Автор досліджує «Велесову книгу» і сприймає її як повноцінне історичне джерело. А «Велесова книга» говорить, що руська земля існує понад 20000 років; що ми – це не тільки руси, поляни, древляни, укри, кривичі, дуліби, волиняни і т.і., а й орії, коморії, слов’яни, сківи, анти; що не грецька, а українська земля є колискою демократії; що Київ став вперше столицею 625 р. до н.е., тобто майже на тисячу років раніше дати його офіційного заснування. Дослідження розкриває й інші цікаві факти, пропонує пояснення.

Автор досліджує події української історії з половини VII ст. до н.д., опираючись на «Велесову книгу» як на повноцінне історичне джерело. А «Велесова книга» говорить, що Руська земля існує понад 20000 років; що ми – це не тільки руси, поляни, древляни, укри, кривичі, дуліби, волиняни, а й орії, коморії, слов’яни, сківи, анти; що не грецька, а українська земля є колискою демократії; що Київ став уперше столицею 625 року до н.д., тобто більш ніж на тисячу років раніше дати його офіційного заснування. Оця самодостатня, вільна від рабства спільнота, згуртована вірою в рідних богів, що з часів Орія в боротьбі за рідну землю сформувалася в державу з найменуванням Русь, і є початком української нації. Дослідження торкається й інших цікавих питань, зокрема про етнічну належність носіїв Трипільської культури, відносин русів і хозар та причин нашого безпам’ятства. Значна частина книги присвячена питанням демократії та висвітленню умов, за яких демократія може бути навіть шкідливою. Книга розрахована на широке коло читачів, якому небайдужа історія України.

Після 750-літнього перебування у складі інших держав українська нація і дер- жава зазнавали ударів руйнівної сили в матеріальному, а ще більше в духовному середовищі, що стримує рух до цивілізаційних звершень. У творі розглядаються важливі елементи можливого подолання руйнації після здобуття незалежності на- прикінці ХХ століття: усвідомлення себе як нації і свободолюбивого народу; пі- знання сусідів і досягнення рівноправних відносин; відновлення знівеченої і вкра- деної історії; шанування древніх традицій і культури; усвідомлення національної гордості; зміцнення держави, здатної відстояти національні інтереси.