Бази даних


Наукова періодика України - результати пошуку


Mozilla Firefox Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox"

Вид пошуку
Повнотекстовий пошук
 Знайдено в інших БД:Книжкові видання та компакт-диски (1)Журнали та продовжувані видання (1)Реферативна база даних (9)
Список видань за алфавітом назв:
A  B  C  D  E  F  G  H  I  J  L  M  N  O  P  R  S  T  U  V  W  
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  

Авторський покажчик    Покажчик назв публікацій



Пошуковий запит: (<.>A=Avramenko V$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 7
Представлено документи з 1 до 7
1.

Podhornaya L. F. 
Study of Radiation-Chemical Structuring of Composition Based on Epoxy Oligomers [Електронний ресурс] / L. F. Podhornaya, V. L. Avramenko, O. H. Karandashov // East european journal of physics. - 2020. - No 1. - С. 96-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2020_1_10
Досліджено процеси радіаційно-хімічного структурування модифікованих епоксиакрилових композицій залежно від природи епоксидних олігомерів і модифікаторів. Як епоксидні олігомери обрано епоксидіанові олігомери марок ЕД-20, ЕД-22; як циклоаліфатичні олігомери обрано 3,4-епоксигексагідробензаль-3,4-епокси 1,1-біс-(гідроксиметил)-ціклогексан, марки УП-612, а також 3,4-епоксиціклогексілметіл-3,3-епоксициклогексанкарбоксілат, марки УП-632; і дігліціділовий ефір діетиленгліколю ДЕГ обрано як аліфатичний олігомер. Для модифікації епоксидних олігомерів використовували: ненасичені акрилові мономери, такі як акрилова кислота та складний ефір метілакрилової кислоти; ароматичні та аліфатичні олігоефірні акрилати, такі як <$E alpha>, <$E omega>-метакрил (біс-діетиленгліколь) фталат (марки MDP-1), <$E alpha>, <$E omega>-метакрилді (діетиленглікольфталат) (марки MDP-2), <$E alpha>, <$E omega>-метакрил (біс-триетиленгліколь)) фталат (марки MGP-9), три-(оксіетиленгліколь)-<$E alpha>, <$E omega>-диметакрилат (марка TGM-3); продукт конденсації дімерізованних жирних кислот лляної олії та поліетиленполіамін, такого як олігоамід марки L-20; продукт конденсації рицинолевої кислоти, касторової олії та малеїнового ангідриду, такого як ненасичений поліефір PE-220. Вивчено теплофізичні та релаксаційні властивості сітчастих полімерів, отриманих під дією <$E gamma>-випромінювання Co<^>60 і електронів, прискорених поглиненою дозою випромінювання 50 - 150 кГр за струму в пучку 2 - 4 мА таенергії електронів 240 - 300 кеВ. Відстань від випускного вікна прискорювача до опромінюваної поверхні зразків становила 63 - 80 мм. Теплофізичні властивості затверділих полімерів оцінено за допомогою термомеханічних досліджень на термомеханографі у разі підйому температури 1<^>o/хв і тиску 0,54 МПа в інтервалі температур 293 - 673 K, а також методом диференціального термічного та термогравіметричного аналізів на дериватографі системи Л. Паулік, Р. Паулік, Л. Ердеі в інтервалі температур 293 - 973 K зі швидкістю підйому 7<^>o/хв. Релаксаційні властивості та молекулярну рухливість сітчастих полімерів вивчено діелектричним методом. Визначення тангенса кута діелектричних втрат здійснено в температурному інтервалі 143 - 393 K за частоти 1 кГц цифровим автоматичним мостом змінного струму Р-589. Вимірювання температури досліджуваного зразка проведено за допомогою потенціометра від термопари мідь-константан, яка перебувала у вимірювальному відсіку разом із досліджуваним зразком. Охолодження зразків здійснено шляхом розміщення відсіку в посудину з рідким азотом. В результаті досліджень встановлено вплив хімічної природи епоксидних олігомерів і ненасичених модифікаторів на процеси формування структури та молекулярну рухливість полімерів, отриманих в умовах радіаційно-хімічного затвердіння. Визначено, що у процесі модифікації епоксидних олігомерів акриловою кислотою, метиловим ефіром акрилової кислоти, олігоефіракрилатом МГФ-9 або ТГМ-3 структурування композицій на основі аліфатичного епоксиолігомера ДЕГ-1 і циклоаліфатичного олігомера УП-612 здійснюється більш ефективно у порівнянні з композиціями на основі ненасиченого олігомеру ОЕТ і епоксидіанових олігомерів ЕД-20 і ЕД-22. Встановлено, що модифікатор олігоамід Л-20, що містить первинні та вторинні аміногрупи, підвищує радіаційну чутливість композицій на основі епоксидіанових і циклоаліфатичних олігомерів і зменшує інгібуючу дію кисню повітря. Визначено оптимальний склад композицій та основні технологічні параметри, що надають можливість отримувати матеріали з високими фізико-механічними властивостями та адгезійною міцністю до різних металів. Застосування розроблених матеріалів у промислових умовах надасть можливість організувати безперервний високошвидкісний радіаційно-хімічний процес отримання полімерних покриттів на металах із поліпшеними умовами праці, меншими енерговитратами в порівнянні з термохімічним процесом отримання покриттів, і забезпечить підвищення корозійної стійкості металів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 925.4 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
2.

Avramenko V. V. 
Operative recognition of standard signal types [Електронний ресурс] / V. V. Avramenko, V. M. Demianenko // Радіоелектроніка, інформатика, управління. - 2020. - № 2. - С. 75-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/riu_2020_2_10
Розпізнавання типу функції незалежно від її параметрів є актуальним завданням. Мета роботи - розробити методи оперативного кількісного виміру відхилень типу функції, що представляє аналізований процес, від стандартних типів функцій: степеневих, поліноміальних, експоненційних і синусоїдальних за даними, отриманими в поточний час. Для вирішення проблеми розроблені методи, засновані на функціях диспропорції. Приведені існуючі функції диспропорції та їх застосування для розпізнавання степеневих і поліноміальних функцій. Для розпізнавання експоненційної і синусоїдальної функцій в поточний момент використовується диспропорція по похідній першого порядку аналізованої функції по її похідним. При параметричному представленню функцій це різниця між відношенням значень двох функцій і відношенням їх перших похідних для даного значення параметра. У разі пропорційного зв'язку між двома функціями ця функція диспропорції дорівнює нулю для будь-якого значення коефіцієнта пропорційності. Показано, що якщо для заданого значення аргументу диспропорція по похідній першого порядку аналізованої функції по відношенню до її першої похідної дорівнює нулю, це ознака того, що функція є експоненціальною в цій точці незалежно від її параметрів. Для контролю синусоїдального типу в поточний момент часу обчислюється диспропорція по похідній першого порядку аналізованої функції по відношенню до її другої похідної. Якщо вона дорівнює нулю, це ознака того, що функція є синусоїдальною в даній точці незалежно від її амплітуди, частоти і фази коливань. Показано, що таким способом можна також контролювати суму синусоїд з різними амплітудами і фазами, але з однаковою частотою. Також можна контролювати синусоїди піднесені в другу степінь. Ефективність запропонованих методів показана в результаті комп'ютерного моделювання розпаду радіоактивних ізотопів, а також моделюванням спотворення синусоїдального характеру контрольованого процесу. Висновки: на основі функцій диспропорції розроблені методи для оперативного розпізнавання типу функції, яка описує аналізований процес. Ці методи можуть бути використані для аналізу хіміко-технологічних процесів, контролю чистоти радіоактивних ізотопів, а також для контролю синусоїдальності процесів в електричних мережах.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.078 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
3.

Cherkashina H. M. 
Investigation of the Effect of Structuring Methods on the Change in Residul Stresses in Polymer Composite Material [Електронний ресурс] / H. M. Cherkashina, V. L. Avramenko, O. H. Karandashov // East european journal of physics. - 2020. - No 4. - С. 127-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eejph_2020_4_18
Процес формування когеційної міцності ПКМ пов'язаний зі зменшенням його об'єму. Якщо при цьому відсутні механічний вплив на матеріал, то такий процес називають усадкою. Усадка має місце при охолоджені, при випаровуванні розчинника та в процесі структурування. Вільній усадці ПКМ перешкоджає його адгезійний зв'язок із поверхнею виробу, що заливається полімерним компаундом, у результаті чого в ПКМ із часом розвивається більш або менш усадкові напруження. Крім останніх, у ПКМ мають місце термічні внутрішні напруги. Їх виникнення обумовлено поєднанням різних матеріалів у ПКМ, які значно відрізняються коефіцієнтами термічного розширення. Ефективним засобом для зниження внутрішніх напруг є додавання до складу ПКМ різних наповнювачів і пластифікаторів, що покращує релаксаційні властивості ПКМ. Мета роботи - дослідження впливу різних методів структурування (полімеризації) - конвекційного і в полі струмів високої частоти епоксидних, акрилових та епоксіакрилових ПКМ. Дослідження виникаючих внутрішніх напруг, як усадочних, так і температурних проведено методом цифрової тензометрії, яка надає можливість не тільки фіксувати кінцевий рівень залишкових напруг, але підсліджувати його в процесі структурування. Проведеними дослідженнями встановлено, що більш ефективним методом структурування є процес структурування в полі струму високої частоти, який сприяє зниженню рівня залишкових напруг, підвищенню модулю пружності та температури силування досліджених компаундів, що сприяє підвищенню комплексу міцносних та експлуатаційних властивостей ПКМ, а також значно скорочує час структурування, забезпечуючи рівномірний нагрів по всьому об'єму ПКМ. Отримані дані рекомендовано використовувати в різних галузях, які пов'язані з процесом склеювання та герметизації, як однорідних, так і різнорідних матеріалів, а також виробів із ПКМ.
Попередній перегляд:   Завантажити - 769.969 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
4.

Karandashov O. 
Studies of Thermal Stability of Epoxy Compounds for Glass-Fiber Pipes [Електронний ресурс] / O. Karandashov, V. Avramenko // Chemistry & Chemical Technology. - 2017. - Vol. 11, № 1. - С. 61-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chemistry_2017_11_1_11
Попередній перегляд:   Завантажити - 284.775 Kb    Зміст випуску     Цитування
5.

Avramenko V. 
Serial encryption using the functions of real variable [Електронний ресурс] / V. Avramenko, V. Demianenko // Радіоелектронні і комп’ютерні системи. - 2021. - № 2. - С. 39–50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/recs_2021_2_6
Використання функцій дійсної змінної в криптосистемах як ключів дозволяє збільшити їх криптографічну силу, оскільки вибір таких ключів складніший. Тому розробка таких систем є актуальною. Криптосистеми з симетричними ключами пропонуються для шифрування та дешифрування послідовності символів, представлених у вигляді одновимірного масиву числових значень ASCII кодів. Ці ключі є функціями дійсної змінної, що задовольняє певним обмеженням. Вони можуть бути як безперервними, так і дискретними. Метод. Пропонуються два варіанти криптосистеми. У першому варіанті передавальна і приймаюча сторони вибирають дві функції, перший переданий символ, область визначення функції, а також етап зміни аргументу функції. Дискретні повідомлення шифруються шляхом обчислення інтегральної непропорційності першого порядку зашифровуваного масиву за допомогою однієї з функцій. Відповідне значення другої функції для скремблювання додається до отриманого шифру кожного із символів, щоб ускладнити аналіз перехопленого повідомлення. На приймаючій стороні віднімається друга функція і розшифрування виконується шляхом зворотного перетворення формули інтегральної диспропорції. У другій версії послідовне шифрування виконується, коли шифр, отриманий з використанням однієї з ключових функцій на першому етапі, знову зашифровується шляхом обчислення диспропорції за допомогою другої функції, ключа. Відповідно, на двох етапах відбувається дешифрування. Результати. Представлені приклади шифрування та дешифрування послідовності текстових символів. Показано, що один і той же символ кодується по-різному залежно від його позиції в повідомленні. Наведені приклади, які показують складність вибору параметрів ключових функцій та криптографічну силу запропонованої криптосистеми. Висновки: запропоновано варіанти криптосистеми, що використовують інтегральну функцію непропорційності першого порядку, в якій функції дійсної змінної служать ключами. Для того, щоб "зламати" таку систему, необхідно вибрати вид кожної функції, а також знайти значення її параметрів з дуже високою точністю. Система має високу криптографічну міцність.
Попередній перегляд:   Завантажити - 817.069 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
6.

Avramenko V. M. 
Automated computation of dozed control actions in adaptive automation of electric power system stability assurance [Електронний ресурс] / V. M. Avramenko, N. T. Yunieyeva. // Scientific works of Vinnytsia national technical university. - 2016. - № 1. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vntue_2016_1_4
Попередній перегляд:   Завантажити - 561.828 Kb    Зміст випуску     Цитування
7.

Avramenko V. V. 
Recognition of reference signals and determination of their weighting coefficients if an additive interference presents [Електронний ресурс] / V. V. Avramenko, M. O. Bondarenko // Радіоелектроніка, інформатика, управління. - 2023. - № 3. - С. 73-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/riu_2023_3_10
Мета роботи - розпізнавання еталонного сигналу по отриманому значенню його вагового коефіцієнту, коли адитивна завада накладається на спектр еталонного сигналу на невідомих випадкових частотах. Завдання: розробити метод розпізнавання еталонного сигналу для випадку, коли завада складається із невідомого періодичного сигналу, який може бути представлений кінцевою сумою базисних функцій. В заваду можуть також входити детерміновані сигнали із заданої множини з невідомими ваговими коефіцієнтами, які одночасно із еталонним передаються по каналу зв'язку. Для розв'язання задачі застосовується метод апроксимації невідомої періодичної складової завади сумою базисних функцій. Поточна кількість значень сигналу, що поступає на систему розпізнавання залежить від кількості базисних функцій. Цей сигнал є сумою базисних функцій і еталонного сигналу із невідомими ваговими коефіцієнтами. Для отримання їх значень вагових коефіціентів використовується метод, що базується на властивостях функцій непропорційності. Процес розпізнавання зводиться до обчислення вагового коефіцієнта еталонного сигналу і порівняння його з нулем. Система розпізнавання багаторівнева. Кількість рівнів залежить від кількості базисних функцій. Отримані результати свідчать, що якщо еталонний сигнал відрізнятися хоча б на одну складову від заданої множини базисних функцій, розпізнавання відбувається успішно. Приведені приклади свідчать, що система розпізнає еталонний сигнал навіть в умовах, коли ваговий коефіцієнт завади майже в 1000 раз перевершує коефіцієнт при еталонному сигналові. Система розпізнавання працює успішно також за умов, коли завада включає суму детермінованих сигналів із заданої множини, які одночасно передаються по каналу зв'язку. Висновки: наукова новизна отриманих результатів в тому, що розроблено метод розпізнавання еталонного сигналу в умовах, коли для періодичної складової завади відома лише оцінка зверху її максимальної частоти. Також розпізнавання відбувається, коли крім невідомої періодичної завади на корисний еталонний сигнал накладаються сигнали із заданої множини з невідомими ваговими коефіцієнтами. В процесі розпізнавання крім вагового коефіцієнту для корисного еталонного сигналу також отримуються коефіцієнти для складових завади.
Попередній перегляд:   Завантажити - 909.34 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
 
Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів
Пам`ятка користувача

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського