Вплив Cimicifuga racemosa на метаболічні параметри жінок із симптомами менопаузи (ретроспективне обсерваційне дослідження (CIMBOLIC)) / L. Friederichsen, S. Nebel [и др.]

Мета дослідження - порівняти вплив екстракту Cimicifuga racemosa (CR, Ze 450, препарат Сімідона) і менопаузальної гормональної терапії (МГТ) на метаболічні параметри і масу тіла жінок із симптомами менопаузи. Матеріали і методи. У цьому моноцентричному ретроспективному когортному дослідженні були обстежені жінки старше 40 років, які звернулись на першу консультацію до лікаря між 2009 і 2016 роками. В остаточний аналіз були включені жінки, які отримували МГТ або CR і отримали щонайменше одну наступну консультацію. Основними досліджуваними показниками були метаболічні параметри сироватки крові (рівень ліпідів, глюкози, інсуліну та індекс інсулінорезистентності HOMA), маса тіла і симптоми менопаузи (оцінювались за шкалою оцінки менопаузи (MRS)-II). Статистичний аналіз проведений з використанням одно- та багатопараметричних регресійних моделей змішаних ефектів, які передбачають лінійний вплив часу. Результати. 174 жінки були включені в остаточний аналіз (група CR: n = 32, група MГT: n = 142). Не було відмінностей між групами щодо вихідних характеристик (вік, індекс маси тіла, метаболічні показники крові, рівень гормонів і артеріальний тиск) і загальним балом MRS-II, тоді як репродуктивна стадія значно відрізнялася - більшість жінок, які отримували CR (83 %), знаходились в постменопаузі, тоді як у групі MГT таких було 55 % (р = 0,038). Середня тривалість спостереження склала 12 місяців. В обох групах протягом періоду спостереження метаболічні показники і маса тіла не змінювалися, в той час як загальні показники і значення шкали MRS-II покращилися. Висновок: симптоми менопаузи значно зменшилися в обох групах (МГТ і СR), в той час як метаболічні показники сироватки крові та маса тіла в жінок, які отримували МГТ і СR, не змінилися.

Патогенетичне обгрунтування персоніфікованої корекції порушень фолатного циклу за допомогою комплексу з метафоліном для профілактики вроджених вад розвитку / І. В. Руденко, В. П. Міщенко

Вроджені вади розвитку - це патологія з мультифакторною етіологією. Серед їх численних ендо- та екзогенних чинників важливе значення має спадкова схильність, зокрема зниження активності ферментів фолатного циклу MTHFR, MTR, MTRR на генетичному рівні, а також дефіцит вітамінів та вітаміноподібних сполук групи В. Мета дослідження полягала у патогенетичному обгрунтуванні персоніфікованої корекції порушень фолатного циклу в організмі біологічних батьків, які готуються до вагітності, для профілактики вроджених вад розвитку в їхніх дітей шляхом застосування фолатів, що містять метафолін (5-MTHF). Матеріали та методи. Обстежено 75 жінок і 75 чоловіків (біологічних батьків), які мали дітей/плоди з вродженими вадами розвитку у попередніх вагітностях, і 75 новонароджених дітей цих пар. Усі вони застосовували запропоновану преконцепційну підготовку. Визначено алелі генів ферментів фолатного циклу (MTHFR, MTR, MTRR) методом полімеразної ланцюгової реакції у крові, слині обстежених. Результати. Серед обстежених (батько, мати, дитина) найвища частота зустрічальності поліморфізму генів ферментів фолатного циклу була в чоловіків. Показник становив 77,7 % порівняно з результатом 68,7 % у матерів і 60,7 % у їхніх дітей. Частота гомозиготних алелів була найвищою у чоловіків - 19,6 %, нижчою у матерів - 13,1 %, і найнижчою в дітей - 12,7 %. Результат гетерозиготних алелів знижувався від показника обстежених дітей (87,3 %) до показників матерів (86,7 %) і батьків (80 %). Висновки: отримані результати підкреслюють практичне значення визначення алелів генів ферментів фолатного циклу (MTHFR, MTR, MTRR) на етапі преконцепційної підготовки до вагітності в біологічних батьків та потім у їхніх новонароджених дітей з позицій профілактичної медицини. Наявність зниженої активності відповідних ферментів патогенетично пояснює доцільність застосування фолатних комплексів, що містять активний фолат метафолін (5-MTHF), з метою запобігання вроджених вад розвитку.

Застосування дієногесту при ендометріозі (огляд описової літератури та коментарі експертів) / A. Murji, K. Biberoglu, J. Leng

Ендометріоз вражає до 10 % жінок репродуктивного віку, і головна мета лікування - полегшити його симптоми. Прогестини є основними засобами для пригнічення проявів ендометріозу, важливим представником яких в багатьох країнах світу став дієногест. Дана стаття є експертним оглядом літератури з рекомендаціями щодо застосування дієногесту в лікуванні ендометріозу в контексті різних клінічних міркувань. Методи. У базі даних PubMed проведений пошук публікацій, присвячених застосуванню дієногесту при ендометріозі, які вийшли між 2007 та 2019 роками. Експерти розглянули їх та включили найбільш актуальні для клінічної практики, базуючись на власному клінічному досвіді. Результати. Наведені докази щодо тривалого (понад 15 місяців) застосування дієногесту для лікування ендометріозу, при цьому експерти роблять висновок, що ефективність дієногесту слід оцінювати насамперед на основі його впливу на біль та якість життя пацієнтки. Крім того, розглянуто можливість збереження фертильності, можливість уникнення або відтермінування хірургічного втручання, а також тактика ведення нерегулярних кровотеч, які можуть виникнути під час лікування. Може бути корисним консультування жінок перед початком лікування щодо ймовірних ризиків розвитку кровотечі. Як свідчать дані досліджень, мало жінок припиняють лікування з цієї причини, при цьому переваги лікування превалюють над будь-яким впливом нерегулярних кровотеч. Висновки: загалом наявні докази свідчать про те, що дієногест добре переноситься і є ефективною альтернативою хірургічному лікуванню або доповненням до хірургічного втручання, маючи багато переваг перед комбінованими гормональними контрацептивами в терапії ендометріозу. Важливо дотримуватися керівних принципів лікування та враховувати індивідуальні потреби і побажання жінки.

Синдром полікістозних яєчників: підхід до корекції метаболічних порушень / Л. В. Калугіна, Т. Ф. Татарчук

Мета дослідження - вивчення достовірності робочої гіпотези щодо позитивного впливу рослинних адаптогенів з гепатопротекторною та протизапальною активністю на корекцію метаболічних ускладнень синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) та можливостей включення до схеми лікування препарату схізандрина, вибір якого обгрунтований його властивостями покращувати чутливість тканин до інсуліну, гепатопротекторними, гіполіпідемічними, протизапальними та антиоксидантними ефектами. Матеріали та методи. Проведено порівняльне проспективне дослідження 60 пацієнток віком 18 - 38 років із СПКЯ (фенотип А). Критеріями включення у дослідження були: підтверджений діагноз з наявністю збільшення яєчників та оліго-/ановуляцією, підвищеним рівнем яєчникових андрогенів, індексом маси тіла (ІМТ) від 25 до 30,1 кг/м<^>2. Усім жінкам проводилося загальноклінічне обстеження з оцінкою антропометричних параметрів та ІМТ, наявності клінічних проявів гіперандрогенії (гірсутизм і андрогенні дерматопатії) за шкалою Феррімана-Голлвея, УЗД статевих органів, оцінка рівня прогестерону та інсулінорезистентності на основі індексу НОМА на 22 - 24-й день менструального циклу. Пацієнтки були розподілені на 2 рівні групи залежно від терапії: жінкам основної групи призначили прийом препарату схізандрина по 1 таблетці (250 мг) тричі на добу тривалістю 12 тижнів; пацієнтки контрольної групи отримали рекомендації з дієтичного харчування та фізичного навантаження. Результати дослідження. Отриманий курс терапії препаратом схізандрина показав відновлення регулярних менструальних циклів у 40 % пацієнток (проти 16,6 % на початку дослідження) за рахунок підвищення рівня прогестерону у 1,4 рази, покращення стану шкіри, нормалізації ІМТ. Також було відмічено позитивний вплив лікування на метаболічний статус пацієнток: спостерігалося вірогідне зниження показників НОМА і очікувано нормалізувалися рівні трансаміназ. Висновки: до комплексного обстеження пацієнток із СПКЯ, особливо з надмірною вагою та ожирінням, необхідно включити оцінку індекса HOMA, визначення функціональних проб печінки, УЗД гепатобіліарної системи з виконанням еластографії. Для профілактики метаболічних порушень у жінок із СПКЯ та надмірною вагою до схеми комплексної терапії доцільно включити препарат схізандрина.

Летальний випадок коронавірусної хвороби у вагітної з гестаційним цукровим діабетом (клінічний випадок) / К. Узел, І. В. Лахно

Вагітні жінки дуже сприйнятливі до коронавірусної інфекції. Гестаційний цукровий діабет є важким коморбідним станом і серйозним фактором ризику летального наслідку. Ми повідомляємо про смертельний випадок коронавірусної хвороби (COVID-19), який був пов'язаний з двобічною пневмонією і синдромом системної запальної відповіді у вагітної з гестаційним цукровим діабетом. Пацієнтка поступила до лікарні у 31 тижнів вагітності з приводу обумовленої COVID-19 двобічної пневмонії. Було розпочато протизапальну, противірусну, антибактеріальну та імунотропну терапію. Вона отримала перорально фавіпіравір 200 мг, азитроміцин 500 мг, енфлувір 75 мг, плаквеніл 200 мг, а також цефтріаксон 1 г внутрішньовенно, піперациллін 4,5 г внутрішньовенно, метилпреднізолон 40 мг внутрішньом'язово, еноксапарин 0,6 підшкірно. Дозу інсуліна було скореговано. Стан жінки швидко погіршувався. Сатурація кисню впала до 80 %. Вагітна була інтубована, підключена до апарату штучної вентиляції легенів і розроджена шляхом кесаревого розтину. Неодоношена новонароджена з раннім неонатальним сепсисом померла наступного дня. Лікування не змогло протидіяти запальному шторму і, не дивлячись на інтенсивну терапію, жінка померла. Фатальний випадок COVID-19 був обумовлений поєднанням гестаційного цукрового діабету і запізнілої госпіталізації. Пацієнтки з COVID-19 і гестаційним діабетом мають вищий ризик тяжкої пневмонії, синдрому системної запальної відповіді і декомпенсації карбогідратного обміну. Оксидативний стрес, викликаний двобічною пневмонією, призвів до каскаду реакцій, які спричинили ураження тканин організму. Жирова тканина була додатковим джерелом вільних радикалів і прозапальних цитокінів. Прогресування запального сценарію посилювало поліорганну недостатність. У пацієнтки спостерігалися ознаки гострої легеневої, печінкової та ниркової недостатності. Відсутність ефекту від лікування сприяла розвитку синдрому системної запальної відповіді і погіршенню стану вагітної. Необхідно проведення подальших досліджень для покращення наслідків COVID-19 під час вагітності.

Андроген-опосередковані й андрогенонезалежні причини алопеції та акне в жінок (огляд літератури) / І. В. Сідорова, Т. М. Тутченко [и др.]

Розкриті питання, важливі для розуміння патогенезу алопеції й акне - анатомія волосся та сальних залоз, біологічні фактори, що впливають на фази розвитку волосся та функцію сальних залоз. Алопеція поділяється на дві великі групи: рубцева та нерубцева алопеція, яка представлена гніздовою алопецією, телогеновим випадінням волосся і втратою волосся за жіночим типом/андрогенетичною алопецією (ВВЖТ/АГА). Перед початком пошуку системних причин необхідне попереднє визначення різновиду алопеції на основі даних анамнезу і зовнішніх проявів. Також найрозповсюдженіша форма алопеції, ВВЖТ/АГА, у певні періоди часу може поєднуватися з іншою розповсюдженою патологією - телогеновим випадінням волосся; цей факт визначає терапевтичні підходи та їх результати. Розглянуто основні патогенетичні механізми, підходи до диференційної діагностики та лікування основних зазначених видів нерубцевої алопеції. Різновид алопеції, з якою найчастіше доводиться стикатись гінекологам/ендокринологам, а саме ВВЖТ/АГА, сьогодні розглядається як мультифакторна патологія із залученням генетичного компоненту, особливостями експресії гену андрогенового рецептора та синтезу дигідротестостерону, особливостями перебігу локальних запальних процесів в тканині скальпа. ВВЖТ/АГА може мати місце на фоні гіперандрогенії та без неї, при цьому в обох випадках супроводжується підвищеним ризиком метаболічного синдрому. В разі ВВЖТ/АГА з гіперандрогенією успішність лікування залежить від послідовної скоординованої роботи гінеколога/ендокринолога і дерматолога/трихолога, що дозволяє поєднувати і вчасно коректувати системну і місцеву терапію. Розглянуті сучасні погляди на патогенез акне. Зважаючи на комплексну природу акне, його терапія теж є комплексною і поетапною. Згідно з чинними клінічними рекомендаціями і даними нещодавніх досліджень мікробної складової патогенезу акне, сформульовані наступні висновки: пацієнтки з акне потребують оцінки андрогенного статусу, визначення джерела гіперандрогенії, включаючи оцінку тканинних андрогенів; у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників має визначатись фенотипова форма синдрому і проводитись оцінка кардіометаболічних ризиків; при формах акне, які лікують із застосуванням місцевої або системної антибактеріальної терапії, доцільним є визначення антибіотикочутливості патогену, виділеного із запаленої пілосебаційної одиниці.

Зміни прокоагулянтної ланки під час вагітності в жінок із наркозалежністю / Л. В. Суслікова, І. В. Малишева [и др.]

Мета дослідження - дослідити гемостатичні особливості прокоагулянтної ланки у вагітних жінок із наркозалежністю. Матеріали та методи. Були обстежені 156 вагітних жінок, з них 96 жінок із наркозалежністю (основна група) і 60 вагітних без залежності (група контролю). Всім пацієнткам проводили оцінку системи гемостазу за кількістю загального фібриногену, протромбіну за Квіком, активованого часткового тромбопластинового часу, а також стану системи "мати-плацента-плід". Для оцінки стану фетоплацентарного комплексу проводилось УЗД із допплерометрією. Результати. Під час дослідження відмічались зрушення коагуляційної системи в бік стану гіперкоагуляції в жінок основної групи, що проявлялось підвищенням рівня фібриногену, протромбіну за Квіком та вкороченням активованого часткового тромбопластинового часу. У наркозалежних вагітних була виявлена достовірна різниця даних показників порівняно з контрольною групою (р << 0,05). Також спостерігались зміни системи "мати-плацента-плід" за даними УЗД з допплерометрією, що проявлялося клінічно значущим погіршенням показників кровоплину в маткових артеріях (р << 0,05). Висновки: перебіг вагітності в жінок із наркозалежністю характеризується розвитком гіперкоагуляційного стану. Досліджувані стани викликають тромбози, діапедезні крововиливи, які без корекції в подальшому призводять до кровотеч, внаслідок чого спостерігається затримка внутрішньоутробного росту плода, в гіршому випадку - його антенатальна загибель. Для вагітних із наркозалежністю в III триместрі характерний гіперкоагуляційний стан, на що вказують підвищення рівня фібриногену, протромбіну за Квіком та вкорочення активованого часткового тромбопластинового часу в порівнянні з вагітними контрольної групи. У цих жінок також виявлена висока частка гестаційних і перинатальних ускладнень (структурні зміни плаценти, гемодинамічні порушення II та III ступеня в системі "мати-плацента-плід" та затримка росту плода).

Використання гормональних контрацептивів у жінок із супутніми медичними станами (Практичний вісник Американського коледжу акушерів-гінекологів No 206)

Незважаючи на численні дослідження, що стосуються безпеки та ефективності гормональних контрацептивів у здорових жінок, дані щодо жінок, які мають основні медичні стани чи інші особливі обставини, обмежені. Критерії медичної придатності США (U.S. Medical Eligibility Criteria, USMEC) щодо використання контрацептивних засобів від 2016 року були схвалені Американським коледжем акушерів-гінекологів, а на основі найкращих наявних доказів та експертних висновків опубліковано відповідне керівництво, покликане допомогти медичним працівникам краще піклуватися про жінок з хронічними медичними станами, які потребують контрацепції. USMEC регулярно оновлюються та використовують 4 категорії для класифікації медичних станів, які впливають на застосування кожного методу контрацепції. Мета цього бюлетеня - роз'яснити використання системи оцінювання USMEC у клінічній практиці та конкретно обговорити різні медичні стани. Контрацепція для жінок з вірусом імунодефіциту людини, використання екстреної контрацепції в жінок із наявними медичними станами, включаючи ожиріння, а також вплив депо медроксипрогестерону ацетату на здоров'я кісток розглядаються в інших документах Американського коледжу акушерів-гінекологів. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет та інсульт - це стани, пов'язані з підвищеним ризиком несприятливих наслідків в результаті непередбачуваної вагітності. Ліки, які приймаються при певних хронічних станах, можуть бути тератогенними або змінювати ефективність гормональних контрацептивів. Тому планування вагітності є життєво важливим для таких пацієнток. Консультування жінок із супутніми медичними станами щодо контрацепції має співвідносити потенційні ризики використання методів контрацепції з можливими ризиками непередбачуваної вагітності. Це обов'язково передбачає оцінку характеру та тяжкості медичного стану пацієнтки; особистих вподобань жінки; її репродуктивних цілей; ефективності, прийнятності та доступності альтернативних методів контрацепції. Такі негормональні форми контрацепції, як мідна внутрішньоматкова система і стерилізація, залишаються безпечним вибором для багатьох жінок із супутніми захворюваннями.

Застосування кріоекстракту плаценти для відновлення морфофункціонального стану статевих органів тварин із синдромом передчасної недостатності яєчників. Експериментальне обгрунтування / М. М. Козуб

Мета роботи - визначення в експерименті особливостей впливу кріоекстракту плаценти на відновлення морфофункціональної спроможності матки та яєчників мишей лінії BALB/с після моделювання в них синдрому передчасної недостатності яєчників (ПНЯ). Матеріали та методи. Була створена модель ПНЯ у 60 мишей лінії BALB/c, яких поділили на 2 групи по 30 тварин: перша група - з моделлю ПНЯ без лікування, друга - з моделлю ПНЯ та лікуванням кріоекстрактом плаценти. Третю (контрольну) групу склали 30 інтактних мишей лінії BALB/с. Результати. Через 4 тижні після створення експериментальної ПНЯ у тварин першої групи під час гістологічного дослідження яєчника спостерігалося розростання інтерстиціальної тканини, яка заміщує генеративні структури яєчника. Виявлялася також збільшена кількість фібробластичних клітинних елементів і колагенових волокон, що свідчить про розростання строми органу. В усіх тварин першої та другої груп після відтворення моделі ПНЯ вага різко знижувалася до 17,5 г із подальшим повільним відновленням. При цьому вага тварин другої групи відповідала показникам контрольної групи вже на 5 тижні та складала 21 г, а на 8 тижні досягла 22,1 г. У першій групі тварини відновлювали вагу до 21,1 г лише на 8 тижні. Через 5 тижнів після моделювання ПНЯ повне відновлення естральних циклів відбулося у 20 % тварин першої групи та у 70 % другої. На 8 тижні кількість ефективних парувань у першій групі склала лише 30 %, в той час як у другій групі цей показник сягав 80 %. Висновки: внутрішньоочеревинне введення кріоконсервованого екстракту плаценти у мишей із експериментально модельованою ПНЯ сприяє відновленню морфологічної структури матки і частковому відновленню структури яєчників з появою в них фолікулоподібних генеративних елементів.

Концентрація лактату в амніотичній рідині та у венозній крові породіль при слабкості пологової діяльності / О. В. Грищенко, С. Ш. Мамедова

Мета дослідження - вивчення концентрації молочної кислоти в крові породіль та в амніотичній рідині і можливості застосування цих показників для прогнозування розвитку або прогресування слабкості пологової діяльності (СПД). Матеріали та методи. Здійснено проспективне клініко-лабораторне дослідження 136 породіль із одноплідною доношеною вагітністю з головним передлежанням плода і без рубця на матці, які перебували у Харківському міському перинатальному центрі протягом 2018 - 2019 рр. СПД діагностовано в 50 жінок, з яких 33 народжували шляхом кесаревого розтину, 17 - природним шляхом. У 86 жінок СПД не виявлялась, 17 з них народжували шляхом КР за іншими показаннями, 69 - природним шляхом. Крім стандартного обстеження, додатково досліджували вміст лактату в амніотичній рідині та у венозній крові породіль фотометричним методом із застосуванням напівавтоматичного аналізатора. Отримані результати проаналізовано із застосуванням методів описової статистики і порівняння даних із застосуванням непараметричних методів (критеріїв Манна-Уітні та Вілкоксона). Результати. При СПД вміст лактату в амніотичній рідині дещо більший у порівнянні з породіллями без СПД (р >> 0,05), а у венозній крові на початку пологів практично не відрізняється між групами. При повторному аналізі концентрація лактату в крові зросла в обох групах (p << 0,05) зі значнішим приростом у породіль з СПД, особливо в жінок, які перенесли кесарів розтин. Висновки: концентрація лактату в амніотичній рідині є дуже варіабельною з тенденцію до зростання в жінок із СПД. Відносне збільшення концентрації лактату у венозній крові під час пологів найзначніше в породіль, які народжували шляхом кесаревого розтину у зв'язку з СПД. Значний приріст концентрації лактату у венозній крові протягом пологів у жінок із СПД є ознакою виснаження скорочувальної функції матки та може бути додатковим аргументом на користь кесаревого розтину, а відсутність суттєвого збільшення його вмісту свідчить про можливість подовження пологів природним шляхом.

Особливості розвитку запальних реакцій у плаценті при пологах на різних термінах гестації / І. І. Воробйова, Н. Я. Скрипченко [и др.]

Мета дослідження - вивчити особливості розвитку запальних реакцій в плаценті за результатами загальногістологічного та імуногістохімічного дослідження розповсюдженості та інтенсивності реакцій, викликаних СD45 і фактором некрозу пухлини типу <$E alpha> (ФНП-<$E alpha>) при пологах на різних термінах гестації. Матеріали та методи. Виконано морфологічне та імуногістохімічне дослідження різних структур плаценти та рівня експресії СD45 і ФНП-<$E alpha> від 142 жінок при передчасних пологах на різних термінах гестації: I група - в 23 - 29 тижнів; II група - в 30 - 34 тижні; III група - в 35 - 36 тижнів + 6 днів, IV група (контрольна) - 40 жінок у 38 - 40 тижнів. Результати. В I групі запальна інфільтрація та найбільш виразна експресія СD45 переважала в децидуальній оболонці, експресія ФНП-<$E alpha> була переважно негативною. В II групі про запальні зміни свідчили колагенізація і фіброз строми, зменшення фетальних судин, проліферація фібробластів, збільшення міжворсинчастого фібриноїду, а розповсюдження СD45 були виражені в порядку зменшення інтенсивності в децидуальній оболонці, в стромі проміжних ворсин та в стовбурових ворсинах. В III групі вогнища запальної інфільтрації поширювались з децидуальної оболонки на міжворсинчастий простір і строму ворсин, збільшувалось повнокров'я судин всіх типів ворсин, дистрофічні зміни та кількість фібриноїду. Експресія СD45 мала більш розповсюджений і виразніший характер, ніж у I і II групах, а експресія ФНП-<$E alpha> була слабо позитивна лише в децидуальній оболонці. В групі контролю визначалась розповсюджена виразна експресія CD45 в усіх структурах плаценти та позитивна помірна експресія ФНП-<$E alpha>. Висновки: передчасні пологи і пологи в термін відбуваються за наявності активації запальних реакцій у плаценті. Наявність запалення в структурах плаценти є необхідною умовою розвитку інтерфази мати-плід, проте особливості локальної імунної відповіді доводять необхідність визначення генетичних механізмів розвитку передчасних пологів.

Прегравідарна підготовка жінок із синдромом полікістозних яєчників. Дослідження ефективності та безпечності комплексного препарату Міофолік / Г. О. Ісламова

Синдром полікістозних яєчників є вагомою складовою в структурі захворювань, які спричиняють жіноче безпліддя, та найчастішою причиною оваріальної дисфункції в жінок репродуктивного віку. Це захворювання значно підвищує ризик невиношування вагітності, розвитку передчасних пологів, збільшує частоту таких перинатальних ускладнень, як гестаційний діабет, фетальна макросомія та гестаційна гіпертензія. Проведено порівняльне проспективне дослідження за участю 60 пацієнток репродуктивного віку, які страждали на синдром полікістозних яєчників (фенотип А) та мали підвищений індекс маси тіла. На початку дослідження всі пацієнтки отримали рекомендації щодо індивідуально підібраної редукційної дієти, комплексу фізичних вправ та дотримання режиму восьмигодинного нічного сну. Методом випадкової вибірки пацієнтки були розподілені на 2 групи по 30 осіб. Протягом 6 місяців пацієнтки основної групи застосовували комплексний препарат Міофолік по 1 саше 2 рази на добу. Одне саше препарату містить: міо-інозитол 2000 мг, вітамін В12 (ціанокобаламін) 5 мкг, фолієву кислоту у формі глюкозамінової солі (68)-5-метилтетрагідрофолату 200 мкг. Пацієнтки контрольної групи не отримували медикаментозної підтримки, дотримуючись лише рекомендацій з харчування та виконуючи комплекс фізичних вправ. Аналіз отриманих результатів застосування препарату Міофолік у жінок із синдромом полікістозних яєчників засвідчив його позитивну комплексну дію на метаболічні порушення (покращення ліпідного та вуглеводного обміну), зменшення гіперандрогенії, відновлення овуляторного циклу (зниження рівня лютеїнізуючого гормону та відношення лютеїнізуючий/фолікулостимулюючий гормон, підвищення рівнів естрадіолу, прогестерону), що відповідно значно збільшує шанси жінок із синдромом полікістозних яєчників на настання вагітності. Результати проведенного дослідження дозволяють рекомендувати препарат Міофолік для прегравідарної підготовки пацієнток із синдромом полікістозних яєчників.

Сучасний стан репродуктивного потенціалу жінок України / Ю. Г. Антипкін, В. Ф. Лапшин [и др.]

Мета дослідження - оцінити основні показники репродуктивного потенціалу жінок України в динаміці за період 2000 - 2018 років. Матеріали та методи. При проведенні аналізу були використані дані Державної служби статистики України та Державної Установи "Центр медичної статистики МОЗ України" за період 2000 - 2018 рр. Застосовано методи системного підходу, структурнологічного, епідеміологічного аналізу. Результати. Динаміка репродуктивного процесу в Україні в ХХI столітті мала нелінійний характер: зростання загального коефіцієнта народжуваності з 7,7 на 1000 наявного населення у 2000 р. до 11,4 у 2012 р. і сумарного коефіцієнта народжуваності з 1,11 до 1,6 відповідно з подальшою тенденцією до погіршення - 8,7 і 1,3 у 2018 р. відповідно. Низькі показники відтворення населення України в ХХI столітті утримувалися на фоні недостатніх для забезпечення цього ресурсів - зменшення чисельності жінок фертильного віку з 12 582,7 тис. у 2000 р. до 9998,6 тис. у 2018 р. при несприятливих змінах вікового профілю народжуваності в бік старших вікових груп, високому рівні захворюваності репродуктивної системи у жінок. У 2000 - 2018 рр. відмічається високий рівень при негативній тенденції поширеності розладів менструацій (приріст на 38,5 %), запальних хвороб шийки матки (приріст на 82,5 %), злоякісних новоутворень тіла матки (приріст на 39,9 %), молочних залоз (приріст на 11,99 %), шийки матки (приріст на 5,06 %), велика частота при негативній тенденції захворюваності вагітних цукровим діабетом (приріст на 62,5 %), хворобами щитоподібної залози (приріст на 17,3 %), системи кровообігу (приріст на 34,4 %), сечостатевої системи (приріст на 8,7 %). Водночас досягнуто зменшення репродуктивних втрат за рахунок вимушених абортів у 1,75 разу, померлих на першому році життя - у 1,7 разу, фетоінфантильних втрат - у 1,4 разу. Висновок: в Україні в останні десятиліття зберігається несприятлива демографічна ситуація - зменшення чисельності населення в результаті надвисокої смертності при низькій народжуваності та низькій очікуваній тривалості життя.

Вплив підвищеного рівня експонування марганцем та нікелем на гормони гіпофіза в жінок із полікістозом яєчників / М. Г. Проданчук, Т. Ф. Татарчук [и др.]

Мета роботи - оцінити можливий вплив марганцю та нікелю на стан гонадотропної функції гіпофіза і секрецію пролактину. Матеріали та методи. Для дослідження було відібрано 2 групи жінок. Контрольну групу склали 38 жінок репродуктивного віку без патології репродуктивної системи. Основну групу склали 52 жінки, в яких було діагностовано полікістоз яєчників (ПКЯ) у відповідності до критеріїв Роттердамського консенсусу. В обох групах жінок методом мас-спектрометрії проводили визначення показників марганцю, нікелю в сироватці крові. Визначення рівнів лютеїнізуючого (ЛГ), фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів та пролактину в сироватці крові виконували імуноферментним методом. Для оцінки статистичної значущості отриманих даних (р) було застосовано U критерій Манна-Уітні та t-критерій Ст'юдента. Для проведення кореляційного аналізу використовували коефіцієнт Спірмена. Результати. Проведені дослідження показали, що порівняно з контрольною групою в жінок із ПКЯ спостерігалися збільшені показники марганцю (р = 0,0093) та нікелю (р = 0,00019) в сироватці крові. Також у групі жінок із ПКЯ були підвищені показники пролактину (р = 0,0024) та ЛГ (р = 0,0001). Рівень ФСГ в обох групах жінок практично не відрізнявся (р = 0,074). В основній групі спостерігались суттєві індивідуальні коливання секреції гонадотропінів та пролактину. На думку авторів дослідження, це може бути ознакою дисфункції гіпофіза. В групі жінок із ПКЯ виявлена кореляція лише між показниками марганець-пролактин і марганець-ЛГ. В інших випадках не виявлено залежності між рівнем мікроелементів та гормонів. Висновки: у жінок із ПКЯ виявлена підвищена концентрація марганцю та нікелю в сироватці крові. Збільшення рівня пролактину та ЛГ у жінок із ПКЯ може бути пов'язане з підвищеним рівнем експонування марганцем. Експонування нікелем не впливає на показники гонадотропінів та пролактину в жінок із ПКЯ.

Роль відносної гіперпролактинемії в генезі розвитку функціональних кіст яєчників / Т. Ф. Татарчук, Н. В. Косей, О. В. Занько, О. Г. Околох

Частота фолікулярних кіст яєчників (ФКЯ) на сьогодні складає 25 - 30 % у структурі всіх пухлин і пухлиноподібних утворень жіночої статевої сфери та має тенденцію до зростання. Наведено результати дослідження застосування чотирьох різних схем ведення/лікування ФКЯ в пацієнток віком від 18 до 42 років. Групу I (n = 46) склали жінки з неускладненим перебігом ФКЯ, які отримували терапію монофазними комбінованими гормональними контрацептивами (КГК) протягом 3 місяців. Група II (n = 49) - пацієнтки, які отримували монотерапію спеціальним екстрактом прутняка BNO 1095 (Циклодинон) протягом 6 місяців. Група III (n = 47) - пацієнтки, які отримували комбінацію КГК (3 місяці) та BNO 1095 (6 місяців). Групу IV (n = 35) склали пацієнтки, які не отримували медикаментозної терапії (очікувальна тактика + модифікація способу життя). Найвищу ефективність стосовно як регресії ФКЯ, так і стійкості результату протягом року спостерігали у хворих III групи, які отримували КГК + екстракт BNO 1095. Регресія ФКЯ відбулася у 100 % хворих цієї групи впродовж 3 місяців зі збереженням результату більш ніж у 95 % пацієнток протягом року. Комплексна гормонотерапія без використання BNO 1095 (група I) також продемонструвала досить високу ефективність стосовно регресії ФКЯ, але результат виявився нестійким - протягом року рецидиви ФКЯ спостерігались у 37 % хворих. Монотерапія BNO 1095 (група II) продемонструвала ефективність стосовно регресії кіст протягом 6 місяців у 87 % випадків зі збереженням результату протягом року майже у 80 % хворих. Група активного спостереження (IV) продемонструвала досить невисоку ефективність - через рік спостереження ФКЯ спостерігалися у понад 63 % хворих. Середній рівень пролактину в групах дослідження був вище референтних значень. За період спостереження рівень пролактину в усіх групах, крім контрольної, статистично знизився. Через 12 місяців спостереження в групі жінок, які отримували комбінацію КГК та препарату Циклодинон, спостерігалася стійка нормалізація концентрацій стероїдних гормонів - естрадіолу і прогестерону, що пояснюється відновленням двофазного менструального циклу в більшості жінок даної групи. Проведене дослідження підтверджує роль функціональної гіперпролактинемії в розвитку ФКЯ і доцільність призначення препарату Циклодинон в схемі лікування кіст як у комбінації з КГК, так і як монотерапії (за наявності протипоказань до застосування КГК або репродуктивних планів).

Modern treatment of endometrial local hyperplastic processes from positions of the pathogenic approach = Сучасне лікування локальних гіперпластичних процесів ендометрія з позиції патогенетичного підходу / V. O. Benyuk, Y. V. Kravchenko [et al.]

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих з локальною гіперплазією ендометрія шляхом застосування ендоскопічних технологій та патогенетично обгрунтованої післяопераційної терапії. Матеріали і методи. У дослідження включили 66 жінок, алгоритм лікування яких складався з 4 етапів: гістероскопічне видалення поліпа і зміненого ендометрія з подальшим морфологічним дослідженням, гормональна терапія, спрямована на супресію ендометрія, оптимізація гормонального статусу, диспансерне спостереження протягом 5 років. Після комплексного обстеження і гістологічної верифікації діагнозу хворі з поліпозом ендометрія були розділені на дві групи: група А (n = 34), яка додатково отримувала імунокоригуючу терапію, і група В (n = 32). Алгоритм обстеження включав імуногістохімічне дослідження ендометрія з визначенням його імуногістохімічного профілю. Результати дослідження. Гістологічний скринінг стану ендометрія показав, що у 9 (26,5 %) хворих групи А спостерігалися ознаки хронічного ендометриту. У групі В цей показник склав 15 (46,9 %), що на 20,4 % більше, ніж у групі А. Рівень експресії естрогенових рецепторів на фоні лікування прогестинами показав зниження в 1,2 разу в обох групах. Проведення комплексного вірусно-бактеріального скринінгу показало різке зменшення кількості патогенів контамінації ендометрія. Дослідження рівня фактора некрозу пухлини в змивах з порожнини матки засвідчило односпрямовану тенденцію з динамікою показника CD 138. Повний ефект лікування в групі А визначено через рік у 29 (85,2 %) хворих, у 5 (14,8 %) жінок спостерігали рецидив поліпозу ендометрія. Висновки: визначаючи тактику диференційованого лікування патології ендометрія, необхідно враховувати вік жінки, наявність поєднаної генітальної і супутньої соматичної патології, дані імуногістохімічного профілю гіперплазованого ендометрія. Доповнення антибактеріального лікування імунокоригуючою терапією сприяє відновленню рецепторного фенотипу, нормалізації рівня фактору некрозу пухлин, збільшує на 22,7 % ефективність лікування локальної гіперплазії ендометрія (поліпів ендометрія).

Особливості обміну сполучної тканини та деяких мікроелементів у вагітних із ризиком переношування / І. А. Жабченко, І. С. Ліщенко, В. В. Буран

Мета дослідження - вивчення вмісту деяких мікроелементів та маркерів синтезу і резорбції колагену в сироватці крові вагітних жінок групи ризику з переношування та їх ролі у виникненні даної патології. Матеріали та методи. До основної групи увійшли 80 вагітних із ризиком переношування. Контрольну групу склали 34 вагітні без ризику переношування із вчасним дозріванням шийки матки. Для дослідження вмісту маркерів синтезу (Total P1NP - аміно-термінальний пропептид проколагену I типу) і резорбції сполучної тканини (<$E beta>-CrossLaps), а також концентрації мікроелементів - Na, K, Mg, Р, загального та іонізованого Са використовували метод імуноферментного аналізу. Результати дослідження. У вагітних із ризиком переношування було відзначено достовірне зниження концентрації Total P1NP порівняно з показниками групи контролю (50,90 +- 4,27 нг/мл; р << 0,05). Середнє значення маркеру резорбції сполучної тканини <$E beta>-CrossLaps у вагітних основної групи був достовірно підвищений у порівнянні з жінками групи контролю (0,420 +- 0,02 нг/мл і 0,300 +- 0,02 нг/мл відповідно). Вміст Са загального становив 1,98 +- 0,03 ммоль/л, що менше на 7,9 % за нижню межу фізіологічної норми і менше на 10,4 % порівняно з аналогічним показником у вагітних контрольної групи (2,21 +- 0,04 ммоль/л; р << 0,05). Середній показник Mg в основній групі становив 0,68 +- 0,02 ммоль/л і знаходився на нижній межі норми, будучи на 20,9 % менше за аналогічний показник у вагітних контрольної групи (0,86 +- 0,03 ммоль/л; р << 0,05). Загальний вітамін D у сироватці крові вагітних основної групи був нижчий на 25,4 % від аналогічного показника у вагітних контрольної групи (23,62 +- 1,61 нг/мл; р << 0,05). Висновки: дисбаланс найбільш значущих для нормального функціонування сполучної тканини та процесів передачі нервового збудження мікроелементів у поєднанні з дефіцитом вітаміну D сприяє каскаду реакцій, що гальмують своєчасну перебудову структури шийки матки перед пологами. Вагітним із ризиком переношування притаманне переважання процесів резорбції колагену I типу над процесами його синтезу, що, ймовірно, є однією з причин недостатнього дозрівання шийки матки напередодні пологів.

Морфологічні особливості спроможності рубця на матці після попереднього кесаревого розтину / Н. Р. Ковида, Н. П. Гончарук, О. О. Дядик

Мета дослідження - аналіз морфологічних особливостей спроможності рубця на матці після попереднього кесаревого розтину. Матеріали та методи. Наведені дані морфологічного дослідження 100 фрагментів рубцевої тканини матки, що були поділені на дві групи за клінічними ознаками. До I групи увійшло 50 фрагментів так званих "клінічно спроможних" рубців, до II групи - 50 фрагментів "клінічно неспроможних" рубців. Оцінку стану рубцевої тканини матки проводили за допомогою імуногістохімічного дослідження з використанням моноклональних антитіл, а також фарбування за Ван Гізоном і Массоном. Результати. Використовуючи забарвлення гематоксилін-еозином рубцевих тканин матки, автори дослідження встановили більш виражені структурні зміни власне м'язових волокон і порушень мікроциркуляторного русла у вигляді змін архітектоніки та ділянок гомогенізації тканини міометрія в групі з "клінічно неспроможними" рубцями. При диференціюванні фіброзної сполучної тканини за допомогою методу фарбування за Ван Гізоном у групі "клінічно неспроможних" рубців спостерігалися виражені прояви заміщення м'язової тканини сполучною тканиною з утворенням окремо замурованих волокон м'язової тканини і виражені периваскулярні фіброзні зміни. За допомогою імуногістохімічного дослідження з моноклональними антитілами до <$E alpha>-SMA встановлено дегенеративно-ішемічні зміни рубцевої тканини матки у групі "клінічно неспроможних" рубців, що підтверджувалось їх нерівномірною експресією. При патоморфологічному дослідженні встановлено, що гіпоксично-дегенеративні зміни і нерівномірність дозрівання колагенової тканини, а також виражене заміщення м'язової тканини сполучною з утворенням окремо замурованих волокон м'язової тканини мали місце у групі "клінічно неспроможних" рубців. При проведенні імуногістохімічного дослідження з моноклональними антитілами до <$E alpha>-SMA і CD31 було доведено, що більш виражені дегенеративно-ішемічні зміни спостерігаються саме в групі "клінічно неспроможних" рубців. Висновки: виявлені зміни в структурі рубцевої тканини матки свідчать, що стан власне міометрія, судинного компоненту, регенераторних можливостей у групі "клінічно неспроможних" рубців на 43,4 % гірший, ніж у групі "клінічно спроможних" рубців, і може негативно проявитися при надмірному функціональному навантаженні стінки матки в період вагітності та пологів.

Стан фібринолітичної системи у ВІЛ-інфікованих вагітних та породіль із факторами ризику розвитку тромбогеморагічних ускладнень / С. Є. Савченко, О. І. Гервазюк [и др.]

Мета дослідження - простежити стан фібринолітичної системи у ВІЛ-інфікованих вагітних і породіль. Матеріали та методи. Обстежено 120 ВІЛ-інфікованих вагітних та породіль із факторами ризику розвитку тромбогеморагічних ускладнень. Основна група включала: ІА-О підгрупу - 10 пацієнток з і клінічною стадією інфекції, які отримували високоактивну антиретровірусну терапію до даної вагітності, ІБ-О підгрупу - 20 обстежуваних з і клінічною стадією, які розпочали застосування високоактивної антиретровірусної терапії під час даної вагітності, II-О підгрупу - 21 вагітну з II клінічною стадією, III-О підгрупу - 24 жінки з III клінічною стадією ВІЛ-інфекції. Групу порівняння склали 45 пацієнток з ВІЛ-інфекцією без тромбогеморагічних ускладнень, групу контролю - 40 вагітних та породіль, не інфіковані ВІЛ. проводилось дослідження Д-димеру, розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК), антитромбіну III (АТ III) та часу ХII-залежного фібринолізу. Результати. Аналіз стану фібринолітичної системи в 18 - 22 тижнів вагітності виявив зміни саме у жінок II-О та III-О підгруп - підвищення рівнів Д-димеру, РФМК, подовження часу XIIa-залежного фібринолізу та зниження рівня АТ III. З прогресуванням вагітності в обстежуваних основної групи з III клінічною стадією ВіЛ відбувалося достовірне підвищення рівня РФМК та Д-димеру на фоні тенденції до вкорочення часу XIIa-залежного фібринолізу і зниження рівня АТ III. В пологах зберігалися ознаки тромбоутворення в усіх обстежених основної групи, а в породіль III-О підгрупи - лабораторні ознаки активації фібринолізу (вкорочення часу XIIa-залежного фібринолізу) та тенденція до зниження значення АТ III. У породіль, які розпочали високоактивну антиретровірусну терапію під час даної вагітності, спостерігалося уповільнення процесів фібринолізу (вкорочення XIIa-залежного фібринолізу) і тенденція до зниження антикоагуляційного показника АТ III. У пацієнток ІБ-О підгрупи виявилась подальша супресія процесів фібринолізу (подовження часу XIIa-залежного фібринолізу). Висновки: у ВІЛ-інфікованих вагітних та породіль із факторами ризику розвитку тромбогеморагічних ускладнень наявні зміни фібринолітичної системи у вигляді супресії процесу фібринолізу під час вагітності, а також його активація під час пологів, що значно виражено саме у пацієнток із III клінічною стадією ВІЛ-інфекції.

Профілактика та лікування бактеріального вагінозу у вагітних із істміко-цервікальною недостатністю / Т. Г. Романенко, О. М. Суліменко

Мета дослідження - оцінка ефективності застосування кліндаміцину в поєднанні з метронідазолом та міконазолом у комплексній терапії вагітних, які страждають на дисбіоз піхви з істміко-цервікальною недостатністю із загрозою передчасних пологів і використовують розвантажувальний акушерський песарій. Матеріали та методи. Було обстежено 100 вагітних із бактеріальним вагінозом у III триместрі вагітності з істміко-цервікальною недостатністю і загрозою передчасних пологів, які застосовували акушерський песарій. 50 вагітних I групи (порівняння) отримували загальноприйняту терапію згідно з наказами МОЗ України, а 50 вагітних II групи (основна) застосовували запропоновані авторами дослідження лікувально-профілактичні заходи, які включали використання супозиторіїв Банбакт протягом 3 днів, потім комбінованого препарату Гайнекс Форте упродовж 7 днів, після чого на 7 днів призначався пробіотик. Результати дослідження. Клінічний ефект лікування в пацієнток основної групи був досягнутий у 100 % випадках. Амніотест був негативний у всіх випадках після лікування. Незначний зсув у лужний бік піхвового вмісту (pH 5,0 - 5,5) було відмічено в обох групах, проте в групі порівняння - у 2,5 разу частіше, ніж в основній. При обстеженні вагітних у терміні 37 - 38 тижнів після проведеної терапії у II групі відмічали вірогідне зниження рівня pH піхви, не виявлено підвищення pH >> 5,5; у I групі зсув pH в лужний бік зустрічався в 3,5 разу частіше. Після лікування в більшості вагітних обох груп було досягнуто нормоценозу. Проте в жінок і групи у 2,4 разу частіше відмічали помірно виражену лейкоцитарну реакцію, перевагу лейкоцитів над епітеліальними клітинами, зменшення кількості нормальної флори піхви (р << 0,05). У 10,0 % вагітних I групи на фоні помірної лейкоцитарної реакції виявлено поодинокі спори і псевдоміцелії грибів, кокову або змішану флору (р << 0,05). У 6 (12,0 %) вагітних II групи у терміні гестації 37 - 38 тижнів зберігалася виражена лейкоцитарна реакція, що супроводжувалася затримкою розвитку плода. Змішана флора зберігалася у 3,7 разу частіше у вагітних I групи. В жінок I групи у III триместрі було ідентифіковано 22 види мікроорганізмів, тоді як у вагітних II групи - 14 видів. Висновки: дослідження виявило високу ефективність комплексної терапії бактеріального вагінозу та нормалізації мікрофлори статевих шляхів у вагітних в III триместрі з істміко-цервікальною недостатністю. Лікування сприяло зниженню частоти загрози переривання вагітності, розвитку плацентарної недостатності, затримки розвитку плода. Клінічна ефективність Банбакт і Гайнекс Форте поєднувалася з їх хорошою переносимістю, тому ці препарати є безпечними при вагітності, що дозволяє застосовувати їх у практичному акушерстві.