Огляд науково-практичного семінару "Профілактика та лікування ускладнень хіміотерапії (гематологічна токсичність)" для лікарів-онкологів, які проводять хіміотерапію

Нині проведення хіміотерапії (ХТ) дозволило суттєво підвищити шанси хворих онкологічного профілю на одужання. Проте негативним наслідком інтенсифікації ХТ на сучасному етапі є збільшення кількості побічних ефектів протипухлинних лікарських засобів. Підтвердженням актуальності цієї теми стало проведення у Києві у квітні 2014 р. одразу двох семінарів, присвячених питанням профілактики та лікування різних побічних ефектів ХТ. На семінарі "Профілактика та лікування ускладнень хіміотерапії", який відбувся 25 квітня під егідою Національного інституту раку, були висвітлені найбільш актуальні питання гематологічної токсичності (ГТ). Особливістю семінару стала можливість розглянути ключові проблеми ГТ не лише з теоретичної точки зору під час доповідей провідних спеціалістів, а й застосувати знання на практиці при розгляді клінічних випадків із голосуванням, а також ініціація створення національних стандартів з діагностики, запобігання та лікування токсичних проявів ХТ. Дайджест присвячено висвітленню основних питань розвитку, профілактики та лікування ГТ, представлених у доповідях.

Неоад'ювантна хіміотерапія раку шийки матки IIВ стадії - запорука виконання радикального хірургічного втручання

Метод лікування при раку шийки матки (РШМ) обирають індивідуально залежно від поширеності процесу і тяжкості супутньої соматичної патології. Хірургічне втручання у поєднанні з променевою та/або хіміотерапією сприяє поліпшенню загальної та безрецидивної виживаності. Якщо при РШМ IIA стадії одним із традиційних варіантів лікування є неоад'ювантна хіміотерапія (НАХТ) з подальшим радикальним оперативним втручанням, то ефективність НАХТ РШМ IIB стадії досі підлягає вивченню. Проведене нами дослідження засноване на даних про лікування 37 хворих на РШМ IIB стадії. На першому етапі всі пацієнти отримували 3 курси НАХТ за схемою GemP. На підставі проведеного після 3-го курсу НАХТ обстеження і отриманого ефекту визначали подальшу тактику. Усіх хворих розподілили на 2 групи: 1-ша група (n = 25) - пацієнтки з РШМ IIB стадії, у яких зареєстровано об'єктивну відповідь на НАХТ; 2-га група (n = 12) - хворі з РШМ IIB стадії, у яких не досягнуто об'єктивної відповіді або відзначено прогресування захворювання у результаті проведення НАХТ. Методом вибору спеціального лікування пацієнток 1-ї групи на другому етапі було радикальне хірургічне втручання в обсязі пангістеректомії III типу. Хірургічна активність після НАХТ становила 67,5 %. Виживаність хворих, які одержали хірургічне лікування, виявилася вищою за аналогічний показник у неоперованих пацієнток: 82,0 +- 3,6 % і 71,0 +- 2,7 % відповідно. Таким чином, НАХТ хворих на РШМ IIB стадії має безумовні переваги перед променевою терапією тільки за умови виконання у подальшому радикального хірургічного втручання.

Колоректальний рак: патогенетична інформативність гістологічного дослідження (огляд літератури)

Гістологічне дослідження, включно з гісто- та імуногістохімією, надає колосальну кількість даних про стан пухлини колоректального раку (КРР). Вони відображають як гістологічний тип та рівень дедиференціювання пухлини, так і основні її злоякісні властивості - необмежений ріст та інвазію/метастазування, дозволяють визначити патогенетичні шляхи її розвитку, які вже розглядаються як фактори прогнозу. Але до сьогодні біомаркери, крім тих, що стосуються таргетної терапії, не знайшли широкого застосування у клінічній практиці. Це не свідчить про відсутність актуальності або відтворюваності методів, а пов'язане з деякими організаційними проблемами, та, на нашу думку, з відсутністю простих адаптованих способів оцінки тих чи інших ознак в гетерогенній клітинній системі, якою є КРР. Визначення шляхом багатофакторного аналізу системи високоінформативних критеріїв прогнозу, типових фенотипічних профілів пухлин надасть дієвий інструмент для підвищення ефективності лікування КРР. З урахуванням того, що багатофакторна оцінка стану пухлини є вельми трудомісткою, необхідною умовою її широкого впровадження у повсякденну клінічну практику є розробка алгоритмів та способів її проведення, у тому числі й автоматизованих.

HER2-таргетная терапия метастатического рака грудной железы: механизм действия, эффективность и профиль безопасности представителя нового класса препаратов трастузумаб эмтансина

Рак грудной железы (РГЖ) в структуре заболеваемости и смертности от злокачественных новообразований в Украине и в странах Европы занимает первое место. Количество новых случаев заболевания в мире превышает 1 млн в год. За последние 30 лет частота возникновения РГЖ в развитых странах возросла более чем на 20 %. При этом выбор лечения при различных формах РГЖ базируется на его молекулярном подтипе. Одним из ключевых маркеров, определяющих выбор схемы лечения пациентов с данной патологией, является HER2-статус.

Прогностичні фактори при раку грудної залози. Сучасний стан проблеми

Аналіз прогностичних факторів раку грудної залози є ключовим моментом для розуміння розвитку захворювання, оцінки індивідуального прогнозу та вірогідності відповіді на проведене лікування. На сьогодні найбільш значущими прогностичними чинниками вважають стадію захворювання, розмір пухлини, стан країв резекції та наявність пухлинних клітин у лімфатичних та кровоносних судинах, статус регіонарних лімфатичних вузлів, гістологічний тип і ступінь гістологічної злоякісності пухлини, рецепторний статус (експресія рецепторів до естрогенів, прогестерону та епідермального фактора росту HER2/new). Нині актуальними є дослідження, мета яких полягає в порівнянні прогностичної цінності та достовірності отриманих даних як за допомогою генних прогностичних тестів, так і широко доступних імуногістохімічних досліджень.

Засідання групи експертів з діагностики та лікування раку передміхурової залози

19 вересня 2014 року в Державному експертному центрі МОЗ України у Києві відбулася Нарада експертів з питань діагностики, профілактики та лікування хворих на рак передміхурової залози.

Порівняльна оцінка протипухлинної ефективності алогенних та ксеногенних вакцин, модифікованих за допомогою білоквмісних метаболітів B. subtilis B-7025

Проведено порівняльні дослідження протипухлинної ефективності алогенних і ксеногенних вакцин на тваринах з карциномою легені Льюїс. Показано високу ефективність ксеногенних вакцин, створених на основі курячих ембріональних білків, що проявилася достовірним гальмуванням росту первинної пухлини (на 50 - 90 %) і віддаленого метастазування карциноми легені Льюїс. Протипухлинний ефект відзначали як в умовах хірургічного видалення пухлини, так і без оперативного втручання. Ці результати суттєво відрізнялися від даних, отриманих при застосуванні алогенних вакцин, виготовлених на основі таких самих ад'ювантів та пухлиноасоційованих антигенів, які викликали значний антиметастатичний ефект лише за умови видалення первинної пухлини. Одним із можливих механізмів протипухлинної дії вакцин, створених на основі ембріональних білків, є індукція протипухлинних антитілозалежних реакцій лімфоцитів та макрофагів - аутологічна сироватка крові вакцинованих тварин вірогідно підвищує (на 50 - 100 %) цитотоксичність клітин-ефекторів.

Клінічні рекомендації з діагностики та лікування нейроендокринних пухлин тонкої кишки: (огляд)

Нейроендокринні пухлини (НЕП) об'єднують доволі велику групу новоутворень, які характеризуються біологічною різноманітністю та гетерогенністю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, за останні роки відмічається підвищення частоти виявлення НЕП до 3,65 випадку на 100 тис. населення. Стадія та диференціювання НЕП є основними факторами прогнозу у пацієнтів із НЕП шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Застосування сучасних методів діагностики - комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії, сцинтиграфії, позитронно-емісійної томографії, поєднаної з комп'ютерною томографією, та імуногістохімічного дослідження біологічного матеріалу - відіграє ключову роль у виявленні НЕП ШКТ. Основні принципи хірургічного лікування полягають у адекватному обсязі лімфодисекції, видаленні всіх видимих первинних пальпабельних пухлин, усуненні рецидиву та метастазів. Медикаментозне лікування пацієнтів із НЕП ШКТ IV стадії залежить від ступеня градації (G), індексу проліферації (Ki-67) та мітотичної активності і полягає у застосуванні пролонгованих октреотидів, імунотерапії, системної хіміотерапії та локорегіонарної терапії. Медіана загальної виживаності пацієнтів із НЕП ШКТ I - III стадії, які отримали лікування, становить 112 - 170 міс, III - 70 - 105 міс та IV - 13 - 60 міс відповідно. Представлені рекомендації з діагностики та лікування пацієнтів із НЕП ШКТ базуються на рекомендаціях ENETS 2016 р., NCCN 03/2017, дані яких оновлювалися на основі перегляду літератури на базі пошукового ресурсу PubMed за 2015 - 2016 рр.

Ішемічно-реперфузійне пошкодження печінки та його профілактика при великих резекціях печінки (огляд літератури)

Маневр Прінгла, що передбачає перетиснення гепатодуоденальної зв'язки, є основним способом контролю крововтрати під час великих резекцій печінки. Ця методика на патофізіологічному рівні зумовлює короткочасні періоди ішемії/реперфузії (I/P), а тому часто стає причиною пошкодження гепатоцитів та виникнення гострої печінкової недостатності (ГПН) у післяопераційний період. Нашою метою було вивчення світового досвіду щодо способів запобігання ГПН при виконанні великих резекцій печінки. Актуальним питанням гепатобіліарної хірургії є дослідження патогенетичних механізмів виникнення адаптації печінки до I/P-пошкодження та способів профілактики останнього. На сьогодні активно досліджуються два види ішемічної адаптації та можливість використання фармакологічних препаратів з метою адаптації печінки. За результатами проведеного огляду літератури встановлено, що програми ішемічного запобігання слід виконувати при великих резекціях печінки для профілактики ішемічно-реперфузійного пошкодження печінки та зниження ризику виникнення в післяопераційний період ГПН. Використання трансплантологічних технологій в онкохірургії дозволить розширити показання до радикального лікування пацієнтів з пухлинами печінки.

Содержание нуклеиновых кислот в ядрах клеток уротелиального рака мочевого пузыря

В клетках уротелиального рака мочевого пузыря (УРМП) по мере снижения степени дифференцировки возрастает среднее содержание ДНК в ядрах. Однако среди опухолей разной степени анаплазии имеются ди- и полиплоидные, что свидетельствует о разных патогенетических механизмах их развития и делает неправомерным использование этого показателя как самостоятельного критерия для уточнения степени дифференцировки и прогноза заболевания. Вместе с тем содержание ДНК в ядрах клеток и клеточный состав могут быть важными компонентами при многофакторной оценке свойств и прогноза при УРМП. Несоответствие размеров ядер клеток УРМП содержанию в них ДНК, а также снижение относительного содержания РНК в ядрах клеток УРМП могут выступать как непрямые показатели жизнеспособности опухолевых клеток и выделения их морфофункциональных типов, способных к дальнейшему развитию. Наличие прямой зависимости между содержанием нуклеиновых кислот в ядре клеток УРМП и его размерами предоставляет возможность использовать данный показатель для непрямого определения плоидности клеток при рутинных исследованиях, без применения сложных методов окраски и оборудования.

Влияние декскетопрофена и алкалоидов опия на некоторые показатели, характеризующие состояние клеточного звена иммунной системы при периоперационном обезболивании в онкохирургии

Приведены результаты исследования влияния периоперационного обезболивания анальгетиками - смесью алкалоидов опия и декскетопрофеном на некоторые показатели, характеризующие состояние клеточного звена иммунной системы у больных раком почки, которым выполнена нефрэктомия или резекция почки. Установлено, что при применении декскетопрофена послеоперационная иммуносупрессия носит менее выраженный характер, чем при использовании алкалоидов опия, что проявляется более высоким уровнем IFN-продуцирующих Т-клеток, увеличением количества натуральных киллерных клеток и повышением их цитотоксической активности.

Особенности гормонального рецепторного статуса, экспрессии VEGF, HER2/neu в серозном раке и функциональных кистах яичника. Гормональный гомеостаз у больных с рецидивом серозного рака яичника

Исследован и сопоставлен гормональный гомеостаз больных с рецидивом серозного рака яичника и пациенток с хирургической менопаузой, прооперированных по поводу доброкачественной патологии матки; изучен и сопоставлен гормональный рецепторный статус, экспрессия HER-2/neu и VEGF в клетках серозного рака и функциональных кистах яичника.

Випадок успішної ліквідації хілотораксу хірургічним методом у хворого на лімфому Ходжкіна

Описано клінічний випадок хірургічної ліквідації хілотораксу шляхом перев'язки грудної лімфатичної протоки у пацієнта із лімфомою Ходжкіна з ураженням середостіння. Трирічне спостереження за хворим, який після операції отримав хіміотерапію за схемою ABVD (6 циклів) і променеву терапію (у сумарній вогнищевій дозі 40 Гр), показало доцільність вибраної хірургічної та терапевтичної тактики щодо усунення хілореї та лікування пацієнтів з лімфомою Ходжкіна. Зроблено висновок, що у хворих онкологічного профілю слід дотримуватися активної хірургічної тактики з метою якнайшвидшої ліквідації хілотораксу.

Особенности течения заболеваний после отмены бевацизумаба/плацебо. Объединенный ретроспективный анализ исследований III фазы

Согласно результатам доклинических исследований после отмены некоторых антиангиогенных лекарственных средств отмечают возобновление ускоренного прогрессирования опухолевого процесса, локальную инвазию и возникновение отдаленных метастазов. В связи с этим проведен ретроспективный анализ нескольких рандомизированных плацебо-контролируемых клинических исследований III фазы применения бевацизумаба, в которых приняли участие в общей сложности 4205 больных раком грудной железы, толстого кишечника, почек и поджелудочной железы. Цель анализа - оценка того, связана ли отмена приема бевацизумаба с ускоренным прогрессированием заболевания или повышением смертности пациентов.

Огляд науково-практичного семінару "Профілактика та лікування ускладнень хіміотерапії (гепатотоксичність)" для онкологів, які проводять хіміотерапію

Проведення сучасної хіміотерапії (ХТ) дозволило суттєво підвищити шанси хворих онкологічного профілю на одужання. Проте негативним наслідком інтенсифікації ХТ є збільшення кількості побічних ефектів протипухлинних лікарських засобів. Підтвердженням актуальності цієї теми стало проведення у Києві у квітні 2014 р. одразу двох семінарів, присвячених питанням профілактики та лікування різних побічних ефектів ХТ. На першому семінарі "Медикаментозні ураження печінки, індуковані хіміотерапією", який відбувся 16 квітня, під егідою Національного інституту раку, були висвітлені найбільш актуальні питання гепатотоксичності. Родзинкою семінару стало його проведення у форматі телемосту, який об'єднав онкологів та гематологів Києва, Львова, Донецька, Харкова, Запоріжжя, Дніпропетровська, Полтави, Одеси, Ужгорода, Вінниці, Луганська та Черкас. Дайджест присвячений висвітленим у доповідях ключовим питанням розвитку, профілактики та лікування гепатотоксичності.

Фармакоекономічні особливості застосування протипухлинних лікарських засобів при раку передміхурової залози

Проведено фармакоекономічний аналіз застосування протипухлинних лікарських засобів - агоністів лютеїнізуючого гормону - рилізинг-гормону у хворих на рак передміхурової залози, виконано оцінку економічних витрат. Фармакоекономічний аналіз "Cost - Effectiveness Analysis" (СЕА) дав можливість оцінити одночасно як ефективність, так і вартість фармакотерапії, а також визначити економічні переваги у грошовому еквіваленті того чи іншого препарату за допомогою показника CER (Cost - Effectiveness Ratio), вираженого в однакових одиницях для всіх досліджуваних об'єктів та вимірюваного у грошовому еквіваленті (у нашому випадку - в гривнях).

Комбінація хіміотерапії і таргетної терапії у хворих на рак яєчника, резистентний до препаратів платини: клінічний випадок

Незважаючи на існуючий стандарт хіміотерапії 1-ї лінії, результати лікування хворих на рак яєчника (РЯ) залишаються незадовільними. Виживаність без прогресування становить в середньому 16 - 23 міс, а загальна виживаність - 31 - 65 міс. Схему хіміотерапії 2-ї лінії підбирає лікар індивідуально, спираючись на чинні рекомендації, а також ураховуючи побажання і матеріальні можливості пацієнтки. Великий прогрес у лікуванні платино-резистентного РЯ намітився в останні роки завдяки дослідженням комбінації хіміотерапії та таргетної терапії. Таким чином, у веденні пацієнток із платино-резистентним РЯ слід дотримуватися персоналізованого підходу до вибору методу спеціального лікування. Комбінація хіміотерапії (паклітаксел + циклофосфамід) і таргетної терапії (бевацизумаб) має високу ефективність і переносимість, виживаність без прогресування становить понад 12 міс.

Прогнозування перебігу раку грудної залози шляхом визначення гена інтерсектину ITSN2

З урахуванням клінічної та генетичної гетерогенності раку грудної залози на сьогодні однією з основних проблем є прогнозування перебігу захворювання. Виявлення складних мереж білкових взаємодій, вивчення особливостей експресії гена в зразках пухлини і розвиток технологій профілювання експресії генів ITSN2 можуть бути незалежним прогностичним фактором відсутності рецидивів захворювання.

Онкофертильность при раке грудной железы. Алгоритм принятия решения перед началом лечения

Адъювантная химиотерапия, проводимая у женщин репродуктивного возраста с диагнозом рака грудной железы, приводит к выраженному снижению овариального резерва, вплоть до полного выключения функции яичников - синдрому преждевременного истощения яичников. Для полноценной реабилитации у определенной категории пациенток возникает вопрос о восстановлении репродуктивной функции. Выбор тактики ведения данных больных основывается на совместной работе онколога и репродуктолога. Задачей онколога является назначение основного лечения (сначала хирургическое лечение или химиотерапия) и прогнозирование исхода заболевания. Задача репродуктолога состоит в определении возможности реализации репродуктивной функции, которая зависит от возраста, овариального резерва, репродуктивного анамнеза, риска наступления преждевременного истощения яичников. В Центре репродукции человека "Клиника профессора А. М. Феськова" применяют следующие методы сохранения фертильности: криоконсервацию эмбрионов, ооцитов, овариальной ткани. В период между хирургическим лечением и началом лучевой и химиотерапии допустимо проведение программы контролируемой стимуляции овуляции и криоконсервации полученных эмбрионов/ооцитов. В случае необходимости старта химиотерапии перед хирургическим лечением пациенткам проводят криоконсервацию овариальной ткани с последующей аутотрансплантацией и восстановлением фолликулогенеза с целью выработки собственных ооцитов. Химиотерапия при раке грудной железы включает применение алкилирующих агентов, что приводит к наиболее выраженной гибели фолликулов и необратимым повреждениям генетического материала ооцитов ранних стадий развития. После указанного лечения методом вспомогательных репродуктивных технологий может стать только донация ооцита. Поэтому консультация пациенток данной категории по поводу сохранения детородной функции необходима на этапе выработки тактики лечения основного заболевания.

Проблеми забору стовбурових клітин периферичної крові у дітей із солідними новоутвореннями

Отримання "достатньої" кількості гемопоетичних стовбурових клітин - основна умова безпечного проведення високодозової мієлоаблятивної хіміотерапії. Саме тому мобілізація та колекція є надзвичайно важливим елементом підготовки до високодозової хіміотерапії. За даними багатьох досліджень, ймовірність неефективної колекції гемопоетичних стовбурових клітин становить 14 - 40 %. Мета роботи - вивчити результативність мобілізації стовбурових клітин периферичної крові у дітей зі злоякісними солідними новоутвореннями. Проаналізовано мобілізаційні процедури, що проводили у 133 пацієнтів дитячого віку зі злоякісними солідними пухлинами, які проходили лікування у відділенні дитячої онкології у період з 2008 по 2013 рік. Перша мобілізаційна процедура була ефективною у 71 (53,4 %) пацієнта. У 24 (18,0 %) дітей отримати необхідну кількість стовбурових клітин периферичної крові не вдалося.