Простийпошук |
Розширений пошук |
Абеткові покажчики |
||
| Каталоги бібліотек установ Національної академії наук України | ||||
Бази даних
Інститут клітинної біології та генетичної інженерії - результати пошуку
Національна бібліотека України імені В. І. ВернадськогоІнститут археологіїІнститут біоорганічної хімії та нафтохіміїІнститут біохімії імені О. В. ПалладінаІнститут ботанікиімені М. Г. Холодного
Інститут гідробіологіїІнститут географіїІнститут економіки та прогнозуванняІнститут електродинамікиІнститут зоологіїІнститут історії УкраїниІнститут клітинної біології та генетичної інженеріїІнститут літератури імені Т. Г. ШевченкаІнститут математикиІнститут проблем кріобіології і кріомедициниІнститут проблем міцностіімені Г. С. Писаренка
Інститут сходознавства імені А. Ю. КримськогоІнститут теоретичної фізики імені М. М. БоголюбоваІнститут технічної теплофізикиІнститут фізикиІнститут фізики напівпровідниківІнститут фізіології імені О. О. БогомольцяІнститут філософіїІнституту соціології
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
| Сортувати знайдені документи за: | ||
автором | назвою | роком видання |
| Формат представлення знайдених документів: | ||
| повний | стислий | |
Пошуковий запит: (<.>K=ГЕНЕТИЧЕСК$<.>+<.>K=ДИФФЕРЕНЦИАЦИ$<.>) | ||||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 94 Представлено документи з 1 до 20 |
||||||
| ||||||
| 1. | Дод. точки доступу: Sheremet, Ya.; Бабаянц, О. В.; Лучакивская, Ю. С.; Акинина, Г. Е.; Межжерин, С. В.; Петренко, Ю. А.; Шаблій, В. А.; Грищенко, Н. В.; Цимбалюк, В. І.; Yemets, A. I.; Бабаянц, Л. Т.; Олевинская, З. М.; Попов, В. Н.; Кокодий, С. В.; Петренко, А. Ю.; Кучма, М. Д.; Бычкова, А. М.; Васильєва, І. Г.; Blume, Ya. B.; Гораш, А. Ф.; Кищенко, Е. М.; Кулиш, А. В.; Кирик, В. М.; Лившиц, А. Б.; Олексенко, Н. П.; Спивак Н.Я., Кучук Н.В.; Верлатый Д.Б., Федоренко Л.В.; Лобинцева, Г. С. ; Кравченко С.А., Пампуха В.Н., Соловьев А.А., Кучеренко А.М., Татарский П.Ф., Афанасьева Н.А., Дубровская Е.В., Пацкун Э.И., Зимак-Закутная Н.О., Никитчина Т.В., Логуш С.Ю., Лившиц Л.А.; Чопик Н.Г., Цюбко О.І., Галанта О.С., Сніцар Н.Д. | |||||
| 2. | Шифр журнала: Ц2/2012/46/2 Кл.слова: senescence -- immortalization -- transformation -- oncogene -- karyotype -- cell cycle -- anti-tumor therapy Анотація: А.А. Степаненко, В.М. Кавсан Иммортализация и злокачественная трансформация эукариотических клеток Чтобы стать полностью трансформированной опухолевой клеткой, нормальная клетка должна преодолеть ряд внутренних клеточных барьеров и приобрести большое число хромосомных изменени. Первым и необходимым шагом в злокачественной трансформации является преодоление старения, или иммортализация клетки. Иммортализированные клетки могут бесконечно долго пролиферировать в присутствии ростовых факторов и питательных веществ. Иммортализированные клетки никогда не имеют нормального диплоидного кариотипа, xoтя во время роста подвергаются контактному ингибированию, не формируют колоний в мягком агаре (т.е. зависимый от подложки рост) и не формируют опухолей при введении иммунодефицитным мышам. Все эти свойства могут быть приобретены с дополнительными хромосомными изменениями. Множественные генетические изменения, включая приобретение/потерю целых хромосом или отдельных участков/локусов, транслокацию хромосом и генные мутации, необходимы для установления трансформированно-го фенотипа. Процесс клеточной трансформации достаточно хорошо изучен наклеточных культурах in vitro. Большинство экспериментов, выявивших трансформирующую способность генов (онкогенов), надэкспрессироанных и/или мутированных в опухолях, было выполнено с использованием таких клеточных культур, как мышиные эмбриональные фибробласты (MEFs), мышиная клеточная линия фибробластов NIH3T3, клеточная линия человеческой эмбриональной почки 293 (293 клетки) и эпителиальные клеточные линии молочной железы человека (главным образом, HMECs и MCF10A), которые представляют собой иммортализированные клетки (кроме первичных мышиных фибробластов) с измененными геномами (поли-/анеуплоиды со значительными хромосомными перестройками) и склонные к полной злокачественной трансформации при культивирования. Недавно обновленный список онкогенов включает более 467 генов, которые, как полагают, вовлечены в развитие опухоли, когда соответственным образом изменены (точковые мутации, делеции, транслокации или амплификации). Однако исследования на мышах свидетельствуют, что более 3000 генов могут вносить вклад в развитие опухоли. Целью настоящего обзора является понять механизмы клеточной иммортализации различными «иммортализующими агентами» ,онкоген-индуцируемой клеточной трансформации иммортализированных клеток и умеренный ответ на терапию из-за «склонности» опухоли к приобретению многочисленных генных и хромосомных изменений, внутри- и межопухолевой гетерогенности. О.А. Степаненко, В.М. Кавсан ІМОРТАЛІЗАЦІЯ ТА ЗЛОЯКІСНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕУКАРІОТИЧНИХ КЛІТИН Щоб стати повністю трансформованою пухлинною клітиною, нормальна клітина повинна подолати низку внутрішніх клітинних бар’єрів і придбати велику кількість хромосомних змін. Першим необхідним кроком у злоякісній трансформації є подолання старіння, або іморталізація клітини. Іморталізовані клітини можуть нескінченно довго проліферувати в присутності ростових факторів і поживних речовин. Іморталізовані клітини майже ніколи не мають нормального диплоїдного каріотипу, тим не менш вони під час росту піддаються контактному інгібуванню, не формують колоній в м’якому агарі (тобто залежне від підкладки зростання) і не формують пухлин при введенні імунодефіцитним мишам. Всі ці властивості стабільно можуть бути придбані з додатковими хромосомними змінами. Множинні генетичні зміни, включаючи набуття або втрату цілих хромосом або окремих ділянок/локусів, транслокація хромосом і генні мутації, є необхідними для встановлення трансформованого фенотипу. Процес клітинної трансформації досить добре вивчений на клітинних культурах in vitro, Більшість експериментів з виявлення трансформуючої здатності генів (онкогенів), надекспресованих та/або мутованих в пухлинах, було виконано з використанням таких клітинних культур, як мишачі ембріональні фібробласти (MEFs), клітинна лінія мишачиx фібробластів NIH3T3, клітинна лінія людської ембріональної нирки 293 (293 клітини) і епітеліальні клітинні лінії молочної залози людини (головним чином, HMECs і MCF10A) ,які представляють собою іморталізовані клітини (крім первинних мишачих фібробластів) зі змінними каріотипами (полі-/анеуплоїди зі значними хромосомними перебудовами) і схильні до повної злоякісної трансформації при культивуванні. Нещодавно оновлений список онкогенів включає понад 467 генів, що залучені , як вважають, до розвитку пухлини, коли відповідним чином змінені (точкові мутації, делеції, транслокації або ампліфікації. Однак дослідження на мишах свідчать проте, що понад 3000 генів можуть робити внесок у розвиток пухлини. Мета даного огляду зрозуміти механізми клітинної іморталізації різними «іморталізуючими агентами» ,онкогеніндукованої клітинної трансформації іморталізованих клітин і помірну відповідь на терапію через «схильність» пухлини до придбання численних генних та хромосомних змін та гетерогенністю усередині і між пухлинами. Дод. точки доступу: Kavsan, V.M. | |||||
| 3. | Перейти: http://icbge.org.ua/re/images/1/1c/Yevtushenko_1995_autoreferat.pdf Дод. точки доступу: НАН Украины; Ін-т клітинної біології та генетичної інженерії; Ин-т клеточной биологии и генетической инженерии | |||||
| 4. | Дод. точки доступу: НАН Украины; Институт клеточной биологии и генетической инженерии | |||||
| 5. | Дод. точки доступу: Созинов, А.А. (ред. ком.); УААНСелекционно-генетический институт; Институт агроекологии и биотехнологии | |||||
| 6. | Шифр журнала: Ц2/2012/46/1 Кл.слова: Cicer arietinum L. -- микросателлиты -- индекс полиморфности -- генетическое разнообразие -- дивергенция сортов; Cicer arietinum L. -- мікросателіти -- індекс поліморфності -- генетичне різноманіття -- дивергенція сортів Анотація: Изучен полиморфизм 61 сорта нута европейского происхождения по 13 микросателлитным локусам. Выявлены 47 аллельных вариантов. Три локуса были мономорфными, остальные проявляли полиморфизм. Генетическое разнообразие сортов нута по всем локусам, определяемое индексом генетического разнообразия Неи, составило 0,41. Сделан вывод о незначительном разнообразии сортов нута стран Европы по микросателлитным локусам. Наиболее полиморфной группой оказались сорта нута из России (D = 0,38), а наименее полиморфной – испанские сорта (D = 0,25). Построено согласованное дерево, отражающее наиболее вероятную дивергенцию сортов европейского происхождения, обсуждаются возможные причины объединения сортов нута из разных стран в один кластер. Г.Є. Акініна, В.М. Попов ПОЛІМОРФІЗМ МІКРОСАТЕЛІТНИХ ЛОКУСІВ У СОРТАХ НУТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ Вивчено поліморфізм 61 сорту нута європейського походження за 13 мікросателітними локусами. Виявлено 47 алельних варіантів. Три локуси були мономорфними, інші виявляли поліморфізм. Генетичне різноманіття сортів нута за всіма локусами, що визначалось індексом генетичного різноманіття Неі (D), становило 0,41. Зроблено висновки про незначне різноманіття сортів нута країн Європи за мікросателітними локусами. Найбільш поліморфною групою сортів виявилися сорти нута з Росії (D = 0,38), а найменш поліморфною – іспанські сорти (D = 0,25). Побудовано узгоджене дерево, що відображає найвірогіднішу дивергенцію сортів європейського походження, обговорюються можливі причини об’єднання сортів нута з різних країн в один кластер. Дод. точки доступу: Попов, В.Н. | |||||
| 7. | Рубрики: 2018 Дод. точки доступу: Дугарь, Ю.Н.; Попов, Виталий Николаевич; НААН України; Институт растениеводства им.В.Я.Юрьева | |||||
| 8. | Шифр журнала: Ц2/2012/46/1 Кл.слова: пшеница -- линии -- доноры устойчивости -- стеблевая ржавчина -- гены устойчивости; пшениця -- лінії -- донори стійкості -- стеблова іржа -- гени стійкості Анотація: В Селекционно-генетическом институте в результате межвидовой гибридизации созданы линии озимой мягкой пшеницы с новыми, эффективными интрогрессированными Sr-генами. Линия 85/06 имеет ген SrAc1, линии 47/06, 54/06, 82/06, 85/06, 87/06, 238/06, 367/06 — SrAc1, SrAc2, которые происходят от Aegilops cylindrica, 352/06 — SrTe1, SrTe2 от Triticum erebuni, линия 12/86-04 — SrAd1, SrAd2 от Амфидиплоида 4 (Triticum dicoccoides ? Triticum tauschii). О.В. Бабаянц, Л.Т. Бабаянц, А.Ф. Гораш, О.А. Васильєв, В.А. Трасковецька, В.А. Палясний ГЕНЕТИЧНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ СТІЙКОСТІ ПШЕНИЦІ ДО PUCCINIA GRAMINIS F. SP. TRITICI, ЯКА ПОХОДИТЬ ВІД ВИДІВ AEGILOPS CYLINDRICA, TRITICUM EREBUNI ТА АМФІДИПЛОЇДА 4 У Селекційно-генетичному інституті в результаті міжвидової гібридизації створено лінії озимої м’якої пшениці з новими ефективними інтрогресованими Sr-генами. Лінія 85/06 має ген SrAc1, лінії 47/06, 54/06, 82/06, 85/06, 87/06, 238/06, 367/06 — SrAc1, SrAc2, які походять від Aegilops cylindrica, лінія 352/06 — SrTe1, SrTe2 від Triticum erebuni, лінія 12/86-04 — SrAd1, SrAd2 від Амфідиплоїда 4 (Triticum dicoccoides ? Triticum tauschii). Дод. точки доступу: Бабаянц, Л.Т.; Гораш, А.Ф.; Васильев, А.А.; Трасковецкая, В.А.; Палясный, В.А. | |||||
| 9. | Дод. точки доступу: УААН; Ин-т виноградарства и виноделия | |||||
| 10. |
| |||||
| 11. |
| |||||
| 12. | Дод. точки доступу: Моргун, В. В. (науч. конс.); Институт физиологии растений и генетики (Киев)Академия наук Украины (Киев) | |||||
| 13. | Дод. точки доступу: Шапот, В.С. (отв.ред.); АН СССРИнститут биологической физики | |||||
| 14. | Дод. точки доступу: Российський университет Дружби народов | |||||
| 15. | Шифр журнала: Ц2/2011/45/4 Кл.слова: inter-and intraspecific polymorphism -- PCR -- Sorghum oryzoidum -- Sorghum bicolor -- Sorghum sudanense -- Oryza sativa -- microsatellite loci Анотація: Проведено молекулярно-генетичний аналіз генотипів сорізу (Sorghum oryzoidum), його батьківської форми Sorghum bicolor (L.) Moench (зернове сорго) та ймовірних батьків (Sorghum sudanense (Piper.) Stapf. (суданська трава) і Oryza sativa L. (рис посівний)), а також найближчих сородичів із використанням мікросателітних локусів сорго та рису. За отриманими даними розраховано генетичні дистанції та кластеризовано досліджені види. Показано, що соріз не несе фрагментів ДНК рису, але містить в своєму геномі фрагменти ДНК, які належать суданській траві. Це свідчить про те, що походження сорізу пов’язано з представниками Sorghum sudanense. РЕЗЮМЕ. Проведен молекулярно-генетический анализ генотипов сориза (Sorghum oryzoidum), его отцовской формы Sorghum bicolor (L.) Moench (зерновое сорго), возможных родителей (Sorghum sudanense (Piper.) Stapf. (суданская трава) и Oryza sativa L. (рис посевной)) и ближайших сородичей с использованием микросателлитных локусов сорго и риса. На основании полученных данных рассчитаны генетические дистанции и кластеризованы исследуемые виды. Показано, что сориз не несет фрагменты ДНК риса, но содержит в своем геноме фрагменты ДНК, принадлежащие суданской траве. Это свидетельствует о том, что происхождение сориза связано с представителями Sorghum sudanense. Дод. точки доступу: Шевчук, Г.Ю.; Дудченко, В.В.; Сиволап, Ю.М. | |||||
| 16. | Шифр журнала: Б210671/1997/13/1 Дод. точки доступу: Погребняк, Наталія Яківна; Шиша, Олена Миколаївна; Стороженко, Сергій Володимирович; Юзефович, Лариса , Діттрих Б., Глеба Ю. Ю. | |||||
| 17. | Дод. точки доступу: АН СССР; Институт молекулярной биологии | |||||
| 18. | Дод. точки доступу: Роика, Н.В. ( под ред.); МОН УкраиныУкраинское об-тво генетиков и селекционеров им.М.И.Вавилова | |||||
| 19. | Рубрики: 2013 | |||||
| 20. | Дод. точки доступу: НАН Украины; Ин-т клеточной биологии и генетической инженерии | |||||
| ||||||
 |
| Інститут клітинної біології та генетичної інженерії |