Ураження тонкої кишки при шигельозі

Шляхом обстеження 40-а хворих на гострий шигельоз апробовано інформативність біохімічного маркера ураження тонкої кишки - її білка, що зв'язує жирні кислоти (і-FABP), у сироватці крові. Доведено, що у 40 % таких пацієнтів поряд з товстою кишкою уражається й тонка, що дає змогу виділяти ентероколітну форму цієї недуги. Розвиток такої клінічної форми удвічі частіше спричиняють шигели Зонне, ніж Флекснера. Швидка елімінація із сироватки крові дозволяє використовувати і-FABP не тільки для ранньої діагностики ентериту, але і для встановлення повноти одужання після перенесеного шигельозу чи іншої гострої кишкової інфекції.

Путем обследования 40-а больных острым шигеллезом апробирована информативность биохимического маркера поражения тонкой кишки - ее белка, который связывает жирные кислоты (і-FABP) в сыворотке крови. Доказано, что у 40 % таких пациентов вместе с толстой кишкой поражается и тонкая, что дает возможность выделять энтероколитную форму этого заболевания. Развитие такой клинической формы вдвое чаще вызывают шигеллы Зонне, чем Флекснера. Быстрая элиминация из сыворотки крови позволяет использовать і-FABP не только для ранней диагностики энтерита, но и для установления полноты выздоровления после перенесенного шигеллеза либо другой острой кишечной инфекции.

Харчова токсикоінфекція: особливості лікування

Спеціальним дослідженням на 1 139-ти хворих з харчовою токсикоінфекцією (ХТІ) різної та нез'ясованої етіології перевірено дію антибактеріальних засобів на основні прояви хвороби - тривалість гарячки, діареї та болю у животі. ХТІ за своєю природою - стереотипна і дуже ефективна реакція відторгнення людським організмом масованої харчової бактеріальної агресії. Тому основу лікування ХТІ становить синдромальна патогенетична терапія. Другим за значенням лікувальним впливом у разі ХТІ є компенсація зневоднення, яке розвивається внаслідок водно-електролітних втрат. Висвітлено тактику лікування ХТІ, спричиненої сальмонелами, шигелами, єрсиніями або іншими патогенними бактеріями. Звернено увагу на лікування хворих старечого віку.

Специальным исследованием 1 139-ти больных с пищевой токсикоинфекцией (ПТИ) разной и невыясненной этиологии проверено действие антибактериальных средств на основные проявления болезни - продолжительность лихорадки, диареи и болей в животе. ПТИ по своей природе - стереотипна и очень эффективна реакция отторжения человеческим организмом массированной пищевой бактериальной агрессии. Поэтому основу лечения ПТИ составляет синдромная патогенетическая терапия. Другим по значению лечебным влиянием на ПТИ является компенсация обезвоживания, которое развивается вследствие водно-электролитных потерь. Освещена тактика лечения ПТИ, вызванной сальмонеллами, шигеллами, ерсиниями или другими патогенными бактериями. Обращено внимание на лечение больных престарелого возраста.

Уніфіковані методи біологічного контролю якості антипедикульозних засобів

Наведено дані з вивчення інсектицидів, запропоновано як тест-інсекти використовувати лабораторну популяцію Pediculus humanus corporis (de Geer), що культивується в лабораторії рикетсійних інфекцій Львівського НДІЕГ понад 70 років, яка не мала жодного прямого контакту з будь-якими інсектицидними засобами і характеризується високою чутливістю до них. Визначення токсичної дії проведено відносно вошей на всіх стадіях їх розвитку: на яйце - овіцидна, на імаго та личинки - інсектицидна дія. Метод лабораторного дослідження обрано відповідно до інструкції з застосування для кожного засобу окремо залежно від його препаративної форми та способу застосування. Під час аналізу результатів дослідження антипедикульозних засобів за інсектицидною дією безпосередньо враховано результати тільки тих дослідів, у контролях яких (крім контролю специфічної дії АДР і тих речовин, що мають відомі інсектицидні властивості) загибель вошей не перевищує 10 %. Під час аналізу результатів вивчення овіцидної дії антипедикульозних засобів враховано результати тільки тих дослідів, у контролях яких (крім контролю специфічної дії АДР) спостерігається масовий вихід личинок. Для практичного застосування рекомендовано тільки високоефективні антипедикульозні засоби, які викликають загибель 100 % тест-інсектів.

Приведены данные изучения действия инсектицидов, предложено в качестве тест-инсектов использовать лабораторную популяцию Pediculus humanus corporis (de Geer), которая культивируется в лаборатории риккетсионных инфекций Львовского НИИЭГ более 70 лет, которая не имела ни одного прямого контакта с какими-либо инсектицидными средствами и характеризуется высокой чувствительностью к ним. Определение токсического действия проводят относительно вшей на всех стадиях развития: на яйцо - овицидное, на имаго и личинки - инсектицидное действие. Метод лабораторного исследования выбирают соответственно инструкции об использовании для каждого средства отдельно в зависимости от его препаративной формы и способа использования. При анализе результатов исследования антипедикулезных средств по инсектицидному действию непосредственно учитывают результаты только тех исследований, в контролях которых (кроме контроля специфического действия АДР и тех веществ, которые имеют известные инсектицидные свойства) гибель вшей не превышает 10 %. При анализе изучения овицидного действия антипедикулезных средств учитывают результаты только тех исследований, в контролях которых ( кроме контроля специфического действия АДР) наблюдается массовых выход личинок. Для практического использования рекомендованы только высокоэффективные антипедикулезные средства, которые вызывают гибель 100 % тест-инсектов.

Сучасні особливості клініки корости та причини діагностичних помилок

Проаналізовано 38 медичних карт стаціонарного хворого на коросту віком від 1-го до 67-ми років. Діагноз підтверджено виявленням коростяного кліща. Розглянуто клінічні різновиди і клінічні симптоми корости, причини діагностичних помилок. Відзначено особливості клініки корости - почастішали випадки кірочкової корости, паразитозу, який лікували кортикостероїдними мазями, малосимптомної і так званої "лікованої" корости.

Проанализированы 38 медицинских карт стационарного больного чесоткой в возрасте от 1-го до 67-ми лет. Диагноз подтвержден обнаружением чесоточного клеща. Рассмотрены клинические разновидности и клинические симптомы чесотки, причины диагностических ошибок. Отмечены особенности клиники чесотки: участились случаи корковой чесотки, паразитоза, леченного кортикостероидными мазями, малосимптомной и так называемой "леченной" чесотки.

Сучасні погляди на проблему пріонових хвороб

Розглянуто питання про етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування пріонових хвороб. Висвітлено три моделі процесу синтезу пріонів: гетеродимеризації, полімеризації, конформаційної конверсії. Хвороби, що викликаються пріонами, поділяються на дві групи: 1) спонгіоформні або губчасті енцефалопатії; 2) спонгіоформний міозит з пріон-асоційованими включеннями. Відзначено позитивний ефект від лікування протималярійними препаратами. Зазначено, що продукти вільнорадикального окислення здатні руйнувати пріони в ділянці повторюваних октапептидних амінокислот за наявності міді і лужного рН середовища.

Рассмотрены вопросы этиологии, патогенеза, клиники, диагностики и лечения прионовых болезней. На основе работ зарубежных коллег. Освещены три модели процесса синтеза прионов: модель гетеродимеризации, модель полимеризации, модель конформационной конверсии. Болезни, вызванные прионами, делятся на две группы: спонгиоформные энцефалопатии, или губчатые энцефалопатии; 2) спонгиоформный миозит с прион-ассоциированными включениями. Отмечен положительный эффект от лечения противомалярийными препаратами. Указано, что продукты свободнорадикального окисления способны разрушать прионы в области повторных октапептидных аминокислот при наличии меди и щелочной рН среды.

Хвороба Кавасаки: сучасні підходи до діагностики та лікування

Ендемічна частота хвороби Кавасакі у світі складає 6,5 - 95,1 на 100 000 дітей віком до 5-ти років, епідемічна частота - 121 на 100 000 дітей такого ж віку. У диференційній діагностиці гострої стадії хвороби Кавасакі рекомендовано використовувати наведені класичні критерії T.Kawasaki (1967). Ураження серцево-судинної системи у разі хвороби Кавасакі є найчастішим ускладненням і визначає подальший розвиток захворювання. Прогноз одужання від хвороби Кавасакі описується як сприятливий за умови раннього розпізнавання перших симптомів захворювання, додаткового клініко-інструментального виявлення симптомо-комплексу коронариту в деяких хворих і вчасно розпочатої патогенетичної терапії згідно з рекомендаціями.

Эндемическая частота болезни Кавасаки в мире составляет 6,5-95,1 на 100 000 детей возрастом до 5-ти лет, эпидемическая частота - 121 на 100 000 детей того же возраста. В дифференциальной диагностике острой стадии болезни Кавасаки рекомендовано использовать приведенные классические критерии T.Kawasaki (1967). Поражения сердечно-сосудистой системы при болезни Кавасаки являются наиболее частым осложнением и определяют дальнейшее развитие заболевания. Прогноз выздоровления от болезни Кавасаки описывается как благоприятный при условии раннего распознавания первых симптомов заболевания, дополнительного клинико-инструментального выявления симптомо-комплекса коронарита у некоторых больных и своевременно начатой патогенетической терапии согласно рекомендациям.

15-а Всесвітня конференція з проблем ВІЛ/СНІДу в Таїланді

Адгезивні та антилізоцимні властивості шигел

На підставі дослідження шигел Зонне і Флекснера, виділених від 184-х хворих, встановили пряму залежність ступеня тяжкості недуги від показників адгезивності та антилізоцимної активності збудників. Це дозволяє стверджувати, що існують внутрішньовидові міжштамові відмінності шигел, виділених від хворих на дизентерію у теперішній час. Стверджено, що, на відміну від минулих років, S. sonnei приблизно так само здатна до адгезії та інактивації лізоциму, як і S.flexneri, з чим може бути пов'язане зростання тяжкості сучасного шигельозу Зонне. Адгезивність шигел та їх антилізоцимна активність можуть бути додатковими факторами, які обумовлюють ступінь тяжкості дизентерії. Зростання популяції циркулюючих штамів шигел з високими показниками адгезивності та антилізоцимної активності збудників може свідчити про загрозу погіршення епідемічної ситуації на відстежуваній території.

На основании исследования шигелл Зонне и Флекснера, выделенных от 184 больных, установлена прямая зависимость степени тяжести заболевания от показателей адгезивности и антилизоцимной активности возбудителей. Это позволяет утверждать, что существуют внутривидовые межштаммовые отличия шигелл, выделенных от больных дизентерией в настоящее время. Утверждается, что в отличие от прошлых лет S. sonnei приблизительно так же способна к адгезии и инактивации лизоцима, как и S.flexneri, с чем может быть связано увеличение тяжести современного шигеллеза Зонне. Адгезивность шигелл и их антилизоцимная активность могут быть дополнительными факторами, которые обусловливают степень тяжести дизентерии. Возрастание популяции циркулирующих штаммов шигелл с высокими показателями адгезивности и антилизоцимной активности возбудителей может свидетельствовать об угрозе ухудшения эпидемической ситуации на обследуемой территории.

V з'їзд інфекціоністів Республіки Білорусь

Цитокіновий профіль у жінок з фоновими захворюваннями шийки матки на тлі урогенітального інфікування

Обстежено 81-у жінку з фоновими захворюваннями шийки матки, в яких були діагностовані інфекції, що передаються статевим шляхом: хламідіоз, міко-уреаплазмоз, герпесвірусна та папіломавірусна інфекції. Спостережено супресію Т-хелперів І типу при підвищеній активності Т-хелперів ІІ типу, що свідчить про дисбаланс цитокінового профілю. Згадані зміни найзначніші за наявності вірусної хламідійно-міко-уреаплазмової інфекції. Дефіцит ІФН-гамма та пригнічення активності хелперних Т-лімфоцитів І типу може слугувати додатковим чинником у розвитку злоякісних новоутворень шийки матки.

Обследована 81-а женщина с фоновыми заболеваниями шейки матки, у которых были диагностированы инфекции, передающиеся половым путем: хламидиоз, мико-уреаплазмоз, герпесвирусная и папилломавирусная инфекции. Наблюдается супрессия Т-хелперов І типа при повышенной активности Т-хелперов ІІ типа, что свидетельствует о дисбалансе цитокинового профиля. Упомянутые изменения наиболее значительны при наличии вирусной хламидийно-мико-уреаплазменной инфекции. Дефицит ИФН-гамма и угнетение активности хелперных Т-лимфоцитов І типа может служить дополнительным фактором в развитии злокачественных новообразований шейки матки.

Частота інфікування цитомегаловірусом хворих на хронічні алергодерматози та зміни клітинного імунітету

Наведено результати обстеження 34-х хворих віком 23 - 59 років на алергічні дерматози (АД). Встановлено високу частоту інфікування цитомегаловірусом (ЦМВ) і переважання свіжого інфікування або реінфекції серед хворих на АД у порівнянні з особами, які не мають алергологічної патології. Виявлено зміни клітинного імунітету у хворих на АД на тлі цитомегаловірусної інфекції у вигляді Т-лімфопенії, збільшення імунорегуляторного індексу.

Приведены результаты обследования 34-х больных в возрасте 23 - 59 лет аллергическими дерматозами (АД). Установлена высокая частота инфицирования цитомегаловирусом (ЦМВ) и преобладания свежего инфицирования или реинфекции среди больных АД по сравнению с лицами, не имеющими аллергологической патологии. Выявлены изменения клеточного иммунитета у больных АД на фоне цитомегаловирусной инфекции в виде Т-лимфопении, увеличения иммунорегуляторного индекса.

Спогад про професора Повіласа Чибіраса

Особливості перебігу лептоспірозу в осіб, які зловживають алкоголем

Проведены клинико-лабораторные исследования больных лептоспирозом с фоновой алкогольной интоксикацией. Выявлено, что клинические проявления начального периода лептоспироза маскируются симптомами алкогольной интоксикации пищеварительного канала, печени, поджелудочной железы, почек и нервной системы. Лептоспироз у таких пациентов протекает тяжело с быстрыми темпами развития острой почечной недостаточности, геморрагического синдрома и полиорганной патологии. Период реконвалесценции у пациентов с фоновой патологией более длительный и чаще дает рецидивы.

Проведено клініко-лабораторні дослідження хворих на лептоспіроз із фоновою алкогольною інтоксикацією. Виявлено, що клінічні прояви початкового періоду лептоспірозу маскуються симптомами алкогольної інтоксикації травного каналу, печінки, підшлункової залози, нирок і нервової системи. Лептоспіроз у таких пацієнтів перебігає тяжко зі швидкими темпами розвитку гострої ниркової недостатності, геморагічного синдрому та поліорганної патології. Період реконвалесценції у пацієнтів з фоновою патологією значно триваліший і частіше дає рецидиви.

Очний токсоплазмоз у дітей

Вивчено клінічні особливості очної форми вродженого і набутого токсоплазмозу. Токсоплазмозну інфекцію у дітей діагностовано за допомогою імуноферментного та імуногенетичного методів. За період з 1998 до 2003 рр. офтальмотоксоплазмоз діагностовано у 30-ти дітей. Ураження очей за вродженого токсоплазмозу виявлено як у період новонародженості (у 5-ти дітей), так і у віддалені строки (у 8-ми дітей), що проявилося двобічною катарактою, колобомою, нейроретинітом, прогресуючою міопією, внаслідок чого розвинулась сліпота у 5-ти дітей. Очна форма набутого токсоплазмозу частіше була у дітей підліткового віку, проявляючись однобічним нейрохоріоретинітом, увеїтом, пігментною дегенерацією сітківки, помутнінням склоподібного тіла. Ефективність проведеної специфічної терапії кращою була у дітей з набутою очною формою токсоплазмозу і залежала від вчасної його діагностики.

Изучены клинические особенности глазной формы врожденного и приобретенного токсоплазмоза. Токсоплазмозная инфекция у детей диагностирована с помощью иммуноферментного и иммуногенетического методов. За период с 1998 по 2003 гг. офтальмотоксоплазмоз диагностирован у 30-ти детей. Поражения глаз при врожденном токсоплазмозе выявлены как в период новорожденности (у 5-ти детей), так и в отдаленные сроки (у 8-ми детей), что проявилось двусторонней катарактой, колобомой, нейроретинитом, прогрессирующей миопией, вследствие чего развилась слепота у 5-ти детей. Глазная форма приобретенного токсоплазмоза чаще была у детей подросткового возраста, проявляясь односторонним нейрохориоретинитом, увеитом, пигментной дегенерацией сетчатки, помутнением стекловидного тела. Эффективность проведенной специфической терапии была лучшей у детей с приобретенной глазной формой токсоплазмоза и зависела от своевременной его диагностики.

Олег Олександрович Ярош: (до 50-річчя з дня народження)

Некультурабельний стан аспорогенних бактерій: теоретичні аспекти проблеми та її практична значущість

Зроблено огляд робіт, присвячених дослідженню феномену некультурабельного стану (НС) бактерій, їх біологічних властивостей, впливу довкілля на індукцію такого стану і чинників, що відновлюють вегетативні кондиції бактеріальної клітини. Необхідність дослідження НС бактерій виникла як одна з можливих відповідей на питання про відносну стабільність популяцій бактерій за несприятливих умов протягом тривалого часу, епідемічного і/або спорадичного поширення деяких захворювань і ряду інших мікробіологічних та епідеміологічних аспектів, таких як боротьба з інфекційними та гнійно-запальними хворобами, антисептика й дезінфекція, контроль мікробіологічної чистоти фармацевтичних препаратів. Серед методологічних і концептуальних підходів щодо цієї проблеми, у сучасній медичній бактеріології та інфектології очевидний пріоритет належить екологічним аспектам.

Рассмотрены результаты некоторых работ, посвященных исследованию феномена некультурабельного состояния (НС) бактерий, их биологических свойств, влиянию внешней среды на индукцию такого состояния и факторов, которые восстанавливают вегетативные кондиции бактерийной клетки. Необходимость исследования НС бактерий возникла как один из возможных ответов на вопрос об относительной стабильности популяций бактерий при неблагоприятных условиях в течение длительного времени, эпидемического и/или спорадического распространения некоторых заболеваний и ряда других микробиологических и эпидемиологических аспектов, таких как борьба с инфекционными и гнойно-воспалительными заболеваниями, антисептика и дезинфекция, контроль микробиологической чистоты фармацевтических препаратов. Среди разнообразия методологических и концептуальных подходов к этой проблеме, в современной медицинской бактериологии и инфектологии очевиден приоритет экологических аспектов.

Огляд матеріалів ІІ конгресу педіатрів-інфекціоністів Росії (Москва, 8-10 грудня 2003 р.)

Природна осередковість туляремії в Дунай-Дністровському регіоні України

Проаналізовано епізоотичну та епідемічну активність природного осередку туляремії в Дунай-Дністровському межиріччі у ХХ ст. Встановлено, що за цей період епізоотична та епідемічна активність проявилась двічі - у 1948 - 1949 рр.та 1988 - 1989 рр. Зараження людей було пов'язане з використанням води зі зрошувальної системи з господарсько-побутовою метою, а розширенню межі епізоотії, очевидно, сприяли зайці-русаки. Доведено, що навіть кардинальні перетворення природних екосистем під впливом господарської діяльності людини можуть тільки тимчасово призупинити активність осередкової екосистеми, що свідчить про її стійкість і необхідність періодичного еколого-епізоотологічного контролю.

Проанализирована эпизоотическая и эпидемическая активность природного очага туляремии в Дунай-Днестровском междуречье в ХХ веке. Установлено, что за этот период эпизоотическая и эпидемическая активность проявилась дважды - в 1948 - 1949 и 1988 - 1989 рр. Заражение людей было связано с использованием воды оросительной системы с хозяйственно-бытовой целью, а расширению границы эпизоотии, очевидно, способствовали зайцы-русаки. Доказано, что даже кардинальные преобразования природных экосистем под влиянием хозяйственной деятельности человека могут только временно приостановить активность очаговой экосистемы, что свидетельствует о ее стойкости и необходимости периодического эколого-эпизоотического контроля.

Серологічна характеристика дифтерійної інфекції

Вивчено діагностичне значення серологічних показників та їх динаміки для оцінки захворювання на дифтерію та бактеріоносійства. За роки епідемії та післяепідемічний період досліджено 130 хворих на дифтерію та 300 носіїв токсигенних коринебактерій. Абсолютно характерні серологічні ознаки мали тільки 65,3 % хворих та 62,6 % носіїв. Співвідношення протидифтерійних і протиправцевих антитіл свідчить, що більшість хворих на дифтерію з низьким рівнем антитіл були не щепленими та щепленими поза схемою. Аналіз співвідношення клінічних, епідеміологічних, бактеріологічних показників із серологічними показав, що можливості гіпо- та гіпердіагностики найбільші в період піку та спаду епідемії. Цей аналіз довів і необхідність дослідження протибактерійного імунітету проти дифтерії для об'єктивної діагностики дифтерійної інфекції. Також обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення серологічних діагностичних досліджень як елементу епіднагляду за дифтерійною інфекцією.

Изучено диагностическое значение серологических показателей и их динамики для оценки заболевания дифтерией и бактерионосительства. За годы эпидемии и послеэпидемический период исследованы 130 больных дифтерией и 300 носителей токсигенних коринебактерий. Абсолютно характерные серологические признаки имели только 65,3 % больных и 62,6 % носителей. Соотношение противодифтерийных и противостолбнячных антител свидетельствует о том, что большинство больных дифтерией с низким уровнем антител были не привиты или привиты не по схеме. Анализ соотношения клинических, эпидемиологических, бактериологических показателей с серологическими показал, что возможности гипо- и гипердиагностики наибольшие в период подъема и спада эпидемии. Этот анализ доказал и необходимость исследования противобактерийного иммунитета против дифтерии для объективной диагностике дифтерийной инфекции. Также обоснованы рекомендации по усовершенствованию серологических диагностических исследований как элемента эпиднадзора за дифтерийной инфекцией.

Соціальні та медичні аспекти хламідійної інфекції

Наведено результати наукових досліджень інституту дерматології та венерології АМН України з питань епідеміології, клінічних проявів, лікування та профілактики хламідійної інфекції. Проаналізовано дані про її розповсюдження та динаміку захворюваності; особливості збудника хламідіозів; вплив хламідійної інфекції на вагітність, плід, новонароджених дітей; роль хламідій у патогенезі захворювань серцево-судинної та нервової системи, суглобів, очей у порушеннях репродуктивної функції. Повідомлено про основні види хламідійних захворювань серед дитячого населення і хламідіози зоонозного походження.

Приведены результаты научных исследований института дерматологии и венерологии АМН Украины по вопросам эпидемиологии, клинических проявлений, лечения и профилактики хламидийной инфекции. Проанализированы данные о распространении хламидийной инфекции и динамике заболеваемости; особенностях возбудителя хламидиозов; влиянии хламидийной инфекции на беременность, плод, новорожденных детей; роли хламидий в патогенезе заболеваний сердечно-сосудистой и нервной систем, суставов, глаз, в нарушениях репродуктивной функции. Сообщается об основных видах хламидийных заболеваний среди детского населения и хламидиозах зоонозного происхождения.