Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива доведення, які притаманні мовним стратегіям і тактикам переконання в усі часи та не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту; поліфункціональність переконуючих промов, синкретичність жанрів переконуючої промови та промови інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції переконуючої судової промови визначається співвідношенням раціонального й емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

  Скачати повний текст