Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (23) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Канзюба А$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 19 Представлено документи з 1 до 19 |
|||
| 1. | 
Канзюба А. І. Внутрішній остеосинтез при переломах вертлюжної западини [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2013. - Т. 17, № 1. - С. 96-99. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2013_17_1_28 | ||
| 2. |
Климовицький В. Г. Хірургічна тактика при переломах шийки стегнової кістки у осіб молодого віку [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, А. І. Канзюба, М. А. Канзюба, С. С. Хачатрян // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2013. - Т. 17, № 1. - С. 102-105. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2013_17_1_30 | ||
| 3. | 
Канзюба М. А. Ипсилатеральные переломы шейки и диафиза бедренной кости: хирургическая тактика [Електронний ресурс] / М. А. Канзюба, А. И. Канзюба, В. П. Чаплинский // Травма. - 2014. - Т. 15, № 2. - С. 104-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2014_15_2_24 Оперированы 17 пациентов, средний возраст которых 42,3 года, с односторонними (ипсилатеральными) переломами шейки и диафиза бедренной кости. Переломы получены в результате травмы с высокой энергией, сопровождались множественными и сочетанными повреждениями. При планировании и выполнении внутреннего остеосинтеза учитывали анатомо-физиологические особенности проксимального отдела бедренной кости, локализацию и тип перелома шейки по Pauwels, характер диафизарного перелома, состояние окружающих мягких тканей. | ||
| 4. |
Канзюба А. І. Особливості тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба // Травма. - 2015. - Т. 16, № 1. - С. 72-78. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2015_16_1_14 Диспластичний коксартроз належить до найбільш тяжких уражень опорно-рухової (ОР) системи. На відміну від ідіопатичного та післятравматичного артрозо-артриту це зумовлене насамперед не проявами деструктивно-дистрофічного процесу в кульшовому суглобі (КС), а різноманіттям і складністю прогресуючих анатомо-фізіологічних змін ОР апарату. Більшість пацієнтів - молоді люди працездатного віку, які через функціональні обмеження стають інвалідами. На цій стадії захворювання тотальна артропластика КС визнається безальтернативним хірургічним утручанням, що дозволяє відновити ОР функцію. У науковому й практичному аспектах головним завданням численних досліджень є максимальне відновлення ОР функції або компенсація біомеханічних порушень, а також забезпечення умов для тривалого збереження стабільності імплантату (компонентів ендопротеза) у тазовій кістці й проксимальному відділі стегнової кістки (СК). Мета роботи - аналіз факторів, що визначають вибір хірургічної тактики й особливості первинної тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі. До ретроспективного аналізу включено 157 пацієнтів, серед яких було 148 жінок і 9 чоловіків віком 19 - 56 років (середній вік 37,4 року). За даними рентгенографії, 93 (59,2 %) пацієнти мали ураження обох КС. Загальна кількість операцій первинної артропластики - 193 (100 %), у тому числі 36 (18,7 %) на обох КС. Планування лікувальної тактики проводили на підставі результатів рентгенографічного дослідження і спіральної комп'ютерної томографії. Одержані результати були систематизовані за ступенем проксимальної дислокації стегна (Crowe et al., 1979), а також за проявами патологічних змін вертлюжної западини відповідно до класифікації Hartofilakidis et al. (1996). Визначено головні моменти, які впливають на вибір хірургічної тактики, визначають особливості хірургічних утручань: недорозвиненість і навіть відсутність склепіння, недорозвиненість задньої і, особливо, передньої стінки, зменшення глибини западини з потоншенням медіальної стінки, порушене співвідношення диспластичної вертлюжної западини й головки СК, деформація проксимального відділу стегна, наявність двобічного ураження КС, деформація тазового кільця, сколіотична деформація хребта, дисбаланс і слабкість м'язів тазового поясу, а також супутні деформації кінцівки диспластичного генезу. Розташування чашки ендопротеза відповідно до фізіологічних параметрів має забезпечити відновлення природного центру обертання КС, офсету й балансу м'язів. У випадках занадто малої й тонкої передньої стінки необхідно зберегти її субхондральну кортикальну пластинку. Кісткове ложе для чашки рекомендуємо формувати римерами, переважно за рахунок більш міцної й масивної задньої колони. При центральних дефектах медіальної стінки западини виконували кісткову пластику (КП). При дефекті покриття ацетабулярного компонента більше ніж 30 % застосовували КП склепіння кортикально-губчастим трансплантатом. Для мобілізації стегна ми застосовували реліз сідничних м'язів, висічення суглобової капсули, міотомію аддукторів, відтинання від малого вертлюга сухожилка m. iliopsoas, остеотомію великого вертлюга з м'язами, що до нього прикріплюються, із подальшим його зведенням і фіксацією, а також flapping trochanter osteotomy. У 10 пацієнтів виконано вкорочуючі та корегуючі остеотомії СК. Віддалені результати за шкалою Harris Hip Score були досліджені в 124 (78,98 %) оперованих пацієнтів у терміни 3 - 14 років після артропластики. 36 пацієнтів перенесли артропластику обох КС. Середній термін спостереження - 7,8 року. Узагальнені результати визнано відмінними (середній бал 93,67 ) у 47 (37,9 %), добрі (середній бал 85,69 ) - у 48 (38,7 %), задовільні (середній бал 75,56) - у 22 (17,7 %) осіб. Погані результати (середній бал 46,96) у 7 (5,7 %) пацієнтів були зумовлені розвитком нестабільністі компонентів. Асептична нестабільність у 5 пацієнтів виникла через 3 - 5, 7 і 11 років після артропластики. Септична нестабільність у 2 пацієнтів виникла через 6 і 7 років. У 5 пацієнтів у подальшому виконано ревізійне ендопротезування. При ендопротезуванні КС суглоба з приводу диспластичного коксартрозу у складних ситуаціях необхідно передбачати різні прояви анатомічних і біомеханічних порушень ОР системи, різні варіанти фіксації вертлюжного та стегнового компонентів, можливості застосування КП й реконструкцій, а також не відкидати інтраопераційне рішення про зміни ходу оперативного втручання. | ||
| 5. | 
Климовицкий В. Г. Основные направления восстановительного лечения пострадавших с переломо-вывихами в области тазобедренного сустава [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицкий, А. И. Канзюба, Л. И. Донченко, М. А. Канзюба, А. В. Степура // Літопис травматології та ортопедії. - 2009. - № 1-2. - С. 109-111. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2009_1-2_29 | ||
| 6. |
Канзюба А. И. Показания к внутреннему остеосинтезу вертлужной впадины и техника оперативных вмешательств [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба, В. Г. Климовицкий, М. А. Канзюба // Літопис травматології та ортопедії. - 2009. - № 1-2. - С. 112-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2009_1-2_30 | ||
| 7. |
Канзюба А. І. Функціональне розвантаження кульшового суглоба при переломах вертлюжної западини у реабілітаційному періоді [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, Л. І. Донченко, М. А. Канзюба, С. С. Хачатрян // Літопис травматології та ортопедії. - 2011. - № 1-2. - С. 317. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2011_1-2_119 | ||
| 8. |
Климовицкий В. Г. Особенности остеосинтеза переломов шейки бедренной кости в молодом возрасте [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицкий, М. А. Канзюба, А. И. Канзюба, С. С. Хачатрян // Літопис травматології та ортопедії. - 2013. - № 3-4. - С. 58-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2013_3-4_18 Представлен анализ применения внутреннего остеосинтеза при переломах шейки бедренной кости в период с 2006 по 2012 г. у 46 пациентов в возрасте 20 - 59 лет (средний возраст 43,4 года). Применяли конструкции, обеспечивающие динамическую компрессию между фрагментами. Выбор конструкции и параметры остеосинтеза определены на основе результатов моделирования НДС проксимального отдела бедренной кости. В сроки от 1 до 6 лет у 39 пациентов изучены результаты лечения по Harris Hip Score: отличные - 92,4 - 26 (66,6 %); хорошие - 87,5 - 9 (23,1 %); удовлетворительные - 76,31 - 4 (10,3 %). | ||
| 9. |
Канзюба А. И. Прогрессирующая диафизарная дисплазия (болезнь Камурати — Энгельмана): клиническое наблюдение [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба // Травма. - 2015. - Т. 16, № 5. - С. 103-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2015_16_5_17 Приведен краткий обзор данных литературы об этиологии, патогенезе, распространенности и клинических проявлениях редко встречающегося врожденного системного заболевания скелета, известного под названием "болезнь Камурати - Энгельмана". Синонимы заболевания: "врожденный системный гиперостоз", "прогрессирующая диафизарная дисплазия", "генерализованный гиперостоз". В основе заболевания лежат нарушения или изменения (мутации) в гене TGFB1, в составе хромосомы 19 (19q13.1). Поражение костей характеризуется медленным прогрессированием и отличается полиморфизмом - от бессимптомных до ярко выраженных форм с болевым синдромом, деформациями сегментов конечностей и контрактурами суставов. Для данного заболевания характерно отставание в физическом развитии, дети плохо прибавляют в весе, отмечается гипогонадизм. Лечение заболевания в основном симптоматическое - направлено на уменьшение болевого синдрома, коррекцию имеющихся деформаций. Прогноз для жизни благоприятный, в отношении функции нижних конечностей - зависит от тяжести и течения заболевания. Представлено клиническое наблюдение заболевания Камурати - Энгельмана у мальчика в возрасте 13 лет, жителя Закарпатской области. Жалобы на постоянную общую слабость, быструю утомляемость, сонливость, плохой аппетит, деформацию обеих голеней и бедер, боли в голенях при ходьбе. Первое проявление заболевания - деформация голеней отмечена в возрасте 4 - 5 лет. Общее состояние ребенка удовлетворительное. Телосложение астеническое, пропорциональное, пониженного питания. Мышцы туловища и конечностей развиты слабо. Осанка сутулая. Отмечены умеренная антекурвация и варусная деформация бедер в проксимальном отделе, выраженная антекурвация голеней. Походка аритмичная, с широкой постановкой стоп. Приседает и встает с большим трудом из-за слабости и боли в области голеней. На рентгенограммах бедренных костей - варусная деформация и антекурвация на уровне диафизов, неравномерный гиперостоз, преимущественно задней, латеральной и медиальной стенок. На рентгенограммах костей обеих голеней - искривление, преимущественно большеберцовых костей под углом, открытым кзади. Неравномерный гиперостоз в области диафизов обеих костей голеней, преимущественно в области задней стенки и проксимальном отделе диафизов, в области передней стенки большеберцовых костей, неравномерное изменение поперечного размера костномозгового канала. Результаты электрохемилюминесцентного исследования маркеров костного метаболизма свидетельствуют о его нарушении, очевидно, вследствие повышенной продукции остеобластами остеокальцина. | ||
| 10. |
Канзюба А. И. Вывихи бедра после тотального эндопротезирования тазобедренного сустава [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба // Травма. - 2016. - Т. 17, № 1. - С. 106-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2016_17_1_20 Цель исследования - анализ собственных наблюдений вывихов бедра после первичной тотальной артропластики тазобедренного сустава, идентификация предрасполагающих факторов и оптимизация программы реабилитации пациентов. Идентификация предрасполагающих факторов проведена на основании данных дооперационного клинико-рентгенологического обследования, интраоперационных наблюдений и анализа особенностей реабилитационного периода 844-х пациентов, перенесших тотальную артропластику тазобедренных суставов. Вывихи после операции отмечены у 69-ти пациентов (7,56 %). Выделены следующие факторы: нарушение двигательного режима в раннем послеоперационном периоде; осевые деформации на уровне бедра, коленного сустава, голени и стопы, нарушающие двигательную и опорную функцию оперированной конечности. Необходимость в ревизионных вмешательствах на тазобедренном суставе по поводу повторяющихся вывихов была обусловлена недостаточной антеверзией ацетабулярного компонента. Планирование первичной артропластики, включая выбор имплантата и хирургического доступа, должно осуществляться с учетом общесоматического и психоэмоционального состояния пациента, локальных и системных биомеханических нарушений. В реабилитационном периоде необходим индивидуальный выбор программы восстановительного лечения. | ||
| 11. |
Канзюба А. І. Обґрунтування термінів виконання реконструктивних операцій на проксимальному відділі стегнової кістки при травматичних пошкодженнях кульшового суглоба [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, М. А. Канзюба, Л. І. Донченко, Л. Д. Гончарова, Р. В. Климовицький // Травма. - 2016. - Т. 17, № 2. - С. 49-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2016_17_2_10 | ||
| 12. | 
Канзюба А. И. Эндопртезирование тазобедренного сустава при переломах шейки бедренной кости на фоне инволютивного остеопороза [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба, Л. И. Донченко, М. А. Канзюба, С. С. Чучварева // Проблеми остеології. - 2012. - Т. 15, № 1. - С. 70-73. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prost_2012_15_1_19 | ||
| 13. |
Канзюба А. И. "Переломы несостоятельности" тазового кольца [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба, Т. А. Шамова // Травма. - 2017. - Т. 18, № 1. - С. 87-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_1_13 Отражены данные литературы относительно терминологии, причинных факторов, особенностей клинических проявлений, диагностики и лечения стрессовых переломов. Стрессовые переломы подразделяются на две группы - "усталостные" переломы (fatigue fractures) и переломы, обусловленные несостоятельностью костной ткани, - "переломы несостоятельности" (insufficiency fractures). "Усталостные" переломы определяются как результат продолжительного действия повторяющихся чрезмерных нагрузок на кость у практически здоровых и физически активных людей. Общая патофизиология "переломов несостоятельности" заключается в несоответствии между прочностью кости и величиной нагрузки, которая на нее ложится, - от низкой энергии до физиологической (повседневные нагрузки, обусловленные массой собственного тела). Представлены клинические наблюдения "переломов несостоятельности" тазового кольца. Трудности диагностики "переломов несостоятельности" тазового кольца обусловлены недостаточной информированностью ортопедов в отношении возможных причин их развития и клинических проявлений. | ||
| 14. | 
Климовицький В. Г. Напрямки відновлювального лікування постраждалих з переломами вертлюжної западини у реабілітаційному періоді [Електронний ресурс] / В. Г. Климовицький, А. І. Канзюба, Л. І. Донченко, Л.Д. Гончарова // Проблеми травматології та остеосинтезу. - 2017. - № 1-2. - С. 50-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pto_2017_1-2_7 | ||
| 15. |
Канзюба А. І. Первинне ендопротезування при переломах вертлюжної ділянки в осіб похилого та старечого віку [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, П. А. Хайло, М. А. Канзюба // Травма. - 2017. - Т. 18, № 2. - С. 41-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_2_8 У 38 пацієнтів віком від 72 до 88 років (середній вік - 76,4 +- 2,1 року) застосовано первинну артропластику кульшового суглоба з приводу переломів вертлюжної ділянки стегнової кістки. Показання до артропластики зумовлені значним остеопорозом і обмеженими фізичними можливостями пацієнтів у зв'язку з надмірною масою тіла, наявністю дегенеративних змін у суглобах нижньої кінцівки. Терміни виконання первинної артропластики кульшового суглоба - від 3 до 9 діб після травми. Технічні особливості імплантації ніжки ендопротеза залежали від характеру перелому вертлюжної ділянки, який визначали за класифікацією АО. Розподіл пацієнтів був таким: тип А 1.2 - 4 особи; тип А 1.3 - 9; тип А 2.1 - 5; тип А 2.2 - 11; тип А 2.3 - 5; тип А 3.3 - 4. 35 осіб із числа оперованих пацієнтів було обстежено в період від 4 до 6 місяців після перенесеної первинної артропластики. Самостійно пересуватися у приміщенні з повною опорою на оперовану кінцівку за допомогою ходунка були здатні 8 пацієнтів, милиць - 4, трості або 1 милиці - 10, без сторонньої допомоги - 13. | ||
| 16. |
Канзюба А. І. Первинна артропластика як метод вибору при лікуванні черезвертлюжних переломів в осіб похилого та старечого віку [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, В. Г. Климовицький, П. П. Попюрканич // Травма. - 2020. - Т. 21, № 5. - С. 20-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_5_6 Первинне ендопротезування застосовується як альтернатива внутрішньому остеосинтезу при остеопоротичних черезвертлюжних переломах у пацієнтів похилого та старечого віку. Існують контраверсійні погляди хірургів на вибір показань, хірургічного доступу, техніку реконструкції вертлюжної ділянки, техніку імплантації стегнового компонента ендопротеза та травматичність операції. Мета роботи - обгрунтувати власний підхід до первинного ендопротезування при вертлюжних переломах в осіб похилого та старечого віку з позиції оцінки найближчих і середнього терміну клініко-функціональних результатів. У період з 2015 по 2019 рр. первинна цементна артропластика виконана у 44 пацієнтів. Вік пацієнтів - від 72 до 89 років (середній вік - 77,34 +- 2,10 року). Відповідно до класифікації АО у 13 переломи належали до типу 31-А1, у 25 - 31-А2, у 6 - 31-А3. Перед імплантацією стегнового компонента виконували реконструкцію вертлюжної ділянки з відновленням калькару за власною методикою. Спостережено ускладнення, пов'язані з реконструкцією вертлюжної ділянки та імплантацією ендопротеза. Тривалість хірургічних втручань варіювала від 50 хвилин до 1 години 20 хвилин. Середня інтраопераційна крововтрата становила 280 - 60 мл. У всіх пацієнтів відновлена опорна та рухова функція пошкодженої кінцівки. Тривалість лікування у відділенні - від 6 до 11 днів (у середньому 8,3 +- 2,6 дня). Клініко-рентгенологічні результати вивчені у 32 (72,72 %) пацієнтів у терміни від 4 до 14 місяців. У всіх відновлена функція ходьби з опорою на пошкоджену кінцівку. При контрольній рентгенографії відмічено репаративні процеси у ділянці реконструкції, задовільну щільність кістки навколо цементної мантії та ніжки ендопротеза. Згідно з опитуванням, відновлена функціональна активність відповідала рівню до травми. Висновки: загальна оцінка анатомічних і функціональних результатів підтверджує доцільність застосування первинної артропластики як альтернативного методу лікування остеопоротичних вертлюжних переломів. | ||
| 17. |
Канзюба А. І. Результати тотальної артропластики з приводу прогресуючої дисплазії кульшового суглоба [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба, Д. А. Юрченко // Травма. - 2020. - Т. 21, № 6. - С. 5-9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_6_3 При прогресуючій дисплазії кульшового суглоба (ДКС) у дорослих тотальна артропластика визнається безальтернативним хірургічним втручанням. У науковому і практичному аспектах головним завданням артропластики є максимальне відновлення опорно-рухової функції або компенсація біомеханічних порушень, а також забезпечення умов для тривалого збереження стабільності імплантата. Мета роботи - дослідити фактори, що визначають результати тотального ендопротезування з приводу прогресуючої ДКС у середні терміни спостереження. Досліджені 84 пацієнти, яким виконане тотальне ендопротезування з приводу прогресуючої ДКС протягом 2014 - 2019 рр. Терміни оцінювання результатів обирали на підставі спостережень того, що певний стабільний рівень досягнутого результату формується у період від 1 до 3 років залежно від ступеня тяжкості анатомічних порушень. Усього виконано 116 операцій тотальної артропластики. Із них з приводу дисплазії I ступеня за Crowе - 52 (44,8 %), II - 34 (29,4 %), III - 26 (22,4 %), IV - 4 (3,4 %). Концепція дослідження полягала у вивченні факторів, що впливають на вибір хірургічної тактики, особливості післяопераційного відновлювального лікування і функціональні результати у середні терміни спостереження. Узагальнені результати за шкалою W. Harris: відмінні (середній бал - 92,3) - у 39 (46,4 %), добрі (середній бал - 86,6) - у 26 (30,9 %), задовільні (середній бал - 78,3) - у 15 (17,9 %), незадовільні (середній бал - 67,4) - у 4 (4,8 %). Стан кісткових утворень і м'яких тканин у ділянці КС, а також ступінь анатомічних порушень є критичними для успішного виконання артропластики. Після артропластики з приводу дисплазії II та III ступеня найчастіше спостерігаються кульгавість, невідповідність довжини нижніх кінцівок, відчуття слабкості м'язів. Причинні фактори - асиметричність розташування центру ротації КС, порушення стегнового офсету, сколіотична деформація поперекового відділу хребта. Висновки: після артропластики з приводу ДКС пацієнти потребують більш тривалого відновлювального лікування, а результати артропластики визначаються ступенем досягнутої компенсації анатомічних і функціональних порушень. | ||
| 18. |
Канзюба А. І. Дослідження саногенезу при переломовивихах у ділянці кульшового суглоба [Електронний ресурс] / А. І. Канзюба // Травма. - 2020. - Т. 21, № 6. - С. 27-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2020_21_6_7 Доля пошкодженого кульшового суглоба (КС) визначається перебігом репаративного процесу, який, у свою чергу, залежить від змін, що відбуваються в організмі постраждалих на місцевому та системному рівнях внаслідок травми та подальших лікувальних заходів. Мета роботи - ідентифікувати напрямки саногенезу переломовивихів у ділянці кульшового суглоба (ПВКС), які визначають зміни, що відбуваються внаслідок травми в організмі постраждалих, впливають на вибір лікувальної тактики, перебіг репаративного процесу в пошкодженому суглобі, напрямки та результати комплексного відновлювального лікування. Досліджено 180 постраждалих з ПВКС із застосуванням клінічного, рентгенологічного, лабораторного, статистичного методів, методів концептуального та математичного моделювання. До планування лікувальної тактики слід підходити з позиції аналізу різних ланок патогенезу післятравматичного артрозу шляхом визначення факторів руйнування та їх ролі в саногенезі травматичних пошкоджень КС. На основі результатів дослідження біомеханічних змін, особливостей імунного статусу та обмінних процесів в організмі постраждалих, їх взаємозв'язків з клініко-рентгенологічними і морфологічними змінами у ділянці пошкодження запропонована концептуальна позиція щодо лікування ПВКС. Визначені найбільш суттєві фактори, що визначають перебіг відновних процесів: структурні пошкодження хрящового покриву та субхондральних ділянок вертлюжної западини і головки стегнової кістки; пошкодження суглобової сумки КС; пошкодження м'язів тазового пояса; зміни напружено-деформованого стану в ділянці КС; порушення стабільності пошкодженого КС; локальний післятравматичний остеопороз; реактивне запалення у пошкодженому суглобі; регенерація сполучної тканини в осередку пошкодження; патогенні фактори, зумовлені лікуванням, що проводилося. Напрямки та вміст патогенетичного лікування залежать від типу пошкодження КС і давності травми. Висновки: основні пункти лікувальної програми при свіжих пошкодженнях - усунення вивиху стегна, відновлення стабільності КС, оптимізація режиму функціонального розвантаження суглоба, функціональне відновлювальне лікування, медикаментозна корекція репаративного процесу. | ||
| 19. |
Канзюба А. И. Внутренний остеосинтез вертлужной впадины: проблемные вопросы [Електронний ресурс] / А. И. Канзюба, В. Г. Климовицкий, М. А. Канзюба // Травма. - 2013. - Т. 14, № 3. - С. 25-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2013_14_3_8 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |