Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (8) | Журнали та продовжувані видання (1) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (34) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Валецький Ю$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 21 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Валецький Ю. М. Фізична культура для дітей у дошкільному закладі [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2013. - № 2. - С. 62-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2013_2_16 Фізична культура є одним із засобів фізичного виховання дітей раннього й дошкільного віку. За умов дошкільного закладу для дітей перших трьох років життя фізична культура передбачає різні форми рухової активності (рухи під час неспання, рухові ігри та спортивні розваги, рухи під час музичних занять, зарядка, спеціальні заняття гімнастикою з елементами масажу) та систему загартувальних засобів. У дітей раннього віку рухи є органічною потребою дитини. Тому, чим менший вік, тим важче пригнітити рухову активність, рух сприяє пізнанню довкілля. Чим менше дитина рухається, тим більше вона відстає в нервово-психічному розвитку. Нервово-м'язовий апарат дитини до 3,5 років якісно відрізняється від такого в дорослих та навіть у дітей старшого віку: для дитини раннього віку характерна морфологічна незрілість нервових і м'язових структур. Тому діти раннього віку не можуть витримати тривалих статистичних навантажень (положень, які вимагають тривалого скорочення м'язів, наприклад сидіти або стояти в одній і тій самій позі). До фізичної культури для дітей 3 - 7 років входять ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухові ігри, спортивні розваги. Ранкова гімнастика має велике виховне й оздоровче значення. Систематичне заняття ранковою гімнастикою сприяє розвитку в дітей дошкільного віку правильної постави, тренує та посилює діяльність усіх органів і систем (серцево-судинної, дихальної, нервової та ін.), готує організм дитини до тих навантажень, які їй потрібні протягом дня. Фізкультурні заняття - це форма навчальних занять. У кожній віковій групі дошкільнят розв'язуються відповідні програмні завдання оволодіння навичками основних рухів: ходьба, стрибки в довжину, висоту, кидання в ціль, лазіння. Рухові ігри сприяють розвитку моторики й рухових навичок, позитивно впливають на фізичний і нервово-психічний розвиток, здоров'я дитини. Перебування дітей на прогулянці надає змогу використати такі засоби фізичного виховання, як спортивні розваги: їзда на велосипедах, санчатах, ходьба на лижах, катання на ковзанах, гра в городки. Під час систематичного заняття плаванням у дітей формується правильна постава, удосконалюються основні рухи. | |||
| 2. |
Валецький Ю. М. Профілактика повторних травм у спортсменів [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2013. - № 3. - С. 86-89. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2013_3_19 Питання профілактики й лікування травм і захворювань опорно-рухового апарату в спортсменів завжди залишаються в центрі уваги фахівців із фізичним навантаженням зростають вимоги до організму спортсмена, особливо до опорно-рухового апарату, що позначається збільшенням ризику травмування. Завдання дослідження - сформулювати основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я. Для профілактики повторних травм у спорті сформульовано основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я: терміновості, етапності, комплексності й систематичності, суворої індивідуалізації, дозованості. Показником ефективності реабілітаційних заходів є відновлення високого рівня фізичних і морально-вольових якостей спортсмена, що, як правило, знаходить своє відображення за складних екстремальних умов загальної діяльності.Висвітлено причини виникнення та профілактику повторних травм і захворювань опорно-рухового апарату (ОРА) в спортсменів. Розглянуто причини повторних травм ОРА під час занять спортом: порушення принципів тренувань, які призводять до зриву механізмів індивідуальної адаптації; рання форсована інтенсифікація тренувальної та змагальної діяльності після реабілітації; примусова стимуляція спортивної працездатності, яка може пригнічувати імунологічну реактивність спортсмена; несистемне використання лікувально-профілактичних і відновлювальних засобів у процесі індивідуальної підготовки. Звернено увагу на те, що більше повторних травм виникає внаслідок організаційних і методичних помилок у навчально-тренувальному процесі та змагальній діяльності спортсмена. Для виникнення повторних травм у спортсменів мають значення порушення принципів поступовості, безперервності та циклічності в проведенні навчально-тренувального процесу, а також порушення правил лікарського контролю. Співвідношення причин повторного спортивного травматизму, їх значення та питома вага залежать від виду спорту, характеру підготовки та кваліфікації спортсмена, а також від спортивної майстерності та кваліфікації. Однією з частих причин повторних спортивних травм є невідповідність морфофункціональних спроможностей (причому не тільки початківця, а й спортсмена вищої кваліфікації) вимогам обраного виду спорту, що відображається надалі на стані його здоров'я та негативно позначається і на фізичній, і на технічній підготовці, спричинюючи повторні спортивні травми. До профілактики повторних спортивних трав слід віднести комплекс організаційно-методичних заходів, спрямованих на постійне вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, поліпшення умов проведення навчально-тренувальних занять і змагань, постійне підвищення кваліфікації тренерсько-педагогічного складу, неухильне дотримання правил лікарського контролю, принципів поступовості, циклічності та безперервності підготовки спортсменів, що забезпечує планомірне підвищення їх фізичної та техніко-тактичної підготовленості, морально-вольових якостей і зміцнення здоров'я. | |||
| 3. |
Валецький Ю. М. Вплив фізичних навантажень на зміни електрокардіологічних і гематологічних показників у тренованих і нетренованих спортсменів [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2011. - № 1. - С. 58–61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2011_1_17 Наведено результати досліджень електрокардіологічних показників і гематологічні зміни, які виявляються під час інтенсивної тренувальної роботи тренованих і нетренованих спортсменів різних видів спорту, що можуть допомогти виявити ступінь тренованості. | |||
| 4. |
Валецький Ю. М. Профілактика повторних травм у спорті [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2012. - № 1. - С. 72–75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2012_1_16 Питання профілактики й лікування травм і захворювань опорно-рухового апарату в спортсменів завжди залишаються в центрі уваги фахівців із фізичним навантаженням зростають вимоги до організму спортсмена, особливо до опорно-рухового апарату, що позначається збільшенням ризику травмування. Завдання дослідження - сформулювати основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я. Для профілактики повторних травм у спорті сформульовано основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я: терміновості, етапності, комплексності й систематичності, суворої індивідуалізації, дозованості. Показником ефективності реабілітаційних заходів є відновлення високого рівня фізичних і морально-вольових якостей спортсмена, що, як правило, знаходить своє відображення за складних екстремальних умов загальної діяльності.Висвітлено причини виникнення та профілактику повторних травм і захворювань опорно-рухового апарату (ОРА) в спортсменів. Розглянуто причини повторних травм ОРА під час занять спортом: порушення принципів тренувань, які призводять до зриву механізмів індивідуальної адаптації; рання форсована інтенсифікація тренувальної та змагальної діяльності після реабілітації; примусова стимуляція спортивної працездатності, яка може пригнічувати імунологічну реактивність спортсмена; несистемне використання лікувально-профілактичних і відновлювальних засобів у процесі індивідуальної підготовки. Звернено увагу на те, що більше повторних травм виникає внаслідок організаційних і методичних помилок у навчально-тренувальному процесі та змагальній діяльності спортсмена. Для виникнення повторних травм у спортсменів мають значення порушення принципів поступовості, безперервності та циклічності в проведенні навчально-тренувального процесу, а також порушення правил лікарського контролю. Співвідношення причин повторного спортивного травматизму, їх значення та питома вага залежать від виду спорту, характеру підготовки та кваліфікації спортсмена, а також від спортивної майстерності та кваліфікації. Однією з частих причин повторних спортивних травм є невідповідність морфофункціональних спроможностей (причому не тільки початківця, а й спортсмена вищої кваліфікації) вимогам обраного виду спорту, що відображається надалі на стані його здоров'я та негативно позначається і на фізичній, і на технічній підготовці, спричинюючи повторні спортивні травми. До профілактики повторних спортивних трав слід віднести комплекс організаційно-методичних заходів, спрямованих на постійне вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, поліпшення умов проведення навчально-тренувальних занять і змагань, постійне підвищення кваліфікації тренерсько-педагогічного складу, неухильне дотримання правил лікарського контролю, принципів поступовості, циклічності та безперервності підготовки спортсменів, що забезпечує планомірне підвищення їх фізичної та техніко-тактичної підготовленості, морально-вольових якостей і зміцнення здоров'я. | |||
| 5. |
Валецький Ю. М. Деякі аспекти фізіології й патології перетренування [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик, В. В. Пантік // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2011. - № 4. - С. 90–94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2011_4_24 Проаналізовано аспекти фізіології й патології перетренування, рекомендовано профілактичні заходи. | |||
| 6. |
Валецький Ю. М. Особливості фізіології та клініки перетренування в чоловіків і жінок [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2012. - № 2. - С. 270-274. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2012_2_67 Проаналізовано особливості фізіології та клініки перетренування в чоловіків і жінок. Показано, що в жінок-спортсменок перетренування проявляється одночасно з нейровегетативною дистонією й розладами гормональної системи. Внаслідок безперервного та посиленого тренування в організмі спортсменки вегетативні зміни значно більше виражені, ніж у чоловіків. Здатність до адаптації в жінок значно менша, лабільність більша й функціональні розлади різноманітніші внаслідок великої активності нейровегетативної системи. Психоматичне походження деяких розладів, перевтома, неприємності, порушення аферентної рівноваги впливають на метаболізм щитоподібної залози, гіперактивність якої збільшує обмін речовин. Раптові зміни, що виникають у спортсменки, досить тісно пов'язані з гормональними розладами та дисрегуляціями. Останні впливають не тільки на системи кровообігу й дихання, але й на перебіг інстинктивних відчуттів, на загальну поведінку та спортивні результати. Стан перетренування в чоловіків і жінок може бути правильно діагностований тільки після одержання всіх даних унаслідок комплексного лікарського обстеження, завдяки аналізу та синтезу різних показників, які відображають функціональний стан організму. Окремі ізольовано взяті ознаки, одержані навіть на основі досить складних клінічних методів дослідження, не дають підстави для достатньої оцінки стану перетренування. Спортивний лікар і тренер повинні все-таки профілактично попереджувати перетренування, ретельно стежити за фізичним та психічним станом спортсменів і дотримуватися досить обережного підходу до них, опираючись на дані клінічного аналізу та свого досвіду. Це відповідає інтересам кожного окремого спортсмена й усього спортивного колективу. | |||
| 7. |
Валецький Ю. М. Психогігієнічні основи профілактики неврозів у спортсменів [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, О. І. Петрик, Р. О. Валецька // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2010. - № 1. - С. 101–104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2010_1_28 Наголошено, що для охорони психічного здоров'я спортсменів важливе значення має дотримання психогігієни в процесі проведення тренування, правильна організація відпочинку, попередження психотравмувальних ситуацій у процесі тренувань і спортивних змагань. | |||
| 8. |
Валецький Ю. М. Причини виникнення та профілактика травм опорно-рухового апарату в спортсменів [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2010. - № 2. - С. 79–83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2010_2_24 Проаналізовано обставини та причини виникнення травм опорно-рухового апарату в групі різних видів спорту, рекомендовано профілактичні заходи. | |||
| 9. |
Валецький Ю. М. Профілактика травм опорно-рухового апарату в групі складних координованих видів спорту [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, О. І. Петрик // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2010. - № 4. - С. 63–68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2010_4_19 Висвітлено засоби та методи профілактики травм опорно-рухового апарату в групі складних координованих видів спорту. | |||
| 10. |
Валецький Ю. М. Травми та наслідки неправильного навантаження в спорті [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2013. - № 1. - С. 273-275. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2013_1_68 Проаналізовано та досліджено причини й наслідки неправильного навантаження в спорті, висвітлено засоби та методи профілактики. Аналіз результатів дослідження й особисті спостереження засвідчують, що наслідки неправильного навантаження в спорті можуть бути зумовлені недостатнім рівнем теоретичної та практичної підготовки тренера (кваліфікація тренера); неправильно складеним графіком тренувань і змагань; недотриманням правил тренувань та змагань; недостатньою підготовкою спортсмена і, як наслідок цього, - недостатньою м'язовою координацією; не залученням спортивних лікарів до вивчення організації та проведення навчально-тренувального процесу з метою визначення спеціальної тренованості спортсмена відповідно до виду спорту. | |||
| 11. |
Валецький Ю. М. Самоконтроль спортсменом стану свого здоров’я [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2014. - № 2. - С. 66-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2014_2_16 Зазначено, що для об'єктивізації здоров'я фізкультурників велике значення має правильне оцінювання функціонального стану основних систем енергозабезпечення їх організму. Самоконтроль має суттєве доповнення до лікарського контролю, проте не може його замінити. Дані правильно проведеного самоконтролю надають змогу тренеру регулювати тренувальне навантаження, а лікарю - своєчасно виявити відхилення стану здоров'я внаслідок неправильної методики тренувань, порушення режиму дня та несприятливих впливів факторів зовнішнього середовища. Саме спортивний лікар разом із тренером повинен постійно вносити корективи в графіки тренувань, щоб зробити їх найбільш раціональними для кожного спортсмена. Це особливо важливо за умов, коли до занять фізичної культури та спорту залучається все більше школярів, запроваджується рання спортивна спеціалізація, коли фізичною культурою займаються люди середнього та старшого віку з різним станом здоров'я та рівнем підготовленості, коли тренування спортсменів відбувається з надмірно психоемоційним і фізичним напруженням, коли некваліфіковані інтенсивні заняття можуть спричинити патологічні стани. Самоконтроль - це регулярне спостереження за станом свого здоров'я та фізичним розвитком та їх змінами внаслідок впливу занять фізичної культури та спорту. До самоконтролю входять прості загальнодоступні спостереження, облік суб'єктивних показників (сон, апетит, настрій, пітливість, бажання тренуватися та ін.), показники об'єктивних досліджень (частота серцевих скорочень, маса тіла, частота дихання, кистьова, станова динамометрія й ін.). Регулярний самоконтроль надає змогу аналізувати вплив фізичних навантажень на організм, що сприяє правильному плануванню та проведенню тренувальних занять; оцінці ефективності занять спортом (фізкультурою), дотриманню правил особистої гігієни, режиму тренувань, загартуванню. | |||
| 12. |
Петрик О. І. Деякі реакції серцево-судинної системи у плавців юнацького віку з інтенсивним тренуванням [Електронний ресурс] / О. І. Петрик, Р. О. Валецька, Ю. М. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2008. - Т. 3. - С. 287–289. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2008_3_88 Проаналізовано деякі реакції серцево-судинної системи у плавців юнацького віку з інтенсивним тренуванням, значення загальної фізичної підготовки, правильної організації та методики проведення тренувальних занять і проведення ретельного лікарсько-педагогічного контролю. | |||
| 13. | 
Валецький Ю. Лікарсько-педагогічний контроль у процесі занять фізичною культурою й спортом [Електронний ресурс] / Ю. Валецький // Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Фізичне виховання і спорт. - 2015. - Вип. 17. - С. 139-141. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnv_2015_17_28 | |||
| 14. |
Валецький Ю. Формування правильної постави в дітей дошкільного й шкільного віку на уроках фізичного виховання [Електронний ресурс] / Ю. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2015. - № 2. - С. 108-113. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2015_2_28 Проаналізовано та узагальнено умови формування правильної постави на уроках фізичного виховання. Звернено увагу на своєчасне розпізнання та профілактику порушень постави, починаючи з раннього дитинства. Розкрито значення фізичного виховання й ефективність упровадження медико-педагогічних профілактичних оздоровчих заходів серед дітей дошкільного та шкільного віку. Показано, що профілактика порушень постави починається з раннього дитинства. Вона включає загальні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, і спеціальні - для забезпечення виховання правильного положення тіла. До загальних заходів належать організація раціонального режиму, забезпечення достатньої тривалості сну дітей, перебування на свіжому повітрі, повноцінне харчування, правильне поєднання активної діяльності та відпочинку. Важливе значення має добір меблів: постіль не повинна бути дуже м'якою, розміри меблів мають відповідати зросту та пропорціям тіла; достатня освітленість робочого місця. Спеціальні заходи профілактики постави - це систематичні заняття фізичними вправами, починаючи з масажу та гімнастики на першому році життя. Треба методично правильно проводити фізичні заняття, залучаючи всі елементи, потрібні для формування в дітей правильної постави: біг, ходьба, повзання, вправи для зміцнення м'язів плечового пояса, живота, м'язів спини. Діти, у яких виявлено дефекти постави, повинні перебувати під особливим контролем. Треба постійно стежити за правильністю їх пози під час занять у школі та у дошкільному закладі і вдома. Їх потрібно садовити за парти чи столи середнього ряду, навчальне приладдя вони повинні носити в ранцях. На уроках фізкультури дітей із порушеннями постави не варто виділяти в спеціальну групу, але бажано проводити з ними додатково коригувальну гімнастику. Методика проведення коригувальних вправ має відповідати віковим особливостям організму дітей дошкільного та шкільного віку. Є дуже важливим індивідуальний підхід до дитини. У щоденній роботі є необхідним постійний контроль вихователів і вчителів за тим, щоб діти формували нормальну поставу. | |||
| 15. |
Валецький Ю. Профілактика плоскостопості в дітей дошкільного та шкільного віку [Електронний ресурс] / Ю. Валецький // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. - 2015. - № 4. - С. 150-155. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fvs_2015_4_38 Надано практичні рекомендації щодо запобігання виникненню та збільшенню плоскостопості в дітей раннього та шкільного віку. Дослідженнями доведено, що плоскостопість у дітей раннього віку можна розглядати як фізіологічний етап склепіння, треба розцінювати як нормальне явище, яке не потребує ніяких профілактичних заходів і лише наявність низького склепіння на четвертому - п'ятому році життя має свідчити про формування поздовжнього склепіння стопи. У цьому випадку у віці до трьох років низьке склепіння є підставою для призначення різних лікувальних заходів, тому що в цьому віці плоскостопість треба розцінювати як затримку в розвитку склепіння стопи. Вона потребує повного комплексу профілактичних і лікувальних заходів, включаючи й носіння супінаторів або профілактичного взуття. | |||
| 16. | 
Кужко М. М. Поширенiсть та сучаснi особливостi рецидивiв туберкульозу легень [Електронний ресурс] / М. М. Кужко, Л. М. Процик, Ю. М. Валецький, Л. А. Грищук, Ю. В. Просвєтов, М. Г. Бойко, Н. М. Гульчук, І. В. Бережна // Вісник наукових досліджень. - 2011. - № 2. - С. 15-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vndt_2011_2_5 | |||
| 17. |
Петрик О. І. Використання в практиці лікарського контролю імунологічних методів оцінки впливу ефективності тренувального процесу й стану здоров’я осіб, які займаються фізичними вправами з лікувально-оздоровчою та спортивною метою [Електронний ресурс] / О. І. Петрик, Ю. Ю. Валецький // Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Фізичне виховання і спорт. - 2016. - Вип. 22. - С. 92-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnv_2016_22_21 | |||
| 18. | 
Тодоріко Л. Д. Досягнення та складні питання щодо подолання туберкульозу в Україні (консолідований погляд з різних регіонів) [Електронний ресурс] / Л. Д. Тодоріко, В. І. Петренко, Ю. М. Валецький, О. С. Шевченко, І. О. Сем’янів, І. Я. Макойда, М. І. Сахелашвілі, Л. А. Грищук // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2020. - № 1. - С. 10-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2020_1_5 Мета роботи - підсумування досягнень та виокремлення складних питань щодо подолання туберкульозу (ТБ) в Україні. Шляхом спілкування з лікарями різних спеціальностей, лікарями-курсантами на курсах спеціалізації, передатестаційних циклах та циклах тематичного удосконалення зі спеціальності "фтизіатрія", "пульмонологія", "загальна практика - сімейна медицина", "терапія", проведення їх анкетування вивчено пріоритети щодо досягнень та сформульовано складні питання і проблеми щодо подолання ТБ в Україні. Найбільш значущими досягненнями боротьби з ТБ в Україні є тенденція до зниження захворюваності на ТБ та смертності від нього та покращення можливостей лабораторної діагностики, молекулярно-генетичної діагностики, культурального дослідження на БАКТЕК тощо. Лікарів турбує питання зростання кількості випадків мультирезистентного ТБ, ТБ із розширеною резистентністю та випадків поєднаної патології СНІД/ТБ. Це питання мало найбільшу питому вагу і посіло перше місце при відсотковому аналізі (97 % респондентів лікарів-фтизіатрів та 78 % сімейних лікарів та інших спеціальностей визначили його як пріоритетне). Висновки: зниження імунітету населення за рахунок поширення ВІЛ-інфекції, широкого використання імуносупресивних та цитостатичних препаратів, економічне зубожіння та перманентне перебування в умовах хронічного стресу, невпевненість у завтрашньому дні, військові дії на сході країни, інтенсивна алкоголізація та наркотизація населення, безробіття, значна міграція населення, скорочення та закриття протитуберкульозних стаціонарів, скорочення кількості працівників протитуберкульозної служби роблять прогноз щодо контролю ситуації над перебігом епідемії ТБ в Україні невтішним - не виключено погіршення епідеміологічної ситуації з ТБ в найближчих кілька років.Мета роботи - підсумування досягнень та виокремлення складних питань щодо подолання туберкульозу (ТБ) в Україні. Шляхом спілкування з лікарями різних спеціальностей, лікарями-курсантами на курсах спеціалізації, передатестаційних циклах та циклах тематичного удосконалення зі спеціальності "фтизіатрія", "пульмонологія", "загальна практика - сімейна медицина", "терапія", проведення їх анкетування вивчено пріоритети щодо досягнень та сформульовано складні питання і проблеми щодо подолання ТБ в Україні. Найбільш значущими досягненнями боротьби з ТБ в Україні є тенденція до зниження захворюваності на ТБ та смертності від нього та покращення можливостей лабораторної діагностики, молекулярно-генетичної діагностики, культурального дослідження на БАКТЕК тощо. Лікарів турбує питання зростання кількості випадків мультирезистентного ТБ, ТБ із розширеною резистентністю та випадків поєднаної патології СНІД/ТБ. Це питання мало найбільшу питому вагу і посіло перше місце при відсотковому аналізі (97 % респондентів лікарів-фтизіатрів та 78 % сімейних лікарів та інших спеціальностей визначили його як пріоритетне). Висновки: зниження імунітету населення за рахунок поширення ВІЛ-інфекції, широкого використання імуносупресивних та цитостатичних препаратів, економічне зубожіння та перманентне перебування в умовах хронічного стресу, невпевненість у завтрашньому дні, військові дії на сході країни, інтенсивна алкоголізація та наркотизація населення, безробіття, значна міграція населення, скорочення та закриття протитуберкульозних стаціонарів, скорочення кількості працівників протитуберкульозної служби роблять прогноз щодо контролю ситуації над перебігом епідемії ТБ в Україні невтішним - не виключено погіршення епідеміологічної ситуації з ТБ в найближчих кілька років. | |||
| 19. |
Валецький Ю. М. Епідеміологічні тенденції щодо туберкульозу в Україні на початку пандемії CОVID-19 [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, Л. А. Грищук, М. І. Сахелашвілі, В. М. Загорулько, К. Д. Мажак, С. М. Пахарчук, Л. Я. Патракеєва // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2021. - № 4. - С. 36-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2021_4_8 Мета роботи - дослідити тенденції епідеміологічної ситуації з туберкульозу в Україні на початку пандемії COVID-19 у 2020 р. Проведено аналіз даних офіційної статистики у 2015 - 2020 рр., опитування 157 лікарів-експертів і телефонного анкетування 69 мешканців Волинської обл. Встановлено, що захворюваність на COVID-19 значно позначилася на епідеміологічній ситуації з туберкульозу і на функціонуванні протитуберкульозної служби. У 2020 р. темп спаду захворюваності на легеневий і позалегеневий туберкульоз був значно інтенсивнішим, ніж у попередні роки. Проте захворюваність на туберкульоз серед контактних осіб із бактеріовиділювачами в осередках туберкульозу у 2020 р. зросла в 1,85 разу. Стабільно знижується частота рецидивів туберкульозу. Поширеність і смертність від усіх форм активного туберкульозу серед усього населення України має тенденцію до подібної при зниженні захворюваності. Ефективність лікування хворих усіх категорій пропорційна тяжкості туберкульозного процесу, проте ще недостатня. У 2020 р. зросла летальність у протитуберкульозних закладах проти зниження цього показника в попередні роки. На тлі недоступності для населення протитуберкульозної допомоги недостатньо використовуються денні стаціонари, а санаторна мережа потребує реорганізації. Вкрай недостатньо реалізується хірургічний метод лікування хворих. Висновки: щороку зменшується диспансерний контингент протитуберкульозних закладів. Спостерігаються скорочення інфраструктури протитуберкульозної служби, причому в ковідному році найбільшого скорочення зазнав ліжковий фонд протитуберкульозних закладів та санаторіїв, а також зменшення кількості фтизіатрів. | |||
| 20. |
Валецький Ю. М. Туберкульоз в Україні під час пандемії СOVID-19 [Електронний ресурс] / Ю. М. Валецький, Р. О. Валецька, Л. А. Грищук, В. М. Загорулько, Л. Я. Патракеєва, С. М. Пахарчук // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. - 2022. - № 4. - С. 45-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tlkhvil_2022_4_9 Мета роботи - дослідити ситуацію з туберкульозу в Україні у 2020 - 2021 рр. у порівнянні з 2019 р. Здійснювали викопіювання, систематичний і статистичний аналіз даних із офіційних статистичних звітів і аналітичних збірників щодо туберкульозу за 2019 - 2021 рр. в Україні. Епідемія COVID-19, на приборкання якої було спрямовано основні матеріальні й людські ресурси в охороні здоров'я, погіршила епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в Україні; відбулось скорочення протитуберкульозних заходів, кадрового потенціалу та інфраструктури протитуберкульозних закладів. Це спричинило зменшення захворюваності, поширеності туберкульозу і смертності від цієї недуги, тоді як у інших країнах світу показники захворюваності та смертності від туберкульозу й ефективність лікування суттєво зросли. Цей різнобій пояснюється тим, що у розвинених країнах не зменшували фінансування протитуберкульозних заходів під час пандемії COVID-19, а в Україні - зменшили; до того ж використовували протитуберкульозні заклади і залучали лікарів-фтизіатрів до лікування хворих на COVID-19, внаслідок чого вони покинули своїх хворих на туберкульоз. Висновки: під час пандемії COVID-19 більшість ресурсів охорони здоров'я було спрямовано на боротьбу з нею. Протитуберкульозні заходи були другорядними і згорталися. Це призвело до зменшення статистичного показника захворюваності на всі клінічні форми туберкульозу та смертності від нього, у тому числі полірезистентного, та його рецидивів, а також ко-інфекції і туберкульоз/ВІЛ/СНІД. Зменшувалася захворюваність на туберкульоз медичних працівників. Поширеність усіх форм активного туберкульозу серед українців мала таку ж тенденцію, як і захворюваність. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |