини. Деформація кінцівки (43 пацієнти - варусна, 2 - вальгусна) обмежувала її функцію, спричинювала біль. Хірургічні втручання в таких випадках були спрямовані на усунення деформації проксимального відділу великогомілкової кістки. Наведено типи остеотомій, особливості встановлення авторського стрижневого апарата зовнішньої фіксації, післяопераційного ведення пацієнтів. Завдяки використанню апарата можна виконувати за необхідності кутову корекцію осі кінцівки в період, коли хворий починає ходити з частковою опорою, а функціональне навантаження кінцівки дозволяє досягти зрощення фрагментів упродовж 3,5 - 4 міс. Тривалий позитивний клінічний ефект отриманий у 42 (93 %) пацієнтів. Висновки: показання до патогенетичного лікування мають грунтуватися, у першу чергу, на ідентифікації джерела (або патогенезу) больового синдрому, потім - аналізі виду, величини навколосуглобової деформації кінцівки, ознак функціональної недостатності кінцівки, пов'язаних із нею. У третю чергу слід аналізувати рентгенологічні ознаки. Усунення кутової навколосуглобової деформації кінцівки має позитивний вплив на перебіг гонартрозу, зменшує біль, підвищує фізичну активність, сповільнює прогресування деструкції хряща. | ||
| 12. |
Клапчук Ю. В. Механічна та клінічна характеристика з’єднання "стрижень – кістка" у разі лікування вогнепальних переломів зовнішніми стрижневими пристроями різних виробників [Електронний ресурс] / Ю. В. Клапчук, О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2023. - № 1. - С. 10-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2023_1_4 Мета роботи - з'ясувати стан кісткового різьблення за умов заведення стрижнів різних виробників і встановити тривалість стабільного з'єднання "стрижень - кістка" в разі лікування діафізарних переломів кісток кінцівок. Проведено експеримент з використанням великогомілкових кісток телят. Відібрані стрижні, які використовують у зовнішніх фіксаторах виробників: Biomet (Франція), Stryker (США), ТОВ Ейч Бі Орто (Україна), ОРТОПАК (Україна). Вивчено форму кісткового різьблення та його контакт із поверхнею стрижня за 2 - 5 разового збільшення. Пристрої від вказаних виробників застосовані для фіксації відламків кісток під час лікування вогнепальних переломів у 91 постраждалого. Перевіряли стан стабільності стрижня в кістці. Експеримент показав, що для отримання відповідного за формою кісткового різьблення необхідно попередньо проходити обидва шари компактної кістки діафіза свердлом із діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Без цього руйнуються кісткові витки в першому кірковому шарі або відколюються фрагменти кістки в другому, що зменшує міцність фіксації. У разі загвинчування стрижнів у просвердлений канал у другому шарі кіркової кістки в усіх випадках якість з'єднання "стрижень - кістка" була гіршою. За умов установлення стрижнів у губчасту кістку в ній утворювалася більша кількість неповноцінних витків порівняно з компактною. Найменша частота нестабільності стрижнів у постраждалих виявлена в разі застосування апарата ОРТОПАК (18 %), значно частіша (35 - 51 %) - за пристроїв інших виробників. Частота нестабільного стану стрижнів була майже в 4 рази більшою за їх розташування в епіметафізі, ніж у діафізі. Висновки: для максимально ефективного з'єднання стрижня з кісткою необхідно його загвинчувати в підготовлений канал діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Якість і тривалість стабільного стану стрижня в кістці залежить від технічних характеристик його різьблення, локалізації та стану зрощення відламків. | ||
| 13. |
Корж М. О. Проблемні питання лікування вогнепальних переломів діафізу довгих кісток кінцівок [Електронний ресурс] / М. О. Корж, О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, І. В. Шевченко, Я. А. Долуда, С. С. Губський, А. М. Гриценко, Д. О. Міхановський, О. П. Марущак, М. О. Тохтамишев, З. А. Арутюнян // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2023. - № 4. - С. 109-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2023_4_18 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |