Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.3 + С5*644 + Ю956-998

Рубрики:

Вивчення злочинця

Соціологія

Психологія сім'ї і побуту, виховання дітей у сім'ї

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто проблеми насильства в сім'ї, гендерні тенденції насильства щодо жінок у родині, та у міжособистісних стосунках, з яким тісно пов'язані дитяча безпритульність та злочинність неповнолітніх. Розкрито проблеми насильства в українській родині як соціальне явище з історичним корінням, що потребує викорінення спільними зусиллями державних органів та громадськості шляхом вдосконалення чинного законодавства і практичної діяльності правоохоронних органів. Представлено ряд міжнародних документів, що є правовими стандартами у вирішенні проблеми насильства в сім'ї.

Розглядаються чинники формування девіантної поведінки неповнолітніх, форми і методи роботи співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх з правопорушниками та важковиховуваними дітьми. Обговорюються психологічні проблеми ресоціалізації неповнолітніх правопорушників після відбуття покарання.

Проведено історичний та теоретико-гносеологічний аналіз поглядів та наукових концепцій становлення та еволюції сімейних відносин у суспільстві, узагальнено соціокультурні та психологічні чинники формування сфери сімейних стосунків. Визначено чинники впливу соціально-побутового середовища на динаміку сімейних відносин правоохоронців та на відповідні зміни особистості. Виявлено основні психологічні та функціональні детермінанти сімейних проблем та міжособистісних конфліктів у сімейно-побутовій сфері відносин працівників міліції України. Сформульовано перелік методологічних принципів організації психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи з сім'ями працівників міліції з метою запобігання та розв'язання проблемно-конфліктних ситуацій. Розроблено та запропоновано рекомендації відносно оптимізації сімейних стосунків у родинах правоохоронців.

Визначено психологічний зміст цивільного й традиційного шлюбу та специфіку шлюбного вибору молоді, досліджено процес формування шлюбно-сімейних стосунків. Показано, що здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків особистістю є передумовою задоволеності шлюбом. Встановлено, що для кожного типу особистості залежно від її індивідуально-психологічних властивостей вибір однієї з форм шлюбно-сімейних стосунків є більш оптимальним. Виявлено, що психологічними чинниками здійсення молоддю оптимального вибору цивільного шлюбу є такі психологічні особливості як локус контролю, рівень розвитку рефлексії та спрямованість на самоактуалізацію обох партнерів. Розроблено засоби психологічної допомоги у здійсненні молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків. Показано, що запропонована тренінгова програма є ефективним шляхом розвитку здатності до здійснення оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

Розкрито найбільш важливі у віктимологічному плані особистісні характеристики та поведінкові реакції неповнолітніх, які детермінують їх підвищену віктимність. Осмислено феноменологію насильства по відношенню до неповнолітніх (фізичне, емоційне, психологічне, сексуальне). Окреслено віктимологічні аспекти загальної профілактики статевих злочинів в сім'ях, які вчиняються по відношенню до неповнолітніх потерпілих.

Відзначено, що однією з форм родинного насильства, яке практикується сучасним розлученим подружжям, є використання дітей задля досягнення економічних, соціальних, психологічних переваг над "віртуальним противником" - стороною у судовій справі про усунення перешкод в участі у вихованні дітей. Розкрито механізми зародження родинного насильства в ранньому онтогенезі на прикладах із судової практики. Проаналізовано судові консультативні висновки психологічної експертизи насильства в родині. Констатовано аморальність та наукову недоцільність визначеної органами опіки участі батьків у вихованні неповнолітніх дітей.

Дослідження присвячено комплексному аналізу насильства в сім'ї. Здійснено історичний і порівняльний аналіз сім'ї та насильства в сім'ї в українському суспільстві як соціально-правових явищ, розглянуто проблеми визначення поняття та змісту насильства в сім'ї. Здійснено кримінологічний аналіз насильства в сім'ї, в межах якого розкрито кількісно-якісні показники насильства в сім'ї, наведено кримінологічну характеристику осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та потерпілих від цього явища. Розроблено кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з виявами фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім'ї. Наведено криміногенні чинники насильства в сім'ї макро-, мезо- та мікрорівня. Розкрито вітчизняну систему запобігання насильству в сім'ї та запропоновано напрями її удосконалення.

Здійснено історичний та порівняльний аналіз сім'ї та насильства в такому напрямі. Розглянуто проблеми визначення поняття та змісту насильства в сім'ї. Здійснено кримінологічний аналіз насильства, в межах якого розкрито кількісно-якісні показники насильства в сім'ї. Проведено дослідження латентності та ціни цього явища. Надано кримінологічну характеристику осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та потерпілих від нього. Розроблено кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з проявами фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім'ї. З позиції системного підходу з'ясовано систему та зміст провідних детермінант насильства в сім'ї на макро-, мезо- та мікрорівнях. На основі з'ясування сутності, обсягу та складових компонент діяльності щодо запобігання насильству в сім'ї сформовано цілісну концепцію організації та здійснення запобігання цьому явищу. Обгрунтовано обсяг загальносоціальних, спеціально-кримінологічних і віктимологічних заходів превенції насильства в сім'ї з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення теоретико-правових засад та практики діяльності у сфері запобігання насильству в сім'ї.

Вивчено соціально-психологічні чинники забезпечення ефективності процесу усиновлення. Виявлено показники прогностики успішності усиновлення: зрілі/конструктивні мотиви; пошанування суб'єктності дитини та її усиновлення в ранньому віці; узгодженість завдань усиновлення з очікуваннями дорослих; егалітарно-ціннісні взаємини; успішність адаптації; відкритість усиновлення та оцінювання його глибини за рівневою моделлю; наявність суспільної, родинної та професійної підтримки. Розроблено модель забезпечення ефективності усиновлення, яка реалізується шляхом нормування процесу усиновлення та інтегративної функції уповноваженої агенції з питань підготовки та підтримки сім’ї в усиновленні.

Розкрито зміст поняття "насильство в сім'ї", актуальність, психологічну і медико-соціальну значимість проблеми. Наголошено на необхідності докладного вивчення усіх складових, у т.ч. судово-медичних аспектів, даного явища шляхом аналізу умов виникнення, закономірностей розподілу, проявів різних форм насильства, що надасть змогу більш детально й об'єктивно підходити до розв'язання питань щодо механізму і особливостей виникнення ушкоджень, залежно від означених ситуацій.