Обгрунтування специфіки тяглості філософського процесу в межах опозиції модерн-постмодерн / К. С. Гончаренко

Відслідковано та проаналізовано "відмінності" між філософією модерну та постмодерну, які укорінилися в критичній літературі щодо постмодерної філософії як "фундаментальні". Доводиться, що за визначальну рису модерної філософії, на противагу постмодерну, береться спрямованість до формування цілісної, загальної філософської теорії, що претендує на істину і єдино вірний та науково обгрунтований погляд на реальність. Встановлюється, що сучасність елімінує цей підхід, розкодовує сенси маніфесту про всеосяжність і винятковість модерну, підтверджуючи цим вихід філософського знання на інший рівень, що виражається в постмодерному баченні: якісно новий рівень зі збереженням досягнень минулого, через подолання попередньої форми, але з максимальним обмеженням її значення. Обгрунтовано думку, що надмірне надання значущості модерну, виправдання його постулатів - це інфантильна віра в те, що людський розум має цілковиту можливість пізнати світ як таке собі "ціле", що може підкорятися якимось певним законам та правилам, що вже принципово є неможливим у сучасних умовах.

Трансдисциплінарні перспективи експериментальних проектів наукового мистецтва / Л. О. Шашкова

Досліджено проблему оновлення комунікативно-методологічного інструментарію філософії науки та можливостей застосування міждисциплінарних підходів і трансдисциплінарних стратегій. Трансдисциплінарність розглядається як метарівень, який грунтується на поєднанні різноманітних когнітивних стратегій та способів мислення, поєднанні теорії і практики, істинності та практичної корисності. Окреслено перспективи наукового мистецтва як трансдисциплінарної платформи для втілення спільних експериментальних проектів науки і мистецтва.

Політико-правовий вимір міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу / С. С. Орденов

Розкрито специфіку політико-правового виміру міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу. Акцентовано увагу на тому, що проблематика міжцивілізаційних відносини має тенденції до загострення, адже одним із проявів глобалізації є нерівномірність економічного і соціокультурного розвитку різних народів, регіонів, цивілізаційних утворень тощо. Наголошено, що позиції західних дослідників цивілізаційного розвитку відображають самосвідомість переваги західноєвропейського суспільства. Це тягне за собою неузгодженості у співвіднесенні термінів "цивілізація" і "глобалізація" та неоднозначність трактування самого терміну "цивілізація": з одного боку, він передбачає певні універсалістські засади розвитку, а з іншого - з усією очевидністю містить орієнталізм, ставлячи під сумнів існування незахідних форм цивілізації. У такий спосіб, одним з інструментів глобалізму виступає гіпердифузіонізм, який грунтується на такому принципі, що одна цивілізація, раса, або один народ, через свої особливості, є творцями всіх благ, які в них запозичили менш розвинені цивілізації та народи. Це значною мірою обумовлює політико-правовий вимір міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу, через що можна розглядати конфлікт цивілізацій як неминучий наслідок глобалізму.

Метадисциплінарність сучасної філософії в оптиці практичних вимірів / Л. П. Комісар

Розглянуто актуальні питання, пов'язані з трансформацією галузей сучасних гуманітарних наук і філософії в метадисциплінарних вимірах. Висувається ідея щодо дослідження нової оптики полі- і метадисциплінарності філософії в горизонті міжкультурної комунікації і освітніх практик сучасної вищої школи. Увагу приділено кореляції між висхідними для статті посутніми групами понять, такими як "інтерсуб'єктивність/інтеркультурність"; "спільний світ/міжсвіт/міждисциплінарність"; "полі-, метадисциплінарність/полі-, метадискурсивність". Висновується, що мультимодальне поєднання конкретно-наукових знань і категорійного апарату філософії сприяє і надалі сприятиме появі інноваційних гуманітарних трендів, а за полі- та метадискурсивністю майбутнє як науки, так і філософії.

Theoretical and methodological concept of history as a system of "mental divisions" by Robert Vipper = Теоретико-методологічна концепція історії як системи "розумових розрізів" Роберта Віппера / A. Nechukhrin, S. Sinjakov

Методологічні побудови Р. Ю. Віппера випливали із знання реальних проблем історичного дослідження. За своє довге життя він написав понад 300 робіт із загальної історії від античності до сучасності. Погляди Р. Ю. Віппера на проблему співвідношення науки і суспільства, питання залежності історичної науки від сучасності виявилися досить характерними для подальшого розвитку історичної та філософсько-соціологічної думки. Р. Ю. Віппер - один із перших вітчизняних істориків, який сформулював, осмислив та досліджував складні гносеологічні проблеми історичного дослідження, питання тісної взаємодії історії з культурою та життям суспільства. Мета дослідження - розкриття уявлень Р. Ю. Віппера на структуру історичної науки як системи "уявних розрізів" історичного минулого, актуалізація його теоретико-методологічних засад дослідження. Як методи та принципи дослідження в роботі використовуються системний та міждисциплінарний підходи, а також теоретико-пізнавальна концепція соціокультурної обумовленості наукового знання. Розуміння Р. Ю. Віппером історичної науки як системи "розумових розрізів", цілком вписувалася у напрям методологічних пошуків ліберальної історіографії початку XX століття. Він створив оригінальну та самостійну методологічну концепцію, розкрив ту істотну роль, яку відіграють зовнішні чинники в історичному пізнанні. Йому вдалося показати місце ціннісної, світоглядної позиції дослідника у формуванні теорій, загальних понять та фактів у дослідженні, залежність підходів до минулого та бачення історії від культурного середовища, в якому формується історик. Обговорення. У світлі розглянутого розуміння Р. Ю. Віппером впливу сучасності на історичне пізнання та його трактування історичної науки як системи "розумових розрізів" виникає питання, гостроту якого відчував і сам учений: Чи можливе принципово досягнення об'єктивної істини в історії? Чи наближаємося ми шляхом таких поворотів, нахилів та відхилень до істини? В принципі, відповідає історик, так, якщо під істиною не розуміти щось нерухоме. Висновки: в історичному пізнанні історик має справу з відносною істиною, оскільки історична наука, з низки особливостей суб'єктно-об'єктних відносин, неспроможна повною мірою використовувати критерій практики, а робота історика здійснюється у межах певної теоретичної системи, що забезпечує концептуальні засоби вивчення минулого. Однак, незважаючи на суб'єктивістське та релятивістське вирішення низки теоретичних питань історичного пізнання, методологічна концепція Р. Ю. Віппера є якісно новим рівнем у розвитку вітчизняної історичної науки першої половини ХХ століття.

Парадоксальність оцінок та інтерпретацій християнської антропології М. Гоголя / Н. Г. Мозгова

Проаналізовано творчість однієї з найбільш суперечливих постатей у вітчизняній культурі ХIХ ст. - Миколи Васильовича Гоголя (1809 - 1852). Розглядаються особливості становлення релігійної ідентичності письменника та її інтерпретація сучасниками та нащадками. Авторка намагається довести, що у М. Гоголя естетичне начало уособлювалось у художньому таланті, то його моральне начало знаходить свій прояв у його релігійному проповідництві, яке найбільш рельєфно представлене в його "Вибраних місцях із листування з друзями" і у "Роздумах про Божественну Літургію".

Spiritual virtuum: the interaction of the finite and the infinite = Духовний віртуум: взаємодія скінченного і нескінченного / Ju. Kharchenko, S. Kharchenko

Показано, що віртуум як один із вимірів соціуму є фіксатором моментів матеріалізації ідей, у порівнянні з якими комп'ютерна віртуальна реальність є практично повністю позбавленою духовності. Мета дослідження - концептуалізація феномену духовного віртууму в контексті взаємодії нескінченного в бутті віртууму і кінцевого в цифровій реальності кібертехносфери. Феномен віртууму розглядається в рамках соціально-філософського, онтологічного і трансцендентного підходів. У соціально-філософському контексті духовний віртуум постає як високотехнологічне інтелектуальне мірило в континуумі нинішньої антропотехносфери. Онтологічний підхід актуалізує зв'язок духовного віртуального з діяльністю інтелекту, свідомості, логіки і особливо з мораллю. Трансцендентний підхід передбачає розуміння, опис і фіксацію присутності духовного початку у всіх вимірах суспільства, включаючи віртуум. Скінченний у духовному віртуумі - це остання межа досягнення мети, кінцева причина. Скінченний характеризує будь-який певний, обмежений з точки зору технічних можливостей, об'єкт. Кожен віртуальний об'єкт є кінцевим і переривчастим. Визначеність надається Скінченному за його межею. Вона може бути просторовою, часовою, кількісною та якісною. У духовному віртуумі межа є умовною, уявною. Нескінченне, як таке, що не має кінця або немислиме, може бути представлене в духовному віртуумі як позапросторово-часовий континуум, оскільки будь-яка межа є надбуквальною, з урахуванням впливу ірраціонального і несвідомого на творчість і виробництво ідей. Обговорення. Узагальнено позицію про те, що комп'ютерний дизайнер здатний: адаптуватися до різних життєвих ситуацій; вивчати і засвоювати інформацію на основі отриманого досвіду; розуміти і застосовувати абстрактні поняття і наявні знання з метою управління віртуальною реальністю. Висновки: духовний віртуум у найзагальнішому сенсі об'єднує всі віртуальні прояви духу в комп'ютерному світі і людини в комп'ютері. Духовний віртуум як життя Цифрового Духу є властивістю душі, що полягає в переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними.

Ідентичність та колективна дія - системний підхід / О. С. Поліщук, О. В. Поліщук

Розглянуто феномен ідентичності у процесі формування колективної дії у суспільствах, що мають статус "Між". Такий статус є умовою формування Homo, що налаштований на виживання і пристосування нав'язаних умов. Враховуючи ціннісні орієнтири, доведено, що суспільство, колективна дія якого спрямована на розвиток і життя, використовуючи свободу, вибере цивілізаційний шлях і буде за нього боротися. Це зумовлено прагненням людини до життя, наповненого динамічними змінами. Чого не можемо сказати, про суспільства, які перебувають у тоталітарній системі. Визначено роль історичної пам'яті і колективного несвідомого у процесі міфологізації свідомості. Зокрема доведено, що міфологізація свідомості, відсутність об'єктивного аналізу історичних подій має негативні наслідки у колективних суб'єктів, виходячи з того, що вони є активними учасниками процесів державотворення та історії. Феномен ідентичності у статті розглянуто крізь призму суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, що відбувають у країні й світі в загалом, адже саме вони стають орієнтиром глобалізованого світу, що визначає колективну ідентичність відповідного суб'єкта. Наслідком такої визначеності є вплив на реформування усієї соціальної системи. З метою детального вивчення проблеми і обгрунтування зроблених висновків використовувалися наступні ме тоди: загальнонаукові: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та конкретизація; спеціальні: історичний метод, цивілізаційний метод та біхевіористичний.

Сучасна освіта у контексті міжцивілізаційних взаємин / Н. І. Ашиток

Сучасний етап розвитку людства вимагає від системи освіти перегляду світоглядних принципів, спрямованих на пошук спільного між цивілізаціями, стратегій взаємодії спільнот, орієнтованих на кооперативні, а не конкурентні відносини. У сучасній суспільній свідомості переважає інструментальний підхід, який розглядає освіту як зовнішній чинник. З цієї точки зору аналізується укладання міждержавних угод у сфері освіти, проведення спільних наукових форумів тощо. Проте зовнішній чинник підпорядковується внутрішньому, відповідно з яким у суспільній свідомості утверджується уявлення про цінність освіти як життєвої стратегії. З позицій цього підходу фактором послаблення протистояння цивілізацій є освіта, що передбачає виховання людей у дусі миру і співпраці, розуміння спільності долі людства.

Категорії "виклик" та "відповідь" як відображення ситуації "історичного повороту": пошуки "нової нормальності" та негативні тенденції сучасної цивілізації / Т. Г. Шоріна

Досліджено дискурс відносно сучасної історичної ситуацію. За визнанням західних інтелектуалів історія досягнула свого "поворотного пункту" і потребує реалізації "нової нормальності". Майбутнє має суперечливі тенденції: воно може привести до поглиблення глобальної кризи, або до "великого перезавантаження" системи цінностей та пріоритетів усіх сфер життя. Сучасний історичний процес з боку економіки характеризується як "системна криза капіталізму"; з боку геополітики - як "криза ліберальної моделі світового порядку" і "кінець глобалізації" та ін. Робиться спроба екстраполювати категорію "виклик" на історичну ситуацію "поворотного пункту", про яку сповіщають світові лідери, та відстежити негативні тенденції ліберального світового порядку, у тому числі, крізь призму передбачень антиутопій Дж. Оруелла та О. Хакслі.

Inter-civilizational challenges of the globalized world: linguo-social aspect = Міжцивілізаційні виклики глобалізованого світу: лінгвосоціальний аспект / М. Аbysova

Для подолання деструктивних тенденцій сучасного світового розвитку та протидії новим викликам і загрозам необхідними є колективні зусилля щодо налагодження міжкультурного діалогу як ефективного інструменту переходу від техногенної цивілізації до нового типу цивілізаційного розвитку, третього стосовно традиціоналістського та техногенного (В. Стьопін). Для створення та проведення комунікативної практики діалогу особливого значення набуває вивчення новітньої лексики, її трансформації під впливом змін у суспільному житті. Інтерес до актуальної лексики, сприйнятливої до екстралінгвістичних факторів, призводить до того, що в медіа-просторі створюються різні проєкти та соціолінгвістичні рейтинги. Мета статті - aналіз соціолінгвістичного проєкту "Слово року", що відображає найважливіші суспільні явища, з метою розробки концептуальних підходів до розвитку міжцивілізаційного діалогу. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: назвати головні виклики та загрози 21-го століття, які мають комплексну економічну, соціокультурну та політичну природу; розглянути лексичні одиниці, які увійшли до списку рейтингів "Слово року", як джерело відомостей про міжцивілізаційні виклики в глобалізованому світі; оцінити можливість використання відомостей про неологічну лексику з метою формування моделі міжкультурного діалогу. Методологія дослідження спирається на дискурсивний та структурний аналіз, а також на елементи соціолінгвістичного та статистичного аналізу. Цивілізація як особливий соціальний організм, що характеризується специфікою його взаємодії з природою, особливостями соціальних зв'язків, передбачає особливий тип культури, завдяки якому відтворюється. Загострення глобальних криз, породжених техногенною цивілізацією, порушує питання про перехід до нового типу цивілізаційного розвитку. Будь-який новий тип цивілізаційного розвитку потребує вироблення нових цінностей, нових світоглядних орієнтирів. Градус суспільного інтересу та значущості інформаційного приводу допомагає визначити слово, що отримало статус ключового. За характером лексики ключовими словами стають: загальновживані слова, що актуалізувалися під впливом екстралінгвістичних факторів; неологізми, що виникли під впливом суспільно-політичних подій, технологічних, соціальних, культурних змін, а також авторські неологізми. Проєкти не лише повідомляють про суспільну думку, а й творять її (Ж. Бодрійяр). Висновки: соціолінгвістичні проєкти "Слово року" мають об'єктивну та суб'єктивну складову. З одного боку, до списку головних "Слів року" потрапляють актуальні слова з об'єктивних причин екстралінгвістичного характеру, з іншого боку, у списках "Слів року" широко представлена лексика, що відображає суб'єктивні установки певної соціальної групи, марковані за оцінною шкалою. Слова року доцільно враховувати при побудові міжкультурного діалогу, оскільки вони не лише фіксують ставлення суспільства до теми, що обговорюється, а й дозволяють залишатися "в тренді" шляхом активізації аксіологічних пріоритетів сучасників.

Київський академічний університет: історія становлення, філософсько-методологічні засади формування / В. І. Онопрієнко, М. В. Онопрієнко

Протягом півстоліття на пострадянському просторі точаться дискусії щодо найбільш ефективної інноваційної моделі науки та вищої освіти. В радянські часи був зроблений вибір на користь системи Московського фізтеху. Цей вибір був зроблений академіком П. Л. Капицею, фізиком, інженером, інноватором, лауреатом Нобелевської премії (1978), учнем видатного фізика, директора Кавендишської лабораторії Ернеста Резерфорда. В Києві цю інтегровану освітньо-наукову модель підтримали академіки президент АН УРСР Б. Є. Патон та віце-президент В. М. Глушков. Цей етап дав Україні десятки висококваліфікованих науковців та інноваторів. Але російсько-українська війна поклала край цьому і сприяла новому етапу розвитку. На базі провідних інститутів НАН України було сформовано Київський академічний університет.

Людина в часи міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу / Н. М. Сухова

Розглянуто концепції щодо майбутньої долі людства у часи міжцивілізаційних викликів глобалізованого світу. Найбільш адекватною для сьогодення визнається концепція С. Гантінгтона. Показано, як розвиток сучасних технологій впливає на різні сфери людського існування. Наголошено, що у ХХI столітті потужний вплив на трансформаційні процеси в суспільстві і людській свідомості здійснюється через інформаційні війни як компоненти сучасної гібридної війни. А намагання побудувати нову ціннісну систему в умовах цифрової реальності спонукає людство замислитися над тим, до якого образу "Я" ми самі себе відносимо. Оскільки саме цінності, як провідники трансцендентного, задають горизонти належного, надають нам наш власний образ. Показано, як нова цифрова реальність активно втілює свої абсолютні цінності стосовно людини та суспільства, унеможливлюючи будь-яку альтернативу. Виявлено, що людина водночас проживає у трьох світах і менше за все сьогодні приділяється уваги внутрішньому світу людини, між тим як увага до світу соціального є значно завищеною, що може призвести до втрати людяності заради ілюзорних цінностей.

Традиційне і сучасне у структурі масової свідомості (у контексті міжцивілізаційних викликів) / О. М. Сідоркіна

Розглянуто співвідношення різних світоглядних елементів у сучасній структурі масової свідомості, показується специфіка та напрями процесів, що в ній відбуваються. Синкретична структура сучасної масової свідомості базується на соціокультурній традиції, яка є результатом історичного розвитку суспільства та характеризується певним динамізмом і демонструє зміну форм свого прояву. Відповідна динаміка зумовлена соціальними, історичними та політичними процесами, що відбуваються у суспільстві, а також особливостями сучасних міжцивілізаційних викликів.

Глобалізаційні процеси і проблема буття людини у світі / І. В. Шавріна

Проаналізовано сучасні глобалізаційні процеси, їх впливи на індивідуальне життя людини. Наголошено, що саме початок ХХI століття характеризується особливою увагою світової дослідницької літератури до цього проблемного поля: по-перше, до проблеми необхідності глобальних змін існуючих соціумах; по-друге, до необхідності розробки нових методологічних підходів до проблеми життя людини, до проблем буття і часу; до необхідності інновацій у методології та тих стратегій, які мають стати своєрідним дзеркалом для надзвичайно мінливого сучасного світу. Доведено, що ідея "об'єднання світу" існувала впродовж багатьох століть і вважалося, що такий підхід є єдино можливим для цілого людства. Окреслюються як негативні, так і позитивні наслідки процесів глобалізації. Висновок: людина є вільною у метафізичному плані, а в емпіричному - такою, яка підкоряється необхідності. Такий підхід був типовим для філософських поглядів багатьох представників як західноєвропейської традиції філософування, так і слов'янського духовно-культурного ренесансу на зламі ХIХ і ХХ ст. й початку ХХI ст.

Листування як філософський жанр: аналіз у контексті життєтворчості Г. С. Сковороди / Т. Д. Суходуб

Предмет дослідження - творчість Г. С. Сковороди (1722 - 1794), представлена на основі аналізу такого жанру філософських міркувань як листування. Актуальність цієї постановки питання пов'язана з тим, що в історико-філософському пізнанні епістолярна частина спадщини філософа не отримала достатньої дослідницької уваги. Показано, що листи філософа до М. І. Ковалинського та інших осіб розкривають учення про людину як "малий світ", розуміння умов людського щастя, ідею самопізнання та ін. не тільки як слово вчителя та друга, звернене до учня, але і як переосмислення власного життєвого шляху. Зроблено висновок: текст листів розкриває діалогову природу мислення філософа, а також єдність освіти та виховання як принцип просвітницької діяльності.

Сучасна Україна в контексті міжцивілізаційних взаємовідносин / Л. Г. Конотоп

Досліджено одну з найактуальніших проблем сучасної України - її місце та значення у світовій спільноті, динаміку українського суспільства як у зовнішньому, так і внутрішньому аспектах його функціонування. Головне завдання - аналіз процесів формування та взаємодії цивілізаційних ідентичностей, а також розкриття образу "іншості" у контексті цивілізаційної взаємодії й її висвітлення у масовій свідомості. Методологічною основою статті були праці представників німецької класичної філософії, праці мислителів доби модерну і постмодерну. Для виявлення дійсного місця України в політичному, економічному, воєнному, культурному плані сучасності, формаційний і цивілізаційний підходи доповнюються діалогічним підходом. Діалог між цивілізаціями - це єдиний можливий спосіб існування людства. Діалог усвідомлюється як постійна взаємодія між різними цивілізаціями на основі поваги та взаєморозуміння. При цьому проводиться диференціація між поняттями "культура" і "цивілізація". Перше поняття виступає внутрішньою ознакою суспільства, а друге - його зовнішньою характеристикою.

Синкретична єдність соціальної та екологічної відповідальності в традиційній культурі / О. А. Матюхіна

З філософсько-культурологічних позицій розглядаються особливості розуміння такої етичної категорії як відповідальність, у традиційній культурі. Підкреслюється її всеосяжний характер, синкретична єдність відповідальності соціальної та екологічної. Підкреслюється, що дослідження та використання надбань традиційної культури є необхідною умовою утвердження відповідальності як базової цінності сучасного суспільства, що передбачає концепція сталого розвитку.

Аксіологічний вимір четвертої промислової революції / Л. В. Броннікова

Розглянуто трансформацію ціннісних орієнтацій людей за інформаційної доби. Осмислення інтелектуальних і культурних наслідків впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і пов'язану із цим проблему зміни аксіологічної складової індивідуального та суспільного буття людей, є завданням сучасної філософії. Оптимістичні прогнози щодо змін усіх аспектів життєдіяльності соціуму завдяки початку четвертої промислової революції співіснують у філософській літературі разом із сумними передбаченнями впливу інформаційного середовища на особистість, соціальні шари і, навіть, покоління людей.

Аксіологічні засади екологічної свідомості / Л. Мокляк, Г. Покотило

Здійснено аналіз й обгрунтування аксіологічних засад екологічної свідомості як засадничого й визначального складника екологічної культури особистості і суспільства, уточнюється поняття "екологічна свідомість". Проаналізовано ті цінності-концепти, які в сучасних умовах буття постіндустріального суспільства виходять на перший план і мають сприяти формуванню сучасної екологічної культури людини глобалізованого світу, виконувати організуючу функцію у систематизації знань, навичок, цілей людської діяльності в реальному процесі гармонізації відносин "людина - природа - суспільство".