Identity in the "post-globalization" of the new society as "Homo Spiritus in Universum Concentus": epistemological and ontological approaches = Особистість у "постглобальності" нового соціуму як "Homo Spiritus in Universum Concentus": епістемологічний та онтологічний підходи / Ju. Kharchenko

Постглобальна архітектоніка соціуму не вибудувалася до кінця, але її обриси проглядають на цивілізаційному, культурному, політичному, економічному, а також особистісно-психологічному та емоційному рівнях. Мета дослідження - концептуалізація феномена особистості в "пост глобальності" нового соціуму, що трансформується у стан "Homo Spiritus in Universum Concentus". Ключове завдання дослідження - здійснення перевірки того, чи є "постглобальність" одним зі способів збереження життя глобалізованого світу. Використано такі методологічні принципи: онтологічний, епістемологічний. "Постглобальність" представлено як нове явище, що й актуалізувало визначення місця та ролі особистості в новому стані соціуму. Визначено, що "постглобальність" має радше негативну конотацію з огляду на те, що глобалізований світ маскується в нових зразках дискурсу. Підтверджено, що сучасна теорія особистості формується в контексті онтології соціуму. Показано, що базисом особистості є не тільки генетичні, біологічні, фізіологічні (структурні) особливості, соціум і культура, але й більшою мірою трансцендентна її частина - дух, душа, свідомість. Соціальна епістемологія умовно розмежовує антропологічні поняття "людина", "індивідуум", "індивідуальність", а також з'єднує різні моделі реальностей - онтичну та онтологічну (фізику та "чисту модель"). Філософська метаонтологія показала, що особистість постає універсальністю, всезагальністю у системі відносин "універсум - соціум - людина". Підтверджено, що запропонована автором модель "Homo Spiritus in Universum Concentus" може слугувати підгрунтям для прийдешнього історичного етапу формування світу, в якому можливе: самовідродження особистості, її творчості; відтворення глибинних архетипів етнокультурного та релігійного різноманіття у суспільних відносинах; збереження природних програм, зумовлених біологічними особливостями людини. Особистість подано як активно діючий соціальний суб'єкт, який може змінити середовище свого існування. Знеособлення природи, утилітарний підхід до природи та до людини породжують ризоми. Зроблено висновки, що особистість - це морально-етичний феномен, який представлений як єдність цілепокладань, інтенціонально та гармонійно спрямованих на інші особистості, які, своєю чергою, конструктивно впливають на неї саму. Така єдність може сформуватися в майже ідеальному соціальному середовищі. Тому запропонована модель соціуму "Homo Spiritus in Universum Concentus", зважаючи на пришвидшення часу, у майбутньому є оптимальною.

Inter-civilizational challenges of the globalized world: linguo-social aspect = Міжцивілізаційні виклики глобалізованого світу: лінгвосоціальний аспект / М. Аbysova

Для подолання деструктивних тенденцій сучасного світового розвитку та протидії новим викликам і загрозам необхідними є колективні зусилля щодо налагодження міжкультурного діалогу як ефективного інструменту переходу від техногенної цивілізації до нового типу цивілізаційного розвитку, третього стосовно традиціоналістського та техногенного (В. Стьопін). Для створення та проведення комунікативної практики діалогу особливого значення набуває вивчення новітньої лексики, її трансформації під впливом змін у суспільному житті. Інтерес до актуальної лексики, сприйнятливої до екстралінгвістичних факторів, призводить до того, що в медіа-просторі створюються різні проєкти та соціолінгвістичні рейтинги. Мета статті - aналіз соціолінгвістичного проєкту "Слово року", що відображає найважливіші суспільні явища, з метою розробки концептуальних підходів до розвитку міжцивілізаційного діалогу. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: назвати головні виклики та загрози 21-го століття, які мають комплексну економічну, соціокультурну та політичну природу; розглянути лексичні одиниці, які увійшли до списку рейтингів "Слово року", як джерело відомостей про міжцивілізаційні виклики в глобалізованому світі; оцінити можливість використання відомостей про неологічну лексику з метою формування моделі міжкультурного діалогу. Методологія дослідження спирається на дискурсивний та структурний аналіз, а також на елементи соціолінгвістичного та статистичного аналізу. Цивілізація як особливий соціальний організм, що характеризується специфікою його взаємодії з природою, особливостями соціальних зв'язків, передбачає особливий тип культури, завдяки якому відтворюється. Загострення глобальних криз, породжених техногенною цивілізацією, порушує питання про перехід до нового типу цивілізаційного розвитку. Будь-який новий тип цивілізаційного розвитку потребує вироблення нових цінностей, нових світоглядних орієнтирів. Градус суспільного інтересу та значущості інформаційного приводу допомагає визначити слово, що отримало статус ключового. За характером лексики ключовими словами стають: загальновживані слова, що актуалізувалися під впливом екстралінгвістичних факторів; неологізми, що виникли під впливом суспільно-політичних подій, технологічних, соціальних, культурних змін, а також авторські неологізми. Проєкти не лише повідомляють про суспільну думку, а й творять її (Ж. Бодрійяр). Висновки: соціолінгвістичні проєкти "Слово року" мають об'єктивну та суб'єктивну складову. З одного боку, до списку головних "Слів року" потрапляють актуальні слова з об'єктивних причин екстралінгвістичного характеру, з іншого боку, у списках "Слів року" широко представлена лексика, що відображає суб'єктивні установки певної соціальної групи, марковані за оцінною шкалою. Слова року доцільно враховувати при побудові міжкультурного діалогу, оскільки вони не лише фіксують ставлення суспільства до теми, що обговорюється, а й дозволяють залишатися "в тренді" шляхом активізації аксіологічних пріоритетів сучасників.

International relations development in cyberspace = Розвиток міжнародних відносин у кіберпросторі / T. A. Poda

У сучасному світі інформація є одним із найважливіших ресурсів і, одночасно, однією з рушійних сил. Стрімкий розвиток та поширення нових інформаційних і комунікативних технологій призвели до глобальної інформаційної революції, яка здійснює значний вплив на всі сфери. Мета і завдання. Мета роботи - аналіз природи кіберпростору і його вплив на характер сучасних міжнародних відносин. Завдання полягає у виявленні особливостей і основних відмінностей кіберпростору. Результати дослідження. Поняття "кіберпростору" пройшло довгий шлях концептуалізації з моменту своєї появи в науково-фантастичній літературі на початку 1980-х років. Розуміння кіберпростору як комунікативного простору не є новим, оскільки воно з'являється задовго до комп'ютерів та інтернету. Завдяки спільному кіберпростору сучасне суспільство стає специфічно мережевим і цифровим, тобто таким, де відносини в машинно-опосередкованих соціальних і медіамережах доповнюють або замінюють комунікації, засновані на взаємодії політичних акторів. Кіберпростір порівняно з іншими просторами людської діяльності має такі риси: це є інформаційний простір; він є комунікативним середовищем; утворюється за допомогою технічних систем; кіберпростір може постійно копіюватися, множитися і відтворюватися, що є характерною ознакою соціуму; кіберпростір радикально збільшує швидкість, обсяг і дальність взаємозв'язку не тільки держав і корпорацій, а й окремих громадян, які можуть використовувати його для глобального, майже миттєвого спілкування, використовуючи різноманітні інформаційні засоби. Обговорення. Незважаючи на те, що кіберпростір створює більш плоску, мережеву онтологію соціальних комунікацій, самі держави та їхній суверенітет не можуть бути просто ліквідованими навалою інших кіберакторов, бо саме держави є основою міжнародного права і міжнародних відносин. Сьогодні ми можемо спостерігати дві тенденції у сфері сучасних міжнародних відносин: зміщення суверенітету і влади держав у бік кіберпростору, а також зростання залежності їх від цифрових технологій. Відбувається дифузія кібервлади між державними та недержавними акторами, що разом веде до розмивання і послаблення національної безпеки як такої. Висновки: кіберпростір - це вже не тільки феномен міжнародної політики, а й рушійна сила трансформацій, що відбуваються на міжнародній арені. Саме у кіберпросорі у концентрованому вигляді відображаються сучасні тенденції: підйом нових центрів сили; формування багатополярної системи міжнародних відносин; зростання міжнародної конфліктності і напруги. Всі ці явища актуалізують необхідність посилення міжнародного співробітництва для вироблення міжнародно-правових норм і правил, що регламентують розвиток та використання кіберпростору.

Key determinants of global legal institutions (philosophical aspect) = Ключові детермінанти глобальних правових інститутів (філософський аспект) / J. Kharchenko, S. Kharchenko

Обгрунтовано тезу, що з одного боку, правові інститути виконують конкретну законодавчо-правову функцію. З іншого боку, сила закону може блокуватися з політичних, економічних чи інших умовних причин. У сучасному глобальному правовому соціумі сформувався загальний образ правових інститутів, який, як єдина модель, "накладається" на інші, існуючі в ньому, моделі, нібито "підганяючи" їх під себе. "Правовий інститут", як такий, виконує свою класичну функцію як механізм та сукупність правил, що регулюють ту чи іншу сферу діяльності, як спеціальний, закріплений у нормативно-правових актах різного рівня, порядок регулювання суспільних відносин, заснований на встановлених та забезпечених державою правових засобах. Глобальний правовий інститут регулює суспільні відносини, засновані на встановлених та забезпечених тим чи іншим об'єднанням держав правових засобах. Мета дослідження - концептуалізація ключових детермінантів розвитку глобальних правових інститутів та експлікація даного терміна в рамках сучасного соціально-філософського та філософсько-правового дискурсу. Ключовим завданням стало осмислення феномену глобальних правових інститутів та його впливу на сучасний глобальний правовий соціум. Соціально-філософський та філософсько-правовий методологічні принципи дозволили: розглянути глобальні правові інститути, їхню структуру, механізми формування соціальних зв'язків крізь призму сучасного суспільства, людини, культури, релігії, права; виявити зв'язки глобальних правових інститутів з іншими явищами права; зафіксувати когерентність сформульованих та кодифікованих правових норм з базовими ідеями та моральними цілями, що лежать в їхній основі; оновити понятійний апарат соціальної філософії та філософії права в частині трактування правових інститутів. У результатах дослідження доведено, що ключові детермінанти глобальних правових інститутів є відображенням глобальної системи права з точки зору її структури, а також логіки її розвитку. Логічні зв'язки між структурними ланками глобальних правових інститутів встановлюються за умови створення найстійкішої глобальної наддержавної правової системи. Такий логічний зв'язок визначається характером, обсягом, якістю та змістом суспільних відносин, на перший погляд опосередкованих правом. У дискусії підтверджено, що глобальні правові інститути можуть сформуватися на стику різних наднаціональних та наддержавних утворень, об'єднань, спілок, альянсів. Вони представлені як сукупність юридичних норм, що регулюють відносини усередині цих утворень. У висновках доведено, що ключовими детермінантами глобальних правових інститутів є: правове регулювання норм та протоколів через наявність множини глобальних несхожих правових систем; несиметричність норм юридичної відповідальності, де теоретична та практична моделі юридичної відповідальності часто не корелюють через складність конструкції цілісної глобальної правової систем.

Legal and illegal actions "confrontation": socio-philosophical dimension = "Конфронтація" правових і неправових дій: соціально-філософський вимір / S. P. Kharchenko

Визначено, що соціокультурна, політична, економічна, управлінська, господарська, а також правова обумовленість дії права формують його специфічне системоутворююче ядро. Право має зовнішню площину, яка пов'язана з формами і методами права, правовими законами, правомірною поведінкою суб'єктів права, а також внутрішню площину, яка формує поточне розуміння права в контексті його історичної динаміки. Правова дія виникає з ядра природного права, пов'язаного з потребами та інтересами людей, а також визначає якість державної влади. Держава, в свою чергу, забезпечує умови для правової дії, оскільки виробляє спеціальні механізми, які призначені для правового регулювання. Зміна смислового ядра права, поступове нівелювання природного права як базової традиції, відмова від традиції як такої, породжує нову реальність і "нову нормальність", в якій немає межі між правовою дією і неправовою дією. Метою дослідження є аналіз змісту термінів "правова дія" і "неправова дія" з метою їхньої подальшої концептуалізації. Ключовим завданням стало осмислення феномену "конфлікту" між правовою дією і неправовою дією в термінах філософської онтології, соціальної філософії, філософії права. Методологія і результати дослідження. Філософсько-правовий, філософсько-лінгвістичний, а також компаративний методологічні принципи допомогли показати, що соціальне пізнання правової дійсності дійсно протікає в процедурах розуміння, інтерпретації, освоєння соціальної реальності, однак повне розуміння не завжди присутнє, а іноді відсутнє взагалі, що й породжує конфронтацію між правовою дією і неправовою дією. Якщо "інтерпретація" підмінює "розуміння", тоді всі природні канони руйнуються, включаючи канони природного права. Обговорення. Показано, що традиції у міжнародній та міжкультурній правовій дійсності є різними, тому вони й не збігаються, і конфронтація між правовою дією та неправовою дією наростає. Однак у межах нової глобальної правової нормальності правове регулювання нерідко здійснюється як однобічний механізм, що діє в рамках якоїсь однієї ціннісної моделі, непридатної для носіїв різних правових традицій. У висновках "правову дію" представлено як фактор, що зберігає деякий справедливий баланс у суспільстві, а також є похідною правової держави, яка все ще продовжує формуватися під впливом природного права, традиції, канону як базових підвалин суспільства і держави. Доведено, що "правова дія" формує базові принципи правової поведінки як соціально значущої зовнішньої практичної діяльності, що оцінюється з різних позицій: політичної, правової, моральної. "Неправова дія", в свою чергу, є протилежним фактором, що порушує баланс суспільних відносин, нівелює або знищує традицію. "Неправова дія" породжує "протестну нетрадиційність", що, в свою чергу, порушує порядок, норми, правила поведінки, табу, створює штучні традиції.

Philosophical knowledge in the historical research = Філософське знання в історичному дослідженні / O. Nechuhrin, S. Sinyakov, I. Skyba

Філософські ідеї та принципи - це механізми зв'язку ідеологічних цінностей із предметно-методологічними засобами історичного дослідження. Водночас недостатньо дослідженим залишається питання про особливості та механізми соціокультурної, філософсько-світоглядної зумовленості суспільно- гуманітарного комплексу наук загалом та історичного пізнання зокрема. Мета та завдання полягають у з'ясуванні специфіки впливу філософських ідей, концепцій та принципів на концептуальну побудову, методологію категоріального апарату та предметну галузь історичної науки. Цей напрямок аналізу дає можливість по-новому поглянути на структуру та організацію історичного дослідження, розкрити шляхи та можливості вивчення регуляторів і стимулів пізнавальної діяльності історика, умов вибору та переваги теоретико-методологічних досліджень. Методологія дослідження включає синтез філософських, економічних, соціологічних та історичних концепцій. Результати дослідження. Предметом історичного пізнання стає культура як система життєвих орієнтацій людини, як реальний зміст свідомості індивіда. Перегляд проблем історичних досліджень дозволив історикам проаналізувати нові історичні тексти, матеріали, що передбачають вивчення систем цінностей і культурних уявлень, властивих людям, які сформували ці структури. Важливість поставлених перед істориками нових завдань визначалася тим, що духовна сфера, менталітет, ідеї, закладені у свідомості людей їх культурою, є важливим чинником історичного розвитку. Обговорення. Стверджуючи залежність історичної науки, її категоріально-методологічного апарату від філософських концепцій, слід пам'ятати про відносну самостійність історичного пізнання. Більше того, дослівне дотримання того чи іншого з канонів будь-якої філософської системи неможливе для історичної науки. Висновки: ключове положення філософії в системі передбачуваного світоглядного пізнання пояснюється тим, що вона сама як теоретичний світогляд є таким розумінням універсального, яке, на відміну від історичного пізнання, поєднує онтологічні уявлення про історію з ціннісно-світоглядними орієнтаціями людства. ідеологічні принципи та методологічні засади філософії є якісним аспектом і важливим теоретичним засобом історичного дослідження. Вони допомагають історику окреслити запропоновані рішення, а наприкінці роботи осмислити результати та дати їм філософське тлумачення.

Public sphere mediatization = Медіатизація публічної сфери / М. Аbysova

У сучасному свiтi все частіше артикулюється нетрадиційне поняття спільноти, пов'язане з поняттям комунікації. Комунікація виявляється тієї сполучною тканиною, що об'єднує різних суб'єктів в єдину політичну спільноту. У цьому контексті публічна комунікація набуває особливої значущості як інструмент взаємодії та вирішення конфліктів, як підстава створення політичної спільноти. Мета роботи - аналіз специфіки існування публічної сфери, що формується в сучасних медіакомунікаціях. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: здійснити аналіз класичного уявлення публічної сфери як форми суспільно-політичної участі громадян; представити проведення публічної комунікації в практиках нових медіа. Методологія дослідження публічної комунікації закладена у працях таких дослідників, як Дж. Ролз, Ю. Габермас, Дж. Боман, Дж. Коен, А. Янг та ін. Вони застосовують комунікативний підхід до дослідження політичної сфери та процесів, які супроводжують позиціонування індивіда та соціальних груп у межах соціально-політичного поля. Результати дослідження. Нормативний ідеал публічної сфери у доробку І. Канта, Х. Арендт та Ю. Габермаса представлений як простір, де можливо відкрите вираження своєї думки, критика і дискусії. Це - простір плюральності думок, що унеможливлює монополізацію влади. Нарешті, це є простір, який забезпечує інклюзивність та рівність комунікантів. У публічній сфері постійно відбувається процес формування балансу інтересів різних суспільних акторів, тих вимог і підтримки, які вони готові надавати державним інститутам з метою вирішення значущих проблем публічної сфери. Практики неоліберальної модернізації в сучасному світі, постмодерністські тренди в політиці розмивають більш-менш точне визначення меж сфери діяльності державних інститутів та акторів громадянської сфери. Інтернет стає ареною протесту і громадянської мобілізації. Дослідники звертають увагу на нові форми медіаучасті громадян: підписання онлайн-петицій і онлайн-дискусії; вступ до ad-hoc групи в соціальних мережах; репости або розміщення посилань на матеріали з проблемних питань та ін. Дії в мережевих медіа, названі медійною активністю, сприяють поширенню інформації, підвищенню обізнаності із соціальних та політичних проблем. Багато з них є паростками активності, що зароджується онлайн і далі реалізується в офлайн (наприклад, краудсорсінг). Але існують цифрові форми активізму, які повністю реалізуються в інтернеті. Для реалізації таких практик розробляються спеціальні соціальні платформи і додатки, виникають спільноти так званих IT-волонтерів. Обговорення. Мережеві скептики заявляють, що соціальні мережі і блоги повели людство хибним шляхом: замість творчості та індивідуальності тут заохочуються поверхові судження, швидкість створення і споживання контенту на основі автоматизованих способів структурування інформації. Розвиток онлайнової присутності і он-лайн-спільнот вириває індивіда з реальних форм спільності, обмежує можливості в реальній соціальній взаємодії. Численнімережеві оптимісти, такі як К. Андерсон, Д. Тапскотт і К. Ширки, вважають, що медіа є ключовим елементом протестних рухів останніх років.

Reasons for bifurcation of the legal discourse basis (synergetic and philosophical-linguistic approaches) = Причини біфуркації основ правового дискурсу (синергетичний і філософсько-лінгвістичний підходи) / Yu. V. Kharchenko, S. P. Kharchenko

У сучасному глобальному світі - в його політичній, економічній, культурній, соціальній сферах, а також у міжнародних відносинах - спостерігається деяке порушення динаміки, що знаходить своє відображення в численних дискусіях про верховенство права. Тенденції невизначеності виникають у такий період розвитку міжнародно-правової системи або окремої національної правової системи, коли попередній стабільний, лінійний та передбачуваний шлях розвитку цих систем стає неможливим. Мета дослідження - концептуалізація феномена правового дискурсу, а також аналіз біфуркаційних тенденцій, що впливають на базові напрямки його розвитку. Методологєю дослідження в даному дослідженні виступають синергетичний і філософсько-лінгвістичний підходи. Результати дослідження. Сталий розвиток глобальних правових систем піддається випадковим відхиленням з причини віртуалізації права та семантизації правового дискурсу. Нестійкими стають два або кілька нових станів правових систем. Віртуальне право і реальне право "накладаються", у результаті чого починають діяти окремі протоколи. Створюється враження, що в сучасний період така модель правового дискурсу починає домінувати. При цьому механізми саморегулювання правової системи підтримують її в подвійному стані, а перехід на ту чи іншу траєкторію стає проблематичним. Обговорення. У філософсько-правових знаннях в умовах перехідного періоду розвитку сучасного суспільства трансформується значення категорій "право", "правовий дискурс", "правова система", "юридична дія". У той же час ефективно використовується мова синергетики, яка описує сутність невизначеності та хаосу. У висновках продемонстровано, що основи правового дискурсу з неминучістю трансформуються, розвиваються, порушуються з урахуванням особливостей соціального розвитку. Найбільш виразно це відбивається в мові права. Переформатування правової системи обумовлене нескінченно складним поєднанням впливів на неї суб'єктів права і якості їхніх правових дій.

Socially responsible consumption in the conditions of sharpening of contradiction between artificial and natural = Соціально-відповідальне споживання в умовах загострення протистояння штучного та природного / М. Аbysova

ХХI століття позначене проблемою протистояння двох світів. Один створений природою, інший - штучний світ, що утворився в результаті діяльності людини. Мета роботи - аналіз соціально-відповідального споживання як можливого варіанту подолання кризи, викликаної перетворенням технологій на один з визначальних факторів системних змін у сучасному суспільстві. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: проаналізувати сутність і місце соціальної відповідальності в системі суспільних відносин; розглянути сутність кризи природного-штучного з позиції теорії діалектики; показати взаємозв'язок споживацького способу життя та технократичного суспільства; оцінити перспективи використання соціально-відповідальних видів поведінки для подолання кризи природного-штучного. Методологія дослідження. Різноманітність світу техніки, що постійно оновлюється, її зв'язок із природними та соціальними проблемами вимагає звернення до філософського принципу взаємодоповнюваності. Результати дослідження. До ХХ століття формування штучного цілісного середовища призвело до дестабілізації/деградації природного середовища. Для впровадження принципів соціально-відповідального споживання у повсякденне життя необхідно докласти комплекс зусиль з боку держави, бізнесу та громадянського суспільства. Регулювання державою діяльності компаній має відбуватися на добровільній та обов'язковій основі за допомогою правового регулювання та розробки національних стандартів. З метою переходу бізнесу на стандарти соціально-відповідальної діяльності, необхідним видається підвищення стандартів в галузі виробництва та сфері надання послуг; перегляд бізнес-моделей та процесів виробництва із зверненням до переваг впровадження циркулярної економіки. Для громадянського суспільства під впливом соціальної реклами мають посилюватися антиспоживчі тренди. Обговорення. Зосередженість на прогресі не має зазнавати абсолютизації. Потрібна суспільно корисна мета-ціль, надзавдання, по відношенню до яких прогрес виступає засобом, знаряддям досягнення. Правильна формула - це "нове не заради нового", а "нове для суспільства". Висновки: процесуальність, гнучкість, проникнення в усі сфери людської діяльності сучасних технологій змінюють способи виробництва та способи споживання. Соціально-відповідальне споживання передбачає купівлю, використання та утилізацію продукції, виходячи з бажання споживача мінімізувати або усунути будь-які шкідливі наслідки його вибору і максимально благотворно впливати на суспільство. Соціально-відповідальне споживання комплексно формується шляхом підвищення рівня відповідальної поведінки держави, бізнесу та окремих осіб.

Society management as a topological diversity = Управління соціумом як топологічним різноманіттям / Yu. Kharchenko

Показано, що соціум як онтологічне багатоманіття фіксує в своєму просторі гранично широкий спектр параметричних можливостей. Соціум конструюється за допомогою застосування параметричного моделювання з використанням параметрів елементів ідеальної моделі та співвідношень між ними. Вступ. Соціум розуміється як певний гранично повний "гіперпростір", в якому взаємодіють і постійно змінюються соціальні системи; а також як множина з додатковими структурами певного типу. Мета дослідження - концептуалізація соціуму як топологічного багатоманіття і мінливої складності в термінах філософської онтології, соціальної філософії та топології. Завдання дослідження - аналіз механізмів управління соціумом як топологічним багатоманіттям. Методологія дослідження. Топологія як методологічнийпринцип використовується при порівнянні онтологічного баготоманіття з топологічним багатоманіттям, а також при описі соціуму як складності, в якій перетинаються онтологічні простори культури, цивілізації, політики, економіки, мистецтва, релігії, історії, науки, техніки, комунікації, духовності, віртуума, де кожна сфера є підмножиною в онтологічному просторовому багатоманітті. Підтверджено, що управління соціумом як онтологічним багатоманіттям передбачає: побудову ідеальної моделідосліджуваного соціального простору; порівняння параметрів ідеальної та реальної моделей; формування висновків і рекомендацій щодо корекції управлінських механізмів, що впливають на соціальний простір, соціальний об'єкт, стосунків між суб'єктами; побудову прогнозу щодо подальшого функціонування соціального простору. Обговорення Обгрунтовано, що соціум як складне багатоманіття є чимось набагато більшим, ніж будь-яке топологічне різноманіття. Управління цією онтологічною складністю як єдиним цілим є проблематичним через нескінченну кількість змінних, які впливають на соціальні події. Висновки: соціальне управління охоплює матеріальну, інтелектуальну, демографічну, культурну сфери. Частково через їхню крайню складність сюди залучаються біосфера, ноосфера, інфосфера, віртуум-сфера, духовна сфера та інші сфери.

Spiritual dimension of the new paradigm of the global development in the futurology of the Club of Rome = Духовний вимір нової парадигми глобального розвитку у футурології Римського клубу / Т. Shorina

Істотною рисою сучасного етапу розвитку світової спільноти є загострення глобальних проблем людства та підвищення турботи про глобальну безпеку. Загальною установкою стає вироблення нової парадигми світового розвитку, яка задає передусім нові філософські та етичні орієнтири. У зв'язку із цим актуальним є розгляд футурологічних досліджень учених та експертів Римського клубу, які розробляють нові підходи відносно майбутнього. Досліджуються футурологічні аспекти досліджень Римського клубу, які стосуються вироблення філософських та етичних підходів стосовно глобальної зміни майбутнього. Розглядаються аксіологічні настанови глобальної стратегії становлення "світової рівноваги для людства" (Д. Медоуз), "нового гуманізму" (А. Печчеї), "нового просвітництва" (Е. Вайцзекер, А. Війкман). Дослідницьким завданням статті є порівняння зазначених вище підходів для аналізу їх філософського та соціального потенціалу. У зв'язку із завданнями дослідження в статті реконструюється світогляд та методологія холізму. Холістський підхід має міждисциплінарну природу, він розглядається як сучасна методологія соціогуманітарних наук та наук екологічного циклу. Сучасні політичні, економічні, соціальні, техногенні та екологічні кризи свідчать про катастрофічні перспективи глобальної капіталістичної системи та виявляють недоліки неоліберальної системи цінностей. Неоліберальні установки жадібності, нетерплячості та короткостроковості - визнаються відповідальними за згубні збитки у природі та суспільстві. Обговорення. Світова спільнота справді замислилася над попередженням доповіді про майбутній крах. Відповіддю на це стає розробка стратегії сталого розвитку, заснована на балансі економічних, екологічних та соціокультурних процесів цивілізації, що реалізується як на глобальному, регіональному та національному рівнях. Світоглядними основами даної стратегії стають філософські підходи учених Римського клубу, зокрема підхід "нового гуманізму" та "нового просвітництва", в яких сконцентровані ідеї подолання редукціоністської філософії та чистого наукового аналітизму як ідеологічних інструментів сучасного світового порядку, що перебуває в системній кризі. Висновки: дискусії та дебати, які точаться в усьому світі щодо справжньої реальності алармізму та патогенних тенденцій, свідчать про те, що людство загалом приймає сформульований висновок: якщо ми не змінимо основні напрямки розвитку, наявна форма цивілізації припинить своє існування в історично визначеній часовій перспективі.

Spiritual virtuum: the interaction of the finite and the infinite = Духовний віртуум: взаємодія скінченного і нескінченного / Ju. Kharchenko, S. Kharchenko

Показано, що віртуум як один із вимірів соціуму є фіксатором моментів матеріалізації ідей, у порівнянні з якими комп'ютерна віртуальна реальність є практично повністю позбавленою духовності. Мета дослідження - концептуалізація феномену духовного віртууму в контексті взаємодії нескінченного в бутті віртууму і кінцевого в цифровій реальності кібертехносфери. Феномен віртууму розглядається в рамках соціально-філософського, онтологічного і трансцендентного підходів. У соціально-філософському контексті духовний віртуум постає як високотехнологічне інтелектуальне мірило в континуумі нинішньої антропотехносфери. Онтологічний підхід актуалізує зв'язок духовного віртуального з діяльністю інтелекту, свідомості, логіки і особливо з мораллю. Трансцендентний підхід передбачає розуміння, опис і фіксацію присутності духовного початку у всіх вимірах суспільства, включаючи віртуум. Скінченний у духовному віртуумі - це остання межа досягнення мети, кінцева причина. Скінченний характеризує будь-який певний, обмежений з точки зору технічних можливостей, об'єкт. Кожен віртуальний об'єкт є кінцевим і переривчастим. Визначеність надається Скінченному за його межею. Вона може бути просторовою, часовою, кількісною та якісною. У духовному віртуумі межа є умовною, уявною. Нескінченне, як таке, що не має кінця або немислиме, може бути представлене в духовному віртуумі як позапросторово-часовий континуум, оскільки будь-яка межа є надбуквальною, з урахуванням впливу ірраціонального і несвідомого на творчість і виробництво ідей. Обговорення. Узагальнено позицію про те, що комп'ютерний дизайнер здатний: адаптуватися до різних життєвих ситуацій; вивчати і засвоювати інформацію на основі отриманого досвіду; розуміти і застосовувати абстрактні поняття і наявні знання з метою управління віртуальною реальністю. Висновки: духовний віртуум у найзагальнішому сенсі об'єднує всі віртуальні прояви духу в комп'ютерному світі і людини в комп'ютері. Духовний віртуум як життя Цифрового Духу є властивістю душі, що полягає в переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними.

Theoretical and methodological concept of history as a system of "mental divisions" by Robert Vipper = Теоретико-методологічна концепція історії як системи "розумових розрізів" Роберта Віппера / A. Nechukhrin, S. Sinjakov

Методологічні побудови Р. Ю. Віппера випливали із знання реальних проблем історичного дослідження. За своє довге життя він написав понад 300 робіт із загальної історії від античності до сучасності. Погляди Р. Ю. Віппера на проблему співвідношення науки і суспільства, питання залежності історичної науки від сучасності виявилися досить характерними для подальшого розвитку історичної та філософсько-соціологічної думки. Р. Ю. Віппер - один із перших вітчизняних істориків, який сформулював, осмислив та досліджував складні гносеологічні проблеми історичного дослідження, питання тісної взаємодії історії з культурою та життям суспільства. Мета дослідження - розкриття уявлень Р. Ю. Віппера на структуру історичної науки як системи "уявних розрізів" історичного минулого, актуалізація його теоретико-методологічних засад дослідження. Як методи та принципи дослідження в роботі використовуються системний та міждисциплінарний підходи, а також теоретико-пізнавальна концепція соціокультурної обумовленості наукового знання. Розуміння Р. Ю. Віппером історичної науки як системи "розумових розрізів", цілком вписувалася у напрям методологічних пошуків ліберальної історіографії початку XX століття. Він створив оригінальну та самостійну методологічну концепцію, розкрив ту істотну роль, яку відіграють зовнішні чинники в історичному пізнанні. Йому вдалося показати місце ціннісної, світоглядної позиції дослідника у формуванні теорій, загальних понять та фактів у дослідженні, залежність підходів до минулого та бачення історії від культурного середовища, в якому формується історик. Обговорення. У світлі розглянутого розуміння Р. Ю. Віппером впливу сучасності на історичне пізнання та його трактування історичної науки як системи "розумових розрізів" виникає питання, гостроту якого відчував і сам учений: Чи можливе принципово досягнення об'єктивної істини в історії? Чи наближаємося ми шляхом таких поворотів, нахилів та відхилень до істини? В принципі, відповідає історик, так, якщо під істиною не розуміти щось нерухоме. Висновки: в історичному пізнанні історик має справу з відносною істиною, оскільки історична наука, з низки особливостей суб'єктно-об'єктних відносин, неспроможна повною мірою використовувати критерій практики, а робота історика здійснюється у межах певної теоретичної системи, що забезпечує концептуальні засоби вивчення минулого. Однак, незважаючи на суб'єктивістське та релятивістське вирішення низки теоретичних питань історичного пізнання, методологічна концепція Р. Ю. Віппера є якісно новим рівнем у розвитку вітчизняної історичної науки першої половини ХХ століття.

Tolerance in the realm of science = Толерантність у сфері науки / R. I. Kuzmenko

Досліджено особливості феномену толерантності в науковій сфері, його сутнісні характеристики і основні риси філософських інтерпретацій. Мета роботи - аналіз феномену толерантності у науковій сфері. Методологія дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених у роботі завдань були використані герменевтичний та порівняльний підходи. Вони дозволили проаналізувати феномен толерантності, тенденції його осмислення та тлумачення, а також побачити роль, яку він відіграє у науковій сфері. Результати дослідження. Актуалізація дослідження проблеми виявлення толерантності у сфері наукової діяльності обумовлена стрімкими трансформаційними процесами як на глобальному, так і на національному рівнях. Толерантність у стосунках між ученими є необхідною умовою успішної наукової співпраці. Обгрунтовано, що толерантність є одним із ключових принципів ефективного розвитку наукової сфери, творчої активності того чи іншого суб'єкта наукової діяльності. Обговорення. Прогрес у різних галузях науки, а також розвиток демократичних відносин у суспільстві залежать від проявів толерантності або нетолерантності до думки іншого. Висновки. Толерантне ставлення до іншого сприяє досягненню позитивних результатів у спільній діяльності, установленню нових форм спілкування, розширенню контактів у сфері науки між ученими світу і встановлення партнерських відносин.

Ідентичність та колективна дія - системний підхід / О. С. Поліщук, О. В. Поліщук

Розглянуто феномен ідентичності у процесі формування колективної дії у суспільствах, що мають статус "Між". Такий статус є умовою формування Homo, що налаштований на виживання і пристосування нав'язаних умов. Враховуючи ціннісні орієнтири, доведено, що суспільство, колективна дія якого спрямована на розвиток і життя, використовуючи свободу, вибере цивілізаційний шлях і буде за нього боротися. Це зумовлено прагненням людини до життя, наповненого динамічними змінами. Чого не можемо сказати, про суспільства, які перебувають у тоталітарній системі. Визначено роль історичної пам'яті і колективного несвідомого у процесі міфологізації свідомості. Зокрема доведено, що міфологізація свідомості, відсутність об'єктивного аналізу історичних подій має негативні наслідки у колективних суб'єктів, виходячи з того, що вони є активними учасниками процесів державотворення та історії. Феномен ідентичності у статті розглянуто крізь призму суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, що відбувають у країні й світі в загалом, адже саме вони стають орієнтиром глобалізованого світу, що визначає колективну ідентичність відповідного суб'єкта. Наслідком такої визначеності є вплив на реформування усієї соціальної системи. З метою детального вивчення проблеми і обгрунтування зроблених висновків використовувалися наступні ме тоди: загальнонаукові: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та конкретизація; спеціальні: історичний метод, цивілізаційний метод та біхевіористичний.

Інтеракція масової культури в Інтернеті в умовах інформатизації суспільства / Т. В. Мерщій

Досліджено інтеракцію масової культури в мережі інтернет за умов інформатизації суспільства. На підставі аналізу проявів феномену інтеракції масової культури в мережі підтверджено, що масова культура має багатоликий характер. З'ясовано, що завдяки процесам інформатизації суспільства та стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій традиційні форми взаємодії представників масової культури змінилися. Актуалізуючи взаємодію її представників, інтеракція сприяє обміну думками між ними, слугує їхніх ній комунікації, визначає суспільні зв'язки угруповань між собою та із суспільством. інтеракція постає невід'ємною складовою матеріального та духовного буття масової культури в усіх її формах соціальної взаємодії. Останні, у св ою чергу, визначають вектори загального культурного розвитку на кожному з етапів його історичного поступу.

Інформатизація освіти в умовах глобалізації суспільства як об'єкт соціально-філософського аналізу / І. В. Литовченко, Н. Г. Ткачук

Здійснено соціально-філософський аналіз процесу інформатизації освіти в умовах розвитку глобалізованого суспільства. Показано, що інформатизація освіти передбачає комп'ютеризацію, активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та інноваційних методів навчання в освітній процес, що трансформує соціальну інтеракцію між його учасниками. Такі тенденції підвищують рівень ефективності освітньої діяльності та якості підготовки фахівців з новим типом мислення, актуальними компетентностями і практичними навичками відповідно допотреб та викликів суспільства, стирають просторові і часові межі в комунікації та роботі з інформацією, сприяють освітній соціальній мобільності і створюють сприятливі умови для зменшення рівня соціально-економічної нерівності у доступі до інформації, знань, освіти.

Інформаційне суспільство: прогнози соціальних трансформацій і реальність / Л. В. Броннікова

Проаналізовано образ сучасного суспільства, який було сформовано на основі чисельних спроб концептуалізації інформаційного суспільства наприкінці ХХ ст. Осмислення нових феноменів і характеристик суспільного життя інформаційної доби здійснено разом із зіставленням прогнозів відомих західних учених. Зазначено, що оптимістичні прогнози щодо забезпечення у майбутньому всезагального добробуту і соціального порядку завдяки використанню технологічних інновацій співіснують у філософській літературі із передбаченнями різноманітних загроз, викликів і негативних тенденцій.

Історико-філософські аспекти формування фізичної культури і спорту / Р. М. Поліщук

Історія фізичної культури та спорту є суттєвою для формування розуміння та структурованої моделі тіловиховної культури і спорту, заснованої на реалізації їх ціннісного потенціалу в інтересах розвитку людини та суспільства. Важливим є історико-філософське осмислення формування національних змагань та основ тіловиховання. Вивчення особливостей формування розвитку фізичної культури і спорту допомагає пояснити закономірності історичної спадкоємності, сприяє витонченому розумінню процесів, що відбуваються в цій сфері. Особливо це актуально в XXI столітті-епоху інтелектуальної інформаційної цивілізації, коли такі особистісні якості, як рівень аксіологічного розвитку, здатність до чесної саморегуляції поведінки стають значно затребуваними.

Автентичність і екологія як аксіологічні тренди постпандемічного світу, або перевідкриваючи "словник цифрової епохи" / Л. П. Комісар

Розглянуті питання, пов'язані з актуальними викликами, що постали перед людством у цифровому постпандемічному світі. Проводиться ідея щодо потреби ревізії і "перевідкриття" на онтологічному рівні ціннісних орієнтирів, дієвих для сучасної людини. У даному аспекті здійснюється культурно-філософський і етико-аксіологічний аналіз екодискурсу в перспективі "реальної віртуальності" крізь призму реактуалізації парадигми автентичності. Увага приділяється феноменам "ерозії" ціннісної автентичності та "дифузії" персональної відповідальності перед природою у сучасних дигітальних практиках "прочитання" соціальної дійсності.