Книжка відкриває маловідому героїчну сторінку історії Норильського повстання 1953 р . Доведені до відчаю нелюдськими умовами життя, виснажливою працею, садистськими знущаннями і смертельними розправами, в’язні повстали і зажадали не тільки пом’якшення табірного режиму, а й висунули політичні вимоги щодо демократизації радянського режиму загалом. Повстання буложорстоко придушене, але відвага, самопожертва його організаторів, серед яких провідну роль відігравав автор , засвідчили, що людську гідність перемогти неможливо. Вона сильніша тортур і самої смерті. Книжка матиме великий моральний вплив на виховання молодого покоління українців як громадян-патріотів.

Напередодні війни між націонал-соціялістичною Німеччиною і совєтсько-комуністичною Росією всі українські політичні групи на теренах під німецькою імперською займанщиною стреміли до відновлення української держави. Проте щодо концепції осягнення цієї мети, ці групи поділялися на два табори: один складався з людей переконаних, що українська держава постане, в першу чергу, внаслідок боротьби самих українців власними силами; а другий табір - гуртував людей, які вважали, що рішальним чинником буде позитивне ставлення Німеччини до ідеї відновлення української держави на руїнах російської імперії. В першому таборі рушійною силою була Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Ця організація гарячково працювала над розбудовою незалежної української політичної та збройної сили, її тисячні кадри мали бути готові на революційні чини, згідно із заповітом ОУН: "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!". Другий табір головну увагу присвячував переконуванню німців у доцільності й користі для них дати підтримку концепції побудови української держави. Головним представником цього табору був ПУН під проводом полк. А.Мельника.

Під закидом проти-німецької діяльности заарештувало мене Ґештапо разом із іншими моїми однодумцями. Наперед сиділи мі вв строгій ізоляції в одиночних камерах у підвалах тюрми на Лонцького, у Львові. Потім, правда дали нас до спільних камер із іншими вязнями, але далі від себе сепарували. А з наближенням фронту німці вивезли нас зо Львова, до тюрми в таборі Бретц, у Прусії. У понижчих нарисах описую побут у таборі Бретц, що Був одним із 80 побічних таборів KZ. (концентраційного табору) Саксенгавзен.