Amygdalus ledebouriana Schlecht. в умовах культури у дендропарку "Асканія-Нова"

Проаналізовано успішність інтродукції в дендрологічному парку "Асканія-Нова" Amygdalus ledebouriana Schlecht. - виду міжнародного созологічного статусу. За підсумками різнобічних досліджень встановлено, що він виявляє високий ступінь адаптації до регіональних природно-кліматичних умов. Висота рослин від 1,1 м до 1,3 м. Середні розміри: листків <$E4,3~symbol С~0,12> см <$Etimes> <$E1,1~symbol С~0,08> см, листочків оцвітини <$E0,96~symbol С~0,09> см <$Etimes> <$E0,56~symbol С~0,05> см, кістянки - <$E2,5~symbol С~0,08> см <$Etimes> <$E2,1~symbol С~0,1> см, кісточки - <$E1,9~symbol С~0,07> см <$Etimes> <$E1,4~symbol С~0,06> см. Маса 100 штук середніх за розміром кістянок 89,9 г. Належить до рослин із раннім початком поновлення вегетації, за дендроритмотипом - до ранньосередніх рослин, за часом зацвітання - до ранньо-весняних. Тривалість періоду вегетації складає 213 - 232 дні, фенологічний лаг (від початку цвітіння до повного дозрівання плодів) - 131 - 133 дні. Ріст пагонів триває 92 - 11 дні, річний приріст пагонів стабільний, <$E15,5~symbol С~0,7> - <$E16,1~symbol С~0,7> см. A. ledebouriana щорічно рясно цвіте і в окремі роки плодоносить, утворюючи життєздатні плоди, які за певних способів допосівної підготовки мають високу грунтову схожість. Виду властива висока вегетативна репродуктивна здатність, завдяки чому він збільшує свій життєвий простір та закріплюється в нових місцях зростання. У дендропарку A. ledebouriana вирізняється значною зимостійкістю, посухостійкістю від середньої до високої (зазвичай, "підгоряють" кінчики листків, іноді листки жовтіють). У деякі роки листки уражаються клястероспоріозом (дірчастою плямистістю), а окремі пагони моніліозом. Ураження інших органів рослин та іншими біотичними чинниками не спостерігали.

Centaurea breviceps Iljin (Asteraceae, Magnoliophyta): neotype and its annotation according to ITS1 and ITS2 secondary structures = Centaurea breviceps Iljin (Asteraceae, Magnoliophyta): неотип и его аннотация по вторичной структуре последовательностей ITS1 и ITS2

На основании материала из locus classicus выбран неотип для эндемического вида Centaurea breviceps Iljin (секция Pseudophalolepis), распространенного на юге Украины. По первичной и вторичной структурах аннотированы последовательности транскриптов ITS1 и ITS2 кластера ядерных рРНК-кодирующих генов. Показано, что C. breviceps отличается от всех ранее секвенированных видов из секций Acrolophus, Maculosae, Phalolepis та Pseudophalolepis уникальной заменой (C >> T, сайт 41) в первой спирали ITS2. В рамках этой группы секций C. breviceps принадлежит к риботипу "A", который представлен диплоидными и автополиплоидными видами и не содержит аллополиплоидов. C. breviceps отличается от трех секвенированных видов секции Pseudophalolepis (C. pseudoleucolepis, C. protogerberi и C. donetzica) вторичной структурой второй спирали ITS1 и первой спирали ITS2.

Codonmyces lecanorae Calat. and Etayo - новий вид ліхенофільного гриба для України

Наведено відомості про Codonmyces lecanorae Calat. and Etayo - новий вид ліхенофільного гриба для України та Східної Європи. Цей вид зростає на слані та апотеціях Protoparmeliopsis muralis (Schreb.) M. Choisy та характеризується конідіогенними клітинами, що мають 1 - 4 анеляції, та двоклітинними конідіями. Подано опис виду, місцезнаходження в Україні, екологічні особливості та загальне поширення.

Conspectus of old settlements flora of the Lower Dnipro = Конспект флори городищ Нижнього Придніпров'я / I. I. Moysiyenko, P. M. Dayneko [et al.]

Протягом минулих століть високий рівень сільськогосподарського виробництва призвів до значного зменшення степової рослинності. У трансформованих ландшафтах півдня України пам'ятки культури, такі як старі поселення, можуть бути потенціальними місцями для збереження біорізноманіття. Протягом останніх років (2010 - 2019) нами була приділена увага 18 городищам Нижнього Придніпров'я, площа яких варіюється від 1,1 до 18,7 га. Всі городища розташовуються на крутому березі Дніпра по обидві сторони, в основному між двома близько розташованими балками. Річкова тераса і балки були гарним природним захистом для городищ з трьох сторін, а з четвертої вони були захищені штучним ровом і валом. Окрім того, ключовою роллю розташування городищ був Дніпро як провідна водна магістраль для торгівлі та формування економічної структури у класичний та елліністичний періоди. Конспект флори городищ Нижнього Придніпров'я включає 526 видів судинних рослин, що відносяться до 279 родів, 74 родини, 3 класи та 2 відділи. На одному городищі росте від 125 до 290 видів судинних рослин, в середньому 178. Городища з найбільшою площею характеризуються найбільшими показниками видів. Рівень созологічної цінності по окремим городищам неодноманітний. В цілому, на частину охоронюваних рослин припадає 30 видів (6 %). З них 10 видів включені до Червоної книги України (Astragalus borysthenicus, A. dasyanthus, Elytrigia stipifolia, Gymnospermium odessanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana, T. gesneriana) та 20 видів до Червоного списку Херсонської області (Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Dianthus andrzejowskianus, Ephedra distachya, Ferula capsica, Fraxinus excelsior, Hyacinthella leucophaea, Jurinea salicifolia, J. stochadifolia, Limonium platyphyllum, Linaria macroura, Linum czernjajevii, Prangos odontalgica, Quercus robur, Silene supina, Valeriana stolonifera, Veronica capsellicarpa, Vinca herbacea, Vitis sylvestris).

Cyanoprokaryota прибережних cолонців Куяльницького лиману

На пересохлих ділянках Куяльницького лиману, у солонцевому грунті, вкритому рослинними асоціаціями справжньосолончакової рослинності та різнотравних засолених лук, методом культур виявлено 42 види Cyanoprokaryota з 19 родів, 10 родин та чотирьох порядків підкласів Synechococcophycidae (41,5 %), Oscillatoriophycidae (34,1 %) та Nostochophycidae (24,4 %). Характерними рисами місцезростання були постійна присутність та кількісне переважання ціанопрокаріот у досліджених зразках (порівняно із діатомовими та зеленими водоростями), висока насиченість проб видами, значне різноманіття гетероцитних форм та рясний розвиток у урунтових культурах представників порядку Nostocales. За екологічним профілем, переважають аквально-субаерофітні форми, що відбиває екотонний характер досліджених ділянок. За ставленням до умов солоності, виявлені види належать до галофілів (11,9 %), галобіонтів (40,1 %) та галотолерантів (47,6 %). Ділянки із рослинністю різного типу дещо відрізнялись за видовим та таксономічним складом Cyanoprokaryota, що пов'язано із різницею у ступені зволоженості ділянок. Виявлені види проаналізовано з точки зору сучасних поглядів на їх таксономічне положення. Зроблено ряд цікавих флористичних знахідок - вперше для України вказуються Pseudocapsa maritima Komarek, Leptolyngbya norvegica (Gomont) Anagn. et Kombrek, Phormidium litorale Golubic, Ph. viride (Vaucher ex Gomont) Lemmermann, Porphyrosiphon fuscus Gomont ex Fremy, Nodularia crassa (Voronichin) Komarek, Hubel et M. Hubel. Складено перевірений список ціанопрокаріот Куяльницького лиману за оригінальними та літературними даними.

Didymellopsis perigena (Nyl.) Grube та Zwackhiomyces cervinae Calat., Triebel & Perez-Ortega (Xanthopyreniaceae, Ascomycota) - нові для України види ліхенофільних грибів

Наведено відомості та ілюстрації щодо двох нових для України видів ліхенофільних грибів - Didymellopsis perigena (Nyl.) Grube, який зростає на епігейному лишайнику Placidium squamulosum (Ach.) Breuss, і Zwackhiomyces cervinae Calat., Triebel & PyrezOrtega, який зустрічається на кальцефільному лишайнику Acarospora cervina (Ach.) A. Massal. Робота проілюстрована двома рисунками, де показано відмінності між родами Didymellopsis та Zwackhiomyces, а також особливості будови наведених видів.

Endocarpo-Xanthocarpion tominii all. nov. та Caloplacetum albolutescentis ass. nov. - нові синтаксони лишайникових угруповань з лесових відслонень півдня України

Вперше для науки з лесових відслонень півдня України описано один союз Endocarpo-Xanthocarpion tominii all. nov. та асоціацію Caloplacetum albolutescentis ass. nov., які відносяться до класу Psoretea decipientis Mattick. Показано екологічні особливості лишайникових угруповань. Представлено синтаксономічну таблицю та наведено повний список лишайників та ліхенофільних грибів (42 види) лесових відслонень півдня України.

Euphrasia taurica Ganesch. ex Popl. у флорі Криму

З'ясовано макро- та мікроморфологічні особливості вегетативних (стебел, листків) та генеративних органів (суцвіть, квіток, плодів та насінин) Euphrasia taurica Ganesch. Ex Popl. Уточнено хорологію цього кримського ендемічного виду та складено картосхему його поширення. Виявлено ценотичні та екологічні особливості зростання E. taurica: приуроченність виду до каміянистих схилів, яйл Гірського Криму, зростання у рідкісних угрупованнях формацій Junipereta hemisphaericae та Cariceta humilis. Досліджено стан окремих ценопопуляцій, встановлено, що чисельність і щільність популяцій останнім часом різко зменшується. Підготовлено обгрунтування до внесення E. taurica до наступного видання Червоної книги України.

Harvesting of common reed in the National nature park "Pyriatynskyi" (Ukraine): capacity and opportunities for nature protected area management = Выкашивание камыша обычного в Национальном природном парке "Пирятинский" (Украина): потенциал и возможности для менеджмента природоохранной территории

Цель исследования - определить запасы тростника обыкновенного и реакцию тростниковых зарослей на зимнее выкашивание в одном из регионов Центральной Украины, в национальном парке "Пирятинский", а также раскрыть возможности и последствия регулярного выкашивания тростника в практике восстановления и устойчивого управления речной поймой в парке. Надземная воздушно-сухая биомасса тростника, морфометрические показатели и некоторые показатели запасов его ресурсов оценили с помощью выборки из трех больших участков тростниковых зарослей, отличающихся продолжительностью затопления. Результаты показывают, что величина ежегодного накопления биомассы тростника колеблется от небольших значений до выше средних (2 - 17 т/га), известных с территории умеренно-климатической Европы. Для сохранения водно-болотных угодий, поддержания поймы и естественных сред обитания в стабильном экологическом режиме следует рекомендовать выкашивание тростника при определенных условиях. Установлены нормы допустимого использования ресурсов тростника в процессе его зимнего выкашивания. Оценена ожидаемая урожайность на основании индикаторных значений тростниковых зарослей с пробных площадей. В ответ на зимнее выкашивание в тростниковых стеблестоях подтверждено отсутствие значимой разницы в первый вегетационный период после выкашивания.

Invasive plants of the Kampinos National Park outskirts - the current state and threats to the protected area = Інвазивні рослини в околицях Національного парку Кампінос - сучасний стан та загрози для територій, що охороняються

Дослідження, спрямовані на виявлення ареалу і шляхів поширення інвазивних чужорідних рослин в околицях Національного парку Кампінос (НПК), проводилися в період з 2012 по середину 2018 р. Увагу було приділено обстеженню місць проживання інвазивних видів і діагностування потенціалу загрози, які вони представляють для природної і напівприродної рослинності національного парку в сільській місцевості. Флористичні обстеження було проведено в 93 населених пунктах в околицях НПК, в його буферній зоні, часто поблизу кордону парку. Було виявлено 39 інвазивних таксонів, які потенційно можуть становити загрозу для екосистем НПК. Найбільш часто зустрічаються види дерев і чагарників: Acer negundo, Rhus typhina, Robinia pseudoacacia, Partenocissuss insertta, а також трав'янисті рослини: Conyza canadensis, Erigeron annuus, Solidago serotinoides, S. canadensis. До видів, що потрапляють з районів населених пунктів у напівнатуральні і природні угруповання, відносяться Bidens frondosa, Echinocystis lobata, Impatiens glandulifera, I. parviflora, Juncus tenuis, Lupinus polyphyllus, Reynoutria japonica, R. <$Etimes> bohemica і Solidago serotinoides. Більшість з них є видами з найвищих (III і IV) класів інвазивності у Польщі. Безпосередня відстань до Варшавської агломерації і мережа доріг навколо НПК, безумовно, вплинули на кількість чужорідних видів, зареєстрованих в аналізованій зоні. Урбанізовані землі, прилеглі до парку, як і раніше, ймовірно, є джерелом поширення чужорідних рослин до територій, що охороняються.

Ionoxalis tetraphylla (Oxalidaceae), новий ефемерофіт у флорі України / О. О. Орлов, М. В. Шевера

Подано відомості про знахідку Ionoxalis tetraphylla (Cav.) J. Rose (Oxalis tetraphylla Cav.) (Oxalidaceae), нового для флори України виду адвентивних рослин. Вид має центральноамериканське походження, його первинний ареал охоплює Мексику, Панаму, Гватемалу, Коста Ріку, Карибські острови. Вторинний ареал поширюється на Європу, Азію, Австралію. Вид був знайдений у сусідніх з Україною країнах, зокрема в Росії та Білорусі. Як вид, що натуралізувався, він був відмічений у деяких країнах Південної Європи. Основними центрами культивування виду в Україні є Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України, Ботанічний сад (БС) ім. акад. О. В. Фоміна Київського національного університету (НУ) ім. Тараса Шевченка, БС Харківського НУ ім. В. Н. Каразіна, БС Дніпровського НУ ім. Олеся Гончара, БС Таврійського НУ ім. В. І. Вернадського, Сирецький дендрологічний парк (Київ), а також приватні сади та зелені господарствав Києві та Київській обл., Одесі, Кам'янець-Подільському (Хмельницька обл.) та, безумовно, в інших регіонах країни. Дані щодо спонтанного поширення рослин видуз місць культури дотепер в Україні відсутні. Вперше здичавілі рослини I. tetraphylla зафіксовані у 2019 році у с. Довжик Житомирського р-ну Житомирської обл. Вони відмічені на узліссі старого соснового лісу, біля стежки рослини пережили зиму 2019 - 2020 роках. Наведено таксономічні, морфологічні, географічні (первинний тавторинний ареали) та екологічні характеристики виду. За часом занесення вид єкенофітом, за способом занесення - ергазіофітом, за ступенем натуралізації в Україні - ефемерофітом. Досліджений вид є мезотрофом, мезофітом, сцио-геліофітом. В умовах України він рясно цвіте, але майже ніколи не утворює насіння тарозмножується вегетативно і дочірніми цибулинками. Представлено картупоширення виду (спонтанно та в культурі) в Україні.

Koeleria moldavica (Poaceae): географічне поширення, екологічні умови місцезростань та ценотична приуроченість / М. О. Баранець, Г. Н. Шоль, В. В. Кучеревський

За результатами власних флористичних досліджень, опрацювання гербарних фондів KW, KRW, CWU, YALT та за літературними даними наведено хорологію рідкісного ендемічного виду Koeleria moldavica в Україні та Республіці Молдова. Встановлено, що вид поширений ширше, ніж вважали раніше. Загалом ареал K. Moldavica охоплює степові райони Причорноморської низовини та лісостепові - південної частини Подільської височини. Наведена екологічна характеристика місцезростань виду. Встановлено приуроченість K. moldavica виключно до вапнякових відслонень переважно середньої течії Дністра, інгулу, інгульця та пониззя Дніпра, де вона росте на примітивних та бідних дерново-степових грунтах. На території України в нижній частині долини Дніпра відомо 5 місцезнаходжень виду, у долині інгульця та його притоки річки Висунь - 6, у долині інгулу - 5, в Одеській області - 4. На території Республіки Молдова в середній течії річки Дністер відомо загалом 12 місцезнаходжень, з них більшість зосереджена в околицях міста Рибниця та в басейні річки Ягорлик. Koeleria moldavica не утворює власної формації, зрідка виступає в ролі субдомінанта, а здебільшого - асектатора. Також вид є важливим компонентом багатьох асоціацій рідкісних формацій: Jurineeta brachycephalae, Stipeta capillatae, S. lessingianae, S. asperellae, S. ucrainicae, Botriochloeta ischaemi, Chamaecytiseta granitici, Elytrigieta stipifoliae, Galatelleta villosae або є одним із компонентів агломеративних угруповань на вапняках. Указано основні антропогенні та природні чинники, які призводять до скорочення чисельності популяцій виду. Для збереження популяцій K. moldavica пропонується створення нових природно-заповідних об'єктів в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях та включення виду до Червоної книги України.

Lecanora strobilina (Spreng.) Kieff. - новий вид лишайника для рівнинної частини України

Наведено дані щодо нового для рівнинної частини України виду лишайника Lecanora strobilina (Spreng.) Kieff., який знайдено в штучних лісонасадженнях долини р. Інгулець на корі сухих гілок Pinus sylvestris L. Даний зразок є другою знахідкою вищезазначеного виду в Україні.

Lichens and lichenicolous fungi of Khortytsia Island (Ukraine) = Лишайники та ліхенофільні гриби острова Хортиця (Україна) / A. Ye. Khodosovtsev, V. V. Darmostuk

На острові Хортиця виявлено 80 видів лишайників та 12 видів ліхенофільних грибів. Лишайник Verrucaria fusconigrescens вперше наводиться для рівнинної частини України. Лишайники Acarospora insolata, Bacidia fuscoviridis, Caloplaca chlorina, C. soralifera, C. xerica, Dermatocarpon miniatum, Lecanora argopholis, L. orosthea, L. swartzii, Lobothallia alphoplaca, Monerolechia badia, Rhizocarpon lecanorinum, Xanthocarpia crenulatella, Xanthoparmelia loxodes та ліхенофільні гриби Abrothallus caerulescens, Lichenostigma elongatum, Marchandiomyces corallinus, Polycoccum pulvinatum, Stigmidium xanthoparmeliarum, Zwackhiomyces lithoiceae - виявилися новими для Запорізької області. Лишайники Melanelixia fuliginosa, Protoparmelia badia та Evernia mesomorpha некоректно наводилися для острова Хортиця, тому повинні бути виключені зі списку ліхенобіоти. Виявлено тут Lassalia pustulata та Xanthoparmelia camtschadalis занесені до Червоної книги України. Ліхенофільні гриби є типовими для лишайникових угруповань у межах Українського кристалічного щита. Для Zwackhiomyces lithoiceae - це перше повідомлення на Verrucaria fusconigrescens.

Massjukiella ucrainica - рідкісний для півдня України ксанторіоїдний соредіозний лишайник з урбанізованих ландшафтів

Наведено екологічні особливості рідкісного для півдня України ксанторіоїдного лишайника Massjukiella ucrainica.

Mетодичні аспекти прогнозування поширення чужорідних видів на основі фітоіндикації

Проникнення інвазійних видів у природні угруповання буде успішним у тому випадку, якщо зона оптимуму більшості факторів для інвазійного виду буде накладатися (перекривати) на стресову зону цих самих факторів для угруповання, тобто потрапляти у діапазон значень так званої зони "зниженої ценотичної конкуренції". Дану гіпотезу перевірено на основі аналізу 2736 геоботанічних описів трав'яних угруповань, які належать до 26 союзів з території верхніх басейнів Прута та Сірету, у складі флори яких виявлено 106 чужорідних видів, у тому числі 5 видівтрансформерів. Проаналізовано ступінь перекриття діапазонів зон толерантності модельних видів (Erigeron annuus (L.) Desf. (вид трансформер), Cichorium intybus L. (інвазійний вид), Sisyrinchium septentrionale E. P. Bicknell (інвазійний вид) та угруповань у відсотках за відношенням до 12 провідних екофакторів (водний режим грунту (Hd), змінність зволоження (fH), аерованість (Ae), кислотний режим (Rc), сольовий режим (Tr (Sl)), вміст карбонатів у грунті (Ca), вміст засвоюваних форм азоту (Nt), термоклімат (терморежим) (Tm), вологість клімату (омброрежим) (Om), континентальність клімату (контрасторежим) (Kn), суворість зим (кріорежим) (Cr), освітлення (Lc)). Встановлено наявність модельних видів у складі угруповань тих союзів, де спостерігається сумарне перекриття зон толерантності екофакторів на 80 - 100 %. Сформовано тривимірні моделі, що ілюструють залежність між часткою перекриття зони оптимуму виду, стресової зони та зони оптимуму угруповання, які можна використати для оцінки можливості проникнення інвазійних видів у природні рослинні угруповання та виявити потенційні угруповання для їх закріплення.

Notes to lichen-forming and lichenicolous fungi in Ukraine I = Нотатки про лишайники та ліхенофільні гриби України I / V. V. Darmostuk, A. Ye. Khodosovtsev

Представлено нові дані щодо лишайників та грибів України. Вони включають в себе нові знахідки, корекції та підтвердження з різних українських адміністративних областей з родів Arthonia, Aspicilia, Aspiciliella, Bacidia, Buellia, Cercidospora, Circinaria, Cladonia, Clypeococcum, Codonmyces, Didymellopsis, Didymocyrtis, Heterocephalacria, Laetisaria, Lambiella, Lecanora, Lepraria, Lichenochora, Lichenoconium, Lichenostigma, Lichenothelia, Marchandiomyces, Montanelia, Phaeospora, Placynthiella, Polycoccum, Protoparmeliopsis, Pyrenochaeta, Pyrenodesmia, Pyrenopsis, Refractohilum, Rinodina, Rosellinula, Scytinium, Sphaerellothecium, Sphinctrina, Staurothele, Stigmidium, Taeniolella, Thallinocarpon, Toninia, Trapelia, Weddellomyces, Xanthoparmelia and Xanthoriicola. Серед них 28 видів лишайників та ліхенофільних грибів і нові для Миколаївської області, 21 вид і новий для Дніпропетровської, 17 видів і нові для Черкаської області, 7 видів і нові для Херсонської області, 5 видів і нові для Запорізької області, 3 види і нові для Чернівецької області, 3 види і нові для Одеської області, 3 види нові для Луганської області, 2 види нові для Донецької області, два для Кіровоградської області, один для Рівненської та один вид новий для Тернопільської області. Caloplaca xerica новий вид господаря для Lichenochora caloplacae. Не підтверджено зростання Aspicilia cinerea в межах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської та Черкаської областей. Lepraria neglecta некоректно визначений лишайник для Донецької, Запорізької та Миколаївської областей. Miriquidica complanata є некоректно визначеним лишайником для Запорізької області. Ці види повинні бути виключені із списку ліхенобіоти цих областей.

Rudbeckia triloba (Asteraceae), новый вид адвентивных растений во флоре Украины / М. В. Шевера, А. А. Орлов, О. Д. Волуца, Р. Я. Киш

Повідомлено про новий для флори України вид адвентивних рослин Rudbeckia triloba L. (Asteraceae). В Україні основними центрами його культивування є Донецький ботанічний сад НАН України (з 1982 року), Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України (з 1983 року), Ботанічний сад Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також численні приватні сади (наприклад, в Ужгороді з 1973 року, у Кривому Розі Дніпропетровської обл. з 2013 р. та населених пунктах Житомирської області з 2016 р.). У здичавілому стані рослини виду зафіксовані у наступних населених пунктах: місті Харкові (2010), селі Дачне Бахчисарайського району, місті Сімферополі (2012), селі Зарічне Сімферопольського району АР Крим (2018), місті Чернівці (2014), місті Одеса (2014), місті Лозова Харківської області (2014), місті Черняхів (2015), місті Малин (2017), селі Івниця Андрушівського р-ну Житомирської області (2019), місті Рахів (2016), між містом Перечин та селом Малий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області (2018). Наведено таксономічну та морфологічну характеристики виду, відомості про тип, дані про первинний та вторинний ареали, еколого-ценотичну приуроченість. Вид має північноамериканське походження, за способом занесення - ергазіофіт, за ступенем натуралізації - ергазіофігофіт/колонофіт. У відомих локалітетах окремі особини або нечисленні їх групи, які відмічені у складі несформованих рослинних угруповань, лише на Житомирському Поліссі рослини зафіксовані у складі ценозів союзу Arrhenatherion elatioris Luquet 1926 (Arrhenatheretalia elatioris Tx. 1931, Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937) - у ксеромезофітних умовах при повному освітленні та союзу Aegopodion podagrariae Tx. 1967 (Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967, Epilobietea angustifolii Tx. et Preising ex von Rochow 1951) - у мезофітних умовах при значному затіненні. Подано картосхему поширення виду в Україні.

Syntaxonomy of plant communities with diagnostic species of genus Elytrigia = Синтаксономія рослинних угруповань з діагностичними видами роду Elytrigia

Наведено результати інвентаризації синтаксонів, діагностичними видами яких є види роду Elytrigia Desv. (Elytrigia repens (L.) Nevski, E. elongatа (Host) Nevski, E. intermedia (Host) Nevski, E. nodosa (Nevski) Nevski, E. pseudocaesia (Pach.) Prokud., E. trichophora (Link) Nevski, E. strigosa (M. Bieb.) Nevski, E. scythica (Nevski) Nevski), E. bessarabica (Sіvul. & Rayss) Prokud. на підставі аналізу літературних джерел. Синтаксономічний склад досліджених рослинних угруповань нараховує 48 асоціацій, що належать до 25 союзів, 17 порядків та 13 класів. Значна частина синтаксонів рослинності належать до звичайних з частим (Elytrigio repentis-Aegopodietum podagrariae Tіxen 1967, Urtico dioicae-Tanacetum vulgaris Kostylev in V. Solomakha et al. 1992, Artemisietum vulgaris R. Tuxen 1942, Elytrigio repentis-Robinietum pseudoacaciae Smetana, Derpoluk, Krasova 1997 та ін.) та спорадичним (Acini arvensis-Elytrigietum intermediae (Kukovitsa at al. 1994) Kukovitsa in V. Solomakha 1995, Salvio nemorosae-Elytrigietum intermediae Tyschenko, 1996, Goniolimoni taurici-Poetum angustifoliae Tyschenko 1996, Limonio-Festucetum pseudodalmaticae V. Solomakha et Shelyag-Sosonko 1984 та ін.) поширенням на території України. Більшість досліджених фітоценозів відзначається експансивним динамічним станом. Винятком є відносно рідкісні асоціації (Elytrigio trichophorae-Poetum angustifoliae (Kostylev et al. 1984) V. Solomakha 1995, Adonidi-Stipetum tirsae Didukh 1983, Drabo cuspidataePotentilletum geoidis Ryff 2000, Laserpitio hispidi-Heracleetum stevenii Korzhenevsky et Ryff 2002 та ін.) що перебувають під потенційною загрозою зникнення внаслідок елімінації їх екотопів. Едифікатором більшості рослинних угруповань (23 асоціації) є вид широкої екологічної амплітуди Elytrigia repens.

Taxonomic status of Atocion hypanicum (Klokov) Tzvelev (Caryophyllaceae) inferred from analysis of ITS1 and ITS2 secondary structure = Таксономический статус Atocion hypanicum (Klokov) Tzvelev (Caryophyllaceae) флоры Украины по результатам анализа вторичной структуры нуклеотидных последовательностей ITS1 и ITS2

Проведена реконструкция вторичных структур последовательностей транскриптов ITS1 и ITS2 Atocion hypanicum (Klokov) Tzvelev и A. compactum (Fisch. ex Hornem.) Tzvelev. Наличие уникальной нуклеотидной замены в четвертой спирали транскрипта последовательности ITS1 A. hypanicum, которая приводит к нарушению вторичной структуры спирали, указывает на статус этого таксона как самостоятельной операционной таксономической единицы. Отсутствие CBC в последовательности ITS2 между полученными сиквенсами A. hypanicum и A. compactum свидетельствует о отсутствии генетических барьеров для скрещивание этих таксонов. Показано наличие фенотипических отличий между A. hypanicum и A. compactum с територии Кавказа, связаных с морфологией прицветников и верхушечных листьев. Подтвержден самостоятельный видовой статус A. hypanicum.