Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (3) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>AT=Лазарев Порівняльний аналіз надійності фіксації$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 2 Представлено документи з 1 до 2 |
|||
| 1. | 
Лазарев І. А. Порівняльний аналіз надійності фіксації кісткових відламків при переломах латерального виростка великогомілкової кістки (біомеханічне моделювання) [Електронний ресурс] / І. А. Лазарев, А. Т. Бруско, А. В. Самохін, І. В. Мельник, М. В. Скибан // Травма. - 2014. - Т. 15, № 3. - С. 37-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2014_15_3_11 На основі імітаційного комп'ютерного моделювання методом скінченних елементів вивчено ефективність стабільно-функціонального остеосинтезу переломів латерального виростка великогомілкової кістки (Schatzker I) різними фіксуючими конструкціями в умовах навантаження. Встановлено особливості розподілу напружень та деформацій на елементах моделі системи "кісткові відламки - фіксатор" по площині перелому та фіксаторах, визначено критерії надійності фіксації. Обгрунтовано оптимальні рівні навантаження при застосуванні кожного виду фіксаторів. Доведено, що фіксація LCP-пластиною забезпечує надійну фіксацію кісткових відламків навіть при навантаженні масою тіла (750 Н).Проблема лікування хворих із навколосуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки в наш час не може вважатися остаточно вирішеною. За даними різних авторів, їх частота становить від 20 до 53,3 % серед усього числа постраждалих з переломами стегна і виникають вони частіше у старечому віці (60 %), ніж у літньому (40 %). При лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки широко впроваджуються малоінвазивні, малотравматичні технології застосування проксимального стегнового стрижня Troсhanteric Gamma Nail G 3 (Stryker), PFN A (Synthes), ChFN (ChM). Використовують як звичайний, так і подовжений варіант проксимального стегнового стрижня. Здійснюються спроби обгрунтування придатності механічних остеоімплантатів на основі імітаційного комп'ютерного моделювання, що відображають деякі аспекти поведінки системи "кістка - імплантат", з використанням методу скінченних елементів. Шляхом імітаційного комп'ютерного моделювання досліджено поведінку біомеханічної системи "фіксатор - кістка" з визначенням її напружено-деформованого стану при застосуванні звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN), який забезпечує оптимальні біомеханічні та біологічні умови для зрощення черезвертлюгових переломів. Мета роботи - порівняльний аналіз стабільності остеосинтезу кісткових фрагментів черезвертлюгових переломів стегнової кістки типу А2 та А3 із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня. На основі аксіальних сканів спіральної комп'ютерної томографії моделей стегнової кістки за допомогою програмного пакета Mimics і Solid Works створено імітаційні 3-D-моделі проксимального відділу стегнової кістки з вертлюговими переломами типу А2 та А3 з їх фіксацією за допомогою звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану (НДС) методом скінченних елементів здійснювали у програмному середовищі ANSYS. Ключовими показниками для проведення порівняльного аналізу обрані отримані шляхом розрахунків значення НДС - інтенсивності напружень (за Мізисом) у фіксуючих конструкціях і в ділянці перелому та переміщення (Total Deformations) у площині перелому. Розрахунки НДС проводили для інтактної моделі та для кожного з типів переломів А2 та А3 із застосуванням для фіксації звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня без блокуючих гвинтів, з одним та двома блокуючими гвинтами. Висновки: за даними комп'ютерного моделювання обидва варіанти PFN забезпечують достатню фіксацію відламків і стабільність остеосинтезу при хірургічному лікуванні черезвертлюгових переломів типу А2 та А3. Застосування подовженого PFN-стрижня забезпечує більш надійну фіксацію кісткових фрагментів порівняно зі звичайним стрижнем PFN при черезвертлюгових переломах стегнової кістки типу А2 та А3 та не залежить від кількості застосованих блокуючих гвинтів. Дослідження дозволить визначити диференційований підхід до лікування осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, покращить ефективність надання медичної допомоги цій тяжкій категорії хворих.Проблема лікування хворих із навколосуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки в наш час не може вважатися остаточно вирішеною. За даними різних авторів, їх частота становить від 20 до 53,3 % серед усього числа постраждалих з переломами стегна і виникають вони частіше у старечому віці (60 %), ніж у літньому (40 %). При лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки широко впроваджуються малоінвазивні, малотравматичні технології застосування проксимального стегнового стрижня Troсhanteric Gamma Nail G 3 (Stryker), PFN A (Synthes), ChFN (ChM). Використовують як звичайний, так і подовжений варіант проксимального стегнового стрижня. Здійснюються спроби обгрунтування придатності механічних остеоімплантатів на основі імітаційного комп'ютерного моделювання, що відображають деякі аспекти поведінки системи "кістка - імплантат", з використанням методу скінченних елементів. Шляхом імітаційного комп'ютерного моделювання досліджено поведінку біомеханічної системи "фіксатор - кістка" з визначенням її напружено-деформованого стану при застосуванні звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN), який забезпечує оптимальні біомеханічні та біологічні умови для зрощення черезвертлюгових переломів. Мета роботи - порівняльний аналіз стабільності остеосинтезу кісткових фрагментів черезвертлюгових переломів стегнової кістки типу А2 та А3 із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня. На основі аксіальних сканів спіральної комп'ютерної томографії моделей стегнової кістки за допомогою програмного пакета Mimics і Solid Works створено імітаційні 3-D-моделі проксимального відділу стегнової кістки з вертлюговими переломами типу А2 та А3 з їх фіксацією за допомогою звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану (НДС) методом скінченних елементів здійснювали у програмному середовищі ANSYS. Ключовими показниками для проведення порівняльного аналізу обрані отримані шляхом розрахунків значення НДС - інтенсивності напружень (за Мізисом) у фіксуючих конструкціях і в ділянці перелому та переміщення (Total Deformations) у площині перелому. Розрахунки НДС проводили для інтактної моделі та для кожного з типів переломів А2 та А3 із застосуванням для фіксації звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня без блокуючих гвинтів, з одним та двома блокуючими гвинтами. Висновки: за даними комп'ютерного моделювання обидва варіанти PFN забезпечують достатню фіксацію відламків і стабільність остеосинтезу при хірургічному лікуванні черезвертлюгових переломів типу А2 та А3. Застосування подовженого PFN-стрижня забезпечує більш надійну фіксацію кісткових фрагментів порівняно зі звичайним стрижнем PFN при черезвертлюгових переломах стегнової кістки типу А2 та А3 та не залежить від кількості застосованих блокуючих гвинтів. Дослідження дозволить визначити диференційований підхід до лікування осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, покращить ефективність надання медичної допомоги цій тяжкій категорії хворих. | ||
| 2. |
Лазарев І. А. Порівняльний аналіз надійності фіксації черезвертлюгових переломів стегнової кістки із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня [Електронний ресурс] / І. А. Лазарев, А. В. Калашніков, В. Д. Малик, М. В. Скибан // Травма. - 2017. - Т. 18, № 4. - С. 35-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_4_6 На основі імітаційного комп'ютерного моделювання методом скінченних елементів вивчено ефективність стабільно-функціонального остеосинтезу переломів латерального виростка великогомілкової кістки (Schatzker I) різними фіксуючими конструкціями в умовах навантаження. Встановлено особливості розподілу напружень та деформацій на елементах моделі системи "кісткові відламки - фіксатор" по площині перелому та фіксаторах, визначено критерії надійності фіксації. Обгрунтовано оптимальні рівні навантаження при застосуванні кожного виду фіксаторів. Доведено, що фіксація LCP-пластиною забезпечує надійну фіксацію кісткових відламків навіть при навантаженні масою тіла (750 Н).Проблема лікування хворих із навколосуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки в наш час не може вважатися остаточно вирішеною. За даними різних авторів, їх частота становить від 20 до 53,3 % серед усього числа постраждалих з переломами стегна і виникають вони частіше у старечому віці (60 %), ніж у літньому (40 %). При лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки широко впроваджуються малоінвазивні, малотравматичні технології застосування проксимального стегнового стрижня Troсhanteric Gamma Nail G 3 (Stryker), PFN A (Synthes), ChFN (ChM). Використовують як звичайний, так і подовжений варіант проксимального стегнового стрижня. Здійснюються спроби обгрунтування придатності механічних остеоімплантатів на основі імітаційного комп'ютерного моделювання, що відображають деякі аспекти поведінки системи "кістка - імплантат", з використанням методу скінченних елементів. Шляхом імітаційного комп'ютерного моделювання досліджено поведінку біомеханічної системи "фіксатор - кістка" з визначенням її напружено-деформованого стану при застосуванні звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN), який забезпечує оптимальні біомеханічні та біологічні умови для зрощення черезвертлюгових переломів. Мета роботи - порівняльний аналіз стабільності остеосинтезу кісткових фрагментів черезвертлюгових переломів стегнової кістки типу А2 та А3 із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня. На основі аксіальних сканів спіральної комп'ютерної томографії моделей стегнової кістки за допомогою програмного пакета Mimics і Solid Works створено імітаційні 3-D-моделі проксимального відділу стегнової кістки з вертлюговими переломами типу А2 та А3 з їх фіксацією за допомогою звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану (НДС) методом скінченних елементів здійснювали у програмному середовищі ANSYS. Ключовими показниками для проведення порівняльного аналізу обрані отримані шляхом розрахунків значення НДС - інтенсивності напружень (за Мізисом) у фіксуючих конструкціях і в ділянці перелому та переміщення (Total Deformations) у площині перелому. Розрахунки НДС проводили для інтактної моделі та для кожного з типів переломів А2 та А3 із застосуванням для фіксації звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня без блокуючих гвинтів, з одним та двома блокуючими гвинтами. Висновки: за даними комп'ютерного моделювання обидва варіанти PFN забезпечують достатню фіксацію відламків і стабільність остеосинтезу при хірургічному лікуванні черезвертлюгових переломів типу А2 та А3. Застосування подовженого PFN-стрижня забезпечує більш надійну фіксацію кісткових фрагментів порівняно зі звичайним стрижнем PFN при черезвертлюгових переломах стегнової кістки типу А2 та А3 та не залежить від кількості застосованих блокуючих гвинтів. Дослідження дозволить визначити диференційований підхід до лікування осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, покращить ефективність надання медичної допомоги цій тяжкій категорії хворих.Проблема лікування хворих із навколосуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки в наш час не може вважатися остаточно вирішеною. За даними різних авторів, їх частота становить від 20 до 53,3 % серед усього числа постраждалих з переломами стегна і виникають вони частіше у старечому віці (60 %), ніж у літньому (40 %). При лікуванні переломів проксимального відділу стегнової кістки широко впроваджуються малоінвазивні, малотравматичні технології застосування проксимального стегнового стрижня Troсhanteric Gamma Nail G 3 (Stryker), PFN A (Synthes), ChFN (ChM). Використовують як звичайний, так і подовжений варіант проксимального стегнового стрижня. Здійснюються спроби обгрунтування придатності механічних остеоімплантатів на основі імітаційного комп'ютерного моделювання, що відображають деякі аспекти поведінки системи "кістка - імплантат", з використанням методу скінченних елементів. Шляхом імітаційного комп'ютерного моделювання досліджено поведінку біомеханічної системи "фіксатор - кістка" з визначенням її напружено-деформованого стану при застосуванні звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN), який забезпечує оптимальні біомеханічні та біологічні умови для зрощення черезвертлюгових переломів. Мета роботи - порівняльний аналіз стабільності остеосинтезу кісткових фрагментів черезвертлюгових переломів стегнової кістки типу А2 та А3 із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня. На основі аксіальних сканів спіральної комп'ютерної томографії моделей стегнової кістки за допомогою програмного пакета Mimics і Solid Works створено імітаційні 3-D-моделі проксимального відділу стегнової кістки з вертлюговими переломами типу А2 та А3 з їх фіксацією за допомогою звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня (PFN). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану (НДС) методом скінченних елементів здійснювали у програмному середовищі ANSYS. Ключовими показниками для проведення порівняльного аналізу обрані отримані шляхом розрахунків значення НДС - інтенсивності напружень (за Мізисом) у фіксуючих конструкціях і в ділянці перелому та переміщення (Total Deformations) у площині перелому. Розрахунки НДС проводили для інтактної моделі та для кожного з типів переломів А2 та А3 із застосуванням для фіксації звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня без блокуючих гвинтів, з одним та двома блокуючими гвинтами. Висновки: за даними комп'ютерного моделювання обидва варіанти PFN забезпечують достатню фіксацію відламків і стабільність остеосинтезу при хірургічному лікуванні черезвертлюгових переломів типу А2 та А3. Застосування подовженого PFN-стрижня забезпечує більш надійну фіксацію кісткових фрагментів порівняно зі звичайним стрижнем PFN при черезвертлюгових переломах стегнової кістки типу А2 та А3 та не залежить від кількості застосованих блокуючих гвинтів. Дослідження дозволить визначити диференційований підхід до лікування осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, покращить ефективність надання медичної допомоги цій тяжкій категорії хворих. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |