Метали — це прості речовини з високими значеннями електро- і теплопровідності, від’ємним коефіцієнтом електропровідності, здатністю добре відбивати світлові хвилі (це обумовлює їх блиск і непрозорість), пластичністю. У твердому стані метали, зазвичай, мають кристалічну будову. Більшість металів мають кубічну або гексагональну решітки, володіють низькими енергіями іонізації атомів і малою (нерідко від’ємною) спорідненістю до електронів. У розчинах і розплавах метали утворюють позитивні елементарні іони. У складних іонах і полярних молекулах атоми металів є центрами позитивного заряду. Кристалічні решітки, утворені металами і металоподібними сполуками, називаються металічними. У деяких вузлах таких решіток знаходяться позитивні іони металів, валентні електрони можуть рухатися між ними в різних напрямах. Сукупність вільних електронів інколи називають електронним газом. Така будова решітки обумовлює велику електропровідність, теплопровідність і високу пластичність металів — при механічному деформуванні не відбувається розрив зв’язків і руйнування кристалу, оскільки іони структури ніби плавають в хмарі електронного газу. Теплота сублімації, яка характеризує міцність зв’язку, змінюється від 80 кДж/моль для цезію до 857 кДж/моль для вольфраму. Особливо міцний хімічний зв’язок мають важкі перехідні метали, що визначає їх високі