Комплексно досліджено наукову спадщину українських учених-емігрантів щодо окремих проблем становлення та розвитку історії державності України. Розкрито наукові погляди істориків-емігрантів щодо українського минулого, як складової та невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено таким періодам української історії, як Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руське князівство, Козацько-гетьманська держава й Українська революція 1917 - 1921 рр. Визначено роль українських наукових емігрантських установ і товариств у справі організації дослідницької праці в галузі історії України.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен закордонного українства як наукову проблему державної політики. Висвітлено шляхи й етапи формування української закордонної громади в історичному та політико-правовому вимірі. Проаналізовано основні механізми формування та здійснення державної політики історичної батьківщини щодо співвітчизників за кордоном на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також колишнього СРСР. Встановлено, що сучасну закордонну українську громаду умовно можна розділити на три складові: східна українська діаспора, західна українська діаспора та громадяни України, які постійно або тривало проживають поза межами України. Зазначено, що факт відриву від історичної батьківщини не за власним бажанням, а внаслідок перегляду та зміни державних кордонів позначився на самоусвідомленні та дещо відмінній психології діаспорного буття цієї категорії осіб. Співпраця з ними, сприяння реалізації їх освітніх, культурних та інформаційних прав має стати одним з пріоритетів державної етнополітики України.

  Скачати повний текст