Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання Автореферати дисертацій Реферативна база даних Наукова періодика України Тематичний навігатор Авторитетний файл імен осіб
|
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>AT=Штапенко Ефективність ДНК інтеграції і$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 1
|
1. |
Штапенко О. Ефективність ДНК інтеграції і виживаність зигот мишей за умов пронуклеарної мікроін’єкції [Електронний ресурс] / О. Штапенко, A. Maдіч, С. Федорова // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. - 2017. - Вип. 76. - С. 45-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_biol_2017_76_8 Застосуванням методу мікроін'єкції у пронуклеус зигот мишей було продемонстровано, що трансгенна конструкція, яка містить ген LOC 78634, що кодує спермальний білок на акросомальній частині сперматозоїда, здатна інтегруватись у геном реципієнта з достатнім рівнем трансгенної експресії. Мікроін'єкції 2 і 4 пкл розчину ДНК, що містить 5,4 нг/мкл екзогенної ДНК, як і введення ТЕ буфера, знижує життєздатність зигот, однак нижча концентрація розчину ДНК (2 пкл) зумовлює кращу здатність ембріонів мишей розвиватися до стадії бластоцисти поза організмом і забезпечує кращу плацентацію ін'єктованих зигот після ембріональної трансплантації у порівнянні з ін'єкціями розчину ДНК з концентрацією 4 пкл (p << 0,05). Рівень імплантації зигот після ін'єкції у пронуклеус трансгену у тій чи іншій концентрації був суттєво вищий за відсоток зигот, які досягнули стадії бластоцисти поза організмом: 36,7 та 30 % за умов експерименту in vivo у порівнянні з 8,6 і 5,7 % за умов in vitro, що доводить доцільність безпосередньої трансплантації ембріонів реципієнтові. Ефективність трансгенезу у групах становила 6,7 та 3,3 % для концентрації екзогенної ДНК конструкції 2 і 4 пкл/мл, відповідно. Серед 20 народжених нащадків було ідентифіковано 3 трансгенні мишки (15 %), дві самки та один самець, що підтверджено електрофореграмою продуктів ампліфікації ПЛР-аналізу з ДНК тканин.
|
|
|