Розглянуто положення нормативно-правових актів у сфері освіти, які започаткували Болонський процес, а також що стосуються впровадження в Україні Європейських стандартів з даних питань.

Рассмотрены положения нормативно-правовых актов в сфере образования, явившиеся началом Болонского процесса, а также относительно внедрения в Украине Европейских стандартов по данным вопросам.

Подано проект Закону Республіки Польщі про вищі навчальні заклади. Проаналізовано місію вищої освіти в сучасному світі, основні тенденції її реформування, вплив на неї процесів глобалізації. Висвітлено особливості законодавчого регулювання освітніх відносин у країнах з перехідною економікою. Розглянуто проблеми вищої освіти в Україні, зважаючи на світові тенденції.

Освещены проблемы высшего образования в контексте Болонского процесса. Проанализированы мировые тенденции развития высшего образования, рассмотрен вопрос о повышении его конкурентоспособности. Приведены квалификационные характеристики выпускников на основе компетентностного подхода.

Висвітлено особливості колективно-договірного регулювання праці у ВНЗ1 ІІІ - ІV рівнів акредитації. Проаналізовано практику укладання колективних договорів (КД) і угод у ВНЗ. Увагу приділено відповідальності за порушення законодавства про КД й угоди. Розкрито зміст КД у ВНЗ. Розглянуто колективні угоди як акти соціального партнерства у галузі освіти. Наведено кодекс законів про працю України, Закон України "Про колективні договори і угоди".

Освещены особенности коллективно-договорного регулирования труда в ВУЗ ІІІ - ІV уровней аккредитации. Проанализирована практика составления коллективных договоров (КД) и соглашений в ВУЗ. Внимание уделено ответственности за нарушения законодательства про КД и соглашения. Раскрыто содержание КД в ВУЗ. Рассмотрены коллективные соглашения как акты социального партнерства в области образования. Приведены кодекс законов о труде, Закон Украины "О коллективных договорах и соглашениях".

Індекс рубрикатора НБУВ: Х .р(4Укр)3 + Ч484(4Укр)ж

Рубрики:

Держава і право та юридичні науки

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч484(4УКР) + Х839(4УКР)306:Ч30

Рубрики:

Організація вищої освіти

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж25189 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Using National Mining University as an example, stages of innovation structures development at Universities are considered. The role of state and local authorities in this process is determined and the expediency of research universities creation in Ukraine is proved.

Проведено філософсько-теоретичний аналіз взаємозв'язку державного регулювання та механізмів самоорганізації в управлінні вищою освітою, обгрунтовано оптимальне співвідношення на центральному, регіональному та інституційному рівнях. Базуючись на системному підході, з використанням його синергічного ядра, переосмислено методологічну проблематику розвитку відкритої системи вищої освіти, розроблено концептуальні засади впровадження реформаційних процесів в управлінні нею. Узагальнено існуючі підходи та результати дослідження з даної тематики. Виявлено методологічно-теоретичні та прикладні її аспекти, розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації управління вищою освітою в Україні.

Обгрунтовано положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення управління сферою вищої освіти на державному та регіональному рівнях і в системі менеджменту в навчальному закладі. Доведено необхідність реалізації стратегічного підходу в діяльності ВНЗ, виділення і детальної розробки фінансової стратегії навчального закладу. Проаналізовано сучасний стан розвитку системи вищої освіти та зроблено висновок про невідповідність кількісних і якісних параметрів задоволення потреб в освітніх послугах сучасним вимогам до них. Запропоновано внести зміни в інституційне забезпечення процесів оцінювання якості освіти шляхом формування Національної акредитаційної агенції. Запропоновано Концепцію розвитку ВНЗ, механізм державного регулювання їх діяльності, який полягає в стимулюванні спрямованості діяльності ВНЗ з метою задоволення умов і потреб регіональної економіки та їх участі у вирішенні соціально-економічних проблем регіону.

Розвинуто теоретико-методологічні основи державного регулювання вищої освіти. Розроблено рекомендації, спрямовані на покращання діяльності ВНЗ за умов ринку. Висвітлено ознаки нової освітньої парадигми, дієвої за умов економіки знань. Обгрунтовано необхідність перегляду форм і методів державної регуляторної освітньої політики. Визначено переваги приватних ВНЗ, за використання яких підвищується конкурентоспроможність вищої освіти. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат економіки освіти шляхом введення термінів стосовно підприємницької діяльності ВНЗ. Доведено, що вища освіта містить значний підприємницький потенціал. Визначено напрями державного регулювання щодо впровадження ринкових відносин в освітню галузь для підвищення конкурентоспроможності ВНЗ. Класифіковано платні послуги ВНЗ, що має сприяти оптимальному поєднанню освітньої на наукової діяльності, активізації співпраці з бізнесом, а також диверсифікації доходів ВНЗ з одночасним зменшенням їх залежності від бюджетного фінансування. Побудовано рейтинг ВНЗ у аспекті відомчого підпорядкування та форм власності на підставі інтегрального показника розвитку ВНЗ.

Розроблено теоретичні засади вдосконалення державного регулювання системи вищої освіти, удосконалено його механізм. Досліджено особливості діяльності закладів вищої освіти. Запропоновано напрями вдосконалення діяльності дорадчих органів при Президентові України. Проаналізовано сучасний стан державного регулювання системи вищої освіти. Удосконалено систему її бюджетного фінансування. Визначено засади застосування механізму освітнього страхування фізичних осіб шляхом створення Фонду підтримки вищої освіти. Удосконалено систему оцінювання її якості на основі інституціоналізації громадського контролю в особі Громадської асоціації контролю ВНЗ.

На підставі результатів дослідження широкого кола джерел, значна частина яких була невідома або вперше введена до наукового обігу, проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції розвитку державного управління вищою освітою в Україні як історико-соціального феномену в 1917 - 1959 рр. Наведено структуру й функції центральних органів державного управління вищою освітою, охарактеризовано стиль і методи керівництва міністрів освіти. Удосконалено підходи до визначення періодизації та етапів еволюції державного управління вищою освітою в Україні. Охарактеризовано закономірності та суперечності відповідно до кожного з виявлених періодів розвитку державного управління вищою освітою. Розглянуто зміст і форми управління, виявлено основні принципи, тенденції розвитку державного управління вищою освітою України.

Проведено комплексний аналіз процесу державного управління вищою освітою України на етапі її інтеграції в європейський освітній простір. Досліджено міжнародний досвід й охарактеризовано сучасний стан формування нормативно-правової бази державного управління структурною перебудовою вищої освіти. Визначено структуру та функції центральних органів державного управління вищою освітою, розглянуто основні форми, методи та напрями їх діяльності у сфері реформування та наближення до європейських стандартів освітньої галузі України. Висвітлено позитивні зміни в освітньому середовищі, проаналізовано його недоліки. Визначено характерні особливості державного управління процесами структурної перебудови системи вищої освіти та впровадження інновацій з метою підвищення ефективності діяльності ВНЗ. Наведено пропозиції щодо удосконалення системи державного управління вищою освітою за умов її адаптації до Болонського процесу.

Теоретично обгрунтовано концептуальні засади вдосконалення організаційно-правового механізму державного управління реформуванням вищої освіти на регіональному рівні та розроблено практичні рекомендації щодо модернізації механізму формування державного замовлення в системі вищої освіти з урахуванням вітчизняного досвіду та принципів європейського освітнього простору. Проаналізовано діючі механізми реалізації державної політики в освітній галузі, досягнення і недоліки їх реформування. Визначено специфіку й особливості механізмів державного управління реформуванням вищої освіти на державному та регіональному рівнях у контексті євроінтеграції. Узагальнено досвід ВНЗ Одещини щодо підготовки конкурентоспроможних кадрів вищої кваліфікації та розроблено практичні рекомендації щодо модернізації механізму формування державного замовлення. Розроблено проект Державної програми розвитку вищої освіти на 2009 - 2012 рр. як концептуальний елемент удосконалення організаційно-правового механізму державного управління реформуванням вищої освіти України у контексті євроінтеграційних процесів.

Розроблено концепцію розвитку вищої освіти, що враховує активізацію процесів глобалізації та формування моделі економіки знань. Створено організаційно-економічний механізм державного регулювання вищої освіти, а також напрями та заходи щодо її модернізації й удосконалення її економічних засад відповідно до перспектив соціально-економічного розвитку суспільства. Обгрунтовано доцільність побудови моделі організації відносин у сфері освіти за принципами партнерства її учасників. Розроблено методичні підходи до оцінки ефективності освітніх послуг на базі індексно-матричного моделювання оптимізованого співвідношення ринку праці та ринку освітянських послуг, а також до оцінки розміру державного та недержавного секторів у сфері освіти. Запропоновано методичні підходи щодо фінансування освітньої сфери, що грунтуються на необхідності задоволення потреб кожного зі споживачів зазначених послуг.

Розглянуто проблему розвитку управлінської культури державних службовців за умов післядипломної освіти, запропоновано структурно-компонентну модель її розвитку. Визначено суть поняття управлінської культури, її складові компоненти (аксіологічні, когнітивні, мотиваційні, операційні, комунікативні, особистісно-діяльнісні, оцінно-ціннісні), психолого-педагогічну, професіональну та мовленнєву компетентності. Визначено критерії управлінської культури державного службовця (гностично-світоглядний, кваліфікаційно-нормативний, посадово-правовий, функціонально-повноважний), а також рівні її прояву - оптимальний (високий), достатній, задовільний (середній), низький, у стадії становлення (дуже низький). Доведено ефективність цільової комплексно-кваліфікаційної програми розвитку управлінської культури державних службовців. Узагальнено методику творчого використання найбільш дійових прийомів і видів управлінської діяльності щодо здійснення корекції процесу її розвитку за умов післядипломної освіти.

Досліджено теоретичні та практичні питання правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників ВНЗ III та IV рівнів акредитації. Розглянуто основні особливості науково-педагогічної праці як різновиду інтелектуальної діяльності. Визначено критерії диференціації правового регулювання праці даних працівників. Проаналізовано нормування робочого часу та навчального навантаження, що визначається тижневою тривалістю робочого часу та конкретизованими нормативами. Досліджено шляхи оптимізації тривалості робочого часу керівних працівників ВНЗ. Висвітлено аспект правового регулювання сумісництва у ВНЗ. Зроблено висновок щодо необхідності розробки Положення про особливості роботи за сумісництвом у ВНЗ III та IV рівнів акредитації. Узагальнено та систематизовано теоретичний матеріал про час відпочинку науково-педагогічних працівників. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників ВНЗ III і IV рівнів акредитації.

Визначено зміст поняття "система маркетингу в державному управлінні вищою освітою" й обгрунтовано теоретико-методологічні засади використання маркетингових технологій в освітній галузі. Проведено порівняльний аналіз світового та вітчизняного досвіду застосування маркетингових технологій у галузі освіти та доведено необхідність використання маркетингу в державному управлінні вищою освітою за умов економічних трансформацій. Показано, що ринкова переорієнтація державного управління вищою освітою здійснюється на базі розробки маркетингової стратегії та застосування маркетингового планування. Охарактеризовано об'єкти стратегічного маркетингу - ринок освітніх послуг і його споживачів, а також систему відносин, що виникають у процесі формування послуг у галузі освіти. Розкрито специфіку діяльності органів державного управління вищою освітою як суб'єктів маркетингових відносин на ринку освітніх послуг. Обгрунтовано пропозиції щодо застосування маркетингового інструментарію у процесі регулювання функціонування галузі вищої освіти державними органами управління й сформульовано рекомендації щодо оптимізції їх організаційної структури. Розглянуто систему удосконалення державного управління вищою освітою за основними напрямами - стандартизації та моделювання, дослідження впливу на виробників та споживачів освітніх послуг, розробки маркетингової стратегії. Запропоновано схеми оптимізації державного управління вищою освітою на центральному та регіональному рівнях на базі формування відповідних структур освітнього маркетингу.

Розроблено теоретичні та практичні положення, пов'язані з механізмами державного управління вищою освітою в контексті євроінтеграції. Проведено структурування державної політики у галузі вищої освіти з моменту проголошення України незалежною державою. Досліджено особливості реалізації державної освітньої політики. Виявлено основні проблеми, пов'язані з сучасними соціальними вимогами до вищої освіти. Визначено пріоритети в реалізації державної політики. Показано особливості державного управління вищою школою згідно з її інтеграцією до європейського освітнього простору. Встановлено суттєве значення міжнародного співробітництва ВНЗ як безумовного фактора реалізації державної освітньої політики. Запропоновано модель удосконалення державного управління вищою школою з урахуванням євроінтеграційних процесів, які впливають на державне управління. Обгрунтовано доцільність проведення конкурсу на кращі ВНЗ відповідно до їх стратегії розвитку шляхом використання методичних підходів до критеріальної оцінки розвитку ВНЗ у контексті інтеграції вищої школи до європейського освітнього простору.

Розглянуто питання забезпечення сталого розвитку післядипломної освіти в Україні в період соціально-економічної трансформації за умов використання методології соціальної адекватності для розробки проблем державного управління в даній сфері. Проаналізовано значення здатності соціально-адекватного управління "створювати" умови для оптимального функціонування освіти. Визначено особливості та розроблено адаптаційну модель державного управління післядипломною освітою, у якій реалізується владно-розпорядницький вплив суб'єкта державного управління в процесі дії інтегративного механізму управління.