Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Реферативна база даних (11) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Шушляпіна О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 8 Представлено документи з 1 до 8 |
|||
| 1. | 
Шушляпіна О. В. Вплив інсулінорезистентності на функціональний стан щитоподібної залози у дітей з ожирінням [Електронний ресурс] / О. В. Шушляпіна, О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 2. - С. 18-23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_2_4 Мета роботи - вивчити особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) залежно від наявності інсулінорезистентності у дітей з ожирінням. Обстежено 213 дітей з ожирінням віком від 6 до 16 років, яких було розподілено на 2 групи залежно від наявності інсулінорезистентності за індексом HOMA-IR, а також на 4 групи залежно від наявності тиреопатії. Діагностику тиреоїдної патології здійснювали за допомогою пальпаторного та ультразвукового дослідження ЩЗ, визначення антитиреоїдних антитіл, рівня тиреотропного гормона, вільного тироксину та трийодтироніну у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. За величиною співвідношення тиреотропного гормона і вільного тироксину визначали наявність мінімальної тиреоїдної недостатності. Всім дітям проведено дослідження вмісту інсуліну, глюкози в крові та визначення індексу HOMA-IR. Встановлено, що у дітей з ожирінням наявність інсулінорезистентності впливала лише на формування автоімунного тиреоїдиту, частота якого серед хворих зі зниженою чутливістю до інсуліну була в 5 разів вищою у порівнянні з пацієнтами без інсулінорезистентності. З порушень тиреоїдної регуляції найчастіше виявляли патологічні зміни вмісту тиреотропного гормона, переважно у вигляді його збільшення (на 17,9 %). Зв'язок гіпотиреозу зі зниженням чутливості до інсуліну встановлено у хворих на автоімунний тиреоїдит, у яких підвищення рівня тиреотропного гормона мало місце лише за наявності інсулінорезистентності. Зниження тиреоїдної функції у дітей з ожирінням без тиреопатій та з мінімальними змінами структури ЩЗ виявляли частіше за умови нормальної чутливості до інсуліну, особливо у хлопчиків. Висновки: інсулінорезистентність має значущий негативний вплив на формування автоімунного тиреоїдиту та зниження функції ЩЗ у дітей з ожирінням. Існують гендерні відмінності у негативному впливі зниженої чутливості до інсуліну на формування патології ЩЗ у разі ожиріння, зокрема більша схильність до її виникнення у хворих чоловічої статі, що підтверджено розвитком автоімунного тиреоїдиту в хлопчиків з ожирінням лише за наявності інсулінорезистентності, а також тенденцією до зниження функції ЩЗ за нижчих значень HOMA-IR у хлопчиків у порівнянні з дівчатками. | ||
| 2. | 
Шушляпіна О. В. Особливості патології щитоподібної залози у дітей з ожирінням [Електронний ресурс] / О. В. Шушляпіна, О. А. Будрейко // Перинатология и педиатрия. - 2015. - № 4. - С. 111-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2015_4_25 Мета роботи - вивчити особливості патології щитоподібної залози в дітей з ожирінням. У 121 хворого на ожиріння, віком 6-16 років, на основі комплексного обстеження виявлено тиреопатії (дифузний нетоксичний зоб, аутоімунний тиреоїдит та неоднорідність структури щитоподібної залози без збільшення об'єму та відсутністю антитиреоїдних антитіл). За допомогою обчислення коефіцієнта ТТГ/fТ4 визначено стан мінімальної тиреоїдної недостатності (ТТГ/fТ4 у межах 0,19 - 0,29) та субклінічного гіпотиреозу (ТТГ/fТ4>0,29). Хворі розділені за статтю (51 дівчина та 70 хлопців) та віком відповідно до стадії пубертату (I група - 6 - 9 років, препубертат; II група - 10 - 13 років, ранній пубертат; III група - 14 - 16 років, пубертат). Найпоширенішою тиреопатісю у дітей з ожирінням був дифузний нетоксичний зоб (31,2 %). Аутоімунний тиреоїдит діагностовано у 3,9 % дітей, неоднорідність структури щитоподібної залози - у 7,5 %. У цілому по групі рівень ТТГ був вищим за 4,0 мМО/мл у 17,3 % та найбільшим був у і групі (4,5 мМО/мл), особливо у хлопців (4,8 мМО/мл), і спостерігався частіше у хворих з аутоімунним тиреоїдитом (4,6 мМО/мл проти 3,2 мМО/мл у контролі, <$E р~<<~0,1>), а також у дітей з ожирінням та неоднорідністю структури щитоподібної залози (4,6 мМО/мл). Мінімальна тиреоїдна недостатність виявлена у всіх групах хворих, частіше - у препубертатному віці (36,3 %) і групах з аутоімунним тиреоїдитом і неоднорідністю структури щитоподібноїзалози (33,3 %). Висновки: найбільш вразливим періодом для виникнення тиреоїдної дисфункції є період препубертату, особливо в хлопців, що потребує моніторингу стану щитоподібної залози у хворих на ожиріння молодшого віку та чоловічої статі. Неоднорідність структури щитоподібної залози в дітей з ожирінням, навіть за відсутності інших ознак аутоімунного тиреоїдиту, можна вважати фактором ризику формування тиреоїдної недостатності, що потребує моніторингу стану щитовидної залози в таких пацієнтів. | ||
| 3. |
Шушляпіна О. В. Особливості функціонального стану щитоподібної залози в дітей з ожирінням [Електронний ресурс] / О. В. Шушляпіна // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 3-4. - С. 29-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_3-4_6 Мета роботи - вивчити вікові та статеві особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) в дітей з ожирінням. Комплексно обстежено 212 дітей з ожирінням (124 хлопчики і 88 дівчат) із застосуванням стандартних лабораторно-інструментальних критеріїв діагностики тиреопатій, за наявністю яких хворих було розподілено на групи: з автоімунним тиреоїдитом, дифузним нетоксичним зобом та мінімальними змінами структури ЩЗ за відсутності ознак автоімунного тиреоїдиту. За віком та статтю хворих розподілили на 3 групи: препубертат, ранній пубертат і власне пубертат. У чверті дітей з ожирінням виявляється гіпертиреотропінемія, частота якої з віком і зростанням ступеня статевої зрілості зменшується. У препубертатному та ранньому пубертатному віці мінімальна тиреоїдна недостатність (ТН) і субклінічний гіпотиреоз у хворих на ожиріння дитячого віку виявляються найчастіше (42,4 % у ранньому пубертаті та 45,3 % у препубертаті, особливо у хлопчиків віком 6 - 9 років (50 %)). Питома вага мінімальної ТН вища у хворих на ожиріння без ознак ураження ЩЗ, ніж у пацієнтів з тиреопатіями, які частіше супроводжуються субклінічним гіпотиреозом. Висновки: формування тиреопатій у дітей з ожирінням часто супроводжується ознаками мінімальної ТН та субклінічного гіпотиреозу, поширеність яких має тендерні відмінності, а патологічні зміни показників тиреоїдних гормонів і тиреотропного гормона значною мірою залежать від віку та стадії пубертату. | ||
| 4. | 
Турчина С. І. Тиреоїдна дисфункція та дитяче ожиріння (огляд літератури і власні дослідження) [Електронний ресурс] / С. І. Турчина, О. В. Шушляпіна, Г. В. Косовцова, Н. В. Шляхова // Сучасна педіатрія. Україна. - 2020. - № 2. - С. 56-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sped_2020_2_12 Поширеність ожиріння неухильно зростає як серед дорослого, так і серед дитячого населення. Останніми роками серед асоційованої з ожирінням патології все більшу увагу дослідників привертають тиреопатії, які в Україні посідають перше місце за частотою серед усіх ендокринопатій. Актуальним напрямком дитячої ендокринології є визначення взаємозв'язку між тиреоїдною дисфункцією та ожирінням. За даними сучасних досліджень, існує тісний взаємозв'язок між проявами метаболічного синдрому та функціональним станом щитоподібної залози (ЩЗ). Результати досліджень показали, що найбільш вразливим періодом для виникнення тиреоїдної дисфункції у хворих на ожиріння є період препубертату у хлопців (6 - 9 років) і ранній пубертат (10 - 13 років) у дівчат. Це свідчить про необхідність моніторингу стану ЩЗ ухворих на ожиріння, особливо в період пре- та раннього пубертату. Доведено, що наявність порушень у структурі ЩЗ у дітей з ожирінням, навіть за відсутності інших ознак аутоімунного тиреоїдиту, можна вважати фактором ризику формування тиреоїдної недостатності, що потребує постійного контролю функціонального стану ЩЗ у таких пацієнтів. Для оптимізації обстеження та лікування дітей і підлітків з ожирінням запропоновано алгоритм спостереження на першому рівні надання медичної допомоги Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. | ||
| 5. |
Турчина С. І. Компенсація вуглеводного обміну та емоційний стан підлітків із цукровим діабетом 1 типу [Електронний ресурс] / С. І. Турчина, О. О. Кирилова, С. О. Чумак, Л. Д. Нікітіна, О. О. Шушляпіна // Український журнал дитячої ендокринології. - 2020. - № 1. - С. 57-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2020_1_10 Сучасні наукові дослідження свідчать, що в більшості хворих із цукровим діабетом (ЦД) 1 типу відсутнє стійке емоційне благополуччя, яке є необхідною складовою успішного навчання в Школі цукрового діабету. У хворих часто мають місце виражені тривожні стани та пригніченість, спричинені наявністю ЦД. Мета роботи - визначити особливості емоційного стану підлітків, хворих на ЦД 1 типу. Проведено комплексне обстеження 49 дівчат та 73 хлопців, хворих на ЦД 1 типу, віком 11 - 18 років. Встановлено, що 61 % підлітків із ЦД 1 типу мали психологічні проблеми в емоційній сфері. У більш ніж половини цих підлітків (55,6 %) був незадовільний рівень компенсації ЦД. Виявлено тісний зв'язок між емоційним станом підлітка та рівнем компенсації вуглеводного обміну, порушення якого поєднуються із високим коефіцієнтом варіабельності глікемії, що збільшує ризик формування ускладнень ЦД.Сучасні наукові дослідження свідчать, що в більшості хворих із цукровим діабетом (ЦД) 1 типу відсутнє стійке емоційне благополуччя, яке є необхідною складовою успішного навчання в Школі цукрового діабету. У хворих часто мають місце виражені тривожні стани та пригніченість, спричинені наявністю ЦД. Мета роботи - визначити особливості емоційного стану підлітків, хворих на ЦД 1 типу. Проведено комплексне обстеження 49 дівчат та 73 хлопців, хворих на ЦД 1 типу, віком 11 - 18 років. Встановлено, що 61 % підлітків із ЦД 1 типу мали психологічні проблеми в емоційній сфері. У більш ніж половини цих підлітків (55,6 %) був незадовільний рівень компенсації ЦД. Виявлено тісний зв'язок між емоційним станом підлітка та рівнем компенсації вуглеводного обміну, порушення якого поєднуються із високим коефіцієнтом варіабельності глікемії, що збільшує ризик формування ускладнень ЦД. | ||
| 6. |
Турчина С. І. Результати спостереження за дітьми із цукровим діабетом 1 типу на різних етапах надання медичної допомоги [Електронний ресурс] / С. І. Турчина, Л. Д. Нікітіна, С. О. Чумак, О. В. Шушляпіна, Н. В. Шульга // Український журнал дитячої ендокринології. - 2020. - № 2. - С. 33-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2020_2_6 Мета роботи - оцінити ефективність спостереження та лікування дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу, на різних етапах надання медичної допомоги. Під спостереженням перебували 73 хлопчики та 49 дівчаток віком від 10 до 17 років, хворі на ЦД 1 типу, із тривалістю захворювання понад 1 рік. Проведено аналіз результатів об'єктивного обстеження та даних медичної документації. Пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша (n = 42) - хворі, яких спостерігали на первинному (амбулаторному) етапі надання медичної допомоги, 2-га (n = 80) - хворі, котрі 1 - 2 рази на рік проходили комплексне обстеження та лікування в умовах ендокринологічного відділення. Порівнювали рівень компенсації вуглеводного обміну, наявність ускладнень діабету та характер інсулінотерапії. Статистичну обробку результатів обстеження проведено за допомогою пакетів програм SPSS Statistics 17,0, Excel. У хворих 1-ї групи статистично значущо частіше визначали стан компенсації вуглеводного обміну з високим ризиком для життя порівняно з пацієнтами 2-ї групи (у 72,7 і 50,5 %, <$E р~<<~0,05>). Підтверджено наявність зв'язку між рівнем компенсації та характером інсулінотерапії. У 86,4 % хворих 1-ї групи добова доза інсуліну не відповідала потребам хворої дитини, вони рідше отримували аналоги інсулінів короткої та тривалої дії. Виявлено значну різницю у частоті виявлення пізніх ускладнень ЦД на амбулаторному та стаціонарному етапі. Серед хворих, які отримувати медичну допомогу лише на амбулаторному етапі, статистично значущо частіше, ніж серед пацієнтів, котрі проходили комплексне обстеження та лікування в умовах ендокринологічного відділення, реєстрували дисгармонічний фізичний розвиток (у 75,0 і 66,0 %, <$E р~<<~0,05>) та порушення статевого дозрівання (у 43,3 та 5,0 %, <$E р~<<~0,05>). Висновки: обгрунтовано доцільність безперервного нагляду за дітьми та підлітками із ЦД 1 типу, який передбачає наступність від первинної до вторинної ланки надання медичної допомоги, що дасть змогу підвищити ефективність лікування діабету та зменшити ризик формування його ускладнень. | ||
| 7. |
Турчина С. І. Вплив комплексної етапної реабілітації на компенсацію цукрового діабету 1 типу у дітей та підлітків [Електронний ресурс] / С. І. Турчина, Л. Д. Нікітіна, С. О. Чумак, О. В. Шушляпіна, С. М. Цирюлік // Український журнал дитячої ендокринології. - 2020. - № 3. - С. 12-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2020_3_4 Мета роботи - вдосконалити систему реабілітації дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. Під спостереженням перебували 119 хлопчиків та 75 дівчаток віком 10 - 17 років, хворих на ЦД 1 типу з тривалістю захворювання понад 1 рік. Пацієнтів було розподілено на три групи: 1-ша (n = 28) - діти, які перебували під наглядом на первинному (амбулаторному) етапі надання медичної допомоги, 2-га (n = 100) - хворі, котрі 1 - 2 рази на рік проходили комплексне обстеження та лікування в умовах ендокринологічного відділення, 3-тя (n = 66) - діти, які проходили етапну реабілітацію в умовах ендокринологічного відділення та санаторію. Порівнювали рівень компенсації вуглеводного обміну, психологічний та емоційний стан, рівень самоконтролю в групах. Математичну обробку результатів обстеження підлітків проведено за допомогою пакетів програм SPSS Statistics 17,0 та Excel. Про недостатній рівень спеціалізованої допомоги дітям і підліткам з ЦД 1 типу свідчив незадовільний стан компенсації вуглеводного обміну у 75,0 % хворих. У 61,0 % обстежених зареєстрували психологічні порушення і низьку мотивацію до лікування. Виявлено особливості емоційного стану хворих на ЦД 1 типу на різних рівнях надання медичної допомоги та надано рекомендації щодо їх корекції. Обгрунтовано доцільність введення в штат спеціалізованих стаціонарів і санаторно-курортних установ посади медичного психолога, а також необхідність продовження занять із самоконтролю в умовах санаторію. Розроблено етапну комплексну реабілітацію хворих на ЦД 1 типу та оцінено її ефективність. Установлено, що реалізація етапної реабілітації надала змогу підвищити рівень знань у 77,6 % пацієнтів і оптимізувати якість самоконтролю у 86,3 %, сприяла тривалому поліпшенню компенсації діабету та емоційного стану на всіх рівнях надання медичної допомоги. Висновки: безперервний нагляд за дітьми та підлітками із ЦД 1 типу передбачає спадкоємність між первинною і вторинною ланками надання медичної допомоги та санаторно-курортними закладами. Система етапної реабілітації із залученням психолога та навчанням самоконтролю на стаціонарному і санаторному етапах надає змогу підвищити ефективність лікування діабету на тлі поліпшення мотивації до самоконтролю захворювання. | ||
| 8. | 
Лебець І. С. Особливості порушень фізичного та статевого розвитку в дітей шкільного віку, хворих на психосоматичну патологію [Електронний ресурс] / І. С. Лебець, С. І. Турчина, Т. М. Матковська, С. В. Новохатська, В. В. Ніконова, Т. О. Костенко, О. В. Шушляпіна // Здоров'я дитини. - 2021. - Т. 16, № 5. - С. 331-337. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2021_16_5_4 Моніторинг показників фізичного та статевого розвитку з використанням стандартів, що відповідають віку та статі, особливо в дітей із хронічними захворюваннями, є найважливішим елементом ведення дітей і підлітків із різною патологією, оскільки надає можливість керувати лікувальним процесом і своєчасно раціонально його вдосконалювати. На жаль, дані питання на сьогодні вивчені недостатньо. Мета роботи - визначити вплив соматичних і психічних захворювань на формування порушень фізичного та статевого розвитку в дітей шкільного віку. Обстежено 935 хворих віком 10 - 17 років (хлопчиків - 441, дівчаток - 494) із такими патологіями: цукровий діабет 1-го типу (ЦД1), дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), із різними порушеннями менструальної функції (дівчатка з аномальними матковими кровотечами (АМК) і гіпоменструальним синдромом (ГМС)), психічними розладами (функціональними та органічними), системною дисплазією сполучної тканини, вторинною кардіоміопатією, ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА), системним червоним вовчаком (СЧВ). Групу порівняння становили здорові однолітки. Доведено, що наявність ЦД1, ДНЗ негативно впливає на соматостатевий розвиток дітей шкільного віку і сприяє формуванню дисгармонійного фізичного розвитку (ДГФР) (у 32,4 % хворих на ЦД1 та у 56,6 % підлітків із ДНЗ), порушенням перебігу статевого дозрівання. Встановлено, що гармонійний фізичний розвиток (ГФР) у дівчаток із гінекологічною патологією становить 52,4 %. На тлі дисгармонійності фізичного розвитку в дівчаток частіше формується порушення менструального циклу за типом ГМС. У 50,8 % хворих з ЮІА реєструється ГФР. 67,25 % осіб з ЮІА мають нормальні показники зросту. Перевищення нормативних показників і більш низькі показники спостерігаються в дівчаток (p << 0,05). На етапах статевого дозрівання відхилення в показниках росту та маси тіла найчастіше спостерігались у ранньому пубертаті (100 %), найменш часто - в пізньому пубертаті (42,8 %). У хворих на СЧВ ГФР мав місце в 56,8 % випадків. Найчастіше виявлялися: надлишок маси тіла (33,3 %), зниження показника зросту (17,6 %) і дефіцит маси тіла (11,7 %). За даними частоти розвитку СЧВ визначено, що найбільш уразливим були власне пубертат (91,0 %) і препубертат (87,5 %). Дебют СЧВ у пізньому пубертаті відбувався в 26,3 % випадків. У хворих із вторинними кардіоміопатіями та системною дисплазією сполучної тканини не встановлено вірогідних статистичних відмінностей показників щодо вікових норм. Більшість хворих із психічними розладами мали ГФР (93,6 %). Серед порушень останнього найчастіше відзначався дефіцит маси тіла (19,5 %). | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |