AL-амилоидоз: сложности и перспективы: (обзор)

AL-амилоидоз - это диспротеиноз, вовлекающий различные органы и системы, что приводит к жизнеугрожающей органной недостаточности. Заболевание относительно редкое, и существенной проблемой является поздняя диагностика, особенно амилоидоза сердца. AL-амилоидоз развивается в результате внеклеточного отложения фибрилл, которые состоят из моноклональных легких цепей иммуноглобулинов (соотношение лямбда к каппа - 3:1). Даже при небольшом клоне плазматических клеток возможно развитие массивного поражения органа данными отложениями. Это состояние может сопровождать множественную миелому или другие варианты В-лимфопролиферативных заболеваний и диагностироваться синхронно. Амилоидоз часто не диагностируется, поскольку признаки и симптомы могут имитировать симптомы более распространенных заболеваний. С помощью ранней диагностики возможно предотвратить прогрессирующее повреждение органа. Корректное стадирование и определение прогностически значимых факторов до начала терапии чрезвычайно важны ввиду различных терапевтических подходов и определения стратегии в целом для каждого пациента индивидуально. Недостаток проспективных исследований, особенно III фазы, - одна из самых больших проблем в науке лечения AL-амилоидоза. Режимы терапии, применяемые для лечения пациентов с множественной миеломой, з разной степенью успеха используются в качестве терапии данного заболевания. Рассмотрены современные подходы к диагностике и лечению пациентов с амилоидозом легких цепей иммуноглобулинов, включая стандартные методы, а также исследуемые в данное время. Выживаемость при AL-амилоидозе зависит от распространенности поражения, количества органов, вовлеченных в патологический процесс. Наиболее значимым является наличие амилоидоза сердца, который расценивается в качестве неблагоприятного прогностического признака. Однако с эволюцией подходов к лечению у значительной части пациентов удается достичь успеха терапии. Оценка гематологического ответа является ключевым фактором.

Analysis of urodynamic indexes in patients with infiltrative cervical cancer after nerve-sparing radical hysterectomy = Анализ уродинамических показателей у больных инфильтративным раком шейки матки после нервосохраняющей радикальной гистерэктомии

Цель работы - оценить сократительную функцию мочевого пузыря у больных инфильтративным раком шейки матки (РШМ) после нервосохраняющей радикальной гистерэктомии (НРГЭ). 90 пациенток с инфильтративным РШМ были распределены на 2 группы: I (основная) группа - 45 пациенток, которым выполнена нервсохраняющая радикальная гистерэктомия (НРГЭ), и II (контрольная) группа - 45 пациенток, которым выполнена радикальная гистерэктомия III типа (РГЭ III) без сохранения тазового вегетативного нервного сплетения. В дооперационный период P1 существенно не отличалось между группами. После выполнения НРГЭ показатели P1 были значительно выше по сравнению с показателями Р1 в группе пациентов с РГЭ III (8,29 против 3,51 см вод. ст.; р << 0,05). Показатели P2 у пациенток обеих групп до и после хирургического лечения значительно отличались и составляли 6,82 и 12,27 см вод. ст. (р << 0,05) в группе НРГЭ и 5,44 и 10,62 см вод. ст. (р << 0,05) в группе РГЭ III соответственно. Показатели Р в обеих группах больных до и после хирургического лечения значительно отличались и показали постепенное повышение Р, особенно у пациентов с РГЭ III. V в до- и послеоперационный периоды у больных с НРГЭ остался практически неизменным (209,78 и 216,86 мл (р >> 0,5) соответственно), в то время как у пациентов с РГЭ III V значительно снизился с 188,4 до 161,9 мл (р << 0,05). Таким образом, показатели сократительной фукции детрузора у больных после выполнения НРГЭ лучше, чем у больных после РГЭ III без сохранения элементов тазового вегетативного нервного сплетения.

Childhood leukemia after the low-dose radiation exposure = Лейкемія у дітей після опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання

Проаналізовано ризики лейкемії у дітей після опромінення малими дозами від різних джерел іонізуючого випромінювання. Представлено взаємозв'язок між ризиками лейкемії та віком опромінених дітей, дозою іонізуючого випромінювання, тривалістю опромінення.

Colon adenocarcinoma histological grading based on multivariable analysis of the status of tumor cell nuclear apparatus = Гистологическая градация аденокарцином толстой кишки на основе многофакторного анализа состояния ядерного аппарата опухолевых клеток

Цель работы - разработка модели гистологической градации аденокарцином (АК) толстой кишки на основе многопараметрического логистического регрессионного анализа состояния ядерного аппарата опухолевых клеток. Материал биопсий и полученный при хирургическом лечении пациентов с АК или доброкачественными новообразованиями толстой кишки изучали с использованием гистологических, морфометрических, денситометрических, иммуногистохимических методов и математического моделирования. Для улучшения дифференциации опухолей смежных степеней градации (G) требуются разные модели с различными коэффициентами иразличным набором параметров. Таким образом, ключевыми параметрами дифференциации доброкачественных новообразований и АК являются: среднее содержание ДНК, доля жизнеспособных раковых клеток, количество ядрышковых организаторов, индекс пролиферации (Ki-67) и уровень экспрессии р53. Модель для дифференциации АК G1 и G2 характеризуется аналогичным набором параметров и содержит в качестве дополнительного критерия средний размер ядрышковых организаторов. Различия между АК G2 и G3 наименее выражены, и эти гистологические типы АК отличаются только двумя признаками - уровнем экспрессии клетками опухоли Bcl-2 и p53. Предлагаемая модель оценки класса для пациентов с АК толстой кишки показала хорошее качество.

D2 лімфодисекція: на шляху до імплементації в європейській популяції хворих на рак шлунка (огляд літератури)

Покращення віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак шлунка залишається актуальною проблемою клінічної онкології. Наведений огляд висвітлює етапи та результати екстраполяції "східної" доктрини розширених хірургічних втручань на європейську популяцію пацієнтів із раком шлунка в умовах доказової медицини. D2 лімфодисекцію сьогодні все частіше розглядають як стандарт хірургічного лікування хворих на рак шлунка у європейських спеціалізованих центрах.

Diagnostic of thyroid microcarcinomas with high risk of extraorgan invasion = Диагностика микрокарцином щитовидной железы с высоким риском экстраорганной инвазии

Проведен анализ эффективности комплексного применения различных методов диагностики рака щитовидной железы размером до 10 мм, в зависимости от его морфофункционального подтипа. Для микрокарцином с высоким, по данным ультразвукового исследования, риском экстраорганной агрессии предложено применение хроматолимфографии, которая объективизирует и значительно упрощает поиск пораженных регионарных лимфоузлов, что ощутимо сокращает время операции.

ESMO 2014: кобиметиниб в комбинации с вемурафенибом улучшает выживаемость без прогрессирования заболевания у пациентов с неоперабельной местно-распространенной или метастатической меланомой кожи с мутацией BRAF V600

29 сентября 2014 г. в рамках Конгресса Европейского общества медицинской онкологии (European Society for Medical Oncology - ESMO) 2014 опубликованы результаты III фазы клинических исследований с участием пациентов с меланомой кожи с мутацией BRAF V600, которые ранее не получали лечения по поводу данного заболевания. Результаты исследования представлены профессором Грантом МакАртуром (Grant McArthur) из Онкологического центра имени Питера МакКаллума (Peter MacCallum Cancer Centre), Мельбурн, Австралия, во время Президентского симпозиума 2, состоявшегося в рамках Конгресса ESMO 2014 в Мадриде, Испания. Кроме того, результаты данного исследования также опубликованы в издании "New England Journal of Medicine".

FDA одобрило два новых показания для применения препарата компании "MSD" Китруда (пембролизумаб)

Препарат Китруда (пембролизумаб) теперь одобрен для терапии первой линии у пациентов с метастатической или неоперабельной рецидивирующей плоскоклеточной карциномой головы и шеи в качестве монотерапии у больных, опухоли которых экспрессируют рецептор программируемой смерти клеток-1 (PD-L1; по комбинированной положительной шкале <$E symbol У~1>), или в сочетании с платиной и фторурацилом независимо от уровня PD-L1-экспрессии.

FDA схвалено KEYTRUDA (пембролізумаб) як перший препарат для лікування пацієнтів із пухлинами будь-якої локалізації з наявним позитивним біомаркером високої мікросателітної нестабільності (MSI-H)

Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (Food and Drug Administration - FDA) схвалено за прискореною процедурою препарат KEYTRUDA, призначений для лікування пацієнтів, у яких рак має специфічний генетичний компонент (біомаркер). Це перший випадок, коли FDA затверджено лікарський засіб для лікування раку, заснований на загальному біомаркері, а не на локалізації пухлини.

HER2-таргетная терапия метастатического рака грудной железы: механизм действия, эффективность и профиль безопасности представителя нового класса препаратов трастузумаб эмтансина

Рак грудной железы (РГЖ) в структуре заболеваемости и смертности от злокачественных новообразований в Украине и в странах Европы занимает первое место. Количество новых случаев заболевания в мире превышает 1 млн в год. За последние 30 лет частота возникновения РГЖ в развитых странах возросла более чем на 20 %. При этом выбор лечения при различных формах РГЖ базируется на его молекулярном подтипе. Одним из ключевых маркеров, определяющих выбор схемы лечения пациентов с данной патологией, является HER2-статус.

MALT-лимфома: причины возникновения, патогенез, классификация, клиническая картина

Экстранодальная лимфома маргинальной зоны, возникающая из лимфоидной ткани, ассоциированной со слизистыми оболочками (MALT), характеризуются особенными патогенетическими, гистологическими и клиническими признаками. Отдельно представлены важные критерии диагностики MALT-лимфомы, факторы прогноза и особенности лечения пациентов с этой нозологической формой.

NF-kB-p50-TFBS-complementary and c-myc-TFBS-complementary motifs in miRNAs involved in pathogenesis of different lympho- and myeloproliferative diseases = Мотивы, комплементарные сайтам связывания факторов транскрипции NF-kB-p50 и c-myc, в миРНК, вовлеченных в патогенез различных лимфо- и миелопролиферативных заболеваний: (a rev.)

В наших предшествующих исследованиях в со ставе премиРНК (stem-loop форм) человека, мыши и крысы выявлены различные типы мотивов, комплементарных сайтам связывания факторов транскрипции (ФТ) c-myc и NF-kB-p50. Также описаны различные типы информационной избыточности премиРНК относительно таких мотивов. Сформулирована гипотеза о том, что такие мотивы, будучи элементами деградома премиРНК, могут функционировать как альтернативные ФТ. Эта методология была применена для анализа характерных профилей экспрессии миРНК различных В-лимфопролиферативных и миелопролиферативных заболеваний. Выявлены следующие основные закономерности: значительная часть премиРНК, вовлеченных в патогенез различных гематологических заболеваний, содержит комплементарные мотивы ксайтам связывания ФТ c-myc и NF-kB-p50. Соответственно, элементы деградома таких премиРНК потенциально способны функционировать как альтернативные ФТ; каждой нозологической форме свойственен определенный характерный спектр ФТ-комплементарных мотивов в ее профиле экспрессии миРНК, что указывает на их реальное участие в механизмах дифференцировки клеток; различные типы информационной избыточности премиРНК соответствуют разным направлениям дифференцировки клеток. Полученные результаты дают основание также сформулировать следующие рекомендации для дифференциальной диагностики: гиперэкспрессия miR-320a и miR-323b в бластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики хронической миелоцитарной лейкемии; гиперэкспрессия miRs 495 и 543 - сама по себе или, тем более, в сочетании с гипоэкспрессией miR-134, -542, -623, -671, -1182 - в бластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики хронической миелоцитарной лейкемии; гипоэкспрессия miR-126 вбластных клетках может быть весомым аргументом для диагностики острой миелоцитарной лейкемии; гиперэкспрессия miR-185 и miR-324 в клетках лимфомы может быть весомым аргументом для диагностики лимфомы Беркитта; гиперэкспрессия miR-192a-2 в клетках лимфомы может быть весомым аргументом для диагностики мантийно-клеточной лимфомы.

Імунна відповідь in situ після неоад'ювантної хіміотерапії у хворих на місцево-поширений рак грудної залози

Рак грудної залози (РГЗ) - одне з найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок у світі. На сьогодні актуальними є роботи, присвячені пошукам нових підходів до лікування, які базуються на сучасних знаннях у галузях експериментальної та клінічної онкології. Мета дослідження - вивчення особливостей імунного інфільтрату в тканині пухлини та його вплив на ефективність неоад'ювантної хіміотерапії при різних молекулярних підтипах місцево-поширеного РГЗ. Встановлено, що інфільтрація лімфоїдними клітинами пухлинної тканини частіше виникала у хворих з місцево-поширеним РГЗ без експресії рецепторів стероїдних гормонів порівняно з пацієнтами з гормонозалежними пухлинами (33,33 проти 13,63 %; p = 0,00002). Також досліджено, що збільшення кількості CD4<^>+ лімфоцитів у резидуальній пухлині підвищує ризик рецидиву захворювання (HR = 2,1; 95 % ДІ 1,0 - 4,7; р = 0,03). З урахуванням отриманих результатів необхідне подальше вивчення предиктивного та прогностичного значення параметрів лімфоїдної інфільтрації при різних молекулярних підтипах РГЗ з метою включення їх у діагностичні та терапевтичні алгоритми при цьому захворюванні.

Імуно-опосередковані механізми антиметастатичної дії карциномаспецифічного фактора переносу в умовах росту експериментальних пухлин у мишей С57BL/6

Представлені експериментальні дані свідчать про перспективність методу профілактики метастазів шляхом активного формування протипухлинного імунного захисту організму за допомогою фактора переносу (ФП), специфічного до клітин конкретної пухлини. Ад'ювантна імунотерапія карциномаспецифічним ФП запобігає метастазуванню карциноми легені Льюїс у 50 % мишей лінії С57BL/6 та пригнічує ріст уже розвинених метастазів у 75 % випадків (при ад'ювантному застосуванні неспецифічного ФП - 22 та 29 % відповідно). Застосування карциномаспецифічного ФП у мишей С57BL/6 після видалення меланоми В16 попереджує метастазування лише у 11 % тварин, а у інших - затримує ріст легеневих метастазів на 70 % (при ад'ювантному застосуванні неспецифічного ФП - 14 та 56 % відповідно), що свідчить на користь відповідності карциномаспецифічного ФП антигенному профілю карциноми легені Льюїс. Встановлено, що пухлиноспецифічний ФП здатний переносити реципієнту імунореактивність на антигени цієї пухлини, ініціювати за короткий час розвиток продуктивної імунної відповіді організму на пухлинний ріст та запобігати або гальмувати дисемінацію пухлинного процесу, що є підгрунтям для подальшої розробки цього напрямку біотерапії хворих зі злоякісними новоутвореннями з метою підвищення ефективності основних методів їх лікування.

Імуногістохімічна діагностика нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту (огляд літератури та власні дослідження)

Нейроендокринні пухлини (НЕП) травного тракту становлять актуальну проблему. У діагностиці НЕП вирішальне значення має морфологічне дослідження, яке в подальшому відіграє важливу роль у виборі лікувальної тактики. Морфологічна діагностика НЕП базується на класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я і критеріях оцінки прогнозу НЕП. Основним в морфологічній діагностиці НЕП є імуногістохімічне (ІГХ) дослідження з використанням маркерів, що дозволяють встановити нейроендокринну природу пухлини, і маркерів, що визначають потенціал злоякісності пухлини. Для верифікації НЕП доцільно використовувати поєднання таких імунних маркерів, як хромогранін А, синаптофізин, CD56, а для визначення потенціалу злоякісності - Ki-67, p53 і AMACR. На сьогодні, з урахуванням данних ІГХ дослідження, НЕП класифікують на: високодиференційовані пухлини з низьким ступенем злоякісності (СЗ) - НЕП G1; високодиференційовані пухлини з проміжним СЗ - НЕП G2; низькодиференційовані пухлини з високим СЗ - нейроендокринні карциноми. ІГХ дослідження дає можливість визначити локалізацію первинної НЕП у випадках, коли першими діагностують метастази. Для цього використовуються ІГХ маркери: CDX2 - маркер кишкової локалізації; PDX, ISL1, PAX8 - маркери походження з підшлункової залози. Для визначення метастатичного потенціалу використовують маркер CD44.

Імуногістохімічна експресія c-MYC залежно від підтипу дифузної В-великоклітинної лімфоми

Нещодавно виділено два молекулярні підтипи дифузної В-великоклітинної лімфоми, що характеризуються різною виживаністю та прогнозом захворювання. Наведено результати дослідження частоти випадків дифузної В-великоклітинної лімфоми з позитивною експресією c-MYC у різних молекулярних підгрупах цієї хвороби.

Імунореактивність у хворих на меланому шкіри: зв'язок з морфологічними ознаками виразкування первинної пухлини та віддаленими результатами комбінованого лікування

Мета роботи - вивчення стану імунної системи у хворих на первинно-локалізовану меланому (ПЛМ) шкіри залежно від наявності виразкування первинної пухлини у взаємозв'язку з віддаленими результатами комбінованого лікування. Досліджено популяційний склад лімфоцитів (ЛФ) периферичної крові (ПК) у 47 хворих на ПЛМ IB - IIC стадії до лікування. Імуногістохімічне дослідження первинної пухлини проведено у 12 пацієнтів. Період спостереження становив 3 роки. Встановлено, що незалежно від результатів лікування в ПК хворих з виразкуванням зростає відсоток CD16<^>+-ЛФ та знижується відносний вміст CD3<^>+-ЛФ (співвідношення CD4/CD8 збережено). За відсутності виразкування: у пацієнтів із рецидивом ці показники реєструють вмежах норми, проте формується тенденція до зростання відносної кількості Т-ЛФ; у хворих без рецидиву збільшується відсоток CD8<^>+-ЛФ, суттєво знижується індекс CD4/CD8. У пацієнтів із ПЛМ без та з виразкуванням первинної пухлини зі сприятливим перебігом захворювання відзначають високий рівень двічі позитивних Т-ЛФ у циркуляції. Вміст регуляторних Т-клітин в крові хворих на ПЛМ не залежить від перебігу онкологічного процесу та наявності виразкування пухлини. Висока щільність накопичення в пухлині CD8<^>+- та CD45RO<^>+-ЛФ пов'язана з кращими результатами лікування, при цьому найвищі показники інфільтрації пухлини CD45RO<^>+-клітинами відмічають у хворих без рецидиву за наявності виразкування. Подальші дослідження стану імунної системи у пацієнтів із ПЛМ без та з виразкуванням пухлини дозволять удосконалити тактику протипухлинного лікування цієї категорії хворих та нададуть можливість прогнозувати ефективність такої терапії.

Імунотерапія дрібноклітинного раку легені: клінічне спостереження

Наведено клінічне спостереження, в якому описано повну відповідь на хіміотерапію та імунотерапію PD-L-блокатором атезолізумабом у хворого з метастатичним дрібноклітинним раком легені (ДКРЛ). Тривалість ремісії - 20 міс. Повідомлення про успішний випадок лікування пацієнта із занедбаним ДКРЛ. Аналіз окремих джерел наукової літератури стосовно основних принципів хіміотерапії, імунотерапії та променевої терапії ДКРЛ. Опис клінічного спостереження. Використано променевий, лабораторний, гістологічний, імуногістохімічний методи дослідження. ДКРЛ демонструє високу чутливість до хіміотерапії та променевої терапії, але ці методи лікування не здатні забезпечити стійкий ефект і значно подовжити медіану виживаності пацієнтів. Висновки: поєднання хіміотерапевтичних засобів із PD-L-блокаторами може забезпечити тривале підтримувальне лікування і підвищення показника загальної виживаності пацієнтів з ДКРЛ.

Інновації діагностики та лікування хворих на злоякісні пухлини: тези наук.-практ. конф. з міжнар. участю (для молодих вчених) (27 берез. 2014 р., м. Київ)

Інформативність комп'ютерної томографії в діагностиці карциноматозу очеревини у хворих на рак яєчника

Циторедуктивна операція становить основу комбінованого підходу до лікування хворих на рак яєчника з карциноматозом очеревини. Оцінка інтраперитонеальної дисемінації для планування лікувальної тактики є запорукою покращення показників виживаності пацієнток. З метою передопераційної променевої візуалізації розповсюдження раку яєчника в основному застосовується метод комп'ютерної томографії. Нині актуальними є дослідження, мета яких полягає у визначенні інформативності комп'ютерної томографії в діагностиці карциноматозу очеревини у хворих на рак яєчника.