Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Автор досліджує «Велесову книгу» і сприймає її як повноцінне історичне джерело. А «Велесова книга» говорить, що руська земля існує понад 20000 років; що ми – це не тільки руси, поляни, древляни, укри, кривичі, дуліби, волиняни і т.і., а й орії, коморії, слов’яни, сківи, анти; що не грецька, а українська земля є колискою демократії; що Київ став вперше столицею 625 р. до н.е., тобто майже на тисячу років раніше дати його офіційного заснування. Дослідження розкриває й інші цікаві факти, пропонує пояснення.

Автор досліджує події української історії з половини VII ст. до н.д., опираючись на «Велесову книгу» як на повноцінне історичне джерело. А «Велесова книга» говорить, що Руська земля існує понад 20000 років; що ми – це не тільки руси, поляни, древляни, укри, кривичі, дуліби, волиняни, а й орії, коморії, слов’яни, сківи, анти; що не грецька, а українська земля є колискою демократії; що Київ став уперше столицею 625 року до н.д., тобто більш ніж на тисячу років раніше дати його офіційного заснування. Оця самодостатня, вільна від рабства спільнота, згуртована вірою в рідних богів, що з часів Орія в боротьбі за рідну землю сформувалася в державу з найменуванням Русь, і є початком української нації. Дослідження торкається й інших цікавих питань, зокрема про етнічну належність носіїв Трипільської культури, відносин русів і хозар та причин нашого безпам’ятства. Значна частина книги присвячена питанням демократії та висвітленню умов, за яких демократія може бути навіть шкідливою. Книга розрахована на широке коло читачів, якому небайдужа історія України.

У збірнику матеріалів конференції здійснений показ шляхетства України як історико-культурного феномену; прослідкована історична тяглість становлення дворянсько-шляхетських родів від Древлянщини до сьогодення; висвітлена боротьба овруцької шляхти за свої права в період перебування в складі Речі Посполитої та Російської імперії; проведено наукові розвідки щодо історії найбільш відомих старовинних родів овруцької шляхти (Баранівських, Бовсунівських, Бехів, Васяновичів, Виговських, Левківських, Маленівських, Мойсієнків, Невмержицьких, Недашківських, Чопівських, Шкуратівських, Шпаковичів та ін..). Охарактеризовані головні ознаки культури, релігії, мови та побуту Овруцької шляхти, означена проблема прізвищ та геральдики українських шляхетських родин; В праці знайшли відгук певні дискусійні положення щодо походження окремих шляхетських родин та оцінки їх різними авторами. Матеріали збірника мають важливе історичне, соціально-політичне, пізнавальне та патріотично-виховне значення.

В першому розділі праці на підставі аналізу історичних письмових джерел іноземних та вітчизняних авторів логічно обґрунтовується історія древлян, Древлянського князівства – історичної батьківщини Роду Чопів, чим досягається розуміння їх етнічної автохтонності, стародавності, самобутності. Показується видатна роль древлян в становленні руського народу та руської державності. Висвітлюються певні проблеми та суперечності на цьому шляху. В другому розділі розкривається історія походження Роду Чопів, селища Чоповичі та їх засновника князя-воєводи Чопа Древлянського. Доказ здійснюється на підставі використання сучасних наукових методів дослідження, архівних документів, спогадів місцевих автохтонних жителів, результатів археологічних досліджень. Обгрунтовується хибність думки про заснування Чопович нащадком князя Чопа Древлянського Гнатом Чопом (16 ст.). В третьому розділі праці висвітлено процес формуваня замислу, організації та встановлення пам’ятника засновнику Роду Чопів та селища Чопович княю Чопу Древлянському. Підкреслюється, що головна заслуга в цьому належить професору Василю Федоровичу Баранівському.

Монографія адресована працівникам освіти, культури та управління, молоді, а також усім, хто цікавиться історією рідного краю.