Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (12) | Журнали та продовжувані видання (4) | Реферативна база даних (29) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Климовицький В$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 23 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Владзимирський А. В. Перший досвід реалізації телеасистування в Україні [Електронний ресурс] / А. В. Владзимирський, В. Г. Климовицький, О. А. Антонов, М. Сендлер // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2011. - Т. 9, № 1. - С. 17-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujtm_2011_9_1_5 | |||
| 2. |
Климовицький В. Г. Інформаційні технології та інші проблемні аспекти викладання травматології та ортопедії лікарям спеціальності "загальна практика – сімейна медицина" [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, В. Ю. Черниш, А. В. Владзимирський, О. В. Лавриненко, А. А. Антонов // Український журнал телемедицини та медичної телематики. - 2010. - Т. 8, № 2. - С. 195-198. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujtm_2010_8_2_18 | |||
| 3. | 
Канзюба А. І. Внутрішній остеосинтез при переломах вертлюжної западини [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2013. - Т. 17, № 1. - С. 96-99. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2013_17_1_28 | |||
| 4. |
Климовицький В. Г. Хірургічна тактика при переломах шийки стегнової кістки у осіб молодого віку [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, А. І. Канзюба, М. А. Канзюба, С. С. Хачатрян // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2013. - Т. 17, № 1. - С. 102-105. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2013_17_1_30 | |||
| 5. | 
Бодаченко К. А. Наш досвід використання пайлер-терапії в комплексному лікуванні хворих з хронічним посттравматичним остеомієлітом кісток кінцівок [Електронний ресурс] / К. А. Бодаченко, А. К. Рушай, В. Г. Климовицький, Т. А. Колосова, Р. В. Чучварьов, С. А. Бесмертний // Український журнал екстремальної медицини імені Г. О. Можаєва. - 2011. - т. 12, № 3. - С. 135-138. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujem_2011_12_3_28 | |||
| 6. | 
Климовицький В. Г. Цереброваскулярні порушення у дітей при диспластичній нестабільності шийного відділу хребта [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, Т. Я. Усікова, О. І. Кравченко, О. В. Агарков // Здобутки клінічної i експериментальної медицини. - 2010. - № 2. - С. 131. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zkem_2010_2_59 | |||
| 7. | 
Канзюба А. І. Особливості тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба // Травма. - 2015. - Т. 16, № 1. - С. 72-78. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2015_16_1_14 Диспластичний коксартроз належить до найбільш тяжких уражень опорно-рухової (ОР) системи. На відміну від ідіопатичного та післятравматичного артрозо-артриту це зумовлене насамперед не проявами деструктивно-дистрофічного процесу в кульшовому суглобі (КС), а різноманіттям і складністю прогресуючих анатомо-фізіологічних змін ОР апарату. Більшість пацієнтів - молоді люди працездатного віку, які через функціональні обмеження стають інвалідами. На цій стадії захворювання тотальна артропластика КС визнається безальтернативним хірургічним утручанням, що дозволяє відновити ОР функцію. У науковому й практичному аспектах головним завданням численних досліджень є максимальне відновлення ОР функції або компенсація біомеханічних порушень, а також забезпечення умов для тривалого збереження стабільності імплантату (компонентів ендопротеза) у тазовій кістці й проксимальному відділі стегнової кістки (СК). Мета роботи - аналіз факторів, що визначають вибір хірургічної тактики й особливості первинної тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі. До ретроспективного аналізу включено 157 пацієнтів, серед яких було 148 жінок і 9 чоловіків віком 19 - 56 років (середній вік 37,4 року). За даними рентгенографії, 93 (59,2 %) пацієнти мали ураження обох КС. Загальна кількість операцій первинної артропластики - 193 (100 %), у тому числі 36 (18,7 %) на обох КС. Планування лікувальної тактики проводили на підставі результатів рентгенографічного дослідження і спіральної комп'ютерної томографії. Одержані результати були систематизовані за ступенем проксимальної дислокації стегна (Crowe et al., 1979), а також за проявами патологічних змін вертлюжної западини відповідно до класифікації Hartofilakidis et al. (1996). Визначено головні моменти, які впливають на вибір хірургічної тактики, визначають особливості хірургічних утручань: недорозвиненість і навіть відсутність склепіння, недорозвиненість задньої і, особливо, передньої стінки, зменшення глибини западини з потоншенням медіальної стінки, порушене співвідношення диспластичної вертлюжної западини й головки СК, деформація проксимального відділу стегна, наявність двобічного ураження КС, деформація тазового кільця, сколіотична деформація хребта, дисбаланс і слабкість м'язів тазового поясу, а також супутні деформації кінцівки диспластичного генезу. Розташування чашки ендопротеза відповідно до фізіологічних параметрів має забезпечити відновлення природного центру обертання КС, офсету й балансу м'язів. У випадках занадто малої й тонкої передньої стінки необхідно зберегти її субхондральну кортикальну пластинку. Кісткове ложе для чашки рекомендуємо формувати римерами, переважно за рахунок більш міцної й масивної задньої колони. При центральних дефектах медіальної стінки западини виконували кісткову пластику (КП). При дефекті покриття ацетабулярного компонента більше ніж 30 % застосовували КП склепіння кортикально-губчастим трансплантатом. Для мобілізації стегна ми застосовували реліз сідничних м'язів, висічення суглобової капсули, міотомію аддукторів, відтинання від малого вертлюга сухожилка m. iliopsoas, остеотомію великого вертлюга з м'язами, що до нього прикріплюються, із подальшим його зведенням і фіксацією, а також flapping trochanter osteotomy. У 10 пацієнтів виконано вкорочуючі та корегуючі остеотомії СК. Віддалені результати за шкалою Harris Hip Score були досліджені в 124 (78,98 %) оперованих пацієнтів у терміни 3 - 14 років після артропластики. 36 пацієнтів перенесли артропластику обох КС. Середній термін спостереження - 7,8 року. Узагальнені результати визнано відмінними (середній бал 93,67 ) у 47 (37,9 %), добрі (середній бал 85,69 ) - у 48 (38,7 %), задовільні (середній бал 75,56) - у 22 (17,7 %) осіб. Погані результати (середній бал 46,96) у 7 (5,7 %) пацієнтів були зумовлені розвитком нестабільністі компонентів. Асептична нестабільність у 5 пацієнтів виникла через 3 - 5, 7 і 11 років після артропластики. Септична нестабільність у 2 пацієнтів виникла через 6 і 7 років. У 5 пацієнтів у подальшому виконано ревізійне ендопротезування. При ендопротезуванні КС суглоба з приводу диспластичного коксартрозу у складних ситуаціях необхідно передбачати різні прояви анатомічних і біомеханічних порушень ОР системи, різні варіанти фіксації вертлюжного та стегнового компонентів, можливості застосування КП й реконструкцій, а також не відкидати інтраопераційне рішення про зміни ходу оперативного втручання. | |||
| 8. | 
Владзимирський А. В. Можливості телереабілітації пацієнтів з травмами та захворюваннями кисті [Електронний ресурс] / А. В. Владзимирський, В. Г. Климовицький, О. В. Борзих // Літопис травматології та ортопедії. - 2011. - № 1-2. - С. 277. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2011_1-2_80 | |||
| 9. |
Кривенко С. М. Застосування системи інтерактивного самонавчання у професійній підготовці лікарів-травматологів [Електронний ресурс] / С. М. Кривенко, В. Г. Климовицький // Літопис травматології та ортопедії. - 2013. - № 1-2. - С. 221-223. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2013_1-2_55 | |||
| 10. |
Канзюба А. І. Обґрунтування термінів виконання реконструктивних операцій на проксимальному відділі стегнової кістки при травматичних пошкодженнях кульшового суглоба [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба, Л. І. Донченко, Л. Д. Гончарова, Р. В. Климовицький // Травма. - 2016. - Т. 17, № 2. - С. 49-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2016_17_2_10 | |||
| 11. | 
Климовицький В. Г. Напрямки відновлювального лікування постраждалих з переломами вертлюжної западини у реабілітаційному періоді [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, А. І. Канзюба, Л. І. Донченко, Л.Д. Гончарова // Проблеми травматології та остеосинтезу. - 2017. - № 1-2. - С. 50-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pto_2017_1-2_7 | |||
| 12. | 
Рушай А. К. Комплексний підхід у лікуванні переломів дистального метаепіфізу променевої кістки с дефектами кісткової тканини [Електронний ресурс] / А. К. Рушай, Ф. В. Климовицький, В. Г. Климовицький, С. В. Лісунов, І. О. Соловьов // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2017. - Вип. 47. - С. 201-207. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prvozd_2017_47_24 | |||
| 13. |
Зазірний І. М. Деякі питання асептичного некрозу головки стегнової кістки [Електронний ресурс] / І. М. Зазірний, В. Г. Климовицький, І. П. Семенів, Є. А. Сімячко // Травма. - 2018. - Т. 19, № 6. - С. 102-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2018_19_6_17 Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) - тяжка хронічна поширена патологія, що становить 1,2 - 4,7 % від усіх дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату, за даними різних авторів. Проблема ранньої діагностики через відсутність явної симптоматики в період початку захворювання, схожість клінічних ознак з іншими патологічними станами та стрімкий розвиток хвороби призводять до характерних дегенеративних процесів. Зміна звичного ритму життя і відсутність можливості отримання медичної допомоги в зв'язку з недоліком ефективних методів лікування рано чи пізно призводять до стійкого порушення працездатності та інвалідності пацієнтів. Дана проблема є актуальною і потребує подальшого вивчення індивідуальних для кожного пацієнта факторів, стану здоров'я, супутніх захворювань (ендокринний і імунологічний статус) і рівня активності пацієнтів, удосконалення методів консервативного і оперативнового лікування з метою досягнення стійкої тривалої ремісії, а можливо, і повного одужання пацієнта. | |||
| 14. |
Рушай А. К. Корекція гомеостазу крові у хворих із септичним незрощенням гомілки після переломів у періопераційному періоді [Електронний ресурс] / А. К. Рушай, В. Г. Климовицький, О. О. Мартинчук // Травма. - 2019. - Т. 20, № 5. - С. 15-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2019_20_5_4 Надано досвід періопераційної профілактики кровотеч і тромбозів у 36 хворих із септичним незрощенням кісток гомілки. Втручання проводились в обсязі фістулсеквестрнекректомії. У періопераційному періоді хворі отримували беміпарин і транексамову кислоту. Одночасне застосування транексамової кислоти й беміпарину було виправданим з урахуванням механізмів дії на різні фактори загортальної і антизгортальної систем і відсутності протипоказань до спільного застосування цих препаратів. Щоб оцінити ефективність і безпеку такої комбінації в пацієнтів із септичним незрощенням кісток гомілки при виконанні втручання, через 1, 3 і 7 днів, проводили дослідження гомеостазу, оцінювали клінічні дані. Ці терміни відповідали гострому, найбільш небезпечному періоду. Динаміка більшості досліджуваних параметрів гомеостазу крові статистично не відрізнялася, але спостерігалася тенденція до зсуву показників до рекомендованої безпечної зони і навіть статистично вірогідне зниження рівня розчинних фібрин-мономерних комплексів. Спостерігалися позитивні клінічні ефекти. Ніяких ускладнень відмічено не було. Під час операції втрати крові не відзначалося. У той же час тромбоемболічні ускладнення не зареєстровані. Прояви альтерації в післяопераційному періоді були менш виражені, але набряклість зменшилася. Кількість ранового виділення і час загоєння післяопераційної рани скоротилися. В оперованих хворих не було рецидивів запалення протягом 3 - 8 місяців. Виявлено високу безпеку й ефективність застосування транексамової кислоти й низькомолекулярного гепарину беміпарину.Надано досвід періопераційної профілактики кровотеч і тромбозів у 36 хворих із септичним незрощенням кісток гомілки. Втручання проводились в обсязі фістулсеквестрнекректомії. У періопераційному періоді хворі отримували беміпарин і транексамову кислоту. Одночасне застосування транексамової кислоти й беміпарину було виправданим з урахуванням механізмів дії на різні фактори загортальної і антизгортальної систем і відсутності протипоказань до спільного застосування цих препаратів. Щоб оцінити ефективність і безпеку такої комбінації в пацієнтів із септичним незрощенням кісток гомілки при виконанні втручання, через 1, 3 і 7 днів, проводили дослідження гомеостазу, оцінювали клінічні дані. Ці терміни відповідали гострому, найбільш небезпечному періоду. Динаміка більшості досліджуваних параметрів гомеостазу крові статистично не відрізнялася, але спостерігалася тенденція до зсуву показників до рекомендованої безпечної зони і навіть статистично вірогідне зниження рівня розчинних фібрин-мономерних комплексів. Спостерігалися позитивні клінічні ефекти. Ніяких ускладнень відмічено не було. Під час операції втрати крові не відзначалося. У той же час тромбоемболічні ускладнення не зареєстровані. Прояви альтерації в післяопераційному періоді були менш виражені, але набряклість зменшилася. Кількість ранового виділення і час загоєння післяопераційної рани скоротилися. В оперованих хворих не було рецидивів запалення протягом 3 - 8 місяців. Виявлено високу безпеку й ефективність застосування транексамової кислоти й низькомолекулярного гепарину беміпарину. | |||
| 15. |
Зазірний І. М. Діагностичні методи і класифікації асептичного некрозу головки стегнової кістки [Електронний ресурс] / І. М. Зазірний, В. Г. Климовицький, І. П. Семенів, О. М. Михальченко, Б. С. Рижков // Травма. - 2019. - Т. 20, № 5. - С. 88-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2019_20_5_14 Асептичний некроз головки стегнової кітки (АНГСК) - часте захворювання кульшового суглоба. АНГСК є не специфічним процесом, а, швидше, фіналом низки розладів, які призводять до зменшення кровотоку в головці стегнової кістки, що спричинює некроз клітин. У більшості випадків проводиться діагностика на пізніх стадіях розладу, коли хірургічне лікування, що може зберегти головку стегнової кістки й запобігти деструкції кульшового суглоба, уже не показане. Це, як правило, впливає на пацієнтів середнього віку, які більш активні. Тому багато хірургів намагаються відкласти їм виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба. Без загальновизнаних системи класифікації та методу збору даних аналіз та порівняння пацієнтів є проблематичними та призводять до труднощів з оцінкою прогресування та визначенням стадії захворювання. Описані та використовуються декілька систем класифікації АНГСК. Нині до найбільш часто використовуваних класифікацій належать системи Ficat, Steinberg, класифікації Асоціації дослідження кровоциркуляції кістки (ARCO) та Японського дослідницького комітету (JIC). Кілька інших систем класифікації, такі як Kerbouletal., використовуються рідше. Кожна класифікація оцінює дещо інший критерій АНГСК. У той час як система Ficat використовує звичайні рентгенограми для визначення стадії та прогресування захворювання, Steinberg комбінував рентгенограми та магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки розмірів ураження. Система ARCO покращила класифікацію Ficat, включивши рентгенограми, комп'ютерну томографію, МРТ та сцинтиграфію для визначення розміру та розташування некротичної ділянки. Класифікація JIC, прийнята міністерством охорони здоров'я, праці та добробуту Японії, використовує Т1-зважений режим МРТ для класифікації остеонекрозу на основі локалізації некротичного ураження. Системи класифікації надають ортопеду можливість диференціювати це клінічно складне захворювання відповідно до тяжкості, прогнозу та показань для різних варіантів лікування. Успішність лікування АНГСК безпосередньо пов'язана зі стадією ураження. Чим раніше буде встановлений діагноз, тим більший шанс вплинути на механізми розвитку даної патології. Клінічні симптоми зазвичай передують рентгенологічним змінам, тому підозра щодо розвитку АНГСК і призначення відповідних діагностичних методик є важливим моментом у своєчасному встановленні правильного діагнозу. У цьому огляді ми хотіли показати найбільш часто використовувані системи класифікації АНГСК та важливі фактори, що слід врахувати в кожній.Асептичний некроз головки стегнової кітки (АНГСК) - часте захворювання кульшового суглоба. АНГСК є не специфічним процесом, а, швидше, фіналом низки розладів, які призводять до зменшення кровотоку в головці стегнової кістки, що спричинює некроз клітин. У більшості випадків проводиться діагностика на пізніх стадіях розладу, коли хірургічне лікування, що може зберегти головку стегнової кістки й запобігти деструкції кульшового суглоба, уже не показане. Це, як правило, впливає на пацієнтів середнього віку, які більш активні. Тому багато хірургів намагаються відкласти їм виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба. Без загальновизнаних системи класифікації та методу збору даних аналіз та порівняння пацієнтів є проблематичними та призводять до труднощів з оцінкою прогресування та визначенням стадії захворювання. Описані та використовуються декілька систем класифікації АНГСК. Нині до найбільш часто використовуваних класифікацій належать системи Ficat, Steinberg, класифікації Асоціації дослідження кровоциркуляції кістки (ARCO) та Японського дослідницького комітету (JIC). Кілька інших систем класифікації, такі як Kerbouletal., використовуються рідше. Кожна класифікація оцінює дещо інший критерій АНГСК. У той час як система Ficat використовує звичайні рентгенограми для визначення стадії та прогресування захворювання, Steinberg комбінував рентгенограми та магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки розмірів ураження. Система ARCO покращила класифікацію Ficat, включивши рентгенограми, комп'ютерну томографію, МРТ та сцинтиграфію для визначення розміру та розташування некротичної ділянки. Класифікація JIC, прийнята міністерством охорони здоров'я, праці та добробуту Японії, використовує Т1-зважений режим МРТ для класифікації остеонекрозу на основі локалізації некротичного ураження. Системи класифікації надають ортопеду можливість диференціювати це клінічно складне захворювання відповідно до тяжкості, прогнозу та показань для різних варіантів лікування. Успішність лікування АНГСК безпосередньо пов'язана зі стадією ураження. Чим раніше буде встановлений діагноз, тим більший шанс вплинути на механізми розвитку даної патології. Клінічні симптоми зазвичай передують рентгенологічним змінам, тому підозра щодо розвитку АНГСК і призначення відповідних діагностичних методик є важливим моментом у своєчасному встановленні правильного діагнозу. У цьому огляді ми хотіли показати найбільш часто використовувані системи класифікації АНГСК та важливі фактори, що слід врахувати в кожній. | |||
| 16. |
Рушай А. К. Напівжорсткі індивідуальні етапні функціональні пов’язки при дистракційному заміщенні дефекту кісток гомілки після переломів [Електронний ресурс] / А. К. Рушай, В. Г. Климовицький, О. О. Мартинчук, М. В. Байда, А. А. Жагдаль // Травма. - 2020. - Т. 21, № 2. - С. 59-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_2_11 Існуючі способи фіксації відламків при переломах довгих кісток мають різні властивості. Певні характеристики є показаннями до переважного застосування різних методів в існуючих індивідуальних ситуаціях. У процесі лікування умови здійснення фіксації змінюються. Зміна вимог при лікуванні незрощення робить оптимальним перехід з одного виду на інший - здійснюється так званий змінний остеосинтез. Тривалість лікування при незрощенні кісток гомілки з дефектом кісткової тканини і пластики його дистракційним регенератом за Ілізаровим надає підставу для застосування на фінальних стадіях малотравматичних способів фіксації уламків зовнішніми пов'язками. Наведено результати лікування 36 хворих з незрощенням кісток гомілки, у яких після проведення хірургічного втручання (сегментарної резекції великогомілкової кістки і заміщення дистракційним регенератом за Ілізаровим) з метою профілактики деформацій регенерату після демонтажу апарата і початку повноцінної функції гомілки використовувалася фіксація системами Softcast/Scotchcast. Ускладнень, зумовлених запропонованим комплексним лікуванням, не спостерігалося. Обсяг лікувального комплексу та можливий прогноз одержаних результатів здійснювались із застосуванням предикторів оціночної шкали Non Union Scoring Sistem (NUSS). Одержані результати визначено з використанням оціночної анатомо-функціональної шкали Karlstrom-Olerud. Незадовільні результати становили лише 5,6 % (2 спостереження), хороші та відмінні - 63,8 % (23 пацієнти). Хорошим отриманий результат слід вважати з урахуванням характеристики основної маси постраждалих, які потребують (за NUSS) у всіх випадках спеціалізованих методів лікування, складної комплексної спеціалізованої медичної допомоги з можливим позитивним результатом.Існуючі способи фіксації відламків при переломах довгих кісток мають різні властивості. Певні характеристики є показаннями до переважного застосування різних методів в існуючих індивідуальних ситуаціях. У процесі лікування умови здійснення фіксації змінюються. Зміна вимог при лікуванні незрощення робить оптимальним перехід з одного виду на інший - здійснюється так званий змінний остеосинтез. Тривалість лікування при незрощенні кісток гомілки з дефектом кісткової тканини і пластики його дистракційним регенератом за Ілізаровим надає підставу для застосування на фінальних стадіях малотравматичних способів фіксації уламків зовнішніми пов'язками. Наведено результати лікування 36 хворих з незрощенням кісток гомілки, у яких після проведення хірургічного втручання (сегментарної резекції великогомілкової кістки і заміщення дистракційним регенератом за Ілізаровим) з метою профілактики деформацій регенерату після демонтажу апарата і початку повноцінної функції гомілки використовувалася фіксація системами Softcast/Scotchcast. Ускладнень, зумовлених запропонованим комплексним лікуванням, не спостерігалося. Обсяг лікувального комплексу та можливий прогноз одержаних результатів здійснювались із застосуванням предикторів оціночної шкали Non Union Scoring Sistem (NUSS). Одержані результати визначено з використанням оціночної анатомо-функціональної шкали Karlstrom-Olerud. Незадовільні результати становили лише 5,6 % (2 спостереження), хороші та відмінні - 63,8 % (23 пацієнти). Хорошим отриманий результат слід вважати з урахуванням характеристики основної маси постраждалих, які потребують (за NUSS) у всіх випадках спеціалізованих методів лікування, складної комплексної спеціалізованої медичної допомоги з можливим позитивним результатом. | |||
| 17. |
Зазірний І. М. Застосування клітинних технологій у лікуванні асептичного некрозу головки стегнової кістки [Електронний ресурс] / І. М. Зазірний, І. П. Семенів, В. Г. Климовицький // Травма. - 2020. - Т. 21, № 3. - С. 48-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_3_8 Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) - це патологічний стан, що виникає в результаті клітинного порушення, викликаного зниженням активності остеобластів і місцевої популяції мезенхімальних стовбурових клітин (МСК). Клітинна терапія могла б допомогти в лікуванні такого стану за допомогою стовбурових та інших клітин-попередників, що потенційно можуть покращувати місцеве клітинне середовище в ураженому кульшовому суглобі. У рамках лікування АНГСК було науково обурунтовано застосування клітинної терапії, а також описано методики імплантації автогенного кістково-мозкового концентрату. Хоча етіологія асептичного некрозу головки стегнової кістки до кінця не вивчена, була висунута гіпотеза про те, що захворювання має клітинне походження. Проблеми, які зменшують кількість або змінюють функцію кісткових клітин-попередників, можуть призвести до дисбалансу між утворенням остеобластів і некрозом, що може викликати розвиток АНГСК, якщо баланс не буде відновлено. З огляду на гіпотезу про те, що АНГСК має клітинне походження, вважають, що методи лікування на основі клітинної терапії (цитотерапії) мають значний потенціал. Також цитотерапія може допомогти уникнути тотального ендопротезування серед молодих пацієнтів. Для лікування АНГСК була запропонована трансплантація автогенної губчатої кісткової тканини (ГКТ), що давало позитивні результати. Ефективність мононуклеарних клітин ГКТ може бути пов'язана з локальною популяцією дорослих стовбурових клітин у ГКТ, наділених остеогенними властивостями. Імплантація ГКТ у вогнище асептичного некрозу головки призводить до локалізованого збільшення кількості цих клітин у некротичній головці стегнової кістки. Іншим можливим поясненням терапевтичного ефекту імплантації ГКТ є те, що при такій процедурі вводяться стромальні клітини, які секретують ангіогенні цитокіни, що призводить до посилення ангіогенезу й подальшого покращання остеогенезу. З урахуванням того, що середній кістковий матрикс складається на 33 % із ГКТ, кількість остеоцитів в 1 см<^>3 | |||
| 18. |
Рушай А. К. Реабілітація хворих з переломами дистального метаепіфіза променевої кістки [Електронний ресурс] / А. К. Рушай, В. Г. Климовицький, Ф. В. Климовицький, С. В. Лісунов, Л. В. Богданова // Травма. - 2017. - Т. 18, № 2. - С. 17-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_2_4 Переломи дистального метаепіфіза променевої кістки (ПДМЕПК, переломи променя в типовому місці) зустрічаються досить часто, особливо у людей похилого віку. Незадовільні результати лікування у пацієнтів віком понад 70 років відмічаються у 44 % випадків. Роботу присвячено поліпшенню результатів лікування хворих із ПДМЕПК. Реабілітаційне лікування включало мультимодальне знеболювання, диференційовано і обгрунтовано застосовану медикаментозну терапію, щадну репозицію із застосуванням запропонованого пристрою, ранню кінезитерапію, масаж і фізіотерапію. Функціональні результати реабілітації хворих із ПДМЕПК за шкалою DASH свідчили про її високу ефективність. | |||
| 19. |
Канзюба А. І. Первинне ендопротезування при переломах вертлюжної ділянки в осіб похилого та старечого віку [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, П. А. Хайло, М. А. Канзюба // Травма. - 2017. - Т. 18, № 2. - С. 41-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_2_8 У 38 пацієнтів віком від 72 до 88 років (середній вік - 76,4 +- 2,1 року) застосовано первинну артропластику кульшового суглоба з приводу переломів вертлюжної ділянки стегнової кістки. Показання до артропластики зумовлені значним остеопорозом і обмеженими фізичними можливостями пацієнтів у зв'язку з надмірною масою тіла, наявністю дегенеративних змін у суглобах нижньої кінцівки. Терміни виконання первинної артропластики кульшового суглоба - від 3 до 9 діб після травми. Технічні особливості імплантації ніжки ендопротеза залежали від характеру перелому вертлюжної ділянки, який визначали за класифікацією АО. Розподіл пацієнтів був таким: тип А 1.2 - 4 особи; тип А 1.3 - 9; тип А 2.1 - 5; тип А 2.2 - 11; тип А 2.3 - 5; тип А 3.3 - 4. 35 осіб із числа оперованих пацієнтів було обстежено в період від 4 до 6 місяців після перенесеної первинної артропластики. Самостійно пересуватися у приміщенні з повною опорою на оперовану кінцівку за допомогою ходунка були здатні 8 пацієнтів, милиць - 4, трості або 1 милиці - 10, без сторонньої допомоги - 13. | |||
| 20. |
Канзюба А. І. Первинна артропластика як метод вибору при лікуванні черезвертлюжних переломів в осіб похилого та старечого віку [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, П. П. Попюрканич // Травма. - 2020. - Т. 21, № 5. - С. 20-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_5_6 Первинне ендопротезування застосовується як альтернатива внутрішньому остеосинтезу при остеопоротичних черезвертлюжних переломах у пацієнтів похилого та старечого віку. Існують контраверсійні погляди хірургів на вибір показань, хірургічного доступу, техніку реконструкції вертлюжної ділянки, техніку імплантації стегнового компонента ендопротеза та травматичність операції. Мета роботи - обгрунтувати власний підхід до первинного ендопротезування при вертлюжних переломах в осіб похилого та старечого віку з позиції оцінки найближчих і середнього терміну клініко-функціональних результатів. У період з 2015 по 2019 рр. первинна цементна артропластика виконана у 44 пацієнтів. Вік пацієнтів - від 72 до 89 років (середній вік - 77,34 +- 2,10 року). Відповідно до класифікації АО у 13 переломи належали до типу 31-А1, у 25 - 31-А2, у 6 - 31-А3. Перед імплантацією стегнового компонента виконували реконструкцію вертлюжної ділянки з відновленням калькару за власною методикою. Спостережено ускладнення, пов'язані з реконструкцією вертлюжної ділянки та імплантацією ендопротеза. Тривалість хірургічних втручань варіювала від 50 хвилин до 1 години 20 хвилин. Середня інтраопераційна крововтрата становила 280 - 60 мл. У всіх пацієнтів відновлена опорна та рухова функція пошкодженої кінцівки. Тривалість лікування у відділенні - від 6 до 11 днів (у середньому 8,3 +- 2,6 дня). Клініко-рентгенологічні результати вивчені у 32 (72,72 %) пацієнтів у терміни від 4 до 14 місяців. У всіх відновлена функція ходьби з опорою на пошкоджену кінцівку. При контрольній рентгенографії відмічено репаративні процеси у ділянці реконструкції, задовільну щільність кістки навколо цементної мантії та ніжки ендопротеза. Згідно з опитуванням, відновлена функціональна активність відповідала рівню до травми. Висновки: загальна оцінка анатомічних і функціональних результатів підтверджує доцільність застосування первинної артропластики як альтернативного методу лікування остеопоротичних вертлюжних переломів. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |